Джузеппе Мацціні. Обов’язки перед країною в

ОБОВ’ЯЗКИ ПЕРЕД КРАЇНОЮ

В

аші першочергові обов’язки – першочергові за значенням – стосую­ться, як я вже казав, Людства. Насамперед ви люди, а потім вже громадяни або батьки. Якщо ви не обіймаєте своєю любов’ю усю людську родину, якщо всім серцем не вірите у її єдність, – яка є наслідком з’єдиненого єства Бога, – а також у братерство Народів, що їм призначено зробити це фактом, – якщо хоч де-небудь один з ваших побратимів стогне від болю, якщо хоч де-небудь людська гідність спаплюжена брехнею чи тиранією, а ви, – либонь, і в змозі, – та не кидаєтеся мерщій цьому нещас­ному на поміч або не почуваєтеся покликаним до борні, – хоч і в силі, – за мету звільнення усіх скривджених та гноблених, – тоді ви порушуєте за­кон життя або не розумієте релігії, яка зробить майбуття щасливим.

Та що може кожен із вас, сам-один у своїх спромогах, зробити зад­ля морального вдосконалення, задля поступу людства? Ви, либонь, мо­жете час від часу оповити марнослів’ям ваші переконання; ви можете, з якоїсь рідкісної нагоди, вчинити акт милосердя до брата, який родом не з вашої батьківщини, та не більше. Що ж, милосердя не є гаслом майбут­ньої віри. Гаслом майбутньої віри є об’єднання, братерська співпраця задля спільної мети; і це такою ж мірою переважає милосердя, як праця багатьох, об’єднаних єдиним злагодженим зусиллям звести будівлю для проживання всього загалу, переважатиме ту, яка здійснюється під час зведення окремої халупи кожним для самого себе, й коли допомога одне одному полягає лише в обміні камінням, цеглою та розчином вапна. Але розмежовані, як це має місце, мовою, прагненнями, звичаями й можли­востями, ви не можете зважитися на цю спільну працю. Індивід надто слабкий, а Людство надміру всеосяжне. «Боже мій, – благає бретонський моряк, коли виходить у море, – оборони мене, мій корабель такий малий, а Твій океан такий великий!». І ця молитва відбиває, зрештою, станови­ще кожного з вас, якщо не забезпечуються засоби необмеженого при­множення ваших сил та спромоги діяти. Але ж Бог дав вам ці засоби, коли він дав вам Країну, коли як мудрий наглядач, що розподіляє різні

ОБОВ’ЯЗКИ ПЕРЕД КРАЇНОЮ

ділянки праці відповідно до здібностей трудівників, він поділив Людність нашої планети на різні групи й таким чином посіяв зерна націй. Лиходійні уряди спотворили Божий задум, що ви його у змозі розгледіти чітко означеним, – принаймні, це стосується Європи, – річищами великих рік, пасмами високих гір та іншими географічними умовами; вони спотво­рили його завоюваннями, жадобою і заздрістю до справедливого само­врядування інших; спотворили його настільки, що сьогодні, мабуть, не­має жодної нації, за винятком Англії і Франції, чиї обриси відповідали б цьому задумові. Вони не визнавали й не визнають ніякої країни, а ли­шень свої родини, династії чи кастовий егоїзм. Та священний задум не­минуче збудеться. Природні розмежування, внутрішні самопливні праг­нення народів заступлять довільні поділи, санкціоновані лиходійними урядами. Мапа Європи буде перероблена. На руїнах Країн Королів і привілейованих класів постануть Країни Народів, визначені волевияв­ленням вільних людей. Між цими Країнами існуватиме гармонія й бра­терство. І тоді праця людства для загального поступу, задля відкриття й впровадження справжнього закону життя, праця, яка здійснюється в асо­ціації і розподіляється відповідно до місцевих можливостей, досягне щаблю мирного й прогресивного розвитку; тоді кожний із вас, – силь­ний через прихильні почуття й допомогу багатьох мільйонів людей, які говорять однією мовою, обдаровані однаковими прагненнями та вихо­вані на однакових історичних традиціях, – може сподіватися принести користь усьому людству завдяки особистим зусиллям.

Вас, хто народився в Італії, Бог наділив, ніби на відзнаку особли­вої прихильності, країною, найліпше окресленою у Європі. На інших землях, кордони яких позначені більш невиразно або пунктирно, можуть постати проблеми, вирішувані бодай одного дня мирним голосуван­ням, та які коштували й, можливо, іще коштуватимуть сліз і крові; на вашій же – ні. Навколо вас Бог протягнув величні кордони, що не викли­кають сумнівів; з одного боку, це найвищі в Європі гори, Альпи; з дру­гого – це море, безмежне море. Візьміть мапу Європи й увіткніть вістря циркуля на півночі Італії, де Парма; інший кінець – до гирла Вару, і про­ведіть півколо у напрямку до Альп; коли це півколо дійде кінця, то опи­ниться у гирлі Ізонцо й позначить кордон, який Бог відвів вам. Наскільки сягає цей кордон, говорять вашою мовою та її розуміють; поза ним у вас немає ніяких прав. Сицилія, Сардинія, Корсика та поміж ними менші острови, а також материкова Італія незаперечно належать вам. Груба сила спроможна на короткий час вибороти у вас ці кордони, але ж вони визнані з правіків, за мовчазною згодою народів; і той день, коли, підніма­ючись в єдиному пориві на це останнє випробування, ви увіткнете на

Джузеппе Мацціні

кордонах ваш триколірний прапор, то вся Європа поспіль вітатиме но­вопосталу Італію і прийме її у спільноту націй. На це останнє випробу­вання мають бути спрямовані усі ваші зусилля.

Без Країни у вас немає ні імені, ні прикмет, ні голосу, ані прав чи доступу як братів до товариства народів. Ви байстрюки Людства. Сол­дати без знамена, ізраїльтяни серед націй, ви не здибаєте ані довіри, ані захисту; ніхто не стане вашим вірником. Не тіштеся надією на звільнен­ня від несправедливих соціальних умов, якщо спочатку не завоюєте Краї­ну для себе; де немає Країни, там немає і загальної згоди, на яку ви мо­жете покластися; усім заправляє егоїзм власного інтересу, і той, хто при владі, його береже, оскільки не існує спільної гарантії для інтересів зага­лу. Не відволікайтеся ідеєю поліпшення ваших матеріальних умов, поки спершу не вирішите національного питання. Ви на це не спроможні. Ваші промислові асоціації та товариства взаємодопомоги корисні як засоби виховання та самодисципліни; та як економічний чинник вони залиша­тимуться марними, допоки Італія не буде вашою. Економічна проблема вимагає, першочергово і найбільше, зростання капіталу й виробництва; і поки ваша Країна розчленована на окремі фрагменти, – адже розмежо­вані бар’єрами звичок і всіляких надуманих труднощів, ви маєте доступ лише до обмежених ринків, – у вас немає надій на це збільшення. Не обманюйте себе, сьогодні ви – не робітничий клас Італії; ви лише скалки цього класу; безсилі, не варті великого завдання, що ви його на себе бе­рете. Ваша емансипація не матиме практичного започаткування, доки Національний Уряд, свідомий ознак часу, не сформулює, посівши у Римі, Декларацію Принципів як путівника італійського прогресу та не введе туди такі слова – «Праця священна і є джерелом добробуту Італії».

Отож, не збивайтеся з пуття сподіваннями на матеріальний про­грес, які у вашому теперішньому становищі можуть бути лише ілюзіями. Тільки ваша Країна, розлога й багата Країна Італія, що простягається від Альп до найвіддаленіших меж Сицилії, може справдити ці сподіван­ня. Ви не спроможні здобутися на свої права інакше, як схиляючись пе­ред веліннями Обов’язку, Будьте гідними їх, і ви їх матимете! Браття мої, любіть вашу Країну. Наша Країна – це наш дім, дім, що його дав нам Бог, оселивши у ньому численну родину, яку ми любимо і яка любить нас та з якою у нас склався ближчий і безпосередніший зв’язок через по­чуття й думки, аніж з будь-ким іншим; родину, яка завдяки зосередже­ності у даній місцевості та гомогенній природі своїх складників, прире­чена на особливий різновид діяльності. Наша Країна – це поле застосу­вання нашої праці; продукти нашої діяльності повинні перетинати її межі заради блага усіх на землі; але засоби нашої праці, якими ми можемо

ОБОВ’ЯЗКИ ПЕРЕД КРАЇНОЮ

скористатися якнайкраще й найефективніше, знаходяться всередині її, і ми не можемо їх відкинути, не виказуючи недовіри Божій меті і не при­меншуючи нашої власної сили. Докладаючи праці згідно зі справжніми принципами заради нашої Країни, ми працюємо й на Людство; наша Країна є точкою опори важеля, яким ми маємо оволодіти для загально­го добра. Якщо ми від цього важеля відмовимося, то ризикуємо пере­творитися на непотріб для нашої Країни й для Людства. Перед приєднан­ням до Націй, які складають Людство, ми повинні, далебі, існувати як Нація. Ніякого об’єднання не може бути, окрім як серед рівних; у вас же немає визнаного колективного буття.

Людство – це велика армія, що рухається на завоювання невідо­мих земель, супроти могутніх і обережних ворогів. Народи – різноманітні полки й дивізії цієї армії. Кожному довірено свій пост; кожний має здійснити спеціальну операцію; і спільна перемога залежить від ретель­ності, з якою провадяться різні оперативні дії. Не порушуйте хід битви. Не кидайте знамено, яке дав вам Бог. Хоч би де ви перебували, хоч до якого народу закинули вас обставини, борітеся за свободу цього наро­ду, якщо момент того вимагає; але борітеся як італійці, щоб кров, яку ви проллєте, удостоїлася честі й любові не тільки до вас, а й до вашої Краї­ни. І нехай постійна думка у вашій душі буде про Італію, нехай усі вчин­ки у вашому житті будуть гідними її і нехай прапор, під яким ви шикува­тиметеся на працю задля Людства, належатиме Італії. Не кажіть «Я», а кажіть «Ми». Нехай кожен із вас буде уособленням вашої Країни і почу­вається відповідальним – та спонукає себе до цього – за своїх побра-тимів-співвітчизників; нехай кожен із вас навчається діяти таким чином, що в його особі люди поважатимуть і любитимуть його Країну.

Ваша Країна єдина і неподільна. Подібно до того, як члени роди­ни не можуть радіти за спільним столом, якщо хтось один із їхнього чис­ла перебуває десь далеко, вирваний з атмосфери прихильності своїх по­братимів, так і ви не матимете радості й спокою, допоки дещиця тери­торії, на якій говорять вашою мовою, відокремлена від Нації.

Ваша Країна є знаком місії, яку дав вам Бог, аби ви її здійснили у складі людства. Для виконання цієї місії слід поєднати обдаровання й сили усіх її синів. Певна частка спільних обов’язків і прав належить кож­ному, хто на питання людей «Хто ти такий?» відповідає «Я італієць». Ті обов’язки і ті права не можуть оприявнитися інакше, як завдяки одній- єдиній владі, що є наслідком вашого голосування. Отож, Країна повин­на мати єдиний уряд. Політики, які називають себе федералістами і які силкуються перетворити Італію на братерство різних держав, розчлено­вують Країну, не розуміючи ідеї Єдності. Держави, на які Італія поділе-

Джузеппе Мацціні

на сьогодні, не є витвором нашого власного народу; вони є вислідом амбіцій і розрахунків володарів чи іноземних завойовників і не слугу­ють іншій меті, як улещати славолюбство місцевих аристократів, яким необхідне вужче поле діяльності, аніж велика Країна. Місто і Громада, а не Провінція або Держава – ось що ви – народ – створили, наділили кра­сою й освятили своїми відданими почуттями, своїми радощами й печа­лями та своєю кров’ю. У Місті, у Громаді, де на вічному спочинку ваші батьки і де житимуть ваші діти, де ви виявляєте ваші здібності й реалі­зуєте ваші особисті права, ви проживаєте ваші життя як індивіди. Це ваше Місто, про яке кожен із вас може сказати те, що про своє кажуть венеці­анці: «Венеція належить нам: це ми її створили». У вашому Місті ви по­требуєте свободи, як у вашій Країні ви потребуєте об’єднання. Свобода Громади і Єдність Країни – отож, нехай це буде вашою вірою. Не про­мовляйте – Рим і Тоскана, Рим і Ломбардія, Рим і Сицилія; кажіть – Рим і Флоренція, Рим і Сієна, Рим і Легорн, і в такий спосіб щодо усіх Гро­мад Італії. Рим для всього, що репрезентує італійське життя; ваша Гро­мада-для всього, що репрезентує життя індивіда. Усі інші поділи непри­родні і не потверджені нашою національною традицією.

Країна є спільнотою вільних і рівних людей, зв’язаних поміж со­бою братерською злагодженістю праці заради єдиної мети. Ви повинні її створити і такою, бодай, підтримувати. Країна не є сукупністю, це об’єд­нання. Немає справжньої Країни без однакового для всіх права. Немає справжньої Країни, де уніфікованість цього права порушується існуван­ням каст, привілеїв і нерівності – де сили й здібності великої кількості індивідів притлумлені й бездіяльні -де немає спільного принципу, прий­нятного, визнаного й розробленого усіма поспіль. За такого стану речей не може бути ні Нації, ні Народу, а лише натовп, випадкове згромаджен­ня людей, яких одні обставини звели докупи, а інші розведуть. В ім’я любові до своєї Країни ви повинні без упину вести бій з існуванням будь-якого привілею, будь-якої нерівності на землі, яка вас породила. Закон­ним є тільки один привілей – привілей Генія, коли Геній виявляє себе у братерському зв’язку із Доброчестям; але це привілей, утверджений Бо­гом, а не людьми, і коли ви його визнаєте й наслідуєте його поривання, то визнаєте вільно, за велінням свого розуму та згідно із власним вибо­ром. Хоч би який привілей вимагав вашої підтримки, – зумовлений си­лою, спадковістю або ж правом, яке не розповсюджується на всю грома-. ду, – ви повинні з ним воювати й врешті-решт знищити. Ваша Країна -це ваша фортеця. На вершині її Бог, а Народ рівноправних – в основі. Не приймайте іншої формули або іншого морального закону, якщо не хоче­те знеславити свою Країну й самих себе. Нехай другорядні закони для

ОБОВ’ЯЗКИ ПЕРЕД КРАЇНОЮ

поступового впорядкування вашого пробуття будуть прогресивним за­стосуванням цього верховного закону.

Та для того, аби вони стали такими, необхідно, щоб усі поспіль зро­били свій внесок у їхнє опрацювання. Закони, вироблені лише однією частиною громадян, ніколи не здатні – за самою природою речей – бути чимось іншим, аніж відбиттям думок, прагнень і бажань саме цієї части­ни; вони представляють не всю країну, а третю, четверту частку, клас, певний регіон країни. Закон же повинен виражати спільне прагнення, опікуватися добром усіх, відлунювати биття серця нації. Отже, прямо чи опосередковано, нація доконче має бути законодавцем. Віддаючи цю місію невеликій групі людей, ви підмінюєте егоїзмом одного класу усю Країну, яка є поєднанням усіх класів.

Країна – це не просто територія; окрема територія утворює лише її фундамент. Країна – це ідея, яка здіймається на цьому фундаменті; це почуття любові, відчуття побратимства, яке гуртує докупи усіх синів цієї території. Допоки хоч один-однісінький із ваших братів залишиться не представленим своїм правом голосу у розбудові національного життя -допоки хтось сам-один нидіє, ненавчений серед усіх навчених, – допоки хтось один-єдиний, що здатний і бажає працювати, животіє в злиднях за браком роботи, – ви не маєте Країни, якою вона повинна бути, Країною усіх і для всіх. Право голосу, освіта, праця – ось три головні підпори нації; не спочивайте, доки ваші руки їх не звели надійно. <...>

Завдяки вашим зусиллям, урядування країни базуватиметься на шануванні принципів, а не ідолопоклонстві перед інтересами й можли­востями. У Європі є країни, де Свобода священна у внутрішніх стосун­ках, але систематично порушується у зовнішніх; є народи, які кажуть -Істина – це одне, вигода інше: теорія – одне, практика інше. Ці країни неминуче спокутуватимуть свою провину у тривалій ізоляції, стані при­гноблення й анархії. Але ж ви знаєте місію своєї Країни й підете іншим шляхом. Завдяки вам Італія матиме, – визнаючи лише єдиного Бога на небесах, – тільки одну істину, тільки одну віру, тільки одне правило полі­тичного життя у світі. На будівлі, величнішій ніж Капітолій чи Ватикан, ви поставите прапор Свободи й Об’єднання, що майорітиме на очах усіх націй, і ви ніколи його не спустите через терор деспотів або пожадливість до сьогоденних зваб. У вас буде хоробрість, доки є віра. На повний го­лос ви висловите світові, – а також тим, хто називає себе повелителями світу, – задум, що бринить глибоко у серці Італії. Ви ніколи не відштов­хнете сестер-націй. Завдячуючи вам, життя Країни зростатиме у красі й силі, звільнене від рабських страхів та вагань і сумнівів; за фундамент тут правитиме народ, правилом стануть логічно виведені й дієво застосо-

Джузеппе Мацціні

вані наслідки із принципів, силою буде сила загалу, наслідком – поліпшен­ня становища для всіх, метою – виконання місії, яку поклав Бог. І тому, що ви будете готові померти за Людство, життя вашої Країни стане без­смертним.

Дата добавления: 2015-07-17