Дактилоскопічна експертиза

Під час перебування на місці злочину, здійснюючи різноманітні дії, злочинець та інші особи можуть залишати сліди рук на най­різноманітніших предметах, причому деякі такі дії іноді свідомістю не контролюються, що особливо важливо в тих випадках, коли за­значеними особами вживаються заходи до знищення слідів (проти­рання дверних ручок, предметів, яких вони торкалися, тощо).

Ефективність пошуку слідів рук, так само як і інших слідів, істотно зростає, якщо в процесі огляду вдається скласти уявлен­ня про характер і послідовність дій осіб на місці, тобто застосо­вується метод моделювання.

Об'єкти, на яких виявлена чи передбачається наявність латент­них слідів рук, необхідно брати за ті їх елементи, на яких не мо­жуть залишитися придатні для ідентифікації сліди рук (торці, краї, ребра). При цьому треба використовувати пінцети (напри­клад, для утримання аркушів паперу й інших пласких і неважких об'єктів) чи гумові рукавички. В усіх можливих випадках предме­ти, на яких є або можуть бути сліди рук, необхідно вилучати в на­турі і направляти на лабораторне дослідження. Предмети зі слі­дами рук мають направлятися в експертну установу в найкорот-ший строк, оскільки з часом втрачаються можливості виявлення слідів.

При виборі засобу копіювання слідів необхідно враховувати характеристики застосованої проявлюючої речовини та слідо-сприймаючої поверхні. З гладких поверхонь (покрита лаком де­ревина, пластмаса, метали, лакофарбове покриття автомобілів, скло тощо) сліди рук копіюються на дактилоплівки. Сліди рук, розташовані на поверхнях зі складним рельєфом (виступи, по­глиблення та ін.), а також об'ємні сліди рук (на пластиліні, воску тощо) доцільно копіювати з використанням зліпочних мас, у чис­лі яких добре зарекомендувала себе паста «К».

Для ідентифікації особи (осіб), яка перевіряється, в усіх випад­ках необхідно одержати експериментальні сліди (відбитки) рук. Відібрання експериментальних відбитків має проводитися від­повідно до вимог процесуального закону з використанням блан­ків дактилокарт або аркушів білого паперу належної щільності. Дактилокарти й аркуші паперу повинні бути відповідним чином завірені.

Предмети зі слідами рук і отримані копії повинні бути упакова­ні таким чином, щоб виключалося пошкодження слідів у резуль­таті контактів слідосприймаючих поверхонь з пакуванням та іншими предметами, розшарування слідокопіюючої і покривної плівок дактилоплівки тощо. Для цього варто використовувати щільний картон чи фанеру, а аркуші паперу з виявленими хі­мічними реактивами слідами рук можна вмішувати в пластикові файли чи паперові конверти відповідного формату. При цьому не рекомендується їх згинати чи складати.

Ототожнення людини за слідами пальців (долонь) рук, як пра­вило, проводиться на підставі збігу загальних і окремих ознак па-

Розділ 2

ОКРЕМІ ВИДИ ЕКСПЕРТИЗ

пілярних узорів. Для категоричного висновку про тотожність до­статньо збігу, поряд із загальними ознаками, 8—12 окремих ознак узору. Кількість окремих ознак узору, що збігаються, до­статня для ототожнення, залежить від частоти, з якою зустріча­ються деталі узору, котра встановлюється на підставі досліджен­ня численного експериментального матеріалу. Чим рідше у загалі ознак зустрічаються ознаки, що збігаються («обривки» папіляр­них ліній, «гачки», «вічка», «пунктири» тощо), тим менша їх кіль­кість є достатньою для ототожнення.

У тих випадках, коли слід пальця (долоні) не містить достатньо­го для ототожнення таким методом комплексу ознак, але деталі узору, відбиті в ньому, дозволяють локалізувати конкретну ділян­ку пальця або долоні, для ідентифікації можуть бути використані мікроознаки будови узору (форма і взаємне розташування пор і країв папілярних ліній). Такі дослідження називаються пороско-пічними і єджеоскопічними.

Останнім часом у практику судово-біологічних відділень бюро судово-медичної експертизи та Криміналістичного центру МВС України впроваджено методики дослідження пото-жирових ви­ділень людського організму та епітеліальних нашарувань, які до­зволяють визначити групову належність (антигенну характерис­тику) особи, яка залишила сліди, а в окремих випадках — і вста­новити конкретну особу на підставі виявленої молекули ДНК. Істотною позитивною якістю цих методик є можливість дослі­дження мазків і неповних або неякісних слідів папілярних узорів, не придатних для ототожнення дактилоскопічними методами.

На вирішення дактилоскопічної експертизи можуть бути по­ставлені такі питання:

1) Чи є на предметах, вилучених на місці події, сліди рук?

2) Чи придатні ці сліди для ідентифікації особи?

3) Якою рукою і якими пальцями залишено сліди?

4) Якими ділянками долонної поверхні залишено сліди?

5) У результаті якої дії (торкання, захоплення тощо) залишено
сліди рук?

6) Чи відобразилися в слідах особливості рук особи, яка залишила
сліди (відсутність пальців, наявність шрамів тощо), і які саме?

7) Який приблизний зріст особи, котра залишила сліди рук?

8) До якої вікової групи належить особа, котра залишила сліди
рук на місці події?

9) Протягом якого часу могли зберігатися сліди наданому об'єк­
ті в конкретних умовах місця події?

12 13 141516171819

fiti 111 її 11

10) У якій послідовності утворені сліди рук, виявлені на місці
події?

11) Чи залишені сліди рук, вилучені в різних місцях, однією
особою?

12) Чи залишені сліди рук, вилучені на місці події, даною особою?

Рис. 9. Слід пальця, виявлений на місці події.

Рис. 10. Відбиток великого пальця правої руки підозрюваного.

Дата добавления: 2015-07-15