Про автора

Чарльз Айзенстайн закінчив Єльський університет, де спеціалізувався з математики та філософії. Після завершення навчання він провів майже десять років на Тайвані, де працював перекладачем і редактором у кількох періодичних виданнях, у вільний час вивчаючи релігії та традиційні мистецтва Азії. Повернувшись до США, він викладав у Пенсильванському університеті. На даний момент він розробляє і проводить семінари по йогічному диханню, здоровому харчуванню та духовній трансформації. Автор кількох книг і батько трьох дітей. Як заявляє сам Чарльз, він, «незважаючи на все вищевикладене, насправді не надто зайнятий». Його сайт в Інтернеті: www.yogaofeating.com.

^[1] Цитується Майклом Шермером у журналі «Саєнтіфік Амерікен» (Michael Shermer, «Scientific American»), лютий 2002 р., стор. 35.

^[2] Це тлумачення здебільшого запозичене з книги Денієла Куїнна «Ізмаїл».

^[3] Ось чому свобода віросповідання стала так мало означати. Якщо матерія і дух, тіло та душа роз'єднані, яка різниця, які твої «духовні» переконання? До світської сфері вони не відносяться. Застосуйте їх у житті, і ви незабаром зрозумієте, наскільки умовна воля віросповідання. Наприклад, спробуйте з причини волі віросповідання пройтися вулицею голяка, змінити свідомість за допомогою психотропних речовин, дати галявині перед будинком зарости до природного стану, пройтися Божою землею, порушуючи кордони приватної власності... Поки релігія стосується тільки безплотної «душі», вона не викликає ніякої реальної загрози.

^[4] Звідси не випливає, що тяжкохворі люди «духовним здоров'ям» поступаються усім нам, решті. Зовні цілком здорова людина може просто до пори до часу приховувати прояви своєї хвороби. У деяких традиціях є поняття «енергетичного тіла». Це буцімто «шаблон» фізичного тіла. Вважається, що будь-який дисбаланс в енергетичному тілі рано чи пізно проявиться у вигляді фізичних симптомів – можливо, через багато років або навіть у майбутньому житті. Отже, хвора людина може бути цілком не далі від цілісності, а навпаки, ближче до неї, аніж інша, яка не має зовнішніх ознак хвороби.

^[5] Для більш детального знайомства з психодинамікою народження наполегливо рекомендую праці Станіслава Грофа, особливо «Області людського несвідомого».

^[6] Тобто при цьому дерево не вбивають. Але, мається на увазі, живі клітини плодів все ж таки вмирають.

^[7] Це традиційна класифікація, хоча особисто я вважаю ґрунт, який турбують і навіть вбивають сучасними сільськогосподарськими методами, істотою, що наділена розвиненою свідомістю.

^[8] Аби мати стадо дійних корів, треба кудись дівати биків. Тому яловичина майже завжди є побічним продуктом виробництва молока.

^[9] Скептично налаштованому читачеві ці звіти можуть здаватися неймовірними. Той, хто заявляє: «Це неправда, тому що так не буває», навряд чи буде серйозно вивчати дані досліджень, від яких не так-то легко відмахнутися. Однак істинність або хибність подібних відомостей майже не має відношення до змісту цієї книги.

^[10] http://www.beyondveg.com/billings-t/bio/

^[11] Наводиться на веб-сайті скептиків «The Apologetics Index» («Апологетичний покажчик», www.apologeticsindex.org). Заради інтересу почитайте вельми скептично все про бретаріанство («Breatharianism»), що з'явилося у відповідь на праці прихильників бретаріанства – зокрема, на книги Джасмухін.

(Книги Джасмухін, що видані російською мовою: «Їжа богів», «Пранічне харчування», «Духовний резонанс». – Прим. ред.)

^[12] Аби розуміти сенс карми, необов'язково вірити у реінкарнацію. Досить просто не вважати себе лінійною істотою з біографією, що властива більшості людям. Насправді карма виникає від значення всіх наших вчинків. Це переконання розкріпачує; як кажуть суфії: «Коли зрозумієш, що Бог все бачить, – ти вільний».

[13] По суті, дихання можна розглядати як різновид харчування, при якому ми споживаємо речовину, що необхідна для життя, і виводимо відходи, щоб їх переробило довкілля.

[14] Цигун дослівно перекладається як «робота з ци», а «пранаяма» – «керування праною». Дуже важливо те, що обидва ці слова, ци і прана, можуть відноситися не тільки до дихання, але й до виду духовної енергії, яка пронизує всі живі істоти і світ у цілому. Дихання і дух (або енергія) ототожнюються і в деяких інших мовах; наприклад, латинське слово респірація (від якого походить термін «респіраторна (дихальна) система») буквально означає «повторне наповнення духом».

[15] Постійний поспіх і, якщо так можна висловитися, екзистенційна тривога, про яку я згадував, – не випадкова побічний продукт метушливого сучасного життя, а його основна визначальна риса. Навіть коли у щільному розкладі намічається вікно, подумки рвешся далі, постійно нагадуєш собі про одну невідкладну справу за іншою, намагаєшся все залагодити і переконатися, що все гаразд.

[16] Джозеф Хілтон Пірс порівнює все це зі звичним нам способом привчання малюків до дисципліни. Коли дитина, котра почала ходити, освоює якусь механічну дію, вона цілком зосереджується на ній. На жаль, вона може вибрати незручний для батьків час або дратівливу, а іноді й небезпечну ситуацію. Дуже часто дітей з докором переривають: «Не лізь у розетку!» Потроху зосередженість асоціюється у дитини з докорами або навіть покараннями, і вона запам'ятовує, що краще не варто зосереджуватися повністю. Вплив фактору інтересу та розваги слабшає. Прогуляйтеся як-небудь біля дитячого майданчика і послухайте цей безперервний хор батьківських «не можна!».

[17] Цікаво, чи може нечутливість до відтінків смаку бути наслідком переважання у раціоні гострих страв національної кухні? Гадаю, що все ж таки їх вплив не такий великий. Наприклад, сичуаньская китайська кухня відрізняється великою кількістю гострих страв: обсмажений пекучий перець найчастіше подають не як приправи або хоча б гарніру – це і є основна страва! Дітям, які ледь навчились ходити, у Сичуані дають воду, що підфарбована настоєм пекучого перцю. Але для людини, котра звикла до подібної їжі, її гострота – не найголовніше. Больові рецептори язика втрачають чутливість, але смакові сосочки, а також органи нюху і раніше зберігають її. Страви інших кухонь, в яких активно споживаються спеції, впливають у першу чергу на нюх, а не на смак, у той час як сучасні «некорисні смакоти» (так звана «сміттєва їжа») стимулюють переважно рецептори язика, що відповідають за сприйняття солодкого смаку, солоного, а також гань (китайською) або умами (японською) – «п'ятого смаку», який лише нещодавно на Заході стали називати «м'ясним»; сприйняття цього ж смаку стимулює глютамат мононатрію.

[18] Безліч неймовірних прикладів спілкування рослин приводить Стівен Херрод Банер у чудовій книзі «Втрачена мова рослин» (Stephen Harrod Buhner, «The Lost Language of Plants»).

[19] У даному випадку я виступаю за «шлях капітуляції». Як бути з елементом дисципліни, що присутній у всіх духовних традиціях? Два шляхи переплетені й можуть бути сприйняті як один. Детальний розгляд цієї теми вийде дуже довгим, а коротко можна окреслити її так: вдумайтеся, як важко розслабитися повністю. Просто, і у той же час нелегко. Наприклад, спробуйте прямо зараз. Розслабте м'язи щік, утримайте їх у такому стані. Тепер розслабте великі пальці рук. А тепер подумайте про те, в який час завтра хочете встати і що зробити у першу чергу. Ви пам'ятаєте все, що вам слід робити? Чудово. А ваші щелепи як і раніше розслаблені? Навряд чи.

[20] Моше Фельденкрайс, творець методики Фельденкрайса, приходить до такого ж висновку у дискусії про перехресну мотивацію. Цитую: «Багато хто готовий заморити себе у спробах позбутися напруження, що викликане спрагою схвалення і визнання, або тривогою і почуттям незахищеності. Вони не їдять, аби позбутися від напруження, що породжене голодом». Книга «Могутнє "Я"», стор. 27 (Moshe Feldenkrais, «The Potent Self»).

[21] Іноді помічаєш, що хвороблива пристрасть походить зовсім не з тіла, а звідкись ззовні, і тому здається зовнішньою силою, демоном. Ніякої схожості з загальноприйнятою думкою, згідно з якою тіло зрадницьки вимагає шкідливої для здоров'я їжі, немає.

[22] Але шахраювати не можна. Дозвіл має бути щирим, а не даним під умовою помірності. Мені подобається ця притча: «Раббі, ти говорив, що я прославлюся, якщо повернусь до слави спиною. Так я і зробив, але до цих пір не прославився. Чому?» Раббі відповів: «Та ти повернувся до слави спиною, але як і раніше підглядаєш через плече!»

[23] Насправді обіцянка «це було востаннє» набагато гірша, аніж відволікаючий фактор. Оскільки стримати обіцянку не вдається, володар хворобливої пристрасті відчуває себе безнадійно слабовольним, а його підсвідомість поступово втрачає зв'язок з его.

[24] Зацикленість на чистоті та бездоганному здоров'ї особливо поширена серед шанувальників сироїдіння. Про психологію та фізіологію сироїдіння написано чимало (див., наприклад, сайт www.beyondveg.com). Ймовірно, найкращим засобом для людини, котра схильна до фізичного і духовного «очищення», буде звернене до себе відверте і наполегливе запитання: «А навіщо мені така чистота?» – Задавати його треба до тих пір, поки не отримаєш вичерпну відповідь. Як правило, причина має відношення до браку безумовної любові з боку батьків, а на даний час, коли ця нестача внутрішньо усвідомлена, – з боку самого себе.

[25] Наприклад, користь сироїдіння відстоювали Герберт Шелтон, який помер від хвороби Паркінсона, і Т. С. Фрай, котрий помер від інфаркту.

[26] Якщо комусь здається, що я заперечую особисту відповідальність і свободу волі, дозвольте додати, що й умови нашого життя не довільні: вони залежать від того, хто ми такі і чим займаємося. Детальний розгляд цього уявного парадоксу див. у додатку: «Хвороба у пошуках ліків».

^[27] З розділу «Істина, яку не змінити» – нарису про депресію у моїй книзі «Розкрита таємниця» (Charles Eisenstein, «The Open Secret»).

[28] У російському перекладі В. В. Малявіна – піст серця: «Нехай життєвий дух у тобі буде порожній і мимоволі буде відгукуватися зовнішнім речам. Шлях сходиться у порожнечі. Порожнеча і є піст серця». – Прим. ред.

[29] Якщо поділ на тіло й душу виглядає тут недоречним, задумайтеся про те, що насправді мається на увазі під «духовною практикою». Слово «практика» слід розуміти буквально. Якщо врахувати недуалістичну передумову, що саме життя – це духовний пошук, тоді духовна практика – це не що інше, як практика життя.

[30] Існує важлива відмінність між стимулюванням апетиту та примусом себе до їжі. Апетит, який знову з'явився, вказує на те, що ліки діють. Таким чином, марихуана корисна хворим на рак або СНІД не тільки тому, що стимулює апетит: швидше, це потужний рослинний засіб сприяє глибокому одужанню, а покращений апетит вказує на нього.

[31] Як це не парадоксально, «нинішнє життя» може закінчитися ще до фізичної смерті реінкарнацією у тому ж тілі. «Вмирання до смерті» зазвичай супроводжується стрімким переходом на нову роботу, появою нового партнера, нових друзів, нового житла, і ці зміни настільки кардинальні й невблаганні, що їх можна уподібнити народженню. Проте такий перехід – це не спосіб здійснити реінкарнацію у тому ж тілі, а просто побічний продукт чи ознака того, що сталося, і планувати її усвідомлено можна з таким же успіхом, з яким ембріон у змозі свідомо будувати плани свого народження.

[32] Але, можливо, і не відбудуться. Змиріться і з цією ймовірністю як з невід'ємною частиною схвалення.

[33] У певному сенсі з тілом і справді щось не так. Ожиріння та інші фізичні порушення можуть виникати від неправильного харчування, у тому числі до народження, у результаті чого тіло не змогло розвиватися нормально. Але пам'ятайте, що навіть цей аномальний розвиток говорить про здатність тіла адаптуватися до найскладніших обставин.

[34] Більшість людей забули, що таке гра, настільки ми соромимося свого природного «я». На жаль, вільно пограти багато хто із нас можуть тільки наодинці з найбільш близькими та коханими людьми. Коли ви останнього разу валялися у траві або бігли щодуху? Організовані спортивні змагання не для рахунку, до того ж дорослі люди, закінчивши коледж, беруть участь у таких змаганнях дедалі рідше. Як і в інших сферах сучасного життя, ми віддаємо гру на відкуп оплачуваним професіоналам.

[35] Приклади з життя народу кунг наведені за книгою Річарда Б. Лі «Кунг з області Добе» (Richard В. Lee, «The Dobe! Kung», Holt, Rhinehart and Winston, New York, 1984).

[36] Див для прикладу «Міфи про холестерин» доктора медицини і філософії Уффе Равнськова (Uffe Ravnskov, «The Cholesterol Myths»).

[37] Деякі народи приписували найвищу, найбільш священну ступінь свідомості не тваринам і навіть не людям, а рослинам. Стародавні секвої, баньяни, дуби, а також столітні мандрагори і женьшені вважалися проявом божественного розуму та влади. Розумом неважко прийняти логічні доводи, згідно з якими рослини не можуть володіти свідомістю, але якщо провести деякий час серед рослин, уважно спостерігаючи за ними (просто перебуваючи поруч, нічого не роблячи), логічне «знання» зміниться безпосереднім «розумінням», що рослини наділені свідомістю і комунікативними можливостями. У старому лісі це відчуття стає майже відчутним, його не зможе заперечувати навіть найбільш закоренілий матеріаліст! А може, у мене просто розігрується фантазія?

[38] Це рідко відбувається одразу. Як правило, початківець веган почуває себе прекрасно, але через декілька місяців у нього виникають ті чи інші погіршення здоров'я. Від таких симптомів легко відмахнутися. Залежно від початкового стану здоров'я, конституції та мотивації більш серйозні симптоми можуть проявитися лише через декілька років. Але навіть якщо наслідки значні, веган не задається питанням про правильність свого харчування: до того часу дієта стає його сутністю, від неї залежить самооцінка; більше того, якщо веган пропагував свій образ харчування, визнавати, що він виявився помилковим, занадто принизливо.

[39] Іноді мене запитують: «Як ви можете говорити про йогу і не звинувачувати вживання м'яса? Хіба це не є порушенням принципу ненасильства – ахімси?» Я відповідаю, що пропоную щось набагато співзвучне духу йоги, аніж просте нав'язування догм. Висловлюючись словами Патанджалі, йога – це «усунення розумових бар'єрів», які штучно розділяють єдине «я». Заперечення потреб і апетитів тіла тільки зміцнює ці бар'єри.

[40] Тут мається на увазі паралель із сексуальністю. Прихильники духовних практик часом намагаються заперечувати свої сексуальні потреби або боротися з ними – майже з тих же мотивів, за якими вони відмовляються від м'яса. Справді, існують різновиди йоги та даоські практики, для яких характерне утримання від статевих зносин, але компенсацією у них незмінно передбачаються методики приборкання та перетворення сексуальної енергії. При використанні цих методик фізичні прояви сексуальності втрачають свою привабливість. Отже, утримання від виверження сімені й статевих зносин, небажання прислухатися до потреб тіла – це дурість, ще одна форма передчасної трансцендентності. Наше тіло у змозі вмістити обмежені кількості сексуальної енергії у чистому вигляді; усю зайву енергію потрібно або перетворити, або виплеснути.

[41] Наприклад, коли ми здійснюємо насилля, то частенько виявляється, що «це був не я», «я був у нестямі», «мною опанувала лють». У цих зворотах поміщена важлива істина.

[42] Аби збагнути глибину нашого дискомфорту та ступінь обмеження наших зв'язків з оточуючими, проведіть наступний експеримент. Сядьте або встаньте на відстані пари метрів від іншої людини, домовившись з нею заздалегідь, і дивіться на неї пильно, не блимаючи. Не відводьте погляд, не ховайтеся під маскою. Зверніть увагу, які при цьому виникають думки та відчуття. Зверніть увагу на почуття зосередженості та «солодощів», коли закінчите експеримент. У нашому суспільстві більшість роками живуть, не зустрічаючись поглядом з іншими людьми більше ніж на пару секунд.

[43] Зазвичай більш корисною виявляється чашка гарячої води з лимоном або імбиром. Коли мої діти хворіють, вони часто випивають усього половину чашки теплої рідини за раз. Насправді багато залежить від характеру хвороби.

[44] Люди зазвичай утримуються від інтенсивних вправ у сильну спеку. У таку погоду нас долає апатія, хочеться зменшити темп. Фізичні навантаження у спеку конфліктують з природними сигналами тіла; отже, логічно припустити, що механізм спраги діє надто повільно, аби вчасно відреагувати на раптову, стрімку і велику втрату рідини. Ось чому в описаному дослідженні так мало говориться про звичайну спрагу.

[45] Смаку воді частково надають такі речовини і сполуки, як сірка, хлорид натрію, хлорид калію або хлор, але не тільки вони. Істотний компонент смаку води обумовлений її взаємозв'язком із внутрішнім середовищем рота. Смак води залежить від того, що ви недавно їли, а також, ймовірно, від водно-сольового балансу організму.

[46] Втім, пацієнт може не підозрювати про подібне поводження. Я не хочу сказати, що будь-яка хвороба – це ваша провина. Причиною хвороби може стати забруднення навколишнього середовища, насильство, злидні та інші соціальні чинники.

Існують рідкісні генетичні захворювання, виключення з цього правила. Очевидно, у деяких людей не працює механізм насичення або є спадкові порушення гомеостатичних механізмів, які керують спрагою.

[47] Подібні міркування застосовні і до амфетаміноподібних речовин, таких, як ріталін, в умовах школи, а також до антидепресантів, таких, як прозак, в умовах сучасного життя. Якщо дитина у школі демонструє нестійкість уваги або веде себе зухвало, ми схильні звинувачувати дитину або хімічні процеси в її мозку. А якщо розсіяна увага – це природна й нормальна реакція на навчальну програму, що не пристосована до потреб дитини? А якщо виклик – це природна й нормальна реакція на систему навчання, що пригнічує творчі нахили і незалежність? А можливо, депресія у дорослих, позив віддалитися від життя – це природна й нормальна реакція на життя, яке пропонує нам суспільство? На життя, яке не заслуговує того, аби його проживати?

[48] Цей факт виявлений доктором Альбертом Сент-Дьйорді, котрий удостоєним Нобелівської премії за відкриття вітаміну С, і підтверджений дослідженнями Ройяла Лі у 1950-ті роки.

Чому ми ототожнюємо вітамін С з аскорбіновою кислотою, що легко синтезується?

Можливо, це має якесь відношення до прибутку фармацевтичних компаній?

[49] Генрі Девід Торо, «Лісові плоди» (Henry David Thoreau, «Wild Fruits», W.W. Norton & Co., New York. 2000, p. 5).

[50] Якщо вже на те пішло, навіть кульбабки не відповідають цим вимогам, якщо ви живете в Америці. Ця рослина – уродженець Старого Світу. Оскільки у будь-якому куточку Землі екологія зіпсована екзогенними видами, то неможливо знайти продукт харчування, на який не вплинула б діяльність людини.

[51] З іншого боку, завдяки приготуванню на вогні стають доступнішими залишкові вітаміни та мінеральні речовини, у підсумку зростає харчова цінність їжі для сучасної людини. І справді, багато продуктів, такі, як злаки, коренеплоди, овочі хрестоцвіті, містять шкідливі речовини, які усуває термічна обробка.

[52] Іен Девідсон, Вільям Нобл, «Коли з’явилася мова?» – у книзі «Перші люди»: походження людини та її історія з 10 000 року до н.е.» (Goran Burenhult, ed. «The First Humans: Human Origins and History to 10000 B.C.», New York: Harper-Collins Publishers, 1993), стр. 46. Цитується Уордом Ніколсоном у статті «Вогонь і приготування пищи в еволюції людини: темпи генетичної адаптації до змін, мисливці-збирачі та хвороби у дикій природі» (Ward Nicholson, «Fire and Cooking in Human Evolution, Rates of Genetic Adaptation to Change, Hunter-Gatherers, and Disease in the Wild»), http://www.beyondveg.com/nicholson-w/hb/hb-interview2a.shtml

[53] Скотт Дж. Браун, «Неандертальці й сучасні люди: довідник по регіонам» (Scott J. Brown, «Neanderthals and Modern Humans – A Regional Guide», http://www.neanderthal-modern.com, 2002).

[54] Можна заперечити, що справжнє повернення до сироїдіння та життя на лоні природи неможливі, оскільки наша анатомія та фізіологія еволюціонували. У відповідь скажу, що наш організм набагато більш пристосований, аніж прийнято вважати. Вийшовши провідати корів у зимовий день, я нагадую собі, що люди здатні ходити по снігу босоніж. Так, це цілком досяжне. У мене є такі знайомі.

[55] Можливо, ми коли-небудь перевершимо технології, що ґрунтуються на застосуванні вогню, і сироїдіння виявиться доречним у майбутньому, більш «розвинутим» способом харчування, який дехто із нас готовий прийняти на озброєння вже зараз. Сироїдіння асоціюється з дезінформацією та шахрайством, випадки яких надто часті, але я вірю, що деяким людям сироїдіння на користь і разом із тим їм не треба вести спосіб життя людини, котра прямо ходить. Але набагато більше тих, кому така дієта здатна нанести серйозну шкоду, тому надзвичайно небезпечно нав’язувати її собі.

[56] Я маю на увазі класичну китайську відмінність між вень (ученим) і у (воїном). Ці терміни символізують космічні початки, які, подібно другій парі, Інь-Ян, відділились від споконвічного Дао (під ним у даному випадку можна розуміти людство до появи землеробства). Вень – це цивілізована частина суспільства, музика і мистецтва, вона ж асоціюється з вирощуванням зернових культур.

[57] Етил-2-метил-бутират – це основний компонент характерного аромату яблука (інформація взята зі статті Еріка Шлоссера «Чому картопля-фрі з "Макдональдса" така смачна» (Eric Schlosser, «Why McDonald's Fries Taste So Good», «The Atlantic Monthly», січень 2000 р.). Але у ньому присутні й інші ароматичні компоненти, саме тому при вдумливому смакуванні завжди можна відрізнити штучний ароматизатор від справжнього запаху.

[58] Читачеві слід знати, що і глютамат натрію, і штучні ароматизатори можуть мати різні форми: наприклад, перший може бути присутнім у продуктах у вигляді гідролізованого соєвого білка й автолізованого екстракту дріжджів, а другий – у вигляді «ароматизаторів, ідентичних натуральним», які насправді являють собою екстракти, що зазнали інтенсивного очищення та хімічного рафінування, хоча й отримані з натуральних джерел. Про приховані джерела глютамат натрію див. «Спростовуючи міф про глютамат натрію» («Battling the MSG Myth»), http://www.msgmyth.com.

[59] Важливо те, що трьома найбільш активно розвинутими галузями у 1980-1990-х роках були догляд за дітьми, служби допомоги по дому і виробництво продуктів, які готові до вживання. Професійний спорт, тобто галузь, в якій людям платили за «гру», теж належав до числа тих, що швидко розвиваються.

[60] У березні 2002 року мешканка Техасу Андреа Єйтс була визнана винною у вбивстві з обтяжливими обставинами. У червні 2001 року вона методично, одного за одним, втопила у ванні своїх п'ятьох дітей, а потім зателефонувала до поліції та чоловікові на роботу.

[61] Я дуже близько наблизився до чергової розхожої істини руху «Нью-Ейдж» – «Будь-яка подія відбувається з якоюсь метою», яку мене так і тягне оскаржити! Мета може перебувати за межами людського розуміння, і спроби зрозуміти, що це за мета, можуть виявитися марними. Також дивіться примітку 4 до розділу 2.

Дата добавления: 2015-09-03