Висновки. Для сучасного мовознавства надзвичайно важливим є момент вивчення мови в порівнянні

Для сучасного мовознавства надзвичайно важливим є момент вивчення мови в порівнянні та зіставленні з ментальністю, культурою, та духовним світом людии. Такий звязок ми можемо з легкістю спостерігати у творі Августин аБлаженного «Сповідь». Цей твір є еталоном для вивчення та дослідження концепту радості, адже Аврелій Августин описує в ньому все своє життя, і його пошуки щастя. Щастя в розумінні автора формує його індивідуально-авторську картину світу.

У нашій роботі ми ставили за мету дослідити концепт «радості» у «Сповіді» Аврелія Августина. Проаналізувавши думки мислителя про радість, ми визначили зміст концепту «радості» у тексті. Для Августина стан найвищого блаженства полягає у морально досконалому житті, яке він відшукав вже майже прикінці своїх днів, а не те чим він керувався за молодості. На шляху до радості Августин вчить жити в гармонії зі своїм внутрішнім світом, відчути себе щасливими. Умовами досягнення щастя є обмеження своїх потреб, поміркованість у всьому, звільнення від страху, внутрішнє відречення від зовнішніх благ. Однією з найважливіших умов є подолання егоїзму і, як наслідок, - бажання жити для інших. Августин впевнений в тому, що досягненя справжнього щастя, тобто духовного, залежить тільки від самої людини.

Проаналізувавши твір Аврелія Августина ми можемо відшукати ознаки концепту «радості» які виражаються лексемами: «щастя», «щасливий», «блаженство», «радість», «задоволення», «насолода», «приємність». У латинській мові вони вербалізуються так: felicitas, felix, beatus, gaudium, laetitia, voluptas, dulcedo.

В дипломній роботі я проаналізував як з етимологічної так і з семантичної точки зору походження слова gaudium (gaudeo) так як вона є найбільш вживаним, частота його використання у всьому творі складає 116 разів.

Проблемами жастя також займались письменники, художники та поети. Наприклад навіть у Шевченка є вірш присвячений пошукам щастя

Не завидуй багатому,

Багатий не знає

Ні приязні, ні любові —

Він все те наймає.

Не завидуй могучому,

Бо той заставляє.

Не завидуй і славному,

Славний добре знає,

Що не його люди люблять,

А ту тяжку славу,

Що він тяжкими сльозами

Вилив на забаву.

А молоді як зійдуться,

Та любо та тихо,

Як у раї, — а дивишся:

Ворушиться лихо.

Не завидуй же нікому,

Дивись кругом себе,

Нема раю на всій землі,

Та нема й на небі.

Імпульсом до написання вірша «Не завидуй багатому...», як і наступного — «Не женися на багатій...» стала, ймовірно, невдача, яка спіткала Шевченка, коли він зібрався посвататися до Феодосії Кошиць, дочки кирилівського священика Григорія Кошиця, під час перебування в Кирилівці наприкінці вересня 1845 р. Поет подобався Феодосії, проте її батьки, в яких Шевченко колись наймитував, вважали його нерівнею і перешкодили шлюбові. Роздуми поета на тему людського щастя та шляхів його досягнення розгортаються на основі мотиву марної суєтності (осудження гонитви за уявними цінностями, яким протиставлено цінності справжні) наближено до схеми, відомої ще з античної літератури та Біблії. Мотив марності буденної житейської суєти, невиправданості зусиль, зосереджених на досягненні матеріальних достатків та почестей, найповніше серед ближчих попередників Шевченка в українській літературі розробив Г. Сковорода

Також писав про щастя Іван Франко.

Що щастя? Се ж ілюзія,Се привид, тінь, омана...О ти, ілюзіє моя,Зрадлива і кохана! Кринице радощів, чуттяТи чарочко хрустальна!Омано дум, мого життяТи помилко фатальна! Я хтів зловить тебе, ось-ось,Та враз опали крила:З тобою жить не довелось,Без тебе жить несила. З тобою жить - важка лежитьЗавада поміж нами;Без тебе жить - весь вік тужитьІ днями, і ночами. Нехацй ти тінь, що гине десь,Мана, луда - одначеЧому ж без тебе серце рвесь,Душа болить і плаче?

Проблема радості та щастя, залишається ключовою проблемою в людських пошуках.

Дата добавления: 2015-07-17