Стаття 20. Інформаційне забезпечення

Підприємства, установи, організації незалежно від фор­ми власності зобов'язані надавати безоплатно інформа­цію» необхідну для проведення судових експертиз, держав­ним спеціалізованим установам, а також., за згодою, на­турні зразки або каталоги своєї продукції, технічну доку­ментацію та іншу інформацію, необхідну для створення й оновлення методичної та нормативної бази судової екс­пертизи. Державні спеціалізовані установи, судові експер­ти та залучені фахівці, що проводять судові експертизи, у разі отримання Інформації, що становить державну, ко­мерційну чи іншу охоронювану законом таємницю, повин­ні забезпечити нерозголошення цих відомостей. [1]

Державні спеціалізовані установи, що проводять судові експертизи, мають право одержувати від судів, органів ді­знання і досудового слідства знаряддя злочину та інші речо­ві докази, щодо яких закінчено провадження у справах, для використання в експертній і науковій діяльності. [2]

Розділ 1

КОМЕНТАР АО ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО СУДОВУ ЕКСПЕРТИЗУ»

Коментована стаття дозволяє державним СЕУ:

а) отримувати від сторонніх установ та організацій допоміжну
інформацію, а також натурні зразки, каталоги, рецептури, тех­
нологічну документацію тощо, необхідні для створення чи онов­
лення методичної та нормативної бази судової експертизи;

б) одержувати з цією ж метою від судів та органів досудового
розслідування ті досліджувані експертизою речові докази (після
закінчення провадження по справах), які становлять інтерес для
наукової та практичної СЕД.

11]. Перша частина статті встановлює обов'язок будь-яких уста­нов та організацій (незалежно від форми власності) надавати дер­жавним СЕУ на їх запит безоплатно інформацію, а також, за зго­дою, натурні зразки або каталоги своєї продукції, необхідні для вирішення конкретних експертних задач по справі або для ство­рення чи оновлення методичної та нормативної бази експертизи за профілем діяльності державної СЕУ.

Нова редакція Закону також передбачає обмеження на вико­ристання такої продукції: всі суб'єкти СЕД у разі якщо отримана ними інформація містить відомості, які становлять державну, ко­мерційну чи іншу охоронювану законом таємницю, повинні за­безпечити нерозголошення цих відомостей. Однак Закон не ви­значив відповідальності за порушення режиму використання та­кої інформації.

[2]. Друга частина статті надає право державним СЕУ отримува­ти від судів та органів досудового розслідування ті досліджені екс­пертизою речові докази (по завершених провадженням справах), властивості яких можуть бути використані в їх практичній та на­уковій діяльності. Переважно — це саморобні оригінальні зразки вогнепальної чи холодної зброї, саморобні вибухові пристрої, фаль­шиві гроші, цінні папери, лотерейні квитки та знаряддя їх виготов­лення, різноманітні технології та пристрої для виготовлення фаль­сифікатів, наркотичних засобів тощо.

На жаль, праву державних СЕУ отримувати такі речові докази не кореспондує жодний законодавчий чи відомчий нормативний акт, який зобов'язував би суди чи слідчі органи виконувати при­пис коментованої норми Закону. Тому бажано, щоб це питання було вирішено або на міжвідомчому рівні — шляхом прийняття відповідної узгодженої інструкції, або спеціальним доповненням процесуального законодавства (наприклад, ст. 81 КПК України).

---

Дата добавления: 2015-07-15