Читайте также: |
|
Злам старої судової системи розпочався
з ініціативи місцевих Рад. Стихійно
виникали судові органи носили до-
статочно різноманітний характер: революційні, народні, світові
суди, суди народної совісті, адміністративні суди і т.д. У своїх
рішеннях ці суди керувалися «революційною правосвідомістю-
ем»,«революційної совістю»і звичаями.
Першим державним актом, поклавши-
шим початок формуванню єдиної доль-
ної системи, став листопадовий 1917 Декрет РНК РСФСР-Декрет
про суд № 1. Він скасував усі дореволюційні судові органи,
створені судової реформою 1864 р. ліквідували прокуратура і
адвокатура, інститут судових слідчих. Натомість їх створювалися
місцеві колегіальні суди, що складалися з постійного судді і двох
чергових народних засідателів. Склад суду обирався місцевими Со-
ветамі. Підсудність місцевих судів була обмежена колом менш важ-
них цивільних (сума позову три тисячі рублів) і кримінальних (наказа-
ня до двох років позбавлення волі) справ.
Обвинувачами, захисниками і повіреними у суді могли бути
будь-які особи, що користуються громадянськими правами за Конституцією.
Попереднє слідство здійснювали одноосібно судді.
Касаційними інстанціями, які розглядали не набрали
законну силу вироки і рішення нижчих місцевих судів, були повітові і столичні з'їзди місцевих суддів. Касаційне оскарження
могло вести до скасування вироку або рішення нижчестоящого суду, якщо
вищестоящий встановлював неповноту або неправильність проведене-
го попереднього слідства, порушення процесуальних, кримінальних
норм, несправедливість вироку або відсутність складу злочину
в діянні засудженого. Справа могло бути повернуто на новий розгляд-
ня, а вирок скасовано або змінено в бік пом'якшення покарання.
Одночасно з місцевими судами Декрет проголошував створення
революційних трибуналів для «боротьби проти контрреволюційних
сил». Попереднє слідство для трибуналів здійснювали следст-
ються комісії, створюються при Радах.
У своїй діяльності суди повинні були керуватися декрету-
ми ВЦИК, СНК, положеннями політичних програм партій більше-
Виково і лівих есерів, «революційною правосвідомістю» і «законами
повалених урядів», якщо вони не суперечать вишеперечіслен-
вим нормам і принципам. Проте вже в листопаді 1918 р. заслання на старі
закони були зовсім заборонені.
У лютому 1918 р. ВЦВК прийняв новий
Декрет про суд № 2, що розширив підсудний-
ність місцевих судів. Нової інстанцією стали окружні суди, відбутися у-
явшіе з трьох постійних членів і чотирьох народних засідателів
(У цивільних справах) і дванадцяти засідателів під голова-
ством постійного члена суду (у кримінальних справах). Засідателі при-
нітрохи рішення не тільки про факт злочину, як це було в суді
присяжних, а й про міру покарання. Декрет відтворював слідчі
комісії при окружних судах, які обираються місцевими Радами. Ство-
вались колегії правозаступніков, члени яких підтримували обви-
ня і здійснювали захист у суді.
Передбачалося створення обласних судов1 і Верховного судового
контролю, проте ці органи так і не були сформовані в силу полі-
тичних обставин. З тих же причин (боротьба з лівими есерами,
мали серйозний вплив у судовій сфері, і недовіра до старих
юристам) восени 1918 р. були ліквідовані окружні суди.
Скасовувався апеляційний порядок оскарження, по Декрету до-
пускалася лише касація (за мотивами суттєвості допущених у
судовому розгляді порушень та «несправедливості»).
У липні 1918 р. РНК прийняв Декрет про суд
№ 3, знову розширив компетенцію
місцевих судів (позови до 10 тис. рублів, покарання до п'яти років позбавлення
волі). Слідчі комісії перепідпорядковувати місцевим Радам. Касаційні скарги розглядали Поради місцевих народних суддів,
сформовані з постійних суддів нижчестоящих судів. У Москві
створювався Касаційний суд для розгляду скарг на рішення і
вироки окружних судів.
В кінці листопада 1918 р. ВЦВК затвердив Положення про народний суд
РРФСР, яке уніфікувало судову систему республіки. Уч-
реждалась єдина форма суду - народний, що складався з одного народ-
ного судді і декількох (двох або шести) засідателів. Вибори суддів
здійснювалися місцевими Радами, засідателі затверджувалися виконавчої
тільних комітетами місцевих Рад. Кандидати повинні були поль-
тися виборчими правами і мати досвід політичної роботи.
У своїй діяльності суди повинні були керуватися декретами
радянської влади і «соціалістичною правосвідомістю».
Захист і обвинувачення здійснювали колегії при повітових та губерн-
ських виконкомах, які обираються Радами. Члени колегій були поса-
ностнимі особами (аж до 1920 р., коли вони втратили цей статус).
Попереднє слідство проводили слідчі комісії, міліція
або самі судді.
Принципами нового судового права стали: колегіальність в приня-
тии судових рішень, зменшення ролі судового професіоналізму,
розширення судового правотворчості, вторгнення в судочинство
соціальних і політичних мотивів, зближення судової і владно-
управлінської діяльності Рад. Разом з тим в 1918 р. частково
робилися спроби повернутися до деяких інститутів і принци-
пам старого судового права (аналогії з судом присяжних, світовими
судами, системою слідства).
Розробка нового судового права здійснювалася на спеціальних
з'їздах працівників юстиції, на яких відбувалося узагальнення судових
ної практики, обговорювалися і розроблялися проекти нових правових
актів, відбиралися кадри працівників судової системи. З'їзди, прохо-
дівшіе в 1918-1920 рр.., внесли серйозний вклад в роботу по кодіфіка-
ції нового права.
Уже Декрет про суд № 1 паралельно з місць-
вими засновував особливі суди «для боротьби
проти контрреволюційних сил»- революційні трибунали. В їх
компетенцію входила боротьба з контрреволюцією, мародерством, Сабот-
жем та іншими «зловживаннями торговців, промисловців, чинів-
ників». Соціальна спрямованість діяльності цих органів була
визначена. До їх складу входили голова і шість засідателів, з-
відбирають губернськими і міськими Радами. Попереднє слід-
ствие здійснювали особливі слідчі комісії. Система ревтрібу
Дата добавления: 2015-10-30; просмотров: 140 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Утворення міліції, прокуратури та ВНК. | | | Передумови утворення єдиної держави. Взаємовідносини радянських республік у 1918-1922 рр. |