Технічна експертиза вибухів

У Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністер­ства юстиції України від 8 жовтня 1998 р. № 53/5, передбачено два види експертиз, пов'язаних з явищем вибуху, а саме: «Експер­тиза вибухових пристроїв» та «Експертиза вибухових речовин і продуктів вибуху (пострілу)». Як видно з назв цих експертиз, вони не охоплюють вирішення основного завдання — встановлення са­мого факту вибуху, його ознак, технічних характеристик, особли­востей практичного застосування і характеру пошкоджень. Крім того, цим же наказом Міністерства юстиції види експертиз, пере­лічені у п. 2.1, необгрунтоване віднесено до класу криміналістич­них (до речі, як і експертизи матеріалів і речовин), що не узго­джується з основоположним принципом предметності класи­фікацій наукових знань і галузей науки. Експертиза вибухів, без­умовно, є експертизою технічною.

У практиці діяльності слідчих органів набуло поширення і при­жилося найменування «вибухотехнічна експертиза», яке за зміс­том є більш прийнятним, оскільки охоплює всі елементи вибуху — і вибухові речовини, і вибухові пристрої, і явище вибуху в його динаміці, і характер наслідків вибуху — проте цей термін не слід впроваджувати через його семантичну недосконалість. Адже йде­ться не про техніку вибуху (для порівняння: будівельно-технічна експертиза вирішує питання саме техніки будівництва), а про технічні методи вирішення питань, пов'язаних з явищем вибуху, що стався, де чисто технічні питання про пристрої і обладнання мають допоміжний характер.

^ОКРЕМІ ВИДИ ЕКСПЕРТИЗ

•• --------------------------------------------------

Ми вважаємо, з урахуванням сказаного, найбільш точним по-НИТтя «технічна експертиза вибухів», яке рекомендуємо для на­укового і практичного вжитку.

Технічна експертиза вибухів призначається під час розсліду-Іання і судового розгляду справ, пов'язаних із застосуванням ви­бухових речовин, вибухових пристроїв, боєприпасів та їх ком­плектуючих, що містять вибухові речовини, чи їх незаконним Іберіганням, носінням, виготовленням, збутом, розкраданням. Вона сприяє встановленню не тільки об'єктивної, а й суб'єктив­ної сторони злочину шляхом дослідження обставин, що вказують на навмисне чи необережне вбивство, самогубство чи каліцтво, нещасний випадок, і має також з'ясувати умови й обставини, що сприяли здійсненню злочинів з використанням вибухових речо­вин, вибухових пристроїв, боєприпасів та їх комплектуючих, що містять вибухові речовини. Ця експертиза може також вирішу­вати ситуаційні задачі з метою встановлення механізму події, відтворення матеріальної обстановки, розташування людей що­до вибухового пристрою на момент вибуху, технічної можливо­сті приведення в дію вибухового пристрою за певних обставин

тощо.

До предмета технічної експертизи вибухів відносяться фак­тичні дані щодо властивостей вибухових речовин, вибухових пристроїв, боєприпасів, слідів їх дії, механізму вибуху та інших обставин, пов'язаних з підготовкою, здійсненням та наслідками

вибуху.

Об'єктами цієї експертизи є боєприпаси, вибухові пристрої в цілому (в тому числі саморобного виготовлення) та їх комплекту­ючі частини, піротехнічні засоби, засоби ініціювання (запалю­вання й підриву), електричні, механічні схеми і прилади (присто­сування), призначені для вироблення ініціюючого імпульсу, вибу­хові речовини і суміші (в тому числі саморобного виготовлення), хімічні реактиви, з яких виготовляються вибухові речовини і су­міші, сліди вибуху на предметах навколишнього оточення, пер­винні та вторинні осколки, пошкоджені вибухом об'єкти.

До об'єктів експертизи належать також матеріали справи, що містять необхідну для вирішення її задач інформацію — протоко­ли огляду місця події, виявлення і вилучення речових доказів, фо­тознімки, відеозаписи, схеми місця події до і після вибуху, прото­коли слідчих експериментів, висновки судово-медичних та ін­ших експертиз.

Наукову основу технічної експертизи вибухів складають зако­номірності процесів горіння і вибуху, дія факторів вибуху на нав-

Розділ 2

колишнє середовище, формування слідів на фрагментах вибухо­вих пристроїв і перешкодах, особливості синтезу вибухових спо­лук, утворення вибухових сумішей, технології промислового ви­готовлення вибухових речовин, конструкції боєприпасів, засобів висадження в повітря і технології їх спорядження.

Орієнтовний перелік питань, які вирішуються технічною екс­пертизою вибухів:

1. Відносно факту та обставин вибуху вибухового пристрою, його дійсних та можливих наслідків:

1) Чи відбувся на місці події вибух вибухового пристрою?

2) Чи є пошкодження на предметах оточення місця події сліда­
ми вибуху вибухового пристрою?

3) Який вибуховий пристрій (вид, конструкція, призначення,
принцип приведення в дію) був використаний для здійснення
вибуху виходячи із слідів на місці події та вилучених під час його
огляду предметах?

4) Чи є предмети, вилучені з місця події, осколками вибухового
пристрою і якого саме?

5) Чи є предмети, знайдені на місці події, осколками {частина­
ми, деталями тощо) конкретного вибухового пристрою (напри­
клад ручної гранати Ф-1 тощо)?

6) Яка кількість вибухової речовини була підірвана виходячи з
розмірів воронки на місці події?

2. При дослідженні вибухових пристроїв та засобів підриву:

1) Чи є предмет, вилучений з місця події, вибуховим пристроєм
(міною, гранатою, саморобним вибуховим пристроєм тощо), яким
саме {вид, модель, країна-виробник), і яким способом (промисло­
вим чи саморобним) він виготовлений?

2) Якщо вибуховий пристрій, вилучений з місця події, виготов­
лено промисловим способом, де (в яких галузях господарства,
військової справи тощо) і з якою метою він застосовується?

4) Чи є вибуховий пристрій, вилучений з місця події, боєприпа-
сом?

5) Які принципи приведення в дію та конструкція вибухового
пристрою, вилученого з місця події (у гр. Н. тощо)?

6) Якщо вибуховий пристрій, вилучений з місця події, самороб­
ний, то які професійні навички мала особа, яка його виготовила?

7) Які матеріали та деталі використовувались для виготовлення
вибухового пристрою, вилученого з місця події (у гр. Н. тощо),
який спосіб їх виготовлення та цільове призначення?

8) Чи придатний для здійснення вибуху вилучений з місця по-

дії (вилучений у гр. Н. тощо) вибуховий пристрій; якщо ні, то які причини непридатності?

9) Чи може вибуховий пристрій, вилучений з місця події (вилу­
чений у гр. Н. тощо), бути приведений у придатний для викорис­
тання стан, що для цього необхідно, та чи необхідні для цього
професійні знання, вміння, навички, які саме?

10) Яке обладнання, інструменти та технологічні процеси були
використані для виготовлення частин та деталей вибухового при­
строю, вилученого з місця події (у гр. Н. тощо)?

11) Чи відповідають матеріал, конструкція та принцип приве­
дення в дію даного вибухового пристрою його опису в показан­
нях підозрюваного (обвинуваченого) Н. та виконаних ним крес­
леннях?

12) Чи однакові за конструкцією, матеріалами та принципом
приведення в дію вибухові пристрої, виявлені в пунктах А і Б (на­
приклад, під час обшуків у різних помешканнях тощо)?

13) Чи є дані креслення (малюнки), вилучені у гр. Н., зображен­
нями вибухового пристрою або окремих його частин?

14) Чи можливий мимовільний вибух даного (конкретного) ви­
бухового пристрою під впливом зовнішніх факторів (механічних,
термічних, хімічних тощо)?

15) Чи є предмети, вилучені з місця події (у гр. Н. тощо), засоба­
ми підриву та якими саме, де і для чого вони використовуються?

16) Для вибуху яких саме вибухових речовин та яким спосо­
бом застосовуються засоби підриву, вилучені з місця події (у гр. Н.

тощо)?

17) Чи придатні для застосування засоби підриву, вилучені з
місця події (у гр. Н. тощо); якщо ні, то чому, і чи можливе приве­
дення їх у придатний для використання стан, що для цього необ­
хідно?

3. При дослідженні вибухових речовин та. продуктів вибуху:

1) Чи є речовина, вилучена з місця події (у гр. Н. тощо), вибухо­
вою, якщо так, то якою; де та для чого вона використовується?

2) Чи придатна для використання за призначенням вибухова
речовина, вилучена з місця події (у гр. Н. тощо)?

3) Чи мають спільну родову (групову) належність вибухова ре­
човина, виявлена на місці події, та вибухова речовина, вилучена
у підозрюваного Н.?

4) Які вибухові речовини та в якій кількості знаходяться в да­
ному вибуховому пристрої?

5) Чи є на предметах, вилучених з місця події (у гр. Н. тощо),
сліди вибухової речовини або продукти її згоряння і якої саме?

Розділ. 2

ОКРЕМІВИАИ ЕКСПЕРТИЗ

логи), рани на тілі потерпілих, утворені частинами корпусу, за­собів підриву, предметів, якими обкладається розривний заряд для забезпечення осколкової дії (гвіздки, гвинти, гайки, щебінка тощо), дії вторинних снарядів (уламки пошкоджених перешкод тощо);

— сліди термічної дії — повне або часткове оплавлення пред­
метів, обумовлене високою температурою, а також сліди дії від­
критого полум'я (кіптява);

— сліди дії ударної хвилі — розбиті шибки, зміщені відносно
первинного розташування предмети, деформовані елементи бу­
дівельних конструкцій тощо.

При виявленні слідів, які мають чи можуть мати відношення до вибуху (деякі сліди у процесі огляду місця події не можна на­певно віднести до утворених вибухом, але це не означає, що їх не треба виявляти та фіксувати), у протоколі огляду, на схемі до нього та засобами фото- або відеозйомки фіксуються вид слідів (предметів), їх локалізація та орієнтація відносно центру (епіцен­тру) вибуху, їх форма, розміри та напрямок утворення. При цьо­му необхідно підкреслити, що у протоколі огляду треба не тільки вказати точну відстань від центру (епіцентру) вибуху до цих слідів, пошкоджень, предметів, а й «прив'язати» їх до оточуючих нерухомих предметів обстановки. Отримані при цьому дані мо­жуть мати вирішальне значення у розв'язанні питання про вид вибухового пристрою, його конструкцію та для встановлення кількості вибухової речовини у тротиловому еквіваленті.

При огляді приміщень особливу увагу треба звернути на розта­шування, стан і наявність слідів на предметах обстановки та бу­дівельних конструкціях. Зокрема, у протоколі огляду треба вка­зати, як відкриваються двері (ззовні або зсередини); наявність, характер, локалізацію та орієнтацію слідів на полотні та коробці дверей; конструкцію, розташування, вид пошкоджень замикаль­них пристроїв (розміри головки ригеля, напрямок її деформації, сліди на запірній планці тощо). Неодмінно треба оглянути стіни та стелі, меблі, постіль й одяг, тобто всі поверхні та предмети, які могли отримати пошкодження внаслідок прямої дії або рикошету уламків (частин) вибухового пристрою. Знайдені сліпі пробоїни необхідно дослідити для пошуку в їх каналах частин вибухових пристроїв. Якщо у процесі огляду знайдені предмети, які можуть бути вибуховими пристроями, для їх огляду та вилучення обов'яз­ково залучається спеціаліст з пошуку та знешкодження вибухо­вих пристроїв.

Частини предметів, вкриті кіптявою, слід вилучати вкрай обе-

режно, тому що кіптява може маскувати відбитки папілярних узорів, які можуть бути виявлені при подальших дослідженнях. У всіх випадках треба враховувати можливість виявлення й інших слідів (взуття, транспортних засобів тощо). При вилученні слідів кіптяви обов'язково треба вилучати контрольні зразки (фрагмен­ти поверхонь предметів, на яких таких слідів немає).

Якщо місцем події є відкрита ділянка місцевості, зону огляду необхідно збільшити з урахуванням можливого радіусу розкидан­ня осколків (наприклад, для гранати Ф-1 — близько 250 м).

У разі застосування саморобних і штатних вибухових пристро­їв можливе припасовування до розривного заряду (корпусу при­строю) ємностей, які містять легкозаймисті речовини (розчинни­ки, паливно-мастильні матеріали тощо). Тому при виявленні ознак пожежі необхідно звернути увагу на пошук об'єктів зі слідами дії відкритого вогню, місця виникнення пожежі (може не співпадати із епіцентром вибуху), зони та напрямків поши­рення вогню. Предмети з такими слідами треба, по можливості, вилучити повністю і упакувати у герметичну тару для подальшо­го пошуку залишків та продуктів згоряння вибухових та палив­но-мастильних речовин.

Деякі особливості має огляд транспортних засобів, починаючи який, треба врахувати, що вибуховий пристрій може розташову­ватись як всередині автомобіля, так і ззовні. В останньому випад­ку' він може бути закріплений безпосередньо на днищі або при­леглих до нього деталях (наприклад на вихлопній трубі), або роз­міщуватись безпосередньо на поверхні асфальту чи грунту. Для встановлення місця розташування вибухового пристрою важли­во чітко зафіксувати напрямок зрушення автомобіля відносно первинного місцезнаходження, а також напрямки утворення по­шкоджень, у тому числі пробоїн, утворених як частинами вибухо­вого пристрою, так і частинами самого автомобіля.

При огляді місця вибуху необхідно дуже уважно ставитись до виявлення предметів, що не є «характерними» для конкретної об­становки місця події. Такими предметами, зокрема, можуть бу­ти уламки дрібного скляного посуду (пробірок, колб тощо), части­ни (найчастіше металеві) електричних лампочок для ліхтариків, шматки електропроводів та радіодеталей, гвіздки, гвинти, шуру­пи, гайки, металеві частини різних пристроїв і навіть щебінка (останні використовуються для забезпечення осколкової дії вибу­хових пристроїв).

Усі знайдені сліди вибуху та частини вибухового пристрою

Розділ 2

ОКРЕМІ ВИДИ ЕКСПЕРТИЗ

287

мають бути зафіксовані на схемі до протоколу огляду, вилучені, запаковані у герметичну тару.

Якщо на місці події виявлено вибуховий пристрій, що не ви­бухнув, його треба розрядити із залученням фахівців. На експер­тизу слід направляти тільки розряджені пристрої. На місці події можуть бути знайдені й вибухові пристрої з пошкодженим вна­слідок корозії або механічної дії корпусом, які не підлягають транспортуванню. У цьому разі треба зафіксувати їх зовнішній вигляд, докладно описати у протоколі огляду і, за можливості, знищити безпосередньо на місці.знаходження. Якщо при зни­щенні може виникнути загроза травмування людей чи пошко­дження споруд, необхідно вивезти такий предмет за допомогою спеціалістів і з використанням відповідного обладнання за межі населеного пункту для знешкодження.

У процесі технічної експертизи вибуху нерідко виникає необ­хідність у проведенні експертного дослідження на місці події. У такому разі експерт і слідчий за протоколом огляду місця події, фотознімками і схемами реконструюють первинну обстановку місця події і проводять необхідні експерименти. Цінна інформа­ція може бути отримана при моделюванні окремих обставин по­дії, що здійснюється за допомогою реконструйованих вибухових пристроїв.

Слідча й експертна практика свідчать, що недоліки огляду місць подій по справах, пов'язаних з використанням вибухових пристроїв, є досить типовими і, здебільшого є наслідком неповно­ти як самого огляду, так і фіксації його результатів. Зокрема, неповнота, неточність визначення локалізації, орієнтації та меха­нізму утворення слідів на місці події може повністю дезорієнту­вати слідство у питаннях про причини вибуху, що завжди при­зводить до невиправданих витрат часу. Іншим, досить типовим, недоліком, є невиправдане зменшення радіусу {зони} огляду. Час­то при огляді не складаються масштабні схеми з позначенням розташування слідів та предметів, а. якщо складаються, то вимі­рювання до них проводяться не від епіцентру вибуху, а від неру­хомих предметів обстановки. Трапляються й інші вади: неповно­та дослідження проникаючих пошкоджень об'єктів і, як наслідок, невилучення осколків корпусів вибухових пристроїв та частин їх спорядження, відсутність фото- або відеофіксації, невилучення слідів і контрольних зразків, відсутність даних про стан елек­тричного та газового обладнання у приміщеннях, про розташу­вання трупів та зовнішніх слідів на їх одязі та тілі, неправильна упаковка об'єктів тощо.

Поняття «підготовка матеріалів» включає підготовку речових доказів та обов'язкового комплекту документів, які мають бути надані експертам. Підготовка речових доказів — це відбір і упа­ковування за встановленими правилами тих з них, які підляга­ють дослідженню. Якщо на експертизу надаються вироби з тка­нин, вони мають бути сухими, складеними таким чином, щоб ді­лянки з пошкодженнями не торкались суміжних ділянок виробів і стінок упаковки. Якщо одяг або інші об'єкти вологі, їх треба про­тягом однієї—двох діб висушити при кімнатній температурі. Об'єкти, вилучені з тіла потерпілих, треба надавати у герметич­ній тарі без біологічних рідин (крові, лімфи тощо), а металеві предмети — щонайшвидше, щоб їх поверхні не вкрились іржею, яка може знищити поверхневий мікрорельєф, замаскувати сліди лакофарбових покриттів, спричинити інші зміни у зовнішньому вигляді об'єктів.

Як правило, у справах, пов'язаних із застосуванням вибухових пристроїв, призначається декілька різних експертиз, тому дуже важливо визначити, в якій послідовності вони мають проводи­тись. При цьому у першу чергу треба призначати і проводити екс­пертизи з питань дослідження тих об'єктів, які під впливом фак­торів оточуючого середовища можуть швидко змінитись, зокре­ма продуктів вибуху, продуктів згоряння паливно-мастильних матеріалів тощо.

У ряді випадків, особливо при несприятливих умовах слідо-утворення, а також при застосуванні неправильних прийомів фіксації чи вилучення слідів, у слідах на представлених на екс­пертизу об'єктах не міститься інформація про об'єкт, що іденти­фікується, в обсязі, достатньому для його ототожнення. У той же час у таких слідах можуть відобразитися загальні ознаки об'єкта, що дозволяють експерту встановити його групову належність (наприклад, спосіб підриву вибухового пристрою або спосіб його виготовлення). Такий висновок дозволяє слідчому (суду) отрима­ти дані, що підтверджують чи спростовують визначену слідчу (су­дову) версію про обставини здійснення злочину.

При проведенні технічних експертиз вибуху застосовуються спеціальні знання та методи досліджень, які належать до різних галузей: фізики, хімії, військової техніки. Велике значення мають також: криміналістичні знання в галузі трасології та судової баліс­тики. Усе це визначає комплексний характер цих експертиз, для виконання яких необхідно залучати спеціалістів відповідних га­лузей знань.

Розділ 2

І ОКРЕМІ ВИДИ ЕКСПЕРТИЗ

Дата добавления: 2015-07-15