Можливі виміри інформації

Різниця між суспільством та культурою або ж суспільством та спільнотою, по суті, відповідає різниці у сучасній технології між енерге-

Народи, нації та комунікація

тичною технікою та комунікаційною технікою. Енергетична техніка пе­редає певні обсяги електроенергії; комунікаційна техніка передає інфор­мацію. Вона не передає події; вона передає моделі відношень (a patterned relationship) між: подіями.

Коли мовне повідомлення передається через послідовність механі­чних вібрацій повітря та мембрани, потім електричними імпульсами в дроті, потім електричними процесами на радіостанції й радіохвилями, потім через електричні й механічні процеси приймача та приладу запису до набору доріжок на поверхні диску, і в результаті програється і слухач його чує – те, що передавалося через цю низку процесів або ж каналів комунікації – це дещо, що лишилося незмінним, інваріантним упродовж усієї цієї послідовності процесів. Це не матерія і не який-небудь конкрет­ний процес і не якась кількість енергії, оскільки якості сигналу, створе­ного реле та електролампами, не потребують вкладання значних обсягів енергії.

Дію того ж самого принципу знаходимо у послідовності процесів від розподілу світла, відбитого від скелі, до його розподілу у хімічних змінах на фотоплівці, і далі, у розподілі чорних та білих цяток на друко­ваній поверхні або ж у розподілі електричних імпульсів «так» і «ні» у фототелеграфі або у телебаченні. Тут передається не світло і не тінь, а інформація, моделі відношень між світлом і тінню.

У другій групі прикладів ми можемо описати стан скелі у понят­тях розподілу світлих і темних плям на її поверхні. Це буде опис стану скелі у певний момент часу. Якщо ж потім, досліджуючи стан плівки після експозиції, ми опишемо розподіл темних цяток срібла, що осіло на ній, та світлих місць, що залишилися, то одержимо інший опис стану. Кожен із двох описів був би описом різних фізичних об’єктів – скелі і фотоплівки – але в якійсь значній частині ці два описи виявилися б ідентичними, незалежно від того, чи порівнювали б ми їх точка за точкою, чи в мате­матичних термінах.

І була б знову-таки значна тотожність між цими двома описами та деякими іншими, як-от опис розподілу чорних і білих цяток на друко­ваній поверхні, або ж електричних імпульсів «так» і «ні» у телевізійній схемі, або світлих і темних цяток на телевізійному екрані. Міра фізичної можливості передавання й відтворення цих моделей залежить від того, наскільки існує «дещо» незмінне у всіх відповідних описах стану фізич­них процесів, завдяки чому ця передача й здійснюється. Це «дещо» - інформація – ті аспекти описів стану кожного фізичного процесу, які є спільними для всіх цих процесів.

У міру того, наскільки останній опис стану у цій послідовності

КарлДойч

відрізняється від першого, інформація вважається втраченою або спот­вореною під час проходження її комунікаційним каналом. Цей обсяг втра­ченої інформації можна виміряти. Можна виміряти його дуже витонче­ними способами, як у телефонній та телевізійній техніці, коли повідом­лення розбивається на дуже багато електричних імпульсів, звукових ча­стот або точок зображення. Відсоток імпульсів або точок зображення, що досягають кінця каналу зв’язку, вимірюється статистичними засо­бами, і ця величина залежить від тих змін, яких зазнали ці імпульси чи точки зображення, та від того, як ці зміни вплинули на їхній розподіл у кінцевому зображенні. Ми можемо вимірювати і простіше: розбивши по­відомлення на кілька простих частин, запитаємо, скільки із цих частин «пройшло» у відповідності з мінімальним стандартом точності, і як силь­но змінилася ймовірність зображення на другому кінці каналу через відсутність деяких частин, які були втрачені.

Кожен із цих методів, хоч би який він був – витончений чи грубий, більш або менш точний – може дати нам засоби кількісного вимірюван­ня надійності {fidelity) комунікаційного каналу у порівнянні з іншими каналами. За будь-якої методики ми можемо знайти міру ефективності каналу, а також міру відносної ефективності або доповнювальності яки­хось частин чи ланок каналу відносно інших.

Інші виміри функціонування комунікаційної системи або допов­нювальності її частин – стосуються можливої швидкості передачі інфор­мації або ж обсягу різних типів інформації, які можуть бути передані. Спільним для всіх цих підходів буде той факт, що зразки інформації мож­на виміряти у кількісних поняттях, описати математичною мовою, їх мож­на науково аналізувати, передавати або обробляти у практичному про­мисловому масштабі.

Дата добавления: 2015-07-17