Порівняльна характеристика рівнів стратегічного управління в банку

Характеристики	Рівні стратегічного управління
корпоративний	діловий	функціональний
Тип	Концептуальний	Змішаний	Операційний
Гнучкість	Значна	Середня	Низька
Зв'язок з поточною діяльністю	Інноваційний	Змішаний	Додатковий
Ризик	Значний	Середній	Низький
Потенційний прибуток	Значний	Середній	Незначний
Витрати	Значні	Середні	Помірковані
Проміжок часу	Значний	Середній	Незначний
Кооперація	Значна	Поміркована	Незначна
Здатність до пристосування	Низька	Середня	Значна

Корпоративна (портфельна) стратегія описує загальні напрямки розвитку та складається з дій, спрямованих на затвердження позицій у різних галузях та підходів щодо управління за кількома напрямками ді­яльності банку. Корпоративна стратегія фіксує такі аспекти:

• розподіл ресурсів між господарськими підрозділами на основі портфель­ного аналізу;

• рішення про диверсифікацію з метою зниження господарського ризику та використання ефекту синергії;

• зміна організаційної структури;

• формування єдиної стратегічної орієнтації діяльності підрозділів;

• рішення про злиття, придбання, вхід до складу ПФГ або інших інтегра­ційних структур і т.д.

Ділова (бізнес) стратегія спрямована на забезпечення довгостроко­вої конкурентної переваги окремого напряму діяльності (підрозділу) або банку в цілому. Ділова стратегія розкриває такі питання:

• визначення заходів, вжиття яких є необхідною умовою реакції на вини­кнення змін у галузі, економіці в цілому, законодавстві, на політичній арені та в інших факторах зовнішнього середовища, що впливають на діяльність банку;

• розробка ринкових підходів і дій, спрямованих на забезпечення стійкої конкурентоспроможності;

• об'єднання стратегічних ініціатив функціональних підрозділів;

• вирішення конкретних стратегічних проблем, що супроводжують розви­ток банку, і т.д.

Успішність стратегії бізнесу визначається стабільністю конкурентної переваги, саме тому цей вид стратегії ще називають стратегією конкуренції. Для спеціалізованих банків з одним видом діяльності корпоративна стратегія збігається з діловою.

Функціональна стратегія визначає механізм управління ключовими підрозділами бізнесу та вирішення важливих завдань (рекламні кампанії, придбання матеріалів, управління запасами, технічне обслуговування, постачання). Така стратегія розробляється функціональними відділами та службами банків на основі корпоративної та ділової стратегій. Основни­ми функціональними стратегіями є стратегії маркетингу, фінансів, вироб­ництва та ін. їх мета полягає в забезпеченні ефективного розподілу ресур­сів функціонального підрозділу, пошуку оптимальної лінії його поведін­ки в межах загальної стратегії.

Прийняття рішень, що визначають концепцію та напрямки стратегічного розвитку банку, складає компетенцію зборів акціонерів банку, його наглядової ради та правління. Для великого банку доцільною є наявність спеціального департаменту зі стратегічного управління - постійного структурного підрозділу, що вирішує питання попереднього узгодження змісту стратегій і внесення пропозицій щодо наступного їх коригування, а також приймає окремі стратегічні рішення.

Безпосередня аналітична й організаційна робота в цьому напрямку здійснюється підрозділом стратегічного аналізу банку. В окремих випад­ках у ній беруть участь керівники та окремі фахівці підрозділів банку, до компетенції яких входить розробка пропозицій з формування стратегій опосередкованого економічного управління, їх узгодження з усіма зацікавленими сторонами.

Реалізація комплексу стратегій відбувається на тактичному й оперативному рівнях управління банку (рис. 2.7).

Рис. 2.7. Процес реалізації стратегії

Тактичний рівень представлений департаментами з профілюючих сфер банківської діяльності, які здійснюють реалізацію стратегій, приймаючи рішення за всіма тактичними питаннями, вибирають конкретні варіанти розвитку та дії банку в межах правил, які визначаються сукупністю стра­тегій.

Безпосередньо реалізацією прийнятих рішень на оперативному рівні займаються функціональні та лінійні підрозділи банку, а також філії, що здійснюють практичну діяльність у регіонах.

Заради досягнення успіху банку стратегії на всіх рівнях мають бути погоджені й тісно взаємодіяти між собою. На стратегічний план нижчого рівня накладаються обмеження стратегій більш високих рівнів ієрархії, що в цілому створює в банку цілісну систему реалізації процесу страте­гічного управління (рис. 2.8 і 2.9).

Наведений приклад алгоритму стратегічного управління свідчить, що основою стратегії є стратегічні цілі банку, які протягом усього періоду стратегічного управління можуть коригуватися, але відрізняються пев­ним рівнем стабільності (етапи 1 та 2). Завдання етапів 3-11 повинні щорічно переглядатися, коригуватися та доповнюватися.

Рис. 2.8. Процес стратегічного планування за рівнями управління

Рис. 2.9. Алгоритм стратегічного управління в банку

2.2. Стратегічні рішення й методи їх прийняття

Процес управління будь-якою організацією з погляду спо­лучних процесів містить такі компоненти:

1) отримання інформації про стан організації та зовнішнього середовища;

2) порівняння існуючого та бажаного стану організації;

3) прийняття рішення про зміну стану організації або досягнення нової мети;

4) розробка управлінського рішення та його реалізація.

Прийняття та виконання рішень е головним чинником виконання цього глобального завдання.

Управлінське рішення - це директивний захід цілеспрямованого впли­ву на об'єкт управління, що ґрунтується на результатах аналізу ситуації, визначенні цілей і складається з програми (послідовності дій) їх досяг­нення.

Управлінське рішення має ресурсний характер, тобто його реалізація завжди пов'язана з використанням тих чи інших ресурсів організації.

Згідно з найбільш поширеною класифікацією управлінських рішень виділяються три категорії рішень: стратегічні, тактичні (адміністративні), оперативні.

Стратегічні управлінські рішення - це рішення, яким притаманні такі характеристики:

• спрямованість на перспективні цілі та можливості, а не на завдання;

• інноваційність;

• наявність значної кількості альтернатив при прийнятті стратегічних рішень, а також надзвичайна складність формування, оцінки та вибору цих альтернатив;

• високі вимоги до рівня компетенції (результат стратегічного рішення більше залежить від його якості, ніж від своєчасності прийняття);

• значний рівень невизначеності (необхідність і неможливість повного враховування нинішньої та прогнозної дії неконтрольованих зовнішніх факторів);

• невисокий рівень гнучкості та адаптивності до змін умов розвитку;

• масштабність (залучення значних обсягів ресурсів, що може мати значні довгострокові наслідки для організації).

До стратегічних рішень, як правило, належать рішення, що стосуються таких напрямків діяльності банку:

• впровадження інновацій;

• здійснення організаційних змін (придбання, злиття, поглинання; зміна організаційно-правової форми банку або структури управління;

• впровадження нових форм організації оплати праці, взаємодії з постачальни­ками і споживачами та ін.);

• вихід на нові ринки збуту тощо.

Стратегічними е також рішення, прийняті при виборі нових продук­тів і нових ринків діяльності, при визначенні цілей і основних напрямків розвитку організації.

Стратегічні рішення зорієнтовані на забезпечення оптимального розподілу ресурсів, який має максимально відповідати цілям організації. Так, рішення про придбання організації або відкриття філії означає інвесту­вання коштів у певний вид діяльності. Тобто керівництво обирає те сере­довище, у якому на його думку, слід очікувати найбільш вигідне порівня­но з іншими альтернативами використання вкладених коштів.

У цілому використання терміну «стратегічне рішення», як правило, відображає відносини організації з її зовнішнім середовищем. Тактичні (адміністративні) рішення приймаються у сфері структуризації ресурсів організації з метою створення максимального ресурсного потенціалу, їх об'єктами є такі аспекти діяльності організації:

- ієрархічні відносини;

- організація праці та навчання персоналу;

- використання інформаційних та комунікаційних мереж;

- придбання ресурсів;

- організація розподілу ресурсів;

- фінансування діяльності організації та ін.

Від ефективності процесу прийняття та реалізації адміністративних рішень залежить оптимальність використання ресурсів організації.

Метою оперативних рішень є досягнення максимального прибутку поточної діяльності організації. До них належать, наприклад, визначення цін, рішення щодо збуту конкретного продукту, розробка плану продажу, визначення необхідного рівня резервів і т.д.

Існують інші підходи до класифікації управлінських рішень, наприклад, на основі критерію часу дії:

• стратегічні (характеризують вибір загальної поведінки організації в довгостроковому аспекті);

• тактичні (реалізація стратегічних рішень, організація використання не­обхідних ресурсів у короткостроковому та середньостроковому періоді);

• адміністративні (забезпечення управління ресурсами організації в ко­роткостроковому аспекті);

• механічні (забезпечення повсякденного функціонування організації).

Існують також інші класифікації, але їх використання не супроводжується значною науковою та практичною актуальністю. На практиці всі рішення, що приймаються в процесі управління організацією, поділяють­ся на дві категорії - стратегічні і тактичні.

Таким чином, стратегічні рішення на тривалий термін визначають основні напрямки розвитку організації та її відносини із зовнішнім середовищем, вибір між тим чи іншим напрямком діяльності або її диверсифікацією. Тим самим визначаються умови та правила розвитку, відповідно до яких реалізується поточна діяльність організації, яка повинна адапту­ватися до проблем, що постійно виникають через динаміку та непередбачуваність зовнішнього середовища. Саме виконання цього завдання скла­дає об'єкт оперативних рішень у системі управління.

Зміст однієї з найбільш важливих відмінностей стратегічних рішень від оперативних полягає в їх масштабності. Оперативні рішення вплива­ють на окремі напрямки діяльності організації, стратегічні - на організа­цію в цілому та на всі напрямки її діяльності.

Іншою відмінністю є тривалість дії. Оперативні рішення в більшості випадків є короткостроковими, а стратегічні діють протягом значного періоду часу.

Таблиця 2.2.

Дата добавления: 2015-07-15