Етика справедливості

Сфера застосування етики справедливості значно вужча у порівнянні із етикою утилітаризму та етикою обов’язку. Вона безперервно пов’язана із поняттям справедливості, яка основана на моральних правах індивіда. В етиці бізнесу справедливість є одним із понять моральної свідомості. Справедливість характеризує певне відношення до людини та міру дотримання її прав. Моральним обов'язком в етиці справедливості є підконтрольність закону, який має бути однаковим для всіх.

Однак саме поняття справедливості є неоднозначним і має різні витлумачення, які відрізняються між собою.

Приведемо лише найпоширеніші підходи до даної проблеми.

I. Егалітаризм. (від франц. egalite — рівність). Відповідно до цієї теорії всі люди рівні, і тому кожна людина рівною мірою має претендувати на блага суспільного надбання. Отже, і розподіл благ має провадитися рівномірно і справедливо.

II. "Капіталістична" справедливість - розподіл благ повинен здійснюватися із урахуванням індивідуального внеску в спільну справу групи (фірми, суспільства, людства).

III. "Комуністична" справедливість - трудові обов'язки повинні розподілятися у відповідності зі здібностями, а блага - відповідно до потреб.

IV. Концепція американського вченого Д. Роулза, викладена їм у книзі "Теорія справедливості", що видана в 1971 році. У ній він сформулював своє розуміння справедливості, засноване на наступних принципах:

1. Кожна людина має рівне право на якомога більший ступінь свободи, сумісні з аналогічними свободами інших людей. Цей принцип відомий під назвою “ принципу рівної свободи ”;

2. Нерівність за соціально-економічними параметрами. Відповідно до цього положення, у розвиненому суспільстві мають існувати елементи нерівності, однак потрібно вживати заходів, що спрямовані на поліпшення майнового положення найбільш нужденних (хворих, інвалідів):

а) забезпечення максимуму прибутку для найменш привілейованих осіб;

б) доступність представництва для кожного у владних установах.

Згідно Д. Роулзу, перший принцип має бути пріоритетним по відношенню до другого принципу.

Сутність його полягає у вимозі рівності прав. Фундаментальні свободи передбачають свободу обирати, свободу совісті, слова й інші, а також свободу мати власність і свободу не бути об'єктом довільного арешту.

Від цього принципу можливі відхилення у вигляді обмеження свободи підписання договорів (у результаті шахрайства або внаслідок порушення), тому сам принцип передбачає заборону насильства, обману й вимагає поважного відношення до пунктів договорів.

У цілому можна відзначити, що моральні проблеми ділового життя настільки складні й різноманітні, що вирішити їх, виходячи з позицій тільки одного напрямку, досить складно. У різних ситуаціях і стосовно різних суб'єктів бізнесмен може опиратися на різні етичні принципи й цінності.

На відміну від традиційної культури, коли в суспільстві панувала одна етична система (наприклад, етика чесноти в античності або етика утилітаризму в Новий час), у сучасному суспільстві рівноправно співіснують різні етичні системи, що припускає різну етичну оцінку тих самих явищ у сфері бізнесу. В морально-практичному дискурсі, який означає ідеальне поширення комунікативної спільноти, обґрунтовуються норми, що виражають загальний інтерес та волю всіх. Реалізація принципів справедливого та відповідального економічного ладу уможливлюється за умови створення „підприємницького діалогу” (П.Ульріх).

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть основні християнські заповіді.

2. Розкрийте християнське ставлення до економічної діяльності.

3. Які основні протиріччя застосування християнських заповідей в бізнесі.

4. Назвіть чотири основних підходи до рішення моральних проблем в етиці бізнесу.

5. Сформулюйте утилітаристське визначення етичної поведінки.

6. Назвіть основні проблеми теорії утилітаризму і їхнє можливе вирішення.

7. Дайте визначення етичності поводження згідно деонтичної теорії.

8. Основні положення теорії справедливості.

Основні поняття цієї теми:

Нормами християнської етики визнається тільки глибока особиста віра, що підтримує безперервну внутрішню боротьбу людини із самою собою. І основна мета цієї боротьби полягає не в досягненні життєвого успіху, а прагненні до Бога.

Деонтична етика (етика обов’язку) – напрям етики, в якій пріоритетними є внутрішні мотиви, а не наслідки дії. Дія оцінюється як морально виправдана, якщо причина, яка спричинила цю дію така, що її виконавець бажав би, щоб всі в тій самій ситуації вчинили би так само й стосовно нього.

Утилітарна етика - етика, що визначає моральність вчинку, виходячи із його наступних наслідків. При цьому будь-яка дія вважається корисною та правомірною тільки в разі, якщо ступінь ефективності його корисних наслідків переважає ступінь ефективності будь-яких можливих дій.

В етиці справедливості моральним обов'язком є підконтрольність закону, який має бути однаковим для всіх. Справедливість характеризує певне відношення до людини та міру дотримання її прав.

Литература:

· Бентам И. Введение в основание нравственности и законодательства. М., 1998 р.

· Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма // Избранные произведения. М., 1990 р.

· Гараджа М., Петрунин Ю. Трудно ли богатому войти в Царствие Небесное, или Православие и рынок // Наука и религия. 1993. № 2.

· Кант И. Критика практического разума // Кант И. Соч.: В 6 т. М., 1963—1966. Т. 4.

· МилльДж. С. Утилитарианизм. О свободе. СПб., 1990 р.

· Петрунин Ю.Ю. Этика бизнеса: Современные концепции // Общественные науки и современность. 1998. № 3.

· Ролз Дж. Теория справедливости. Новосибирск, 1995 р.

· Чъюнинг Р.К, Эби Дж.У., Роэлс Ш.Дж. Бизнес сквозь призму веры. М., 1993 р.

· Коваль Т. Этика труда православия // Общественные науки и современность. 1994. №6.

· Магун B.C. Трудовые ценности российского общества // Общественные науки и современность. 1996. 6.

Розділ 3

Дата добавления: 2015-07-17