Передумови утворення єдиної держави. Взаємовідносини радянських республік у 1918-1922 рр.

На мою думку поштовхом для створення СРСР послугували такі події як Жовтнева революція 1917 року котра призвела до розпаду Російської імперії. Відбулася дезінтеграція колишнього єдиного державного простору, що проіснував кілька століть. Однак більшовицька ідея світової революції й створення в майбутньому Всесвітньої Федеративної Республіки Рад форсувала новий об’єднавчий процес. Активну роль у розгортанні об’єднавчого руху зіграла РРФСР, влада якої була зацікавлена у відновленні унітарної держави на території колишньої Російської імперії.

Національна політика більшовиків. Національна політика Радянської держави сприяла росту довіри до центральної влади. В її основу був закладений принцип рівності всіх націй і народностей і право націй на самовизначення, закріплені в Декларації прав народів Росії (2 листопада 1917 р.) і Декларації прав працюючого й експлуатованого народу (січень 1918 р.). Вільними і недоторканними оголошувалися вірування, звичаї, національні й культурні установи народів Поволжя й Криму, Сибіру й Туркестану, Кавказу й Закавказзя, що викликало ріст довіри до нової влади не тільки з боку інородців Росії (які становили 57% населення), але й у країнах Європи, Азії. Правом на самовизначення скористалися в 1917 р. Польща, Фінляндія. На всій іншій території колишньої Російської імперії національні уряди вели протягом Громадянської війни боротьбу за національну самостійність (у тому числі Українська Центральна рада, Білоруська соціалістична Громада, тюркська партія Мусават в Азербайджані, казахська Алаш та інші).

У зв’язку з перемогою Радянської влади на основній території колишньої Російської імперії виникла ще одна передумова об’єднавчого процесу – єдиний характер політичного ладу (диктатура пролетаріату у формі Рад), подібні риси організації державної влади й керування. У більшості республік влада належала національним комуністичним партіям. Нестійкість міжнародного становища молодих радянських республік в умовах капіталістичного оточення також диктувала потребу в об’єднанні.

Потреба в об’єднанні диктувалася також історичною спільністю доль народів багатонаціональної держави, наявністю багаторічних економічних і культурних зв’язків. Між окремими районами країни історично зложився економічний поділ праці: промисловість центра постачала у райони південного сходу й півночі, одержуючи замість сировину – бавовну, ліс, льон; південні райони виступали основними постачальниками нафти, кам’яного вугілля, залізної руди й т.д. Значення цього поділу зросло після закінчення Громадянської війни, коли постало завдання відновлення зруйнованого господарства й подолання економічної відсталості радянських республік. У національні республіки й області із центральних губерній переводилися текстильні й вовняні фабрики, шкіряні заводи, друкарні, надсилалися лікарі, педагоги. Прийнятий в 1920 році план ГОЕЛРО (державний план електрифікації Росії – прим. адміна) також передбачав розвиток економіки всіх районів країни.

До етапів утворення СРСР можна віднести такі події:

1. Військово-політичний союз. Війна й особливо іноземна інтервенція продемонстрували необхідність створення оборонного союзу. Улітку 1919 р. склався військово-політичний союз радянських республік. 1 червня 1919 р. був підписаний декрет “Про об’єднання радянських республік Росії, України, Латвії, Литви, Білорусії для боротьби зі світовим імперіалізмом”. Було затверджено єдине військове командування, поєднувалися раднаргоспи, транспорт, комісаріати фінансів, праці. Зрозуміло, що в тих умовах керування об’єднаною фінансовою системою здійснювалося з Москви, точно також, як національні військові утворення були повністю підлеглі Головному командуванню Червоної Армії. Військово-політична єдність радянських республік зіграла величезну роль у розгромі об’єднаних сил інтервенції.

2. Організаційно-економічний союз. В 1920 – 1921 р. Росія, Україна, Білорусія, Грузія, Вірменія, Азербайджан уклали між собою військово-господарські договори. У цей період до ВЦВК (Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет; рос. – ВЦВК; – прим. адміна) РРФСР увійшли представники України, Білорусії, Закавказьких республік, почалося об’єднання деяких наркоматів (народних комісаріатів; то саме, що сьогодні – міністерства; – прим. адміна). У результаті ВРНГ (Всеросійська Рада народного господарства; рос. – ВСНХ; – прим. адміна) РРФСР фактично перетворився в орган керування промисловістю всіх республік. У лютому 1921 р. був створений Держплан РРФСР на чолі з Г.М. Кржіжановським, також покликаний керувати виконанням єдиного господарського плану. У серпні 1921 р. у РРФСР був створений Федеральний комітет з земельних справ, що регулював розвиток сільськогосподарського виробництва й землекористування в масштабах всієї країни. З весни 1921 р., згідно з вказівкою В.І.Леніна про господарське об’єднання Грузії, Вірменії, Азербайджану, почалося створення Закавказької Федерації, що організаційно оформилася в березні 1922 р. (ЗРФСР).

3. Дипломатичний союз. У лютому 1922 р. у Москві нарада представників РРФСР, України, Білорусії, Азербайджану, Вірменії, Грузії, Бухари, Хорезма й Далекосхідної республіки доручило делегації ВЦВК представляти інтереси всіх радянських республік на міжнародній конференції в Генуї з питань економічного відновлення Центральної й Східної Європи (квітень 1922 р.), укладати від їх імені будь-які договори й угоди. Делегація РРФСР була поповнена представниками України, Азербайджану, Грузії й Вірменії.

Плани майбутньої єдиної держави, їх юридична оцінка.

Дата добавления: 2015-10-30