Примітки. 1. Юджин Вебер наводить цитату з твору, писаного 1911 року: «Для селян і робітників рідною

1. Юджин Вебер наводить цитату з твору, писаного 1911 року: «Для селян і робітників рідною мовою виступає місцева говірка, а французька мова для них – іноземна» (Weber E. Peasants into Frenchmen: The Modernization of Rural France, 1870-1914. – Chatto & Windus: London, 1979. – С 73). Вище (С. 67), він подає дані, що принаймні 25% населення не розмовляли французькою мовою і що при­близно 50% населення з тих, хто досяг повноліття між 1875 та 1900 роками, французьку мову вважали за іноземну.

2. Ibid. – С. 47.

3. Bloch M. Feudal Society/Trans. L. A. Manyon. – University of Chicago: Chicago, 1964. – С. 436.

4. Huizinga J. Men and Ideas: History, the Middle Ages, the Renaissance. – Free Press: New York, 1959. – С 21.

5. Herbert S. Nationality and its Problems. – Dutton: New York, 1919. – С 66-67.

6. Дану працю створено скоординованими зусиллями шести найвидатніших дослідників США.

7. Hart А. В. (ред.). France: Historical Outline. – У кн.: A Reference History of the World From the Earliest Times to the Present. – Merriam: Springfield, Mass., 1934.-С 131.

8. Хоча за даними перепису населення в Югославії (Македонія) не

Вокер Коннор

зафіксовано осіб, що заявляли про своє болгарське походження, дані того самого перепису фіксують наявність таких людей відразу ж за сербсько-македонським кордоном у Сербії, що дало привід до підозрінь, що присутність у Македонії осіб, які заявляли про своє болгарське походження, просто не бралася до уваги.

9. Для обговорення питання про те, чи в Шотландії єдине поняття націо­
нальної самосвідомості перетнуло кордон «рівнина – гори», а також про
слабкість національної самосвідомості в італійців див.: Connor W. From Tribe to
Nation? – В кн.: History of European Ideas (виходить з друку).

10. Александр Беннігсен, що проводив дослідження у дещо ширшому масштабі, вважався одним з найвідоміших фахівців з проблем Середньої Азії. Протягом ряду років він висловлював думку, що народам радянської Середньої Азії притаманна єдина ісламська самосвідомість, порівняно з якою належність до нації казахів, узбеків, туркменів і т. д. відступає на задній план. Даних на підтвердження цієї тези, що суперечили б дослідженням про життя мусульман­ських народів в інших місцях, подано не було. Недавні події вказують на те, що окремішні етнонаціональні зв’язки сильніші за спільні релігійні узи.

11. Для детального ознайомлення див.: Connor W. The National Question in Marxist-Leninist Theory and Strategy. – Princeton University Press: Princeton, NJ, 1984. – C. 128-171. Серед груп, які підтримували ідею про те, що хорвати, серби і т. п. є тільки племінними складниками єдиної югославської нації, була і комуністична партія Югославії. Наприклад, у заяві хорватських соціал-демократів від 1 травня 1918 року говорилося: «Словенці, хорвати і серби – це один і той самий нарвд, оскільки вони посідають всі ознаки єдиного народу, а відтак... мають утворити незалежну вільну державу». У подібному ключі прозвучала заява.сербських соціал-демократів, проголошена у листопаді того самого року: «Серби, хорвати і словенці – одна нація, оскільки користуються однією мовою і впродовж тривалого часу зберігають однакові етнічні риси. Вони почуваються єдиним народом і прагнуть об’єднання. З цього виходить, що їхнє об’єднання в.єдиній національній державі є великою політичною, економічною і культурною потребою і стоїть поза всяким обговоренням».

12. Величина такого розколу описується у поданій далі цитаті (Nationalism: A Report by a Study Group of Members of the Royal Institute of International Affairs. – 1939. – C. 96): «Говорилося про хорватського поміщика XIX століття, що він радше визнав би членом хорватської нації свого коня, аніж селянина. Те саме можна впевнено сказати про більшість польських і мадярських поміщиків тієї доби». З цієї точки зору так зване «польське питання», що з кінця XVIII століття до Першої світової війни порушувалося лідерами окупованої Європи, заслуговує точнішої характеристики і може бути назване не національним, а елітарним питанням.

13. Emerson R. From Empire to Nation. – Beacon: Boston, 1960. – C. 95-96.

14. Цікавою ілюстрацією несумісності між упослідженою групою і нацією є буракуміни в Японії. Хоча за фізичними ознаками ці люди не відрізняються від японців, останні ставляться до них як до представників нижчої, змішаної породи, з якими слід уникати будь-яких суспільних контактів. Таке ставлення пояснюється дуже поширеним переконанням (попри всі біологічно-історичні

КОЛИ СФОРМУВАЛАСЯ НАЦІЯ?

дослідження), що буракуміни – група неяпонського походження. Періодично з’являються різні химерні теорії, що доводять генетичну окремішність буракумінів, бо такі міфи правлять за підмурівок для виправдання остракізму цих людей, власне, – позбавлення їх права членства у більшій родині.

15. У Франції ситуація дещо відрізнялася, оскільки там система була значно менш стабільною, надто, якщо взяти до уваги недемократичні режими кінця XVIII – початку XIX століття. Втім, виборче право було винятково обмеженим упродовж півстоліття і після Французької революції. Згідно з Голлом та Альбіоном (A History of England and the British Empire. – 2^nd edn., Ginn: Boston, 1946. – C. 613), революція 1830 року надала право голосу тільки одному дорослому чоловікові з двохсот. Пальмер і Коттон (A History of the Modern World. – 4^lh edn., Knopf: New York, 1971. – C. 498) подають цю цифру для Франції після 1830 року як один виборець на шістдесят дорослих чоловіків. Хоч би якою була правильна цифра, видно, що аж до потрясінь 1848 року у Франції домінувала виразно елітарна ідея нації.

16. СаггЕ. Н. Nationalism and After. – Macmillan: London, 1967. – С. 10, 18, 20.

17. Для сьогодення прикладом такого змішання може служити праця одного з радянських авторів. Див.: Dumin S. Shlyakham ab’ektyunaga vyvuchenny//Litaratura і mastatstva. – 8 July 1988. На думку Катлін Мігаліско («Історичні нариси при перегляді минулого Білорусії», радіо Свобода, RL 415/88 (8 вересня 1988), Думін доводить, що білоруська нація почала своє існування за середніх віків, хоча ми маємо дані уряду США стосовно емігрантів, з яких видно, що таке розуміння національної приналежності, скоріше за все, не було притаманне широким масам до початку Першої світової війни.

18. Посилання на декілька таких опитувань див. у праці: Connor W. From a Theory of Relative Economic Deprivation toward a Theory of Relative Political Depriva­tion. Доповідь зачитано на конференції міжнародної асоціації соціологів, секції досліджень з етнічних, расових та внутрінаціональних взаємин (Амстердам, 8-10 грудня 1988 року).

Дата добавления: 2015-07-17