Виконаного у стані алкогольного сп'яніння.

Класифікаційні завдання передбачають установлення за по­черком властивостей особи, характерних для певних груп осіб, які пишуть. Проведення таких досліджень пов'язане з необхідніс­тю отримання відомостей про виконавця записів у разі відсутно­сті певної підозрюваної особи з метою висування та перевірки

розшукових версій, а також для звуження кола можливих вико­навців документа. Можливість вирішення таких завдань обумов­лена тим, що писемно-рухові навички формуються під впливом анатомічних та психофізіологічних особливостей людини, яка пише, умов її навчання та виховання, трудової діяльності та ін­ших факторів. Причому деякі з цих факторів виявляються одна­ковими для різних осіб. Вони формують у представників цієї гру­пи подібні писемно-рухові навички, а отже, співпадаючі особ­ливості письма.

Відомості про кореляційну залежність між фізіологічними влас­тивостями особи і почерком дають можливість вирішувати ряд класифікаційних задач, які можна формулювати у вигляді таких запитань до експерта:

1) Особою якої статі написано текст документа?

2) До якої групи за віком належить виконавець рукопису?

3) Яка загальна соціально-демографічна характеристика вико­
навця рукопису: місце формування писемних навичок, рідна мо­
ва, просресія?

Однією з основних умов вирішення класифікаційної задачі є відсутність змін у почерку, тобто виконання рукопису в звичай­них умовах та звичайному стані того, хто писав.

На даний час, зокрема, існує декілька методик установлення статі виконавця за почерком з урахуванням ступеня вироблено­сті писемно-рухової навички та обсягу досліджуваного рукопису.

Класифікаційні завдання можуть формулюватися як самостій­но, так і поряд із завданнями індивідуальної ідентифікації.

Діагностичні завдання дають можливість отримати відомості про зовнішню обстановку письма та внутрішній стан того, хто писав. Це обумовлено такою властивістю почерку, як здатність реагувати на різні психофізіологічні фактори. У виключних ви­падках — при значній різниці у часі між написанням документа і його дослідженням можна встановити також час виконання до­кумента.

Необхідність у діагностичних дослідженнях може виникнути під час вирішення ідентифікаційної задачі, коли треба дати оцін­ку виявленим ознакам почерку, яга суперечать висновку експер­та. Нерідко такі завдання носять самостійний характер.

Вирішення діагностичних завдань має багатоступінчасту струк­туру, яка залежить від компонентного складу завдання. Згідно з розробленою класифікацією вони поділяються на дві основні кате­горії: 1) завдання, що реалізуються за наявності досліджуваного об'єкта і порівняльного матеріалу та 2) завдання, які вирішуються

Розділ 2

ОКРЕМІ ВИДИ ЕКСПЕРТИЗ

71

за наявності лише досліджуваного об'єкта. Повне діагностичне до­слідження включає обов'язкове вирішення таких підзавдань: роз­пізнавання незвичності письма у досліджуваному документі; вста­новлення факту наявності (відсутності) тотожності виконавця до­сліджуваного рукопису та зразків; визначення тимчасового чи по­стійного характеру незвичності письма; розпізнання виду «збиваю­чих» факторів (природні або штучні); розпізнання певної групи «збиваючих» факторів або конкретної «збиваючої» причини.

Для остаточного формування висновку при вирішенні діагно­стичного завдання необхідна допоміжна інформація у вигляді ві­домостей про виконавця. Висновки при вирішенні цього класу завдань мають імовірний характер.

З метою вирішення завдань діагностичного характеру перед експертом ставлять такі запитання:

1) Чи придатний певний текст, підпис для дослідження з ме­
тою ідентифікації особи виконавця?

2) Чи виконано рукопис навмисно зміненим почерком (скоро­
писним, друкованим, незвичною рукою)?

3) Чи виконано підпис із зміною його ознак?

4) Чи виконано текст (підпис) з наслідуванням почерку (підпи­
су) певної особи?

5) Чи не виконано рукопис (підпис) у незвичних умовах (відсут­
ність або обмеження зорового контролю, незвична поза, незвич­
не тримання приладу для писання, температурні навантаження
тощо)?

6) Чи не перебувала особа, яка виконала рукопис (підпис), у
незвичайному стані (захворювання, травми, стомлення, хвилю­
вання, алкогольне або наркотичне сп'яніння, під дією фармако­
логічних препаратів збуджуючої дії тощо)?

7) Чи володіє особа, яка виконала рукопис, навичками напи­
сання спеціальним шрифтами?

8) Чи виконано спірний рукопис двома особами одночасно?

9) Який час минув після виконання тексту, підпису (при знач­
ному розриві у часі)?

Використовуючи під час доказування висновки експерта-по-черкознавця, необхідно мати на увазі, що категоричні висновки ідентифікаційного характеру можуть розглядатися як встанов­лення достовірних фактів (наявність або відсутність тотожності).

Висновки експертів-почеркознавців при вирішенні класифі­каційних та діагностичних завдань мають імовірний характер і можуть використовуватись як аргументи лише в тих випадках,

коли відсутні істотні суперечності між ними та іншими доказами по справі.

Вирішення питань, які ставлять перед експертом, можливе ли­ше при правильно зібраному порівняльному матеріалі — зразках почерку (підпису) передбачуваного виконавця. Для проведення досліджень експертові треба надати вільні, умовно-вільні та екс­периментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) осо­би, яка ідентифікується.

Необхідною умовою наданих на експертизу зразків є їх досто­вірність, тобто безсумнівна належність рукописів (підписів) особі, зразками почерку якої вони слугують.

До числа основних вимог, які необхідно виконувати при відбо­рі порівняльного матеріалу — зразків, відносяться їх належна якість та достатня кількість.

Під належною якістю зразків розуміється їх порівнянність з досліджуваним документом щодо часу виконання, темпу письма, виду документа, мови, матеріалу письма, способу виконання та, якщо можливо, за змістом та умовами виконання документа.

Достатня кількість зразків означає такий їх обсяг, який забез­печує можливість повного та всебічного співставлення всіх ознак почерку, які є в досліджуваному тексту (підпису).

Помилки, допущені при підборі зразків, можуть потягти за со­бою експертну помилку, що в кінцевому результаті спрямує слід­ство хибним шляхом.

Судово-почеркознавчою експертизою можуть бути вирішені також питання профілактичного характеру. Зокрема такі, що стосуються: недотримання чинних правил оформлення докумен­тів і встановлених правил виготовлення бланків документів; недо­ліків проведення огляду документів посадовими особами, вна­слідок чого документи були прийняті з явними ознаками підробки чи грубим порушенням встановленої форми; недотримання пра­вил обліку та збереження бланків документів та архівних доку­ментів тощо.

Дата добавления: 2015-07-15