Державна Дума та Державна рада в Росії. Формування партій. Реформи П.А. Столипіна, їх значення для Російської імперії.

17-го жовтня 1905 року проголошено скликання Державної Думи з законодавчими правами, тобто з компетенціями, що жаден закон не може бути оголошений без ухвали цієї Думи. II грудня 1905 року дано пояснення, хто саме матиме виборчі права: землевласникидідичі, власники будинків у містах, усі, хто мав окреме помешкання, хто діставав платню або пенсію; мали також права представники селян та робітників. Таким чином виборчі права були доволі широкі." 20 лютого 1906 р. дано нове «Положення» про Державну Думу, за яким встановлювалося двопалатний парлямент: 1) Державну Раду, яка існувала раніше, стала Вищою Палатою; половина ії членів мала бути обраною, а половина — призначена урядом, і 2) Державна Дума. Жадне рішення Державної Думи не могло бути дійсним без апробації Державної Ради; по схваленні Державною Радою кожне рішеная йшло до царя на затвердження. 26 квітня 1906 року проголошено новий закон, що встановлював такий порядок: вище управління належить цареві, а законодавча влада — двом і! Палатам: Державній Раді і Державній Думі.^ Вибори до Державної Думи дали перемогу опозиційним елементам. У цей час значною мі рою вже були приборкані повстання і праві елііти.

Виборці поділялися на 4 курії: 1) землевласникіз^: иків 2) міського населення, 3) селян і 4) робітників. Курії мали здна^ кове число голосів: поміщики мали найбільше, бо один голо. ломіщика дорівнювався 45 голосам робітників; пролетаріят великих міст діставав мізерне число виборців: у Москві, наприклад, тільки 17 робітників мали виборче право." Навпаки — селяни дістали багато місць тому, що уряд сподівався, що вони дадуть людей консервативних поглядів. Уряд уживав різних заходів, щоб не допустити до Думи небажаних осіб. Для цього робили труси, заводили судові процеси, арештовували людей (особи ж, які були під арештом або під слідством, не мали ні активного, ні пасивного права голосу). Особливо гостро пересушував уряд представників прогресивної преси: був час, коли майже всі редактори ліберальних газет були або арештовані або чекали слідства."

Державний лад, який встановився в Росії по сле виборів III Державної думи, в середовищі російської еміграції іменувався думської монархією. Ця назва, ймовірно, найбільше характеризує дійсну сутність політичної системи Росії в 1907-1917 рр.. Чи не суперечить йому і інша назва, введене в літературу радянським істориком А.Я. Аврех - «третьочервневої монархія». Але навряд чи можна погодитися з твердженням радянської марксистської історіографії про те, що Росія ське держава і в цей час залишалося суто абсолютистські, хоча й існувала Держдума, колишня абсолютно безвладним установою.

Головним політичним і економічним питанням, що вимагала сво його дозволу, був для Росії початку XX в. аграрне питання. Ніко-гавкіт II почав займатися ним ще до призначення Столипіна прем'єр-міністром. Уже при Вітте були зроблені кроки по шляху остаточного знищити вання станових обмежень для селян і полегшення їх матеріального становища. У 1904 - 1905 рр.. селянам списали все недоїмки і борги, зменшили на 50%, а з 1 січня 1907 р. скасували зовсім викупні платі жи за надельную землю. Скасовувалася кругова порука в сільській громаді при сплаті податків, що сприяло індивідуалізації господарства селян і підвищенню особистої відповідальності власників господарств.

У 1904 р. скасовано тілесні покарання для селян за вироками волосних судів і сільських сходів. Припинялися примусові відпрацьовано-лення для неплатників податків. Були зняті всі інші обмеження (свободи пересування, вибору місця проживання, відходу з сіл, прийому на державну службу та ін.) Тепер не потрібні «звільнювальні вироки» сільського суспільства при вступі кре-стьян на службу або навчання, обов'язкове виключення їх із сільського про-вин при отриманні ордена, наукового ступеня, закінчення навчального закладу, при виробництві в чин або придбанні вищих прав стану.

З метою боротьби із земельною голодом в 1906 р. через селянський банк селянам було продано близько 9000000 десятин землі, належачи щей державі (казні), царю і царської сім'ї. Цар сподівався, що його приклад наслідуватимуть поміщики, але на жаль, відомий лише один випадок подра жанія: П.А. Столипін слідом за царем продав частину своєї землі селян ському банку для перепродажу її селянам. Земельний фонд царської сім'ї розподілявся між сільськими господарями безкоштовно або за символічною ціною. За недорогою ціною з казни їм продавалися лісові угіддя.

Більш швидкими темпами аграрна реформа пішла після затвердження на посту прем'єр-міністра Столипіна. Столипін був переконаним сто ронніком приватної власності на землю. Він вважав, що тільки ство ня дрібної особистої власності, надання селянам реально го права виходу з громади і вирішення питань «поліпшеного землі користування» змінять обличчя російського села, а отже і всієї стра ни. При цьому він робив ставку не «на п'яних, слабких і убогих, а на розум них і сильних селян», на той шар в селянстві, який своїм лич вим працею на належній йому землі підніме злиденну село і зробить Росію процвітаючою державою. Однак Столипін був катего річескім противником якого б то не було примусового вилучення землі, яка залишалася в руках поміщиків.

В цілому реформи, проведені під керівництвом П. А. Столипіна, мали яскраво виражену антиреволюційну спрямованість, чого не приховували і самі їх автори. Більше того, вони постійно підкреслювали, що в разі успішного здійснення аграрної реформи революційний рух в Росії позбудеться масової бази і зійде нанівець. До слова ска-мовити, це прекрасно розуміли і представники революційних сил і рухів, чим пояснюється та неймовірно жорстка, негативна оцінка цих реформ, яку з часів В. І. Леніна сповідувала радянська історіографія і яка не подолана до цього часу. До сих пір про-водиться така стереотипна думка, що реформи Столипіна були націлені виключно на збереження російської монархії і зміцнення феодальних порядків. Природно, це не так. Вони руйнували стару систему і творили нове, але не революційним шляхом, а в результаті по статечного, об'єктивного ходу речей. Столипін постійно взаємодіють вова з Державною думою, сподіваючись на те, що в Росії можлива конституційна монархія.

1 вересня 1911 Столипін, який перебував у Києві, в театрі, разом з імператором, був убитий терористом Богровим. Заміни йому, рівною за масштабами, на жаль, не знайшлося. Напередодні прийдешньої війни це загрожувало Росії великими неприємностями.

Дата добавления: 2015-10-30