Частина І

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Львівський національний університет імені Івана Франка

Кафедра класичної філології

Концепт «радості» в «Сповіді»

Аврелія Августина

Дипломна робота

Студента групи

ІНк-51 с

факультету іноземних мов

Федака І.В.

Науковий керівник:

асист. каф. клас. філ.

Кащук О.Я.

Львів 2014

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………c.3

Частина І.

I.Концепт радості..........................................……………………………....с.5

Концепт як лінгвокультурологічна категорія........................................с.10

Образне вираження «концепту радості».................................................с.13

Лексемне вираження «концепту «радості».............................................с.13

Частина ІІ.

Безпосередній аналіз тексту, з поясненням думок Августина Блаженного......................................................................................................15

Висновки.........................................................................................................с.55

Список використаної літератури та джерел.............................................с.58

Вступ

Метою дипломної роботи є дослідити концепт «радості» у «Сповіді» Аврелія Августина та виявити засоби реалізації даного концепту. Досягнення поставленої мети ми бачимо можливим за умови виконання таких завдань:

1) дослідити теоретичну базу вивчення концептів;

2) розглянути феномен мови як засіб вираження концепту;

3)з’ясувати місце концепту «радості» серед загальної системи концептів;

4) виявити зміст концепту «радості» на матеріалі «Моральних листів до Луцілія»;

Об’єктом дослідження є мовне розяснення концепту «радості».

Предметом дослідження є лексеми, за допомогою яких Аврелій Августин виражає свій концепт «радості».

Актуальність теми дипломної роботи зумовлена значущістю лінгвокультурологічного напряму в сучасній лінгвістиці. Хоча лінгвокультурологія є однією з галузей сучасної лінгвістики, що найбільш активно розвивається, проте багато понять із цієї галузі знань розроблено ще недостатньо. Концепти, які потребують вивчення, викликають полеміку в колах представників різних наукових шкіл. Лінгвокультурний концепт “радості” посідає значне місце в способі осмислення життя кожного етносу.

Матеріалом дослідження послугував текст «Сповіді» Аврелія Августина, дані тлумачних, філософських та етимологічних словників латинської та української мови.

Практичне значення роботи зумовлене тим, що її матеріали і теоретичні положення можуть бути використані при читанні курсів латинської мови, зокрема лексикології, античної літератури, філософії та культури.

Дипломна робота робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, анотації, списку використаної літератури та джерел.

Частина І

«Концепт радості»

Базовою тенденцією розвитку сучасної лінгвістики є синкретичне поєднання кількох напрямів, синкретичний підхід як до окремих мовних одиниць, так і до термінологічних понять. Вивчення мовної карти світу обєднює не тільки фахівців у галузі етнопсихолінгвістики, когнітивного мовознавства, семантики, лексики, фразеології, тощо. (3;8;11), але й істориків, фолькльористів, літературознавців та філософів. Мовну картину світу ми розуміємо як інтерпретацію реальності, сприйняття й опис того, що оточує людину, однак це зображення не є ані обєктивним, ані універсальним; воно культурно зумовлене, передає погляди спільноти й конкретного індивіда. Аналіз цієї системи може бути проведений на матеріалі одної або – узіставному плані двох і більше мов.У центрі мовної картини світу центральне положення займає поняття концепту. У світовій лінгвістиці поняття концепту набуло досить широкого розповсюдження, і широко досліджується. Зазначимо що концепт з лат. Concipere – перекладається як поняття, але розуміня концепту набагато ширше ніж поняття. Концептом вважається інформаційна структура яка відображає знання та досвід людини, або ментальний прообраз (нерозчленоване уявлення про обєкт), ідею або навіть саме поняття. Це ідеальний образ чи точніше образ, що уособлює культурно зумовлені уявлення мовця про світ. Водночас він передає певне імя в мові, тобто може досліджуватися в психологічному та мовному планах. При цьому «упорядковане поєднання концептів у свідомості людини становить її концептуальну систему», на формування якої одночасно впливає мовна картина світу. Концепт реалізується в мові, між іншим на фразеологічному рівні. Образний зміст та глибинна семантика сталих словосполучень дозволяє яскраво відбити національне світобачення. Саме фразеологізми віддзеркалюють народні традиції, історію, етичні норми, спостереження над навколишнім світом. Повторюваний характер зворотів дає можливість носіям мови використовувати їх у різних ситуаціях мовлення.

У дипломній роботі я частково порівнюватиму українські та латинські компаративні одиниці серед фразеологізмів що базуються на прийомі порівняння та мають звязок з концептом радості у Аврелія Августина. Попри те, що словинкові дефініції слова «радість» визначені, це поняття неоднозначне. З одного боку, якщо маємо на увазі почуття й душевні стани, радість розуміється як щось абстрактне, невизначене. З іншого боку коли йдеться про матеріальні справи її може уособлювати конкретний предмет, крім того для кожного індивіда це щось зовсім інше. Усі люди мають своє розуміння радості, виходячи з їх неповторності, на формування якї вплинуло і впливає багато чинників зокрема культурологічний. Однак не конкретний індивід, а ціле суспільство формує загальноприйняті моделі. Спільний для більшості представників соціуму стає широковживаним і визначним поняттям, що відображене в лексикографічних працях. Таким чином «радість» це 1) стан цілковитого задоволення життям та відчуття глибокого вдоволення яких зазнає хто-небудь. 2)досягнення успіхів, удача. 3) доля, талан.

У чому подібність і різниця в розумінні радості Українцями та людьми епохи Аврелія Августина та ним безпосередньо, розглянемо далі на прикладі компаративних фразеологізмів. Серед порівняльних фразеологічних зворотів які використовував Аврелій Августн для позначення «радості» найбільша група повязана із сферою почуттів, частина передає значення матеріального успіху, й невелика кількість має семантику доля.

Фразеологізми з першої групи охоплюють позначення різних позитивних емоцій. Відчуття радості може бути станом довготривалим. Відчувати радість – це значною мірою наслідок переживання інших почуттів, приміром любові «Роблю це з любові до твоєї любові» Аmore amoris tui facio istuc (II, 1.1), такий стан «радості» може бути викликаний і розвязанням складної життєвої ситуації Що ж це, Господи Боже мій? Це ж Ти, так, Ти Сам для Себе є вічною радістю, а ті істоти що оточують Тебе, знаходять свої радощі в Тобі - quid est hoc, domine deus meus, cum tu aeternum tibi, tu ipse, sis gaudium, et quaedam de te circa te semper gaudeant. (VIII,3,6-8) Емоції щастя мало інтенсивні, передають вдоволення, комфорт, відчуття безпеки, свободи як наприклад в епізоді з хрещенням Августина, «Хрещення змиває гріхи, але не визволяє християнина від них впродовж усього життя». Поняття радості охоплює й блаженство і безтурботність. Радістю називаємо також спонтанне щастя і захоплення коли переживаємо щось нещоденне, нереальне як от наприкад навернення грішника ««Вікторин!Вікторин!», - а коли побачили його, то загомоніли, зраділи голоси, sonuerunt exultatione», «а руками які принесли його до них, була їхня любов та радість - et rapiebant amando et gaudendo» Достаток який є результатом матеріального успіху, повязаний з таким значенням слова радість – «досягнення успіху, удача, «І напевно він був щасливішим тоді за мене, не тільки тому що увесь розпливався в радощах, коли мене зїдала журба але й тому, що він придбав собі вина за кошти які виручив за побажання щастя та радості перехожим, тоді як я своєю брехнею шукав пустої слави». Nimirum quippe ille felicior erat, non tantum quod hilaritate perfundebatur, cum ego curis eviscerarer, verum etiam quod ille bene optando adquisiverat vinum, ego mentiendo quaerebam typhum. (VI,6,10)

Третя група порівняльних зворотів котрі передають розуміння досліджуваного концепту - це одиниці, у яких описана радість, яку принесла доля. Серед таких є такі що характеризують збіг сприятливих обставин, на які людина немала впливу, 1) несподівано, зненацька, неусвідомлюючи того, що ясне, зрозуміле для всіх, легко дістатись комусь – це як у випадку з другом Аврелія Августина, Аліпієм, але в «Сповіді» ця ознака радості зображується у протилежному світлі, негативному, в нещасю, коли через надмірну цікавісь Аліпій прибув до місця злочину, і нічого не робивши люди подумали що це саме він зкоїв злочин бо підняв зброю.». Компаративні фразеологізми описують також показники «симптоми» радості, зазвичай це зміни у вигляді й поведінці людини «Я зітхнув і почав розважатись із своїми приятелями, що йшли зі мною, у яке велике нещастя кидає нас наше власне божевілля - et ingemui et locutus sum cum amicis qui mecum erant multos dolores insaniarum nostrarum» (VI,6,9) Дослідження українських та латинських порівняльних стійких словосполучень демонструє як зближені так відмінні ізоморфні риси обох мов у вербалізації концепту «радості». До прикладів еквівалентного розуміння цього концепту, а також його мовної реалізації можан включити скажімо звороти «beatus, qui haedum» - «радіти як дитина» як в українській так і в латинській мові існують еквівалентні універсальні фразеологізми, у тому числі запозичені можливо навіть з грецької фразеології. Також у складі фразеологічних систем української і латинської мов можуть зустрічатися близькі за лексичним складом словосполучення які розходяться за значенням.

«Радість»

Радість — за старшими класифікаціями емоцій, представлена як одна з першопочаткових емоцій; за Уорреном, виступає як почуття (сентимент) чи емоційне ставлення; краще розглядається як один з двох полюсів емоції (іншим є сум / смуток), між якими емоційне життя як-би мовити коливається; як Дарвін зазначає, вона схильна виражатися в сміху. Ще одним визначення радості є: радість — це емоційний вираз великого щастя.

Кожна людина почуває потребу в радісних моментах в своєму житті. Проте, якби людина постійно знаходилась в стані радості, вона не змогла б співчувати іншим і неадекватно реагувала на стан оточуючого світу. Усмішка радості на обличчі людини — найсуттєвіший з існуючих немовних сигналів.

Радість, як правило, слідує за особистим успіхом чи процесом творчості, де радість не самоціль. Таким чином це задоволення своїми діями або спільними діями групи людей. Ця емоція характеризується не тільки власним задоволенням себе, а і одобренням зі сторони інших осіб.

Оскільки радість може виникати в результаті ослаблення болі, нервової напруги і негативних емоцій, вона здібна викликати ваблення або прив'язанність до об'єкта, який допоміг усунути ту чи іншу негативну емоцію.

Дата добавления: 2015-07-17