XI. Crimes and kinds of crimes.

Two things are required for a criminal offense. First, there must be a guilty act that is an act or conduct prohibited by law or a failure to do some duty required by law. Second at the time of the act an actor must have a certain guilty state of mind. For example a person might cause another’s death. Purposely causing the death of a person is murder because the guilty act and the guilty state of mind coincide. However accidentally causing the death of another person is not murder. The actor did not have the required guild state of mind.

The US law defines four types of guilty mind: purpose, knowledge, recklessness, and negligence. At least one of these states must be present when a person does a prohibited act. The prohibited act or omission is not a crime if one or more of the guilty states of mind is not present. The exceptions occur in the definition of certain crime which impose strict liability dealing with public health and safety.

Crime violates the law of a community state or nation. It is punishable in accordance with these laws. The definition of crime varies according to time and place, but the laws of most countries consider as crime such offences as arson, bigamy, burglary, forgery, murder and treason. Not all offences against the law are crimes. The laws that set down the punishments for crime form the criminal law. This law defines as crime those offences considered most harmful to the community. The common law recognizes three classes of crime: treason, felony and misdemeanor. Death or life imprisonment is the usual penalty for treason. Felony is most serious crimes. Felonies may be punished by imprisonment and fines for more than one year in a state penal institution. A misdemeanor is less serious crime. The misdemeanor may be punished by imprisonment for not more than one year, or a fine, or both.

1) What is required for a criminal offense?

2) What types of guilty mind does the US law define?

3) What are felonies punished by?

4) What are misdemeanors punished by?

p.161 (2)

Her Majesty’s Courts of Justice of England and Wales are the civil and criminal courts responsible for the administration of justice in England and Wales; they apply the law of England and Wales and are established under Acts of the Parliament of the United Kingdom. Both criminal and civil courts primarily hear evidence and aim to determine what exactly happened in a case. Broadly speaking, the lower courts decide matters of fact and the upper courts normally deal with points of law.

The United Kingdom does not have a single unified judicial system - England and Wales have one system, Scotland - another one, and the Northem Ireland - still another one. There are exceptions to this mle; for example in immigration law, the Asylum and Immigration Tribunal’s jurisdiction covers the whole of the United Kingdom, while in employment law there is a single system of Employment Tribunals for England, Scotland and Wales (but not the Northem Ireland).

The Court of Appeals, the High Court, the Crown Court, the Magistrates’ Courts, and the County Courts are administered by Her Majesty’s Court Service, an executive agency of the Ministry of Justice.

The House of Lords is the highest appeal court in almost all cases in England and Wales. The judicial functions of the House of Lords are entirely separate from its legislative role with only the Law Lords hearing the appeals from the Court of Appeal and the High Court. Its decisions are binding on all lower courts. The Constitutional Reform Act 2005 transferred these functions to the Supreme Court of the United Kingdom. The House is also the court of trial in impeachment cases, although impeachment in England is now archaic.

The Privy Council is the highest court of appeal for the UK in a number of areas of law, particularly devolution matters. In addition, it is the highest court of appeal for a decreasing number of Commonwealth countries, the Channel Islands and the Isle of Man. The judges who sit on the Privy Council are for the most part also members of the Appellate Committee of the House of Lords.

Суди Її Величності Англії та Уельсу - це суди з цивільних та кримінальних справ, відповідальні за встановлення правосуддя в Англіїта Уельсі; вони застосувують закон Англії і Уельсі і створенні згідно з парламентьскими законами Сполученого Королівства. Обидва кримінальних і цивільних судів, насамперед, слухають свідченняі визначають, що сааме сталося у справі. Взагалі кажучи, суди нижчої інстанції вирішують питання факту і верхні суди зазвичай мають справу з питаннями права.

Сполучене Королівство не має єдиної судової системи - Англія й Уельсмають одну систему, Шотландія - іншу, і Північна Ірландія – ще іншу.Є винятки;наприклад, в Законі про імміграцію, юрисдикція притулку та імміграції трибуналу охоплює всю Великобританії, у той час як в області трудового права є єдина система судів, що вирішують справи зайнятості для Англії, Шотландії та Уельсу (але не ПівнічноїІрландії).

Апеляційний суд, Високий суд, Суд корони, Магістратський суд, і суд графства керовані судовою службою ЇїВеличності, виконавчим агентством Міністерства юстиції.

Палата лордів є вищою апеляційною нстанцією майже у всіх випадках в Англії та Уельсі. Судові функції Палати лордів, повністю відокремлені від законодавчої ролі,тільки судові лорди слухають оскарження з Апеляційного суду і Верховного суду. Його рішення є обов'язковими для всіх нижчих судів. Закон про конституційну реформу 2005 передав ці функції до Верховного суду СполученогоКоролівства. Палата розглядає також справи в порядку імпічменту, хоча імпічмент в Англії тепер застарілий.

Таємна рада є вищим апеляційним судом для Великобританії в ряді галузей права, зокрема, питання передачі повноважень. Крім того, він є вищим апеляційним судом щодо зменшення числа країн Співдружності, Нормандських островів і острова Мен. Судді, які сидять на Таємнійраді є здебільшого також члени Апеляційного комітету Палати лордів.

p.180 (2)

The first procedural questions in many cases are: where must the case be filed, and when must the case be filed. Statutes of limitations concern “when” cases must be filed. Jurisdiction governs the power of Ohio’s courts to deal with different types of civil lawsuits and criminal prosecutions. Venue concerns the location of particular court where a case must be tried. Statutes of limitations provide time limits for bringing civil lawsuits and criminal prosecutions. Generally, jurisdiction means the power of a court. Different courts have different powers, and a case can be brought only in a court with authority to deal with it. There are several kinds of jurisdiction. “Subject matter jurisdiction” is the power of a court to deal with particular kinds of cases. “Monetary jurisdiction” is the minimum or maximum dollar limit on civil cases that a particular court can handle. “Territorial jurisdiction” is the geographic extent of a court’s power. A court has territorial jurisdiction over civil cases when the incident or transaction on which the case is based occurred in the court’s territory or, in some cases, when the defendant or the plaintiff lives in the court’s territory.

In criminal cases, a court generally has jurisdiction when the crime, or any essential part or “elemenf’ of the crime, occurred in the court’s territory. Whereas jurisdiction refers to the power of a court to try a case, venue refers to the place where it is to be tried. Usually, venue follows territorial jurisdiction in both civil and criminal cases. Venue can be changed in criminal cases when the change is necessary to secure a fair trial. A change of venue might be granted, for example, in the trial of a particularly terrible crime where publicity has inflamed local public opinion against the accused.

Першими процедурними питаннями в будь-якій цивільній справі є такі: куди треба подавати позов та коли. Закон про позовну давність встановлює термін його подання. Юрисдикція визначає повноваження судів штату щодо розгляду різних цивільних позови та кримінальні переслідування. Межі судових округів визначають суди, в яких може заслуховуватися справа. Закон про позовну давність обумовлює часові обмеження щодо порушення справи та проведення кримінального переслідування. Термін «юрисдикція» означає повноваження суду. Різні суди мають різні повноваження й справи можуть порушуватися лише у тому суді, який має відповідні повноваження. Існує кілька різновидів юрисдикції: «предметна юрисдикція», яка уповноважує суд розглядати певні види справ за змістом; «грошова юрисдикція», що визначає діапазон грошової суми позову, в межах якого конкретний суд може розглядати відповідну цивільну справу, та «територіальна юрисдикція», тобто географічні межі повноважень суду. Юрисдикція стосується повноважень суду щодо розгляду певних видів справ, а межі судового округу визначають місце слухання справи.

У кримінальних справах, суд зазвичай має юрисдикцію, коли злочин, або інша невід’ємна частина або "елемент 'злочину, стався в межах судової юрисдикції. У той час як юрисдикція передана на розгляд справи у суді, місце куди розгляд передається справа це місце де вона має бути розглянута. Як правило, місце розгляду справи дотримується територіальної юрисдикції в цивільних, так кримінальних справах. Місце розгляду може бути змінено у кримінальних справах, коли зміна є необхідною для забезпечення справедливого судового розгляду. Зміна місця розгляду може бути надана, наприклад, в ході судового розгляду особливо страшного злочину, де розголос збуджує громадську думку проти обвинуваченого.

p.181 (4)

A civil case begins when the claimant, or plaintiff, files a written statement of her claim (a complaint) in a court. Her opponent, or the defendant, must then be notified of the suit and given an opportunity to answer or challenge the complaint.

The Ohio Rules of Civil Procedure provide that a lawsuit is started by filing a written pleading called a complaint with the proper court. The complaint must contain: (1) a short and plain statement of the claim which shows that the plaintiff is entitled to relief under the law; and (2) a demand (or "prayer") for the kind of relief to which plaintiff believes she is entitled. This "relief" might be payment of a specified amount of money, or a court order directing defendant to do or refrain from doing a certain thing (an "injunction"), or other relief. Different kinds of relief can be requested in the same complaint. If the plaintiff has not specified the damages sought, then at any time 28 days or later after the filing of the complaint, the defendant may request that plaintiff state the amount of damages sought.

The defendant in a lawsuit is entitled to know that he has been sued, and why. Accordingly, when a complaint is filed, a summons is issued to the defendant. The summons tells the defendant who sued him, and when and where he must defend himself. The summons also states that if he does not defend himself, he may lose by default. A copy of the complaint is attached to the summons so that the defendant will know the exact nature of the claim against him. The summons and attached complaint are known as "process." The delivery of the summons and complaint is known as "service of process." Process can be served by delivering it directly to the defendant, leaving it at his home, or sending it to him by certified mail. Other methods of delivery are available in special circumstances. Service of process must be made within six months after the filing of the complaint.

Цивільнісправипочинаються коли позивачподаєписьмовузаявусвого позову (скарги) до суду. Йогоопонентабовідповідачповиненбути проінформованийі датиопонентупідтвердженняабовідхиленняскарги.
Закони штату Огайо в цивільномупроцесіпередбачають, щосудова справа починається з подачі письма в суд, щоназиваєтьсяскарга до відповідного суду. Скаргамаєвключати: 1)короткий і простийзмістскарги, якийпоказує,щопозивач має право на відшкодування за законом 2) і вимогавідшкодуваннязбитків якийпозивачхочеотримати. Цевідшкодуваннямає бути сплаченов спеціальному порядку,кількістю грошей абосудовимрішеннямвідповідачазробитиабоутриматисьвіддії (чи судової заборони) абоіншевідшкодування. Різнівидивідшкодуванняможутьбути запропоновані в деяких скаргах,Якщопозивач не можеконкретизуватигрошовукомпенсацію, то далі в будь який час 28 днівпісляподачі скаргивідповідачмаєробити запит в якомупозивачзаявляєгрошовукомпенсацію.
Відповідач в судовійсправі має право знати, щовідпереслідується в судовому порядку і чому. Відповідно коли скаргаподається,виклик до суду видаєтьсявідповідачу. Викликрозповідаєвідповідачухтовикликає його, і коли і де вінмає прийти до суду. Викликтакожзаявляє,щоякщовін не з’являється, то вінможепрограти справу. Копіяскаргидодається до виклику, щовідповідачможе знати точну суть претензії в скарзі. Повістка і скаргавідомі як вручення виклику до суду.Процес може бути поданий шляхом його доставки безпосередньо до відповідача, залишивши його в своєму будинку, або відправивши йому поштою. Інші способи доставки доступні в особливих обставинах.Врученнявиклику до суду повинне бути зробленнопротягом6 місяцівпісляподанняскарги.

p.212 (2)

There are four common ways to begin a criminal case; the filing of a complaint by a private citizen; the return of an indictment by a grand jury; in certain cases, a proper arrest without a warrant, followed by the filing of a complaint; and the issuance of a summons or citation. A criminal case can begin when a person goes to court and files a complaint that another person has committed an offence. The complaint is followed by an arrest warrant or a summons which is served on the defendant by a peace officer. The arrest or service of summons constitutes service of process which, as in civil cases, gives the accused notice of the case against him. The complaint in a criminal case is a statement of the essential facts constituting the crime charged. It must designate the statute or ordinance which the accused is alleged to have violated. A warrant is executed by arresting the defendant and taking him into custody. An officer can issue a summons instead of arrest if it appears the defendant will come to court without being arrested. A summons tells the defendant when and where he must appear in court, and is delivered to the defendant without placing him under arrest. A criminal case can begin with an indictment. Like a complaint, an indictment is an accusation. In general, indictments are accusations of felonious conduct against persons who have already been arrested and referred to the grand jury by a municipal or county court through a process called “preliminary hearing”. Grand juries, however, do not have to wait for cases to be referred, but can make direct indictments. When this is done, the indictment begins the case.

Єчотириосновнихспособипочатикримінальнусправу:подачазаявицивільноюособою; пред’явленняобвинувальноговирокувеликимжурі; вдеякихвипадках, власнеарештбезордера, супроводжуєтьсяподачеюзаяви; тавидачаповісткиабовикликдосуду. Кримінальна справаможепочатися, коли особайдедо суду і подаєзаяву, на іншу особу, яка скоїла правопорушення. Заявасупроводжується ордером на арештабовикликом до суду, якийподається на відповідачаполіцейським. Арешт або послугавикликустановитьобслуговуванняпроцесу, який, як і в цивільних справах, даєобвинуваченомуповідомлення про справу протинього. Заявою у кримінальнійсправі є викладосновнихфактів, щостановлятьзвинувачення у злочині. Вона повинна призначити статут або постанову, якіобвинувачений нібито, порушив. Ордер виконується шляхом арештуобвинуваченого і, взяттямйогопідварту. Офіцер може видати повістку замість арешту,якщо підсудний прийде до суду самостійно без арешту. Повістка говорить обвинуваченому, коли і де він повинен з'явитися до суду, і доставлення обвинуваченого без взяття його підарешт.Кримінальну справу можепочинатися з обвинувального вироку. Як і заява, обвинувальнийвирокє звинуваченням. Загалом,обвинувальнийвирок є звинувачення в злочиннійповедінціщодоосіб, яківжебулизаарештовані і чию справу вже передано на розгляд великогожурі з муніципальногоабо окружного судузадопомогоюпроцесутак званого " попередньогослухання ". Однак,Великежурі, не повиннічекатипоки справа буде передана до іншоїінстанціх, а можутьзробитипряміобвинувальнівисновки. Колицебудезроблено, обвинуваченняпочнесправу.

p.213 (4)

A criminal case can begin with an arrest. Under certain circumstance (1), a person can be arrest (2) without a warrant (3). If any person –whether a peace officer (4) or a private citizen (5) – has probable cause (6) to believe that a felony (a serious crime punishable by death or a penitentiary (7) term) has been committed (8) and that a particular suspect (9) committed it, that person may place the suspect (10) under arrest (11) and then file a complaint (12). This is known as a citizen’s arrest. In casesother than a felony, only law enforcement (13) officers can make an arrest. Theycan arrest without a warrant for any misdemeanor (14) committed in their present (15).They can also arrest (16) without a warrant formisdemeanors if they have reasonable cause (17) to believe a theft offence (18) or offence of violence (19) has been committed and that the suspect committed (20) it. In any case (21) in which an arrest without a warrant (22) is proper (23), an officer can issue (24) a summons in lieu of arrest (25). In traffic cases, or minor misdemeanor (26) cases, the officer (27) can issue a citation (28) instead of arrest. (A minor misdemeanor is an offence punishable (29) only by a fine (30) not exceeding $100.) A citation (a traffic ticket (31) is an example) is a form of combined (32) complaint and summons (33). When a person is arrested, or served (34)a summons or citation in lieu of arrest, the arresting officer must file a complaint without delay (35). Similarly, where a person makes a citizen’s arrest (36), that personmust file a complaint without delay. In citation cases, the citation (37) itself is filed becauseit includes the complaint (38). Filing the complaint (39) after the arrest (or service of the summons) is necessary because it formally begins (40) the criminal сase in the court.

Кримінальна справа починається з арешту. За певнихобставин (1), особа може бути заарештована (2) без ордера (3). Якщо будь-яка особа – чиполіцейський (4) або приватна особа (5) - маєймовірну причину (6) вірити, щокримінальний злочин (цесерйознийзлочин, якийкарається смертною карою аботюремним (7) терміном) вчинений (8) і, щоконкретнийпідозрюваний (9) здійснивйого, щолюдинаможерозміститипідозрюваного (10) підарештом (11), а потім подати скаргу (12). Цевідомо як громадянинськийарешт. В інших справах, ніжтяжкі злочинивипадкахлише правоохоронніоргани (13) можутьпризвестиарешт. Вони можутьзаарештувати без ордера для будь-якого проступку (14), скоєних у їхприсутності (15). Вони такожможутьзаарештувати (16) без ордера на арешт за правопорушення, якщо вони маютьдостатніпідстави (17) віритищо крадіжка (18)абозлочиннасильства (19) буливчинені,підозрюваним (20). В інших справах(21), в якихарешт без ордера (22) є правильним (23), офіцерможевидати (24) повісткузамістьарешту (25). У випадку, порушення правил дорожнього руху, абонезначному проступку (26), офіцер (27) можевидативиклик до суду (28) замістьарешту. (Незнання правопорушення є злочином, караним (29) тільки штрафом (30) не перевищуючи 100 дол.) Виклик до суду (наприклад квитанція за порушення правил дорожнього руху (31)) є однією з форм в поєднанні (32) скарга і заклик (33). Коли особа арештовані, абопередана(34) повістка абовиклик до суду замістьарешту, під час арештуполіцейський повинен подати скаргу без затримки (35). Аналогічним чином, якщолюдинаробитьгромадський арешт (36), особа повинна подати скаргу без зволікання. У випадках виклику до суду, виклик (37) сам подається, оскількивінвключаєпозов(38). Подача скарги (39) післяарешту (абоврученняповістки)єнеобхідним, оскільки вона офіційнопочинається (40) в суді.

p.238 (1)

All legal systems want to have a decision-making process that is impartial and fiilly- informed. Supporters of an adversary system believe that this is best achieved (1) where the decision-maker is neutral and passive, and has only the responsibility of deciding the case; (2) the parties themselves develop and present the evidence and arguments on which the decision will be based; (3) the proceeding is concentrated, uninterrupted and designed to emphasize the collision of opposing evidence and arguments presented by the parties; and (4) the parties have equal opportunities to present and argue their cases to the decision-maker. The main principle of the adversary system is the separation of the active function of investigating and collecting evidence from the more passive function of considering the evidence and deciding the case. The theory behind the need for this separation is the belief that the former fiinction negatively affects the latter: decision-makers who gather the evidence lose their impartiality because of their active investigatory role in the case. The problem is the natural human tendency to judge too quickly the things which are not yet fully known. We all have a natural want to bring order to chaos by evaluating and categorizing information as we hear it. But decision-makers are under special pressure to do so, because they must decide the case. The result is a strong inclination in the decision-maker early on — while the information is still being gathered — to start theorizing about what the evidence means. Even passive decision-makers may start preliminary theorizing. But decision-makers who actively investigate cannot avoid doing so. An investigator cannot possibly determine what questions to ask or what direction to take the investigation in without first evaluating the meaning of the information that is already known.

Усі правові системи спрямовані на сприйняття неупереджених і остаточних рішень. Прибічники з магального процессу вважають, що це найкраще досягається коли особа яка прийма єрішення є нейтральною і пасивною, і має тільки відповідність за прийняття рішення по справі; сторонни мають самі розробляти і презентувати докази і аргументи на яких базується рішення;

процес є концентрований і безперервний і покликаний підкреслювати зіткнення протилежних доказів і аргументів представлених сторонами і сторонни мають рівні можливості для представлення і аргументування власної позиції судді. Основний принцип змагальної системи є поділ на активну функцію розслідування і збирання доказів від більш пасивної функції розгляду доказів і прийняття рішень по справі.

Теорія, що лежить в основі такого поділу є переконання, що колишня функція позначається пізніше: той, хто приймає рішення хто збира єдокази втрачає свою неупередженість,тому що активна роль слідчого у справі. Проблема в тому, що людська природна тенденція формувати поспішні висновки є річчю, яка не повністю свідома. Ми всі маємо природу навести порядок в хаосі шляхом оцінки і класифікації інформації яку ми чуємо. Але особи які виносять рішення знаходяться під тиском щоб робити так тому що вони повинні вирішувати справу. Результатом є сильна схильність для особи яка приймає рішення почати теоретизувати про те, щодокази означають надто рано,в той час інформація яка вже на збиралась. Навіть пасивні особи, що приймають рішення можуть почати попередньо теоретизувати. Але особа яка приймає рішенняякі активно розслідують не можуть уникнути цього. Слідчий не може визначити які питання задавати або в якому напрямку взятии розслідування без першої оцінки значення інформації що вже відома.

p.335????

p.337???

p.245 (2

Ninety-five percent of all jury (1) trials in the world take place in the United States.

For therelatively small percentage accused (2) who plead not guilty before the grand jury (3) which issue the indictment (4), a trial by a jury (5) is available in any non-juvenile (6) criminal prosecution where the potential penalty is in excess of six months. Amendment 7 says, “In Suits at common law, where the value in controversy (7) shall exceed twenty dollars, the right to trialby jury shall be preserved.” Exercising this right is a major decision: whether to go bench (8). In criminal cases only they defendant (9) can waiver (10) the right to a jury trial. The vast majority of U.S. criminal cases are not concluded with a jury trial (11), but rather by plea bargain (12). If the defendant waives a trial by jury (13), a bench (14) is held.Bench trial is the one in which the parties have a waiver (15) to a jury, and therefore presents the case to the judge only. A court trial is basically identical to a jury trial, except the judge decides both thefacts and the law applicable to the jury (16). In civil proceedings bench trials are held unlessa party requests a jury. In some court trials, for example obscenity (17) trials, the court has an advisory jury (18).The advisory jury observes the proceedings (19) just as an ordinary jury would, but the judge need not accept the advisory jury's verdict.

Дев'яносто п'ятьвідсотківвсіх судів за участю присяжних (1) в світі відбуваються в Сполучених Штатах. Відносно невеликий процент обвинувачених (2), які не визнали себе винним перед великим журі (3), які винесли їм обвинувачення(4), проведення суду присяжних (5) доступне по будь-яким справам без неповнолітніх (6), де покарання перевищує шести місяців. Поправка 7 говорить: «Юридичний процес в загальному праві, де предмет спору (7) позову перевищує двадцять доларів, право на суд присяжних повинно бути збережено." Реалізацією цього права є одним з основних рішень: суд без участі присяжних (8). У кримінальних справах тільки вони можуть відмовити відповідачу (9) у праві (10) на суд присяжних. Переважна більшість американських кримінальних справ не вирішується з судом присяжних (11), а, швидше, угодою про визнання провини (12). Якщо підсудний відмовляється від суду присяжних (13), суд без участі присяжних (14) проводиться. Суд без участі присяжних є той, в якому сторонни мають право відмовитись (15) відп рисяжних, і, отже, справу веде тільки один суддя. Судовий процес в основному ідентичний на суд присяжних, за винятком того,що судя вирішує обидва факти і права, що належать суду присяжних (16). У цивільному судочинстві суд без участі присяжних проводиться, якщо жодна із сторін не просить присяжних. У деяких судових процесах, наприклад непристойності (17), суд має консультативний журі (18). Консультативне журі дотримується розгляду справи (19) так само, як звичайне журі, але суддя не повинен приймати вердикт консультативного журі.

p.251 (1)

The protection of constitutional rights and pursuit of justice is largely achieved through the teamwork of judge and jury. The judge presides over legal matters brought in court to play the part of an unbiased party whose primary job is to see to it that both sides are allowed to present their cases as frilly as possible within the confines of the law. The judge is the arbiter of the law. The judge controls the time when court convenes and adjourns and the length of a recess. The judge rules on many motions and objections of the prosecutor and of the defense attomey. In some Jurisdictions the judge is permitted to ask substantive questions of the witnesses and also to comment to the jury about the credibility of the evidence. The trial judge gives preliminary mstmctions to the impaneled jury on the pertinent law prior to the trial and deliberation. The judge sentences a guilty defendant in a criminal case. Although judges have broad discretion during the trials, their ralings must not be arbitrary or unfair. Also, the judge must not prejudice the jury against any of the parties. Common sense and the willingness to pay attention are the only qualifications needed to be a successfril juror. A juror's job is to consider the evidence presented during the trial and to decide what the trath is in that particular case. In some instances jurors may be allowed to take notes, or ask questions. In lawsuits and civil disputes the jurors will either decide for the defendant or the plaintiff Additionally, the jury set any financial damage amounts that are to be paid to the either side. A jury in a criminal case does far more than decide issues of tact to render a verdict of guilty or innocent. It has the power to extend mercy where mercy is called for, and to mete out individualized justice. It has the power to nullify and acquit.

Захистконституційнихправіпрагненнядосправедливостівчомудосягаєтьсязарахунокспільноїроботисуддііприсяжних. Суддяголовує на правовихпитаннях, внесених до суду, відіграє роль неупередженоїсторони, основнезавданняякої полягає в нагляді за тим, щобобидвісторонимогли змогу представлятисвоїсправиякомогабільшповно в межах закону. Суддяарбітром закону. Суддяконтролює час, коли суд скликає і відкладає і довжину перерви. Суддяприймає рішення керуючись ствердженнямиі заперечення прокурора і захисника. У деякихюрисдикціяхсуддя має правоставити питання по суті справи до свідків, а такожкоментуватижурі про достовірністьдоказів. Суддядаєпопередніінструкціїщодо внесенядо списку присяжних журі відповідно до закону до початку судового розгляду та обговорення. Суддяоголошуєвиннимобвинуваченогов кримінальних справах.Хочасуддіволодіють широкою свободою дійпід час суду, їхрішення не повинно бути довільнимабонесправедливим. Крім того, суддя не повинен викликати упередженість у журіпроти будь-якої з сторін. Здоровий глузд і готовністьзвернутиувагуєдинікваліфікації, необхідні, щоб бути успішнимприсяжних. Робота присяжного засідателя є розглядати докази, представлені в ході судового розгляду і вирішити, щоє правдою в цому конкретному випадку. У деякихвипадкахприсяжнімають право,робитинотатки, абоставити запитання запитання. У судовихпозовах тацивільних спорах присяжні можутьабоприйнятирішення на користьвідповідачаабопозивача. Крім того, журівстановити будь-якісумиматеріальногозбитку, якіповинні бути сплачені будь яким способом. Журі у кримінальнійсправіробитьнабагатобільше, ніжвирішує, питання факту винести вердикт винуватостічиневинуватості. Вінмає право проявляти милість, закликати до милості, і вершитиіндивідуалізовану справедливість/ індивідуальну справедливість. Вінмає право анулювати/ скасовувати івиправдати.

Реферування:

P.161

1) I would like to review the following text.

2) It is not divided into paragraphs but it is well-structured. (It is divided into 5 paragraphs).

3) The text deals with the problem of the judicial system in the UK.

4 ) First, the author states that the civil and criminal courts are responsible for the administration of justice in England and Wales.

5) Second, the text defines the function of the courts in the UK.

6) Next, the author describes the jurisdiction of tribunals in the UK.

7) Then, the text gives the names of different types of courts administered by her Majesty’s Court Service.

8) Besides, the appellate function of the House of Lords, the Supreme Court and the Privy Council i

s discussed.

9) To my mind this text is worth reading because it is informative, useful and can help me in my future profession.

P.180

1) I would like to review the following text.

2) It is not divided into paragraphs but it is well-structured.

3) The text deals with the problem of civil procedure in the USA.

4) First, the author calls the first procedural questions in many cases.

5) Second, the text defines the meaning of statutes of limitations and venue.

6) Next, the author describes several kinds of jurisdiction that different courts have.

7) Then, the text explains when a court has territorial jurisdiction in civil and criminal cases.

8) Besides, the article discusses those criminal cases when venue may be changed.

9) To my mind this text is worth reading because it is informative, useful and can help me in my future profession.

P. 181

1) I would like to review the following text.

2) It is not divided into paragraphs but it is well-structured.

3) The text deals with the problem of civil procedure in the USA.

4) First, the author explains how a civil case begins in the USA.

5) Second, the text gives the notion of complaint and relief in the Rules of Civil Procedure.

6) Next, the author defines what the summons tell the defendant in a civil case.

7) Besides, the article discusses process and service of process.

8) It is pointed out that service of process must be made within 6 month after the filing of the complaint.

9) To my mind this text is worth reading because it is informative, useful and can help me in my future profession.

P.212

1) I would like to review the following text.

2) It is not divided into paragraphs but it is well-structured. (It is divided into 5 paragraphs).

3) The text deals with the problem of criminal procedure in the USA.

4) First, the author states that there are 4 common ways to begin a criminal case in the USA.

5) Second, the text explains the procedure of filing a complaint by a private citizen.

6) Next, the author defines the jurisdiction of tribunals in the UK.

7) Then, the text gives the names of different types of courts administered by her Majesty’s Court Service.

8) Besides, the appellate function of the House of Lords, the Supreme Court and the Privy Council is discussed.

9) To my mind this text is worth reading because it is informative, useful and can help me in my future profession.

P.213

1) I would like to review the following text.

2) It is not divided into paragraphs but it is well-structured. (It is divided into 5 paragraphs).

3) The text deals with the problem of criminal procedure in the USA.

4) First, the author states that a criminal case can begin with an arrest.

5) Second, the text explains the procedure of arrest without a warrant.

6) Next, the author defines a citizen’s arrest.

7) Then, the text describes what a summons and citation in a criminal case is.

8 ) Besides, the author marks that filing the complaint is necessary because it formally begins the criminal case.

9)To my mind this text is worth reading because it is informative, useful and can help me in my future profession.

P.238

1) I would like to review the following text.

2) It is not divided into paragraphs but it is well-structured. (It is divided into 5 paragraphs).

3) The text deals with the problem of main principles of trial.

4) First, the author states that all legal systems want to have a decision-making process that is impartial and fully-informed.

5) Second, the text describes the key characteristic of the adversary system.

6) Next, the author defines the main principle of the adversary system.

7) Then, the text states that t he problem is the natural human tendency to judge too quickly the things which are not yet fully known.

8 ) Besides, the author marks that decision-makers are under special pressure to do so, because they must decide the case.

9)To my mind this text is worth reading because it is informative, useful and can help me in my future profession.

P.335

1) I would like to review the following text.

2) It is not divided into paragraphs but it is well-structured. (It is divided into 5 paragraphs).

3) The text deals with the problem of infractions in the USA.

4) First, the author defines infraction as a legal term.

5) Second, the text states that the main characteristic of infraction is that the punishment seldom includes any amount of imprisonment.

6) Next, the author marks that typically the only punishment of infraction is a fine.

7) Then, the text describes different types of infractions.

8 ) Besides, the author mentions that first time offences may be reduced to infractions.

9)To my mind this text is worth reading because it is informative, useful and can help me in my future profession.

P.337

1) I would like to review the following text.

2) It is not divided into paragraphs but it is well-structured. (It is divided into 5 paragraphs).

3) The text deals with the problem of cybercrime.

4) First, the author defines cybercrime as one of the fastest-growing activities.

5) Second, the text explains that accurate statistics on the extent of cybercrime is difficult to get.

6) Next, the author divides cybercrime into 3 categories.

7) Then, the text describes what a computer hacking is.

8 ) Besides, the author marks that cyber stalking is a terrible threat facing people of online community.

9)To my mind this text is worth reading because it is informative, useful and can help me in my future profession.

P.245

1) I would like to review the following text.

2) It is not divided into paragraphs but it is well-structured..

3) The text deals with the problem of jury trial in the USA.

4) First, the author states that 95 percent of all jury trials in the world take place in the USA.

5) Second, the text states that in criminal cases only the defendants can waive the right to a jury trial.

6) Next, the author marks that if the defendant waives a trial by jurors, a bench trial is held.

7) Then, the text defines bench trial.

8 ) Besides, the author mentions that in some court trials the court has an advisory jury.

9)To my mind this text is worth reading because it is informative, useful and can help me in my future profession.

P.251

1) I would like to review the following text.

2) It is not divided into paragraphs but it is well-structured..

3) The text deals with the problem of teamwork of judge and jury in the USA.

4) First, the author defines the role of judge in deciding legal matters brought in court.

5) Second, the text states the functions of the trial judge in the USA.

6) Next, the author marks that in a criminal case The judge sentences a guilty defendant.

7) Then, the text defines the functions and the powers of a juror.

8 ) Besides, it should be noted that common sense and the willingness to pay attention are the only qualifications needed to be a successful juror.

9)To my mind this text is worth reading because it is informative, useful and can help me in my future profession.

1. MODERN LEGAL SYSTEMS сучасні правові системи

There are hundreds of legal systems in the world. Although each system has its own individuality, it is possible to group many of them into legal 'families'.

Існують сотні правових систем у світі. Хоча кожна система має свою власну індивідуальність, можна згрупувати багато з них в юридичні «сім’ї».

У світі існують сотні правових систем. Хоча кожна з них по-своєму індивідуальна, багато систем можна згрупувати в юридичні «сім’ї».

In general, legal systems around the world can be split into civil law jurisdictions, systems using common law and equity, religious and customary law. The specific system that a country follows is often determined by its history, its connection with countries abroad, and its adherence to international standards. The sources that jurisdictions recognize as binding are the defining features of legal systems. Yet classification of different systems is a matter of form rather than substance, since similar rules often prevail.

Загалом, правові системи в усьому світі можна розділити на системи судочинства за

цивільним правом, системи, що використовують загальне право і право справедливості, релігійне та звичаєве право. Конкретна система, якій слідує країна, часто визначається її історією, зв'язками з навколишніми країнами та дотриманням міжнародних стандартів. В изначальними особливостями правових систем є джерела, які системи судочинства визнають обов'язковими. Проте, класифікація різних систем є скоріше питанням форми, ніж змісту, тому що при цьому часто переважає подібність правил.

equity - право справедливості

jurisdictions – підсудність, юрисдикція, сфера повноважень - с удочинство, (відправлення) правосуддя

Civil law (sometimes known as Continental European Law or Romano-Germanic law ) is the legal system used in most countries around the world today. In civil law the sources recognized as authoritative are, primarily, legislation – especially codifications in constitutions or statutes passed by government – and, secondarily, custom. Even the most ancient peoples compiled law codes. The earliest legal code known in its entirety is the Code of Hammurabi, a king who reigned over Babylon around 2000 BC. But modern civil law systems essentially derive from the legal practice of the Roman Empire, whose texts were rediscovered in medieval Europe. In the 6th century Emperor Justinian I appointed a commission to collect and consolidate existing sources of Roman law. This commission published three books that were collectively known as the Corpus Juris Civilis (Body of Civil Law), or the Justinian Code. The Code embodied many generations of legal documents as well as interpretations by great jurists (legal scholars).

Цивільне право (іноді відоме як континентальне європейське право або романо-германське право) - це правова система, що використовується в більшості країн по всьому світу сьогодні. У цивільному праві джерелами, визнаними авторитетними, є, в першу чергу, законодавство - особливо кодифікації в конституціях чи статутах, прийнятих урядом, - і, в другу чергу, звичай. Навіть найдавніші народи створювали правові кодекси. Найбільш раннім зводом законів, відомим у всій його повноті, є Кодекс Хаммурапі - царя, який правив у Вавилоні близько 2000 року до нашої ери. Але сучасні системи цивільного права в основному випливають з юридичної практики Римської імперії, чиї тексти були знову відкриті в середньовічній Європі. У 6 столітті імператором Юстиніаном I була призначена комісія з ціллю зібрати і консолідувати існуючі джерела римського права. Ця комісія опублікувала три книги, які разом складали Corpus Juris Civilis (Звід цивільного права), або Кодекс Юстиніана. Кодекс втілює багато поколінь правових документів, а також інтерпретації великих юристів (вчених-правознавців).

The revival of the Roman civil law tradition eventually formed the basis for a common legal language throughout Europe.

Відродження традиції римського цивільного права в кінцевому підсумку сформувало основу для спільної правовї мови по всій Європі.

Common law and equity (also called Anglo-American law) are systems of law whose special distinction is the doctrine of precedent. Alongside this "judge-made law", common law systems always have governments who pass new laws and statutes. But these are not put into a codified form. Common law comes from England and was inherited by almost every country that once belonged to the British Empire. Common law had its beginnings in medieval England, influenced by the Norman conquest of England which introduced legal concepts and institutions from the Norman and Islamic laws.

Загальне право та право справедливості (також зване англо-американським правом) - це системи права, в яких особливою ознакою є доктрина прецеденту. Поряд з цим «правом, яке творять судді» системи загального права завжди використовують допомогу урядів, які приймають нові закони і статути. Але вони не є викладеними в кодифікованій формі. Загальне право походить із Англії та було успадковане майже кожною країною, яка колись належала до Британсьої імперії. Загальне право бере свій початок у середньовічній Англії під впливом норманського завоювання Англії, яке запровадило правові концепції та інститути від норманів та ісламських законів.

Religious law is based on scriptures and their interpretations. The source of religious law is the deity, legislating through the prophets. Examples include the Jewish law (Halakha) and Islamic Sharia, both of which mean the "path to follow". Religious laws are eternal and immutable because the word of God cannot be amended or legislated against by judges or governments. However religion never provides a thorough and detailed legal system. In a religious legal system disputes are usually settled by an officer of that religion, so the same person is both judge and priest.

Релігійне право основане на писаннях та їх інтерпретаціях. Джерелом релігійного права є божество, яке здійснює законодавчу діяльність через пророків. Приклади включають єврейське право (Галаха) і ісламський шаріат, обидва з яких означають «шлях, яким треба слідувати». Релігійні закони вічні і незмінні, тому що слово Боже не може бути змінено або законодавчо відмінено суддями чи урядами. Однак релігія ніколи не забезпечує ретельну і деталізовану правову систему. В релігійних правових системах спори, як правило, вирішуються служителем цієї релігії, тому виходить, що одна особа є одночасно і суддею, і священиком.

Customary law. In many parts of the world unwritten local or tribal custom sets the standard of behaviour and provides for conciliation and dispute settlement. Most of the African countries, for instance, have a formal constitutional and commercial law inspired by French, Belgian or British models but the relations between private individuals are regulated by customary law. This also applies to China and India.

Звичаєве право. У багатьох частинах світу неписані місцеві або племінні звичаї встановлюють стандарт поведінки і передбачають примирення та врегулювання спорів. Більшість африканських країн, наприклад, мають формальне конституційне та комерційне право, інспіроване французькою, бельгійською чи британською моделями, але відносини між приватними особами регулюються нормами звичаєвого права. Це також відноситься до Китаю та Індії.

2. WHAT IS LAW?

Although «the law» may seem to be abstract and far removed from everyday life, it actually is a framework for much of what you do. Perhaps you get a traffic ticket or want a local store to replace a defective toaster you bought. Perhaps you must testify as a witness to an accident or want to stop a road-widening project near your home. Each of these scenarios involves the law. What is law? You can surely find various definitions of it, because scholars investigate the nature of law through many perspectives, including legal history and philosophy, or social sciences such as economics and sociology. The study of law raises important questions about equality, fairness and justice, which are not always simple. However in the broadest terms, law is the set of rules that guides our conduct in society and is enforceable through public institutions. The most important institutions for law are the judiciary, the legislature, the executive, its bureaucracy, the military and police, the legal profession and civil society.

Хоча «закон» може здатися абстрактним і далеким від повсякденного життя, насправді він є основою для більшої частини того, що ви робите. Можливо, ви отримуєте транспортний квиток або хочете, щоб місцевий мазанин замінив куплений Вами дефектний тостер. Можливо ви маєте дати свідчення як свідок аварії або хочете зупинити проект щодо розширення дороги біля вашого будинку. Кожен із цих сценаріїв включає в себе закон. Що таке закон? Ви можете, звичайно, знайти різні визначення цього, тому що вчені досліджували природу права з багатьох точок зору, в тому числі з точки зору правової історії та філософії або соціальних наук, таких як економіка і соціологія. Вивчення закону піднімає важливі питання про рівність, справедливість і правосуддя, які не завжди є простими. Однак у більш широкому плані закон є набором правил, який керує нашою поведінкою в суспільстві і приводиться в дію за допомогою державних установ. Найбільш важливі установи для закону – це судова, законодавча, виконавча гілки влади, їхні працівники (бюрократія), військові й поліція, юристи та громадянське суспільство.

Our relations with one another are governed by many rules of conduct – from important concepts of ethics and fair play to minor etiquette matters such as which fork to use and how to introduce strangers to one another. We obey these rules because we think they are right or simply because we desire the approval of others. If we do not follow these rules, others may treat us differently – from giving us a disapproving look to completely rejecting us.

Наші відносини один з одним регулюються багатьма правилами поведінки - від важливих понять етики і чесної гри до незначних питань етикету, таких як якою виделкою користуватися і як представити незнайомців один одному. Ми дотримуємося цих правил, тому що ми думаємо, що вони правильні або просто тому, що ми хочемо схвалення інших. Якщо ми не дотримуватимемося цих правил, інші можуть ставитися до нас по-різному – від несхвального погляду аж до повного ігнорування нас.

The history of law is the history of our race, and the embodiment of its experience. It is the monument of its wisdom and of its frequent want of wisdom. The best thought of a people is to be found in its legislation; its daily life is best mirrored in its customs and traditions, which constitute the law of its ordinary transactions.

Історія права це історія людства і втілення його досвіду. Це пам'ятник його мудрості та постійної тяги до мудрості. Найкращі ідеї народу мають відображатись в його законодавстві; його повсякденне життя якнайкраще віддзеркалено в його звичаях та традиціях, за якими творяться правила звичних транзакцій (операцій, угод).

There never has existed, and there never will exist, on this planet any organization of human society, any tribe or nation that has not been more or less controlled by some recognized form of law.

Ніколи не існувало і ніколи не буде існувати на цій планеті будь-якої організації людського суспільства, будь-якого племені чи нації, яка не була б більш-менш контрольована за допомогою якоїсь визнаної форми законодавства.

The recognition of the existence of law is inherent in man's nature, and is a necessity of his being. While all true philosophy recognizes that society exists for the individual, and not the individual for society, yet it is also true that the individual is intended to exist in society, and that he must in many things subordinate his own will to that of society, since society cannot exist without law. Thus the existence of law is inseparable from that of the human race.

Визнання існування права властиво природі людини і є необхідністю для її існування. У той час як вся істинна філософія визнає, що суспільство існує для людини, а не людина для суспільства, вірним є також і те, що індивід призначений існувати в суспільстві і що він повинен у багатьох речах підкорити свою волю суспільній, оскільки суспільство не може існувати без права. Таким чином, існування закону невіддільне від людства.

Дата добавления: 2015-08-13