Ярослав Крейчі, Вітезслав велімський

ЕТНІЧНІ ТА ПОЛІТИЧНІ НАЦІЇ В ЄВРОПІ

І

снують передусім п’ять об’єктивних чинників, які можуть відігра­вати роль в ідентифікації групи як нації: територія, держава (чи схо­жий політичний статус), мова, культура та історія. Коли позитивні відповіді по кожному з цих показників збігаються, майже не залишаєть­ся сумніву, що відповідна спільнота чи населення є нацією; у такому разі, як правило, присутній також шостий суб’єктивний показник – національ­на свідомість. Але існують ситуації, коли деякі, а то й більшість із цих об’єктивних показників відсутні, а все ж спільнота почуває себе нацією. Бажає чи не бажає решта світу, особливо зацікавлені сусіди, визнавати таку групу окремою нацією, це у великих часових межах не є важливим. Суб’єктивний чинник свідомості в крайньому випадку є остаточним та вирішальним чинником у питанні національної ідентичності.

Оскільки національна свідомість є чинником, наявність якого не завжди легко підтвердити, ми будемо просто припускати її наявність в усіх добре встановлених націй (існування яких є безсумнівним не тільки для них самих, а й для їхніх сусідів); ми це будемо припускати також щодо тих етнічних груп, які – в додаток до певних об’єктивних характе­ристик – все-таки мають культурну еліту, здатну визначати в артикульо-ваний спосіб їхню вимогу щодо окремої етнічної ідентичності.

Для глибшого проникнення у багатосторонню реальність часто недостатньо встановити, чи який-небудь конкретний показник наявний, чи ні; можливо, нам потрібно буде відповісти на питання, у якій саме формі він наявний. Це було б особливо корисно щодо таких питань: чи проживає етнічна група на своїй власній території; наскільки компактно вона поселена; має вона свою власну більш-менш суверенну державу чи є тільки частиною федеративної держави або автономією; чи говорить вона своєю власною мовою, яка відрізняється від мов усіх інших етніч­них груп і т. ін.

Беручи до уваги всі ці обставини, які мають бути враховані у нашій

Ярослав Крейчі, Вітезслав Велімський

класифікації, ми одержуємо таксономію або схему, в якій шість визна­чальних характеристик (територія, політичний статус, історія, культура, мова і свідомість) розширені до дванадцяти типів у такий спосіб:

1. Територія. Є три базові типи відношення етнічної групи до гео­
графічного простору:

а) основна частина етнічної групи живе компактними поселення­
ми на певній території;

б) група живе змішано з іншими [групами] на певній території;

в) група не має власної території і розсіяна на великому просторі
{діаспора).

2. Щодо політичного статусу передбачено наступні альтернативи:

а) суверенна держава;

б) рівне становище національності з іншими у межах держави або
федерації; обидва ці випадки можуть бути позначені у нашій схемі як
федеративний статус – тобто федеративний у розрізі етнічних взаємин.

в) автономний статус у межах держави чи федерації;

г) відсутність будь-якого статусу самоврядування.

3. Історію в нашій схемі розглядаємо переважно під політичним
кутом зору; її тип встановлюємо залежно від того, як вона відноситься
до відповідної етнічної групи – тобто мала чи не мала етнічна група про­
тягом більш-менш значних історичних періодів своєї історії свою власну
державу чи державоподібні утворення. Якщо вона мала свою власну те­
риторіально локалізовану політичну структуру – принаймні впродовж
значних відрізків своєї історії – будемо позначати цей випадок політич­
ної історії як власну (related). Якщо етнічна група має спільну політичну
історію з іншими групами, як, наприклад, каталонці з іспанцями в Ара-
гонському королівстві або словаки з мадярами в Угорському королівстві,
то таку політичну історію будемо класифікувати як спільну (unrelated).
Якщо жодного із цих двох випадків не було, то в схемі позначаємо, що
не було ніякої політичної історії.

Виходимо також з припущення, що частковою була і така політич­на історія – незалежно від того, була вона безперервною чи переривчас­тою – коли існувала певна сукупність держав на території даної націо­нальності, більшість із яких брали участь у впровадженні чи підтримці національних традицій і/або свідомості – як у середньовічній Німеччині чи Італії чи у двох румунських князівствах Валахії та Молдові.

4. Що стосується культури, питання полягає в тому, чи первинною
основою окремої культури є:

а) мова;

б) релігія;

Етнічні та політичні нації в Європі

в) політичні обставини – байдуже, минулі, сучасні чи можливі;

г) особливий спосіб життя.

5. Оскільки існування власної мови не в кожному випадку є обо­
в’язковою умовою національної ідентичності, найважливішим стає пи­
тання, чи мова групи є винятково її власною мовою, чи ця мова є в неї
спільною з мовою інших груп. Якщо вона володіє своєю власною мо­
вою, тоді сила національної свідомості може змінюватися залежно від
того, чи ця мова була розвинута до літературної, чи вона залишилась на
рівні розмовної (діалектної).

Ці альтернативи дають можливість для комбінацій. Одна етнічна група може користуватися двома мовами, кожна з яких – або тільки одна з них – може бути літературною; в останньому випадку інша була б тільки розмовною (особливим діалектом).

Альтернативи у нашій класифікації, отже, є такими:

а) власна (літературна мова);

б) спільна (літературна або розмовна мова, спільна з іншими етніч­
ними групами);

в) власна і спільна; у цьому останньому випадку рідна (native) мова
може бути або літературною, або ж тільки діалектом, який, одначе, мо­
жуть частково використовувати на письмі.

В окремих випадках може бути дуже важко вирішити, чи дану мову правомірно розглядати як літературну. Це особливо стосується мов, які не змогли цілком розвинутися до літературних внаслідок політичних обставин (оскільки етнічна група була включена в національну державу спорідненої етнічної групи або ж державу чужорідної етнічної групи з жорсткою об’єднувальною мовною політикою). Все ж у тих випадках, коли одну з мов, яку використовує двомовна лінгвістична група, навряд чи можна розглядати як щось більше, ніж тільки діалект (це, як правило, трапляється у випадку рідної мови), у нашій класифікації буде застосо­вуватися помітка «діалект» замість помітки «власна».

6. Оскільки національна свідомість належить до найважливіших
характеристик національності, типологія національності повинна бути
здійснена у відповідності з цією характеристикою. У нашій схемі ми до­
пускаємо такі альтернативи:

а) етнічна [нація], якщо основою її є мова та поєднана з нею куль­
тура;

б) політична [нація], якщо її основою є окрема політична одиниця
(держава), значущість якої спирається або на історичну традицію, або
на особливу (paticular) суспільно-політичну систему;

в) обидві [названі обставини], якщо етнічні та політичні елементи

Ярослав Крейчі, Вітезслав Велімський

настільки тісно взаємопереплетені, що тільки довільно можна було б вважати один з них важливішим за другий.

Релігія [нами] не вважається за достатню причину чи підставу на­ціональної свідомості. Там, де вона відіграє роль найважливішого по­казника різниці між народами – які без цього виявилися б спорідненими – вона фактично є замінником інших визначальних ознак. Вона є засо­бом відродження для тих, хто або втратив іншу характернішу ознаку ет­нічної ідентичності, таку як, наприклад, мова (євреї, ольстермени обох найменувань), або ж для тих, хто – втративши свій особливий політич­ний статус домінантної групи в кордонах імперії, що була поділена на релігійні спільноти — не зміг пристосуватися у межах дуже строкато змодельованої структури (мусульмани, що розмовляють сербо-хорват-ською в Югославії). <...>

Дата добавления: 2015-07-17