Автотехнічна експертиза

При розслідуванні та судовому розгляді справ, пов'язаних з до­рожньо-транспортними пригодами (ДТП), важливе значення ма­ють докази, отримані за допомогою автотехнічної експертизи.

Під автотпехнічною експертизою слід розуміти дослідження ДТП, яке проводиться експертом-автотехніком з метою з'ясуван­ня питань, що мають значення для вирішення кримінальної, ци­вільної чи адміністративної справи, пов'язаної з цією пригодою, якщо для відповіді на поставлені питання необхідні знання в га­лузі судової автотехніки.

Предмет судової автотехніки складають технічні закономір­ності виникнення і динаміки ДТП, методи і методики досліджен­ня його технічної сторони.

На даному етапі розвитку експертної практики в рамках про­ведення автотехнічних експертиз розрізняють такі її види:

1. Дослідження обставин ДТП (переважно за допомогою розра­
хункових методів) — ситуалогічна експертиза.

2. Дослідження слідів на транспортних засобах, місці приго­
ди — транспортно-трасологічна експертиза.

3. Дослідження технічного стану транспортних засобів та їх
окремих агрегатів, вузлів та деталей — техніко-діагностична екс­
пертиза.

Об'єктами дослідження експерта-автотехніка можуть бути: матеріали справи та речові докази; транспортні засоби, які були в ДТП, їх окремі агрегати, вузли та деталі, а також сліди, які на них утворилися; місце, де трапилось ДТП (ділянка, по якій пере­сувались учасники ДТП).

Перспективи розвитку автотехнічної експертизи пов'язані з використанням комплексних методів дослідження, спеціаліза­цією цих досліджень за видами та синтезуванням їх результатів для забезпечення повного та всебічного дослідження. Удоскона­лення та розвиток кожного виду, що базується на спеціальних

Розділ 2

КСПЕРТИЗ

273

методах дослідження, з одного боку, розширяє можливості авто-технічної експертизи, а з іншого — дає змогу більш обґрунтовано та достовірно задовольняти вимоги слідчої та судової практики.

Зазначимо, що наведений поділ за видами має умовний харак­тер, передбачає деяку початкову класифікацію і є зручним для практичного застосування в експертній практиці, тому що орієн­тований на певний порядок при призначенні та виконанні екс­пертиз. Повне та всебічне дослідження ДТП у цілому, безумовно, має інтеграційний характер.

Основними задачами дослідження обставин ДТП є.:

— встановлення того, як повинен був діяти водій з точки зору ви­
мог безпеки руху (перш за все — Правил дорожнього руху (ПДР);

— оцінка дій водія з точки зору відповідності їх технічним ви­
могам нормативних актів та вимогам правил безпеки руху (ПДР);

— встановлення місця розташування ТЗ в задані моменти часу;

— визначення швидкості руху ТЗ в задані моменти часу;

— визначення зупиночного та гальмівного шляху, відстаней,
які долаються ТЗ у задані проміжки часу, а також технічної мож­
ливості попередження ДТП;

— визначення часу подолання ТЗ заданої ділянки шляху.

У рамках проведення зазначених експертиз можуть вирішува­тись такі основні питання:

1) Якою була швидкість ТЗ виходячи зі сліду гальмування і на­
ступного його руху накатом до повної зупинки?

2) Якою була його швидкість у момент наїзду?

3) Якою є допустима швидкість ТЗ виходячи з умов видимості
дороги?

4) Якою є допустима швидкість ТЗ на заокругленні дороги да­
ного радіусу?

5) Якою була відстань між ТЗ і місцем наїзду (зіткнення) у мо­
мент виникнення небезпеки для руху?

6) Яким є гальмівний (зупиночний) шлях ТЗ у даних дорожніх
умовах?

7) Де перебував пішохід у момент, коли водій мав технічну
можливість зупинитися до місця наїзду?

8) Скільки часу необхідно водію для екстреної зупинки даного
ТЗ?

9) На якій відстані від місця наїзду (зіткнення) міг знаходитися
ТЗ у момент, коли водій сприйняв дорожню обстановку як таку,
що потребує екстреного гальмування?

10) Який час рухався ТЗ у стані гальмування до наїзду (зіткнен­
ня) чи до повної зупинки?

* 11) Якою є найменша безпечна дистанція (інтервал) між дани-ИИ ТЗ?

12) Яка відстань необхідна для безпечного обгону попутного ТЗ
jf конкретному випадку?

13) Чи була безпечною відстань до зустрічного ТЗ у момент по­
чатку обгону?

14) Як повинен був діяти водій у даній дорожній обстановці з
точки зору вимог ПДР?

15) Чи мав водій технічну можливість зупинитися до місця на­
їзду (зіткнення) у момент виникнення небезпеки для руху?

16) Чи відповідали дії водія вимогам ПДР?

17) Чи достовірні з технічної точки зору показання водія про
механізм ДТП у тій частині, що... (конкретизувати показання)?

18) Яка мінімальна відстань (уздовж дороги) необхідна для змі­
ни смуги руху даного ТЗ при даній швидкості?

Вихідними даними при призначенні експертиз такого виду є відомості, що характеризують дорожню обстановку і дії учасни­ків пригоди. Зокрема, мають бути зазначені:

— вид покриття проїзної частини та його стан;

— ширина проїзної частини та інших елементів дороги;

— наявність ухилів, їх величина;

— наявність дорожніх знаків і розмітки в районі ДТП;

— технічний стан ТЗ та ступінь його завантаження;

— видимість і оглядовість дороги з місця водія (у темний час
доби — і видимість перешкоди);

— розташування ТЗ на різних стадіях процесу розвитку ава­
рійної обстановки, характер та швидкість їх руху;

— розташування пішоходів на різних стадіях процесу розвит­
ку аварійної обстановки, характер та швидкість їх руху;

— момент виникнення небезпеки для руху;

— зафіксовані на ділянці ДТП сліди, зони осипу, плями рідини,
предмети тощо (їх характер, величина, місце розташування);

— розташування ТЗ, зупинених після ДТП;

— пошкодження ТЗ та ушкодження потерпілих;

— місце зіткнення (наїзду).

Виконання автотехнічної експертизи починається із з'ясуван­ня змісту і характеру питань, поставлених перед експертом, а та­кож з вивчення фактичних даних про ДТП та її окремі моменти. Згідно з п. 11.2 «Інструкції про призначення та проведення судо­вих експертиз», затвердженої МЮ України у 1998 p., експерту за­боронено самостійно збирати матеріали, які підлягають дослі­дженню, а також вибирати вихідні дані, якщо вони відображені

18 — 4-2531

Розділ 2

ОК РЕМІ ВИДИ ЕКСПЕРТИЗ

у наданих йому матеріалах неоднозначно. Тому, якщо експерт, вивчивши надані в його розпорядження матеріали, дійде ви­сновку, що ті чи інші з описуваних у постанові (ухвалі) про при­значення експертизи факти (події, обставини) з технічної точки зору не могли мати місце, тобто є технічно неможливими, він по­винен повідомити про це слідчого (суд) і запросити у нього нові матеріали, необхідні для проведення дослідження. У той же час експерт має право самостійно використовувати інформацію з нормативно-довідкових джерел щодо конструктивних та експлу­атаційних параметрів ТЗ, кількісних показників дій учасників руху (наприклад часу реакції водія), характеристик умов руху, які рекомендовані до практичного використання чинними на да­ний час методиками.

Вивчаючи представлені на експертизу матеріали, експерт роз­робляє деяку динамічну модель ДТП, за допомогою якої відтворює послідовність розгортання подій ДТП, дій його учасників тощо.

Невід'ємною частиною експертного дослідження є розрахунки, що в загальному випадку необхідні як для перевірки технічної достовірності вихідних даних, так і для безпосереднього вирі­шення поставлених перед експертом питань. Інженерні розра­хунки дозволяють визначити кількісну і якісну сторони обставин ДТП. Указані розрахункові методи дослідження у більшості ви­падків спрямовані на визначення не стільки абсолютно точних значень величин, що розраховуються (швидкості та часу руху учасників ДТП, зупиночного чи гальмівного шляху ТЗ тощо), скільки меж можливого діапазону значень, що могли мати місце при ДТП. Наприклад, при дослідженні обставин зіткнення двох ТЗ експерт не може на підставі аналізу зафіксованих слідів галь­мування (юзу) одного з них і відповідного розрахунку категорично стверджувати, що в конкретному випадку швидкість руху цього ТЗ перед ДТП становила 53 км/год, однак виконані ним розра­хунки дають підстави для висновку, що вказана швидкість стано­вила не менше 53 км/год. Ця особливість розрахункових методів, що використовуються при проведенні автотехнічних експертиз, деякою мірою зближує їх з методами математичного моделюван­ня (як відомо, основна мета полягає зовсім не у визначенні точних кількісних значень тих чи інших параметрів, а, в першу чергу — структури досліджуваного процесу, встановленні його основних характеристик та меж, у яких він відбувався).

Одним з найбільш суттєвих завдань при дослідженні ДТП є вирішення питання стосовно технічної можливості його попере-

дження з боку водія. У свою чергу, дослідження вказаного питан­ия безпосередньо пов'язано з необхідністю визначення моменту Виникнення небезпеки для руху (перешкоди) — такої дорожньої обстановки, за якої водій, виходячи з вимог п. 12.3 ПДР, повинен негайно вживати відповідних заходів (наприклад зменшувати Швидкість руху керованого ним ТЗ чи маневрувати), спрямова­них на уникнення зіткнення (наїзду) чи зменшення ступеня його шкідливих наслідків. Вказаний момент визначається відповідно до конкретної дорожньо-транспортної ситуації особою, яка про­водить розслідування чи судовий розгляд справи за фактом ДТП. Транспортно-трасологічнаекспертизаможе призначатися для Встановлення окремих елементів механізму ДТП, у процесі якої ТЗ Зіткнулися одне з одним або предметами дорожньої обстановки. Для цього експерт повинен визначити механізм виникнення фак­тичної слідової та речової інформації з урахуванням того, що слідоутворюючими та слідосприймаючими об'єк- тами були ТЗ, що рухаються, проїзна частина чи інші елементи дорожньої об­становки тощо. Основними задачами такої експертизи є:

— визначення траєкторії та характеру руху ТЗ та інших при­
четних до ДТП об'єктів до удару;

— встановлення відносного розташування ТЗ і перешкод у мо­
мент удару;

— встановлення місця зіткнення, удару;

— визначення траєкторії та характеру руху ТЗ та пішохода пе­
ред наїздом на останнього (як правило — разом з судово-медич­
ною експертизою);

— встановлення місця наїзду ТЗ на пішохода;

— встановлення особи, що керувала ТЗ на момент ДТП (разом з
судово-медичною експертизою).

У рамках проведення експертиз зазначеного виду можуть ви­рішуватись такі основні питання:

1) Яким було взаємне розташування ТЗ у момент їх первинного
контакту?

2) Якими частинами вони зіткнулись при контакті?

3) У якому місці проїзної частини відбулося зіткнення ТЗ?

4) У якому напрямку відбувався рух ТЗ відносно елементів до­
роги, предметів дорожньої обстановки, інших ТЗ?

При призначенні таких експертиз, окрім фабули справи, необ­хідно обов'язково вказати:

— місце зіткнення (якщо воно встановлено);

— зафіксовані на ділянці скоєння ДТП сліди, зони осипу, пля-

18*

Розділ 2

^КРЕМІ ВИДИ ЕКСПЕРТИЗ

277

ми рідини, предмети тощо (їх характер, величину, місце розташу­вання);

— положення ТЗ, потерпілих, речової та слідової інформації (відносно елементів дорожньої обстановки та відносно один од­ного).

Слід зазначити, що вирішення питань, які стосуються механіз­му взаємодії ТЗ між собою чи з елементами дорожньої обстанов­ки, як правило, можливо лише шляхом натурного моделювання, тобто безпосереднього вивчення та співставлення слідів на ТЗ. Тому найбільш ефективні результати така експертиза може мати у випадку коли ТЗ — учасники ДТП на момент надання експерту знаходяться в тому стані, в якому вони перебували безпосеред­ньо після цієї пригоди (для цього вони мають зберігатись в умо­вах, які виключають можливість зміни наявних та появи нових слідів на них).

Основними задачами дослідження технічного стану ТЗ, окре­мих їх агрегатів, вузлів та деталей є:

— встановлення наявності несправностей ТЗ (окремих агрега­
тів, вузлів, деталей);

— встановлення причин та часу виникнення цих несправно­
стей;

— виявлення впливу несправностей на виникнення ДТП;

— встановлення відповідності технічного стану ТЗ, їх агрега­
тів, вузлів та деталей технічним нормам та вимогам безпеки руху;

— встановлення причинно-наслідкового зв'язку між несправ­
ностями та ДТП, а також обставин, що сприяли виникненню
несправностей;

— встановлення можливості своєчасного виявлення несправ­
ностей до ДТП.

При проведенні автотехнічних експертиз найчастіше виникає потреба оцінки технічного стану тих систем (їх окремих агрега­тів, вузлів чи деталей), від яких найбільшою мірою залежить без­пека руху. До таких відносяться гальмівна система, рульове управління, зовнішні світлові прилади, колеса та шини. Загальні вимоги до стану цих систем та їх окремих елементів визначені в розділі 31 ЦДР «Технічний стан і обладнання транспортних за­собів».

Для перевірки технічного стану агрегатів, вузлів та деталей ТЗ можуть застосовуватись різноманітні методи, серед яких най­більш поширеними в експертній практиці є ходові випробову­вання, стендові випробовування (діагностування) та поелемент-не дослідження. У деяких випадках для встановлення причин

Виникнення несправностей окремих деталей необхідне прове­дення комплексних експертиз (наприклад, спільно з матеріало-•навцями).

ТЗ (його окремий агрегат, вузол чи деталь) вважається техніч­но справним, якщо його фактичний стан у всіх конструктивних Та експлуатаційних параметрах функціонування відповідає ви-могам нормативно-технічної документації. Разом з тим слід за­значити, що не всяка несправність призводить до порушення (Втрати) працездатності (тобто здатності з необхідним рівнем ефективності виконувати функції, для яких ця деталь, вузол чи агрегат призначені). Крім того, несправність того чи іншого вузла ибо агрегата може і не перебувати у причинному зв'язку зі скоєн­ням ДТП.

У рамках проведення експертиз даного виду можуть вирішу­ватись такі основні питання:

1) Чи працездатна робоча гальмова система ТЗ?

2) Чи працездатне рульове управління ТЗ?

3) Чи працездатний представлений механізм?

4) Коли виникла несправність, чи могла вона бути виявлена во­
дієм до ДТП?

5) Яка причина поломки деталі?

6) Чи має деталь заводські дефекти, чи відповідає вона техніч­
ним умовам на її виготовлення?

7) Чи горіла електролампочка в момент руйнування її колби?

8) Чи є причинний зв'язок між несправністю і ДТП?

При призначенні експертизи технічного стану в постанові (ухвалі) досить викласти фабулу справи і обставини, що відно­ситься до особливостей об'єкта дослідження (чи експлуатувався ТЗ після події; в якому стані були деталі (вузли), сполучені з до­сліджуваними деталями (вузлами), тощо).

Оцінка результатів автотехнічної експертизи передбачає ана­ліз дотримання процесуального порядку одержання використа­них експертом вихідних даних щодо ТЗ та їх деталей, які до­сліджувались, а також наукової обгрунтованості та достовірності висновків експерта.

Перш за все необхідно проаналізувати достовірність та якість вихідних даних, оскільки у разі їх недостовірності навіть при за­стосуванні науково обгрунтованих методик дослідження можуть бути зроблені неправильні висновки.

У випадку коли автотехнічна експертиза проведена в неспе-ціалізованій установі або експертом-підприємцем, при її оцінці

Розділ 2

важливо встановити, чи правильно прийняті експертом величи­ни конструктивних та експлуатаційних параметрів ТЗ, кількіс­них показників дій учасників руху та його умов (тобто чи відпо­відають вони чинним наданий час методичним положенням, що застосовуються у практиці роботи спеціалізованих експертних установ).

При оцінці дослідження окремих деталей, вузлів та агрегатів, а також пошкоджених ТЗ та інших речових об'єктів необхідно ана­лізувати обставини їх виявлення, фіксації, вилучення та упаков­ки; з'ясувати, чи було вжито належних заходів до їх збереження, чи не могла відбутись їх заміна чи пошкодження після ДТП.

Оцінка результатів комплексних експертиз (медико-автотех-нічних, автотехнічних та матеріалознавчих тощо), поряд з вказа­ними вище особливостями, передбачає також аналіз дотримання кожним експертом меж його особистої компетенції.

Дата добавления: 2015-07-15