Релігійна етика

Перший з чотирьох основних підходів до моральних проблем бізнесу засновано на релігійній етиці. Його основою є орієнтація на абсолютні моральні цінності, що беруть свій початок в християнській традиції:

● нехай в тебе не буде інших Богів крім Мене;

● не створюй собі кумира;

● шануй день Господній, щоб святити його; шість днів працюй..., а день сьомий присвяти Господу;

● не вимовляй імені Господа твого даремно;

● шануй батька та матір твоїх, щоб жити тобі на землі довго;

● не вбивай;

● не кради;

● не чини перелюбу;

● не свідчи проти ближнього твого неправдиво;

● не забажай ані дома ближнього, ані жінки його, ані поля його, ані раба його, нічого, що є у ближнього твого.

Протиріччя між абсолютним характером самих заповідей та реальністю ділового життя можуть викликати сумніви у самій можливості застосування релігійних заповідей у бізнесі та поверховий висновок про негативне ставлення християнської релігії до багатства.

При більш детальному розумінні християнського ставлення до бізнесу можна побачити, що хоча християнство бачить вищу мету життя людини у пошуках Божого Царства і сам пошук матеріальних благ не може розглядатись як головна мета життя людини (“Яка користь людині, якщо вона привласнить весь світ, але душі своїй зашкодить?” (Євангеліє від Матфея. 16.26)), але матеріальні блага можуть бути використані як засіб досягнення цієї вищої мети. При цьому зло не міститься в самих матеріальних речах, а в викривленому, неправильному їх використанні.

Про те, що “ важко багатому увійти у Царство Небесне” написано у самому Євангелії, але Христос додає “важко тому, хто сподівається на багатство, увійти у Царство Небесне” (Євангеліє від Марка, 10,23-24). Тобто підкреслюється внутрішньо не вільне ставлення до багатства, сподівання на багатство, а не сам факт володіння ним. Ані прибутки, ані торгівля християнством ніколи не засуджувались.

Можна навести приклад християнського морального ставлення до торгівлі, до багатства. В 11 столітті політичні ускладнення викликали нестачу галицької солі у Києві. Ціни на цей товар неймовірно зросли. В цій ситуації Печерський монастир відкрив для продажу свої запаси солі і значно понизив цим ціни.

Ті, хто додержувався і додержується в своїй особистій моралі християнських заповідей, будує свою діяльність на загальних принципах:

● у своїй діяльності співвідносити природну схильність прагнення матеріальних благ із моральними основами;

● в бізнесі додержуватись загального принципу справедливості - мати розвинену правосвідомість;

● мати вільний вибір у своїй діяльності - у всіх взаємовідносинах (із акціонерами, співробітниками, конкурентами, інвесторами та інші.) в бізнесі намагатись діяти за абсолютними заповідями так, щоб своєю діяльністю прославляти ім’я Господа;

Аристотель не відокремлював економіку від економічної етики. Він радив своєму синові Нікомаху займатися тільки виробництвом благ. Його принципи знайшли розвиток в ідеях і концепціях католицьких і протестантських теологів, які протягом тривалого часу напружено міркували над проблемами етики бізнесу.

Разом із тим, пряме використання релігійної етики в бізнесі має декілька обмежень.

По-перше, глобалізація сучасного бізнесу призводить до того, що суб'єктами ділових відносин стають люди які належать до різних релігійних вірувань: християнства, іудаїзму, ісламу, буддизму, конфуціанства тощо.

По-друге, абсолютні моральні цінності є важко виконуваними у ситуації конкретного морального вибору. Для цього бізнесмен, який спирається на релігійні моральні цінності, потребує етичного інструментарію, який міг би йому допомогти проаналізувати і розв'язати найважчі проблеми сучасної підприємницької практики.

Внутрішні духовні чинники є вкрай важливими не тільки для успішної особистої діяльності людини, але такими, що навіть впливають на глобальні історичні процеси. Так, відомий німецький соціолог, філософ та історик, автор відомих наукових робіт: “Протестантська етика та дух капіталізму”, ” Хазяйська етика світових релігій” Макс Вебер ще на початку 20 століття вважав, що саме духовні та етичні фактори створили сприятливі умови для розвитку капіталістичних відносин у феодальному середовищі.

Виникнення капіталізму в Європі 16- го століття було тісно пов'язане із протестантською Реформацією. Можна сказати, що протестантизм уможливив формування етики бізнесу. Якби він випливав за середньовічною католицькою теологією, що затверджувала, що "заробляння грошей" підлягає моральному осуду, то не зміг би встановити моральних стандартів для досягнення своїх цілей.

Як відомо, один з ідеологів католицизму Августин Блаженний затверджував, що "торговець може вважати себе безгрішним, але не може схвалюватися Богом", а засновник католицької філософії Фома Аквінський вірив у те, що більшість форм торгівлі, здійснюваної з метою витягу прибутку, є аморальними.

Католицькі теологи розрізняли різні типи економічної активності. Вони розглядали виробництво продукту для продажу як підлягаючому меншому етичному осуду, чим, наприклад, торгівля продуктами або видача позики.

Заперечуючи ці установки, протестантизм примножив формування етики бізнесу в результаті морального освячення прагнення прибутку. Він затверджував, що бізнесмен може бути схвалений Богом. Прагнення до прибутку й прагнення до Бога стали не тільки сумісними, але й взаємообумовлюючими. А винагорода фінансовим успіхам стала розумітися як знак прихильності Бога. Світська версія протестантської етики бізнесу стала важливою складовою частиною західної суспільної культури. Світський варіант протестантської етики нині відроджений основною частиною представників бізнесу. Доповіді по етиці бізнесу, підготовлені такими організаціями, як "Круглий стіл бізнесу", "Тач Росс" і інші затверджують, що етика означає гарний бізнес. У них заявляється, що можна бути одночасно доброчесним і процвітаючою в бізнесі людиною, і що навіть моральна чеснота необхідна для успіху. Стверджені під впливом Реформації нові етичні цінності (чесність, ініціатива, відповідальність, ощадливість, аскетизм та розвинуте почуття обов’язку) засвідчують розрив дуалізму „внутрішньої” та „зовнішньої” моралі традиційної етики, створюють кодекс універсально обов’язкових норм. У протестантській етиці власність важлива як основа й фундамент свободи особи. Таке розуміння зв'язку волі, незалежності, самостійності особистості з багатством призвело до формулювання одного з фундаментальних принципів сучасного буржуазного суспільства: принципу недоторканності приватної власності. Приватна власність виявилася потужним стимулятором ділової й трудової активності людини, динамічного розвитку суспільного виробництва.

Цінними якостями стали визнаватися індивідуальна ініціатива, здатність до розумного ризику, готовність самостійно приймати рішення й відповідати за свої дії. На перше місце серед принципів ведення бізнесу вийшли строге дотримання всіх домовленостей з партнером, висока якість роботи.

Моральними якостями стали визнаватися індивідуальна ініціатива, здатність до розумного ризику, готовність самостійно приймати рішення й відповідати за свої дії. На перше місце серед принципів ведення бізнесу вийшли строге дотримання всіх домовленостей з партнером, висока якість роботи.

Але формальна приналежність до тієї чи іншої конфесії або церкви, механічне зовнішнє виконання обрядів, та зовнішня згода із догматами не призводить ані до життєвого, ані до ділового успіху. Згідно із християнською етикою, важливою, при цьому, залишається тільки глибока особиста віра, що підтримує безперервну внутрішню боротьбу людини із самою собою. І основна мета цієї боротьби полягає не в досягненні життєвого успіху, а прагненні до Бога.

Дата добавления: 2015-07-17