Аргументи проти соціальної відповідальності

1. Порушення принципу максимізації прибутку. Направлення частини
ресурсів на соціальні потреби знижує вплив принципу максимізації
прибутку. Компанія веде себе в найбільшій мірі соціально
відповідально, зосереджуючись тільки на економічних інтересах і
залишає соціальні проблеми державним організаціям і службам,
благодійним інститутам тощо.

2. Витрати на соціальне залучення. Засоби, напрямлені на соціальні
потреби, для підприємства є витратами. В результаті, ці витрати
переносяться на споживачів у вигляді підвищення цін.

3. Недостатній рівень звітності перед суспільством. Оскільки керівників
не обирають, вони не є безпосередньо підзвітні широкій громадськості.
Ринкова система добре контролює економічні показники компаній і
погано — їх соціальну задіяність. До тих пір поки суспільство не
розробить порядок прямої відповідальності йому компаній, останні не
будуть брати участь в соціальних діях, за які вони не вважають себе
відповідальними.

4. Недолік вміння вирішувати соціальні проблеми. Персонал любої
компанії краще всього підготовлений до діяльності в сферах економіки,
ринку і техніки. Він позбавлений досвіду, який дозволяє робити значні
вклади в рішення проблем соціального характеру.

Висока соціальна відповідальність сприяє розвитку компаній, і навпаки — нехтування нею звужує можливості їх успіху. Це дало змогу сформулювати "залізний закон відповідальності", згідно з яким у довгостроковій пер­спективі ті, хто не використовує наяв­ну владу з користю для суспільства, ризикують втратити її. Втім, деякі ук­раїнські бізнесмени, не знаючи цьо­го закону, доходять аналогічних вис­новків.

Підсумовуючи сказане, зазначимо, що соціальна відповідальність вно­сить чимало змін у менеджмент ор­ганізації.

По-перше, виникає потреба визначити відповідні пріоритети сто­совно кожної базової сфери діяль­ності: виробництва, маркетингу, інформаційних зв'язків, корпоратив­ної філософії тощо.

По-друге, істотно змінюються основні функції менедж­менту щодо планування, організації, комплектування штатів, мотивації, керівництва, комунікацій, контролю.

По-третє, принципових змін зазнає сама філософія бізнесу, яка ево­люціонує відповідно до інноваційних ідей та явищ постійно оновлюваного світового співтовариства.

Окреме місце займає погляд релятивістів на проблему соціальної відповідальності. Позиція релятивізму - етика "відносна" і залежить від особистих, соціальних і культурних обставин, у яких перебуває людина й організація.

Розрізняють чотири різновиди релятивізму:

· Наївний релятивізм - людина у ситуації вибору керується якимось стандартом, однак ніхто не в праві виносити моральний вирок щодо дій іншої особи. Дії обумовлені безліччю факторів і той, хто формулює етичне судження не завжди здатний урахувати їх усі.

· Рольовий релятивізм – поведінка людини багато в чому обумовлена ситуацією і її соціальною роллю. Наодинці із собою людина може дотримуватися одних принципів, однак у соціальній ситуації, вона може притримуватися інших: керівник повинен співвідносити свої особисті почуття й інтереси компанії. Засуджуючи дії варто розглядати ситуацію й роль, але не особистість людини.

· Соціальний релятивізм - дії часто обумовлені нормами групи або груп. Організації, їхні власники, менеджери й службовці, як правило, схильні поводитись так само як прийнято в інших подібних організаціях, пояснюючи своє поводження в термінах "галузева практика", "клубні правила", "професійні норми поводження" або "загальноприйнята практика", знімаючи c себе в такий спосіб індивідуальну відповідальність.

· Культурний релятивізм - не існує універсальних моральних стандартів, на підставі яких можна було б судити про моральні й етичні норми іншого суспільства. Прихильники культурного релятивізму як правило розглядають проблеми поводження людини в чужих культурах, конфлікт культур, питання культурної конформності, адаптивності або ригідності.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття "соціальна відповідальність бізнесу". '

2. Назвіть основні аргументи на користь соціальної відповідальності бизнесу

3. Назвіть основні аргументи проти соціальної відповідальності бизнесу.

4. На ваш погляд, чи має бізнес обов'язки перед суспільством?

5. У багатьох західних фірмах існують спеціально розроблені "етичні кодекси", які являють собою основні моральні цінності й правила поведінки. Якби ви очолили велику фірму, то які правила й цінності включили б у її етичний кодекс?

Основні поняття цієї теми:

Соціальна відповідальність бізнесу – це здатність компанії відповідати на економічні, правові та етичні очікування суспільства”.

“ залізний закон відповідальності- у довгостроковій перспективі ті, хто не використовує наявну владу в такому напрямі, що його суспільство розглядає як відповідальний, має тенденцію втратити цю владу.

“stakeholder”, або “зацікавлені особи”- будь-які група або особа, які піддаються ідентифікації і які можуть вплинути на досягнення цілей організації або на які може вплинути досягнення організацією своїх цілей. В цьому розумінні “зацікавленими особами” є об»єднані спільними інтересами суспільні групи, урядові організації, профспілки, конкуренти, союзи, а також робітники і службовці, групи покупців, власники акцій та ін.

Наївний релятивізм - людина у ситуації вибору керується якимось стандартом, однак ніхто не в праві виносити моральний вирок щодо дій іншої особи. Дії обумовлені безліччю факторів і той, хто робить етичне судження не завжди здатний урахувати їх усі.

Рольовий релятивізм - поводження людини багато в чому обумовлено ситуацією та її соціальною роллю. Наодинці із собою людина може дотримуватися одних принципів, однак у соціальній ситуації, вона може відрізнятися від інших: керівник повинен співвідносити свої особисті почуття й інтереси компанії. Засуджуючи дії варто розглядати ситуацію й роль, але не особистість людини.

Соціальний релятивізм - дії часто обумовлені нормами групи або груп. Організації, їхні власники, менеджери й службовці, як правило, схильні поводитись так само як прийнято в інших подібних організаціях, пояснюючи своє поводження в термінах "галузева практика", "клубні правила", "професійні норми поводження" або "загальноприйнята практика", знімаючи c себе в такий спосіб індивідуальну відповідальність.

Культурний релятивізм - не існує універсальних моральних стандартів, на підставі яких можна було б судити про моральні й етичні норми іншого суспільства. Прихильники культурного релятивізму як правило розглядають проблеми поводження людини в чужих культурах, конфлікт культур, питання культурної конформності, адаптивності або ригідності.

Дата добавления: 2015-07-17