Значення для соціальної науки

Цей розвиток є важливим для широкого спектру природничих та суспільних наук. Інформація – це насправді «штука, з якої створені мрії». І її можна передавати, записувати, аналізувати та вимірювати. Хоч би як ми її назвали – інформація, зразок, форма, Gestalt, опис стану, функ­ція розподілу або ж негативна ентропія – вона стала доступною для на­укового аналізу.

Інформація тим відрізняється від «матерії» та «енергії» механічно­го матеріалізму XIX століття, що її не можна адекватно описати їхніми законами збереження. Але вона, мабуть, ще більше відрізняється від «ідеї»

Народи, нації та комунікація

- як її розуміли в «ідеалістичних» або метафізичних філософських теорі­ях – тим, що ґрунтується на фізичних процесах у кожному моменті сво­го існування і що до неї можна і треба застосовувати фізичні методи. У неї є своя матеріальна реальність. Вона існує та взаємодіє з іншими про­цесами у світі, незалежно від примх певної людини-спостерігача, так що її сприймання, передача, відтворення та у деяких випадках навіть її роз­пізнавання (recognition) можуть бути механізовані.

У вигляді слідів тварин інформативні моделі були основою при­мітивного полювання та відстежування. У вигляді різноманітних елек­тричних імпульсів інформаційні моделі є основою сучасного телеграфу, електроніки, автоматичного обладнання. У вигляді звукових, зорових та поведінкових зразків вони були основою різних сигналів, підґрунтям мови, суспільства, культури. Немає комунікації без фізичних процесів, без праці. Але інформацію, що передається, можна відділяти від будь-якого процесу, з допомогою якого її передають. Ні спільноти, ні культу­ри не існує поза суспільством. Але не може бути також суспільства, роз­поділу праці, без мінімальної передачі інформації, без комунікації. І все ж відмінність між суспільством та спільнотою є вирішальною: якраз складність взаємозв’язку між суспільством і спільнотою лежить в основі багатьох важких проблем національності.

Представники різних культур часто живуть в одному суспільстві, як чехи та німці в Богемії, мусульмани та індуси в Бенгалії. Протягом багатьох років вони можуть обмінюватися товарами та послугами, але їхній обмін інформацією може бути порівняно незначним. Кількість тих комунікаційних каналів, з яких один доповнював би інший, у них може бути невелика. їхній досвід може містити багато чого спільного, як, ска­жімо, досвід чеських та німецьких шахтарів, що живуть в одному шах­тарському містечку, але він не обов’язково стає спільним надбанням (shared). З другого боку, у якихось груп індивідів, котрі належать до де­якої комунікативної спільноти, велика частина їхнього досвіду може бути цілком різною – як, наприклад, досвід німецьких шахтарів та німецьких власників шахт – але цей різний досвід може вважатися спільним над­банням (can be shared). Сюди належать і ті складні випадки, на які вказує професор Чадвік: члени різних народів цілими поколіннями можуть пе­реживати однакові події, але ця «спільнота за долею» («community of fate»), наявність якої можна було б припускати, залишає по собі велику відмінність, якщо не повну протилежність у їхній поведінці.

Карл Дойч

Дата добавления: 2015-07-17