Етнічність та етнічна ідентичність

С

пільним в усіх <...> використаннях слова «етнос» є ідея, що пев­на кількість людей або тварин, які живуть і діють спільно, ма­ють деякі спільні біологічні або культурні ознаки. Але в усіх цих випадках цим словом іменують інших людей, які – як, наприклад, тварини – належать до групи, що відрізняється від нашої власної. Звідси схильність називати «етносами» («ethnea») периферійні племена, не-греків або варварів; самих себе греки переважно іменували genos Hellenon.

Це протиставлення не-етнічних «нас» і етнічних «інших» все ще супроводжує відповідні поняття у галузі дослідження етнічності та націоналізму. Вплив цього протиставлення можна знайти у тому, що латинське слово «natio» застосовували щодо віддалених варварських народів: римляни самих себе називали словом «populus». Цей же вплив ми спостерігаємо також в англійській і американській тенденції (білі англосаксонські протестанти) зарезервувати термін «нація» для са­мих себе, а словом «ethnic» називати іммігрантів – як це маємо у по­ширеній практиці застосування вислову «етнічні меншини». Одначе у нашому подальшому розгляді терміни «етнос» {«ethnie») та «етніч­ний» («ethnic») ми будемо застосовувати однаковою мірою як до більшостей, так і до меншин, як до корінних (host) народів, так і до іммігрантських спільнот.

Від вищезгаданих слів походять всі найважливіші терміни у га­лузі дослідження етнічності (як певної сфери суспільних явищ). Окрім терміна «етнос», маємо ще такі як «етнічна ідентичність», «етнічне походження» («ethnic origin»), «етноцентризм» та «етніцизм» («ethni-cism»). Поняття «етнічна ідентичність» та «етнічне походження» сто­суються індивідуального рівня ідентифікації з культурно визначеним колективом, коли вона чи він вважає себе належною (-им) до особли­вої культурної спільноти. Поняття «етнічне походження» так само

ЩО ТАКЕ ЕТНІЧНІСТЬ

стосується усвідомлення індивідом свого предківства (ancestry) і своєї рідної землі (nativity), її чи його [природного] зв’язку з батьками та прабатьками; це поняття може мати і більш проблематичний колектив­ний вимір, коли мається на увазі походження (як правило, різне) куль­турних та емігрантських груп як етносів.

Термін «етноценризм» часто використовують у соціальній пси­хології на індивідуальному та міжіндивідуальному рівні, щоб позна­чати ним зневагу до чужинців. Але цей термін має і колективне істо­ричне значення, коли ним позначають унікальність, центричність та цінність (virtue) якогось етносу у його взаєминах з іншим етносами. Такий етноцентризм був важливою ознакою більшості етносів в історії, в ньому люди знаходили підтримку у лихі часи. Термін «етніцизм» застосовують значно рідше. Ним позначають рухи протесту та опору етносів проти гніту чи експлуатації з боку чужинців; як свідчать істо­ричні дослідження, такі рухи є поширеним явищем в історії’.

Хоча кожне з охарактеризованих вище понять можна застосову­вати як на індивідуальному, так і на колективному рівні, але дуже важливо усвідомлювати відмінність між цими рівнями: це дозволить уникнути проблем, джерелом яких є намагання пояснювати індивіду­альну етнічну поведінку на основі колективного характеру чи істо­ричного шляху (trajectory) етносу та vice versa. Це добре видно на долі таких діаспорних груп як вірмени, греки, євреї та заморські ки­тайці. Цілком можливо, що велика кількість осіб із діаспорних етносів асимілюються у суспільствах, до яких вони потрапили, – це, одначе, не означає знищення самих цих етносів. І навпаки, етноси можуть бути зруйновані політично і маргіналізовані культурно, але при цьому, як у випадку таких меншин як фрізи, венди, гугеноти, окремі особистості можуть залишатися носіями їхньої культури впродовж багатьох по­колінь².

Поняття етносу

Термін «етнічна група» – або ж «етнічна спільнота» – є найважли­вішим, але не існує погодженого чи конвенційного (stipulative), чи остенсивного¹’ визначення цього терміна. Проблема ускладнюється тим, що в культурних спільнотах, що їх називають етнічними, спо­стерігаємо різні рівні інкорпорації. Гендельмен розрізняє чотири рівні: рівень етнічної категорії – найвільніший рівень інкорпорації, коли існує усвідомлення культурної відмінності між групою і тими, хто поза нею,

Джон Гатчшсон, Ентоні Д. Сми-

та кордонів між ними. Наступний ступінь становить наявність етнічної структури (ethnic network), коли існує така регулярна взаємодія між членами групи, що з’являється деяка структура, здатна розподіляти ресурси. На рівні етнічної асоціації члени усвідомлюють свої інтереси та з’являються політичні організації, здатні обстоювати ці інтереси на колективному, корпоративному рівні. І нарешті етнічна спільнота володіє постійною, фізично означеною територією на додаток до політичних організацій; прикладом останньої є владний етнос (an eth-nie in command) в національній державі³.

Фактично цей останній випадок багато хто схильний ототожню­вати з тим, що називають словом «нація», і, заради простішого поділу на рівні, обмежуються тим, що протиставляють етнічну категорію етнічній спільноті. При цьому перший рівень майже цілком залишається таким, як його описав Гендельмен, але останній включає в себе і етнічну структуру і етнічну асоціацію. У такому разі етнічною спільнотою або етносом є [деякий колектив], члени якого регулярно взаємодіють, мають спільні інтереси та організації на колективному рівні.

Типологія Гендельмена корисна, але за допомогою неї не вдається схопити особливості якраз «етнічного» змісту етнічної спільноти чи, інакше, етносу. Існує необхідність брати до уваги деякі інші складники, і загальновідоме визначення Скемергорна вказує нам правильний напрямок:

«Етнічну групу визначаємо тут як певний колектив, що є частиною більшого суспільства, об’єднаний реальним чи гаданим спільним поход­женням, пам’яттю про спільне історичне минуле і наголошенням у культурі одного або кількох символічних елементів, які вважають характерними ознаками саме цієї народності. Прикладами символічних елементів є: мо­делі спорідненості, фізичні контакти (як у випадку локалізму або сектант­ства), спільність релігії, мови або діалекту, належність до племені або нації, фенотипові ознаки. Можлива і будь-яка комбінація перерахованих тут еле­ментів. Необхідним супроводом [цих ознак] є усвідомлення членами групи своєї особливості»⁴.

Якщо ми відхилимо наполягання Скемергорна на тому, що ет­нічна група є «частиною більшого суспільства» та замінимо його дов­гий список символічних елементів висловом «елементи спільної куль­тури», то прийдемо до такого визначення терміна «етнос»: «населен­ня, що має власну назву, міфи про спільне походження, спільну істо­ричну пам’ять, один або кілька елементів спільної культури, прив’я­заність до батьківщини і усвідомлення своєї єдності (a sense of solidari­ty) хоча б серед деяких осіб».

ЩО ТАКЕ ЕТНІЧНІСТЬ

Іншими словами, для етносів властиві, хоча і різною мірою, шість найважливіших ознак:

1) власне ім’я, аби мати змогу ідентифікувати себе та говорити про «суть» спільноти;

2) міф про спільне походження {common ancestry): скоріше міф, ніж факт – міф, який містить ідею спільного витоку у часі та просторі і який дає етносу відчуття уявної (Active) спорідненості (kinship), яку Горовіц позначає терміном «над-родина» («super-family»)⁵;

3) спільну історичну пам’ять чи, краще, пам’ять про минуле або минулі часи, включаючи спогади про героїв і події та їхнє увічнення;

4) один чи кілька елементів спільної культури, які тут навряд чи треба конкретизувати, але які, як правило, включають релігію, звичаї, мову;

5) прив’язаність {a link) до батьківщини – як землі, на якій етнос не обов’язково проживає фізично, важлива символічна прив’язаність до землі предків, як маємо у випадку діаспорних народів;

6) усвідомлення своєї єдності {a sense of solidarity), принаймні у якоїсь частини населення⁶.

Тут наголошено на важливості спільних міфів і спільної пам’яті для визначення терміна «етнос», а також суб’єктивної ідентифікації індивідів зі спільнотою; без спільних міфів і спільної пам’яті, включа­ючи міфи про походження і обраність (election), та породженого ними усвідомлення своєї єдності, ми б мали скоріше етнічну категорію, а не спільноту. Другим важливим моментом є орієнтація на минуле – на витоки і предків спільноти, на її історичне становлення, включно з уявленням про «золотий вік», на періоди політичної, мистецької та духовної величі. Призначення (destiny) пов’язують з її етноісторією, зі своїм власним розумінням свого неповторного спільного минулого.

Дата добавления: 2015-07-17