Інтегральний націоналізм. Патріот може вважати себе республіканцем, проте він радше воліє бачити об’єднану й

Патріот може вважати себе республіканцем, проте він радше воліє бачити об’єднану й примножену перед лицем іноземних супер­ників силу Франції, а не ситуацію, коли ця сила розпорошується й вичерпується у внутрішніх конфліктах. Нехай наш республіканець бере участь у надсадних спектаклях, що систематично розігруються у центрі Парижа, де він просторікує про свої високі почуття відважного зако­лотника, проте кожний випадок міжусобиці викликає в нього жах: те, що республіканець уникає осуджувати в цілому, він ганить і запере­чує в деталях. Його республіканізм – це система, якої він хоче дотри-

Повернення до живих речей

муватися, але її практичні наслідки завдають йому страждань. <...>

Отже, він – республіканець, який не погоджується ані з наслідками існування республіки, ані з умовами її функціонування. Звичайно, він і патріот у той самий спосіб. Він хоче піднести свою Батьківщину, не ба­жаючи шукати для цього засоби, так само, як він хоче захищати респуб­ліку, не визнаючи природних наслідків її існування.

Націоналізм, свідомий своєї ролі, дотримується правила, що поряд­ний громадянин підкоряє свої почуття, інтереси та схильності добру Бать­ківщини. Він знає, що Батьківщина – це абсолютна умова його власного благополуччя й благополуччя його співвітчизників. Будь-яку особисту вигоду, що завдає шкоди Батьківщині, він сприймає як вигоду хибну. Будь-яку політичну проблему, вирішену без урахування інтересів Батьківщини, він вважає не цілком вирішеною проблемою. Отже, націоналізм зводить усі питання, що постають перед ним, до спільного знаменника, який є не що інше, як інтереси нації. Саме так чинив той римлянин, про якого писав Боссюе: любов до Батьківщини перевершувала для нього все.

Я бачив на Акрополі, біля східного фасаду Парфенону, терасу, вкриту уламками маленького храму, зведеного римлянами, господаря­ми світу, на честь богині Рима. Зізнаюсь, спочатку задум будівничих здав­ся мені профанацією. Проте, поміркувавши трохи, я зрозумів, що в цьо­му святотатстві була своя висока відвага. Саме тут, на цьому найкраси­вішому і найсвятішому місці Рим віддав шану Риму і прославив римську зброю. Не вдовольнившись виправданням цього факту, рід людський прагне засвідчити свою вдячність. Сучасна Англія демонструє приклади подібної незламної античної чесноти. Французький націоналізм має на меті створити культ богині Франції.

Для Франції спадкова монархія – це її природний, справедливий державний устрій, єдино можливий для централізованої влади. Без ко­роля все те, що хочуть зберегти націоналісти, спочатку занепаде, а зго­дом загине. Без короля все те, що вони хочуть змінити, продовжиться й посилиться або, ледь зачеплене, відродиться у нових формах. Монархія є умовою будь-якої реформи, її обов’язковим доповненням.

Головне, роялізм відповідає всім постулатам націоналізму, ось чому він виступає під назвою «інтегральний націоналізм».

Дата добавления: 2015-07-17