Встановлення цілого за частинами

Під час скоєння злочинів, а також у процесі їх готування й при­ховування слідів нерідко відбувається розділення деяких об'єктів на окремі частини. Коло таких об'єктів дуже різноманітне. Це й відокремлені частки знарядь злому й інструментів, і розбите віконне скло, посуд, розсіювачі фар, і розірвані документи, і шматки деревини, пластмасових виробів, і частини одежі злочин­ців та потерпілих, і багато інших.

У таких випадках для доказування певних фактів перед особа­ми, які призначають експертизу, стоїть одне завдання: встанови­ти, чи є досліджувані об'єкти (уламки, осколки, обривки тощо) частинами одного предмета, одного цілого. Для його вирішення експерту мають бути надані всі вилучені частини передбачувано­го єдиного цілого з точним зазначенням місця вилучення або одержання кожної з них (або окремих груп частин). Незважаючи на численність ситуацій, у яких може виникнути необхідність встановлення цілого за частинами, питання в постанові слідчого або судді чи в клопотанні адвоката може бути сформульовано ли­ше в одній площині: чи належить єдиному цілому частина (части­ни) предмета, вилучена з місця події (під час обшуку, у каналі вогнепального поранення тощо), і частина (частини) предмета, вилучена у даного громадянина (виявлена в певному місці, нада­на конкретною особою тощо)?

Поряд з цим можуть бути поставлені і такі питання:

1) Яким є механізм (розлом, розрив, розріз тощо) відділення
частин від цілісного предмета?

2) Частинами якого предмета є представлені об'єкти?

3) Чи використовувалися для відділення частин від цілого пред­
мета які-небудь інструменти (знаряддя) і якого роду?

Залежно від механізму і характеру розділення цілого можна виділити два варіанта його встановлення за частинами — за на­явності загальної лінії розділення і за її відсутності. У спеціальній літературі можна зустріти вказівку і на можливість третього ва­ріанта — встановлення належності деталі (складової частини) складеному цілому. Однак цей варіант не охоплюється предме­том криміналістики. Таке завдання дійсно може виникати в слід­чій і судовій практиці, але його вирішення знаходиться у межах компетенції тих спеціалістів, які професійно ознайомлені з будо­вою і особливостями експлуатації тих чи інших складових (кон-гломеративних) об'єктів: машин, пристосувань, апаратів, облад­нання, предметів. До таких спеціалістів слід віднести, перш за все, інженерів, механіків, технологів, товарознавців, висококва­ліфікованих робітників.

Рис. 23. Загальний вигляд частин полотна ножівки.

За наявності загальної лінії розділення і з урахуванням збігу за­гальних властивостей та ознак окремих частин належність остан­ніх єдиному цілому встановлюється без особливих труднощів за допомогою спочатку співставлення, а потім — і суміщення час­тин. Успішному вирішенню цього завдання сприяє й те, що на поверхні суміщуваних частин, як правило, знаходяться додатко­ві ознаки. Такий ідентифікаційний процес практично може здій­снюватись безпосередньо будь-яким суб'єктом доказування шля­хом огляду без призначення криміналістичної експертизи. Без­умовно, коли результати суміщення не є очевидними і для ви­сновку про єдине ціле потрібне оціночне судження, — має при­значатись експертиза.

126

Розділ 2

ОКРЕМІ ВИДИ ЕКСПЕРТИЗ

127

Рис. 24. Частини полотна ножівки, суміщені в єдине ціле за загальними лініями розділення.

Рис. 25. Суміщення двох частин полотна ножівки за лінією роз­ділення та виштампуваними маркувальними позначками.

Для експертизи шляхом визначен­ня взаємної належності частин за від­сутності загальної лінії розділення між ними можуть використовува­тись ознаки, які мають місце на по­верхні об'єктів або всередині них (у масі речовини об'єкта), але в цьому разі об'єкти повинні бути прозорими для тих чи інших променів (видимої чи невидимої зон спектра). Проте за­значені ознаки не завжди чітко спо­стерігаються, тому їх треба фотографувати з застосуванням спе­ціальних прийомів контрастної фотографії. Порівняння ознак об'єктів краще проводити не безпосередньо, а за фотознімками.

Рис. 26. Загальний вигляд _ _л_

наданих на дослідження ^Рис' ²⁷' у»™™ наданих на

частин пластмаси: А - вилучених дослідження частин пластмаси,

на місці дорожньої події; В — знайдених на узбіччі траси за

200 метрів від місця події; С — залишки сонцезахисного ко­зирка, вилучені з автомобіля.

До ознак, за якими проводиться ідентифікація цілого за части­нами за відсутності загальної лінії розділення, належать різнома­нітні смуги виробничого або експлуатаційного походження, неод­норідності, що містяться на відносно великих площах і мають чіткі межі, тріщини і мікротрішини, зморшки, складки, елементи

організації внутрішньої структури різних виробів. Зокрема, таки­ми конкретними ознаками є: на склі — смугастість, свилі; на роз-сіювачах фар — кованість (напливи, які розташовуються уступа­ми), смугастість, сліди поліровки матриці; на дроті, цвяхах — сліди волочіння; на кераміці — мікротріщини; на пластмасах — смугастість, «муар»; на металевих виробах — сліди обробки інстру­ментами, загартування; на папері — «хмарність», складки; на де­ревині — річні кільця (причому річні кільця можна екстраполюва­ти за відсутності досить значних ділянок ствола дерева); у виробах з непрозорих діелектричних матеріалів — зони переваж­ної орієнтації і залишкових внутрішніх напружень, які виявля­ються радіоінтроскопічним методом за допомогою радіохвиль надвисокої частоти.

Висновки про належність частин єдиному цілому повинні роз­глядатись як встановлення факту тотожності конкретного об'єкта.

Дата добавления: 2015-07-15