Civil procedure law 341

Notes:

procedural law – процесуальне право

substantive law – матеріальне право

in personam jurisdiction – особиста підсудність

in rem jurisdiction – предметнапідсудність

full faith and credit – визнання та довіра (пункт ст.4 Розділу 1 Конституції США, що передбачає визнання законів та судових рішень одного штату в будь-якому іншому штаті)

Procedural law, commonly contrasted with substantive law, is the body of rules governing the court proceedings and the methods of enforcing rights and providing redress of wrongs. Civil procedure involves the principles surrounding the resolution of civil disputes in the courts and the various tools available to the lawyer who must defend or bring a lawsuit. It comprises rules related to jurisdiction, pleading, evidence, appeal and execution of judgments, representation, costs and other matters. So the purpose of the civil procedure rules is to provide just and effective means by which persons can resolve their disputes.

Процесуальне право зазвичай протиставляється матеріальному, воно є зводом норм, що регулюють судочинство та методи захисту прав і відшкодування збитків. Цивільний процес включає в себе принципи, що супроваджують вирішення цивільно-правових спорів у судах і різні інструменти, наявні у розпорядженні адвоката, який захищає чи подає позов до суду. Він включає в себе правила, пов'язані з юрисдикцією, заявами в суді, доказами, апеляціями та виконанням судових рішень, представництвом, витратами та іншими питаннями. Так що мета правил цивільного процесу - це забезпечити справедливі й ефективні засоби, за допомогою яких особи можуть вирішити свої суперечки.

The Anglo-American judicial system is based on the adversary model that influences the development of particular procedures. As a passive adjudicator of disputes, courts do nothing, neither initiate nor encourage litigation, until one of the parties has called on it through appropriate

procedures. The parties control and shape the litigation while the judge sits solely to rule on disputed questions, as presented by the parties, and to apply sanctions properly requested by a party. Issues that have not been raised and objections that have not been made are commonly waived. The case moves forward only in the response to the demands of the parties and the litigants bear the ultimate responsibility for the case.

Англо-американська судова система основана на змагальній моделі, яка впливає на розвиток тих чи інших процедур. Як пасивний арбітр суперечок, суди нічого не роблять, не ініціюють і не заохочують судовий процес, поки одна зі сторін не вимагає цього за допомогою відповідних процедур. Сторони контролюють і формують судовий процес, а суддя сидить виключно для того, щоб винести рішення щодо спірних питань, які були представлені сторонами, і застосовувати санкції за проханням будь-якої з сторін. Питання, які не були підняті і заперечення, що не були зроблені, як правило, відхиляються. Справа рухається вперед тільки у відповідь на вимоги сторін і в судовому процесі, а позивачі несуть головну відповідальність за судову справу.

Procedural rules create the process that is used to decide the merits of a dispute. At the beginning of the process, these rules explain what a plaintiff must do to start a lawsuit and how a legal claim against a defendant can be asserted. Defendants are similarly told how to raise defences and claims once they have been notified of suit. Procedural rules determine what documents must be prepared, what each of them must contain, and how they should be presented to the court and the defendant. Once the lawsuit has been initiated, procedures govern how the parties discover relevant

information and evidence, especially when it is in the possession of one's opponent. Rules also govern the conduct of a trial, enforcement procedures, the conduct of appeals, and the imposition of sanctions on rule violators.

Процесуальні норми визначають процес, який використовують для вирішення спору по суті. На початку процесу ці правила пояснюють, що позивач повинен зробити, щоб почати судовий процес і як можна пред’явити судовий позов до відповідача. Підсудним повідомляють, як представити позицію захисту і претензії, як тільки їм було повідомлено про позов. Процедурні правила визначають, які документи повинні бути підготовлені, що має містити кожен з них, і як вони повинні бути представлені в суді і перед відповідачем. Після того, як позов було ініційовано, процедури регулюють, як сторони відкривають відповідну

інформацію та докази, особливо коли вони знаходяться в розпорядженні свого опонента. Правила також регулюють проведення судового процесу, виконавче провадження, проведення апеляцій і накладення санкцій на порушників правил.

There are several procedural stages but before other issues first of all questions about jurisdiction should be resolved that means to choose a court, which has the authority to determine the merits of a dispute and to grant relief. A court has jurisdiction when it has this power both over the

subject-matter of the case and over the persons of the plaintiff and defendant or the property that is in dispute. The main types of jurisdiction are: in personam jurisdiction which permits a court to enter a judgment that is personally binding on the defendant (the court has power over the person,

therefore judgment will have full faith and credit in all other states and can be easily enforced) and in rem jurisdiction which permits a court to adjudicate the rights of all claimants to a specific piece of property (the court has jurisdiction over property of the other party, thus a judgment can be entered effecting that property and be binding against the defendant even if the defendant is not in the jurisdiction of the court).

Є кілька процедурних етапів, але перед іншими питаннями, насамперед, має бути вирішено питання щодо юрисдикції, що означає вибрати суд, який має право визначати гідності спору та надавати полегшення. Суд має компетенцію, коли він має повноваження як щодо предмету справи так і щодо осіб позивача та відповідача або майна, що є предметом спору. Основні види юрисдикції є: in personam jurisdiction ( особиста підсудність), яка дозволяє суду виносити рішення, що особисто зобов’язують відповідача (суд має владу над людиною, тому рішення буде мати full faith and credit (визнання та довіра (пункт ст.4 Розділу 1 Конституції США, що передбачає визнання законів та судових рішень одного штату в будь-якому іншому штаті) і може бути легко впроваджено в життя) і in rem jurisdiction ( предметнапідсудність), яка дозволяє суду виносити рішення щодо права всіх претендентів на певну частину майна (суд має юрисдикцію щодо майна іншої сторони, таким чином, можна досягти рішення щодо оформлення цього майна і воно буде обов'язковим для відповідача, навіть якщо відповідач не є в юрисдикції цього суду).

Дата добавления: 2015-08-13