Лютнева буржуазно-демократична революція. Двовладдя, його суть.

в Росії — друга рос. революція, буржуазно-демократична за характером, в результаті якої було повалено царське самодержавство і створено умови для завоювання робітн. класом політ. влади, для переходу до етапу боротьби за соціалістичну революцію. Перед Л. б.-д. р. стояли завдання, висунуті ще революцією 1905—07 в Росії: повалення самодержавства, встановлення демократичної республіки, знищення поміщицького землеволодіння, ліквідація нац. гноблення. Могутнім прискорювачем революц. вибуху була перша світова війна 1914—18, яка вкрай загострила соціальні суперечності в Росії. Революційна криза в країні виявилася не лише в зростанні страйків робітників (див., зокрема, Горлівсько-Щербинівський страйк 1916, Миколаївські страйки робітників суднобудівного заводу "Наваль" 1912, 1916), у виступах селян (див. Зарудянські селянські заворушення 1914, Нижньосироватське селянське заворушення 1915) і солдатів, посиленні нац.-визвольного руху (див. Середньоазіатське повстання 1916), а й в утворенні ліберально-бурж. (опозиційного) блоку в Державній думі, а також у розкладі царизму, "кризі верхів". За визначенням В. І. Леніна, в період Л. б.-д. р. "внаслідок надзвичайно оригінальної історичної ситуації злилися вкупі, і надзвичайно,.дружно" злилися, цілком різні потоки, цілком різнорідні класові інтереси, цілком протилежні політичні й соціальні прагнення" (Повне зібр. тв., т. 31, с. 16). Гегемоном і гол. рушійною силою Л. б.-д. р. виступив робітн. клас Росії і його авангард — 400-тисячний загін петрогр. пролетаріату, який повів за собою солдатів, матросів і селян. В. І. Ленін і очолювана ним партія більшовиків теоретично озброїли, політично й організаційно підготували робітн. клас Росії до здійснення його історичної місії.

Більшовицька партія, що вийшла з підпілля, налічувала 154 парт. орг-ції і групи, бл. 24 тис. членів. Російське бюро ЦК РСДРП підтримувало тісний зв'язок із Закорд. колегією ЦК на чолі з В. І. Леніним.

Спираючись на Петерб. к-т партії, який, за визначенням В. І. Леніна, був взірцем революц. боротьби під час війни, Рос. бюро ЦК РСДРП відразу ж виступило з конкретним планом революц. дій, висунувши вимоги організації Рад, створення Тимчасового революц. уряду. Незважаючи на всю складність і незвичайність обстановки в країні, більшовицька партія, керуючись ленінськими стратегічними і тактичними настановами, виробила конкретну і цілеспрямовану лінію. Напередодні Л. б.-д. р. у країні наростав страйковий робітн. рух. У січні — лютому 1917 його учасниками були 1330 тис. чол. На відзнаку річниці Дев'ятого січня 1905 на заклик більшовиків у Москві, Нижньому Новгороді, Харкові, Катеринославі, Макіївці та ін. містах відбулися демонстрації та політ. страйки. Найбільший страйк пройшов у Петрограді (бл. 145 тис. робітників). Л. б.-д. р. почалася 23.ІІ (8.III), коли революційний пролетаріат Петрограда відзначав Міжнар. жіночий день. Страйки й революц. демонстрації переросли 25.ІІ (10.ІІІ) у заг. політ. страйк під лозунгами: "Геть царя!", "Геть війну!", "Хліба!". 27.ІІ (12.ІІІ) до робітників приєдналися солдати гарнізону. Заг. політ. страйк переріс у збройне повстання. Повсталі майже повністю оволоділи містом — захопили мости, вокзали, пошту, телеграф, арсенал, урядові установи, розгромили поліцейські дільниці, визволили з тюрем політичних в'язнів.

Революція у Петрограді перемогла. 27.ІІ (12.ІІІ) більшовики випустили Маніфест ЦК РСДРП "До всіх громадян Росії", який вимагав встановлення демократичної республіки, запровадження 8-го динного робочого дня, конфіскації поміщицьких земель, негайного припинення імперіалістичної війни. Того самого дня відбулося перше засідання Петрогр. Ради робітн. і солдатських депутатів. Виконуючи волю повсталого народу, Рада провела ряд революц. заходів, виявивши себе як орган революційно-демократичної диктатури пролетаріату і селянства, як "робітничий уряд" (див. Ленін В. І. Повне зібр. тв., т. 31, с. 18). 2 (15). III Микола II зрікся престолу на користь молодшого брата Михайла, який наступного дня також змушений був відмовитися від трону. Того самого дня обраний 27.ІІ (12.III) Держ. думою Тимчасовий к-т (див. Тимчасовий комітет Державної думи 1917) при підтримці лідерів есерів і меншовиків сформував бурж. Тимчасовий уряд. Революція з Петрограда швидко перекинулась в ін. місця, насамперед у пролет. райони. Першими її 28.ІІ (13.III) підтримали робітники Москви. Перемігши, вони створили Раду робітн. депутатів, перше засідання якої відбулося 1 (14).ІІІ. На Україні Ради робітн. депутатів було обрано: у Харкові — 2 (15).ІІІ, Києві — 3 (16).ІІІ, Катеринославі — 4 (17). III, Одесі й Миколаєві — 6 (19).ІІІ. В цей же період Ради виникли в Донбасі. Створювалися також Ради солдатських депутатів, які згодом об'єдналися з Радами робітн. депутатів. Більшість у Радах належала представникам дрібнобурж. партій, гол. чин. меншовикам та есерам. Це пояснювалося недостатньою організованістю і свідомістю пролетаріату, тим, що значна частина більшовиків у лютому — березні ще перебувала в тюрмах, на засланні, в еміграції, а головне тим, що до політ. життя потяглися десятки мільйонів людей з дрібнобурж. ідеологією. За порівняно короткий істор. відрізок часу Ради було створено повсюдно (в цілому в березні їх налічувалося понад 600, у т. ч. на Україні — більше 100). Поряд з Радами на місцях існували й органи Тимчасового уряду. Було запроваджено посади губернських і повітових комісарів, у містах буржуазія почала створювати к-ти громадських орг-цій (див. також Земельні комітети). Зміцненню їх активно допомагали меншовики та есери. Вони проводили угодовську політику щодо буржуазії, прагнули звести діяльність Рад до ролі спостережних органів. Однак, незважаючи на засилля представників дрібнобурж. партій, Ради виявляли себе як органи нар. влади. Деякі з них з часу виникнення перебували під впливом більшовиків (на Україні — Луганська, Краматорська, Щербинівська та ін.). Л. б.-д. р. "зайшла далі від звичайної буржуазно-демократичної революції, але не дійшла ще до,,чистої" диктатури пролетаріату і селянства" (Ленін В. І. Повне зібр. тв., т. 31, с. 151). Цей перехідний період революції характеризувався наявністю двовладдя — своєрідного переплетення диктатури пролетаріату й селянства в формі Рад робітничих і солдатських депутатів, Рад селянських депутатів і диктатури буржуазії в особі Тимчасового уряду. На Україні 4 (17).ІІІ 1917 укр. бурж., дрібнобурж. націоналістичні партії та організації створили в Києві бурж.-націоналістичну Центральну раду. Вона, по суті, становила єдиний контрреволюц. табір з бурж. Тимчасовим урядом, незважаючи на деякі незгоди в нац. питанні.

Перемога Л. б.-д. р. відкрила нову сторінку в історії народів кол. Рос. імперії. В своєрідних умовах, що створилися, перед більшовицькою партією і революц. пролетаріатом постало завдання готуватися до переходу від першого, бурж.-демократичного етапу революції, до другого, соціалістичного етапу.

Дата добавления: 2015-10-30