ВИСНОВКИ. 1. Встановлено, що екстер’єрні ознаки лисиці характеризуються високою

1. Встановлено, що екстер’єрні ознаки лисиці характеризуються високою варіабельністю, що вказує на значну індивідуальну мінливість морфологічних показників. За більшістю абсолютних розмірів тіла самців лисиць дещо більші за самиць, але ці відмінності статистично незначні. Статеві відмінності (самці більші за самиць) чітко прослідковуються в розмірах 13-ти краніологічних ознак.

2. З’ясовано, що в регіоні переважну частину складають лисиці зі світло-червоним, жовто-червоним та палевим загальним фоном забарвлення. Хрестоподібний рисунок у більшості випадків відсутній. Хвіст має таке саме забарвлення як і хребет, білий кінчик більш-менш виразний.

3. Вроджені відхилення формули зубної системи спостерігаються у 12,7% випадків. Пошкодження зубів, зокрема кількість поломок (17,8%) та ураженість карієсом (16,4 %), зростають з віком тварин.

4. Встановлено певні відмінності в біотопічному розподілі лисиці на територіях з різним ступенем антропогенного навантаження. В антропогенно-трансформованих ландшафтах захищеність угідь стає провідним фактором поширення хижака, а на територіях з помірним антропогенним тиском головним залишається їх кормова база.

5. Будова нір, термін їх використання залежать від особливостей рельєфу, ґрунтових і гідрологічних умов території, а їх захищеність – від ступеня антропогенного впливу. Нори, що відвідуються, в умовах значного антропогенного навантаження збільшують кількість сховищ, придатних для виведення потомства, що покращує захисні умови угідь.

6. Раціон лисиці має сезонні та регіональні відмінності. Повсюдно основними кормами, з якими у лисиці існують життєво необхідні зв’язки, є мишоподібні гризуни, зайці та птахи. Другорядні корма (копитні, риба, плазуни, комахи та рослинні корма) зумовлюють особливості живлення тварин в локальних місцях мешкання в певні сезони року. Додаткові корма (ракоподібні, молюски, губки) не відіграють значною ролі для лисиці в будь-який сезон року.

8. Встановлено, що останні 25-30 років найбільш висока чисельність лисиці спостерігалась у лісостеповій та на заході степової зон України. Зараз лисиця розподілена територією України відносно рівномірно, популяція її стабільна, хоча й характеризується показниками низької щільності (0,8-3,7 особини на 1000 га).

9. Виявлено, що лисиця легко пристосовується до мешкання в антропогенно-трансформованих ландшафтах. Основними причинами, які викликають циклічні процеси в популяції досліджуваного виду, є наявність та доступність основних кормів – мишоподібних гризунів. З’ясовано що, антропогенне навантаження на угіддя, в першу чергу господарська діяльність та інтенсивність полювання, а на територіях природно-заповідного фонду – рекреація, є одним з вирішальних факторів динаміки чисельності лисиці.

10. З’ясовано санітарно-епідеміологічне значення лисиці, яке полягає в тому, що вона є головним природним джерелом сказу, а також може сприяти поширенню таких хвороб як туляремія, короста й інші.

Рекомендації

1. Під час планування заходів з практичного використання ресурсів популяції лисиці звичайної слід виходити з оптимальної щільності 1-2 особини на 1000 га залежно від якісної характеристики угідь. Це дозволить підтримувати популяцію на рівні, який відповідає вимогам санітарно-епідеміологічної безпеки. Але при такому підході обов’язковим стає щорічне вилучення з популяції до 70% особин, в залежності від приросту останньої. Не слід допускати зниження щільності населення хижака нижче 0,5 особин на 1000 га, що негативно позначиться не тільки на економіці мисливських господарств, але сприятиме погіршенню санітарно-епідеміологічного стану популяцій його жертв, та збільшить збитки сільського і лісового господарств від впливу шкідників. Така низька щільність лисиці може викликати неповну реалізацію репродуктивних властивостей популяції.

2. При проведенні моніторингових досліджень, а також вивченні особливостей біології лисиці звичайної в певних регіонах доцільно проводити зонування досліджуваних територій за ступенем антропогенного впливу. Останній зумовлює не тільки біотопічний розподіл особин хижака, але й впливає на розташування та особливості будови нір, специфіку їх використання, видовий склад кормової бази, біологію розмноження тощо.

3. При проведенні польових досліджень, найбільш доцільно використовувати показник відносної щільності тварин, за яким можна визначити значення окремих біотопів для лисиці. Використання безпосередньо відсотка кількості зустрічей для встановлення значущості різних типів угідь для цього виду, при різних площах окремих біотопів може призвести до хибних уявлень про використання хижаком останніх.

4. При дослідженні специфіки живлення лисиці в різні сезони з урахуванням регіональних особливостей, для аналізу достатнім можна вважати використання коефіцієнту варіації відносної частоти зустрічей груп та видів кормів. Цей показник дозволяє розподілити корма хижака за групами: основні (досліджувані групи та види кормів вживаються їм повсюдно в усі сезони року); другорядні (визначають особливості живлення особин в локальних місцях мешкання в певні сезони року, але не визначають їх для виду в цілому); додаткові (забезпечують вторинні зв’язки і здійснюють на популяцію лисиці лише незначний вплив). Подібний розподіл є достатнім для вирішення багатьох питань практичного використання виду.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Домнич В.И., Лебедева Н.И. Состояние нор лисицы обыкновенной (Vulpes vulpes) на охраняемых и урбанизированных территориях юго-востока Украины // Урбанізоване навколишнє середовище: охорона природи та здоров’я людини. – Київ, 1996. – С. 185-187.

2. Домнич В.И., Лебедева Н.И. Особенности питания лисицы обыкновенной Азово-Сивашского Национального природного парка // Деп. В ГНТБ Украины 04.04.96 № 877 – Ук 96. – Киев, 1996. – 25 с.

3. Лебедева Н.И. Характеристика динамики численности лисицы обыкновенной (Vulpes vulpes) в Украине// Питання біоіндікації і екології // Тези міжнародної конференції “Питання біоіндікації і екології” (Запоріжжя, 21-24 вересня 1998 р.). – Запоріжжя: “Павел”, 1998. – C. 142.

4. Лебедева Н.И. Характеристика полового диморфизма обыкновенной лисицы (Vulpes vulpes L., 1758) // Проблеми сучасної екології (Тези міжнародної конф., Запоріжжя, 20-22 вересня 2000 р.). – Запоріжжя, 2000. – С. 155.

Дата добавления: 2015-07-18