Утворення міліції, прокуратури та ВНК.

Робоча міліція виникла в ході проведе-

ня збройного повстання в Петрограді

і формувалася на основі принципу добровільності. Цей принцип був

закріплений в жовтневому Декреті 1917 р.,. підпорядкувала міліцію Со-

ветам.

Через рік, у жовтні 1918 р., НКВС і Наркомюст взяли совмест-

ную інструкцію «Про організацію робітничо-селянської міліції», в

якій визначалися основні завдання міліції: охорона громадського

порядку, боротьба зі злочинністю та ін Систему міліції очолювало

Головне управління робітничо-селянської міліції НКВС РРФСР.

На місцях (в губерніях і повітах) створювалися місцеві управління

міліції, що знаходилися в подвійному підпорядкуванні: НКВД і місцевих испол-

комів Рад. При Головному управлінні міліції створювалося Цент-

рального управління кримінального розшуку, при місцевих управліннях -

відділи карного розшуку.

На роботу в міліцію приймалися тільки особи, які мають робоче

або селянське соціальне походження. У квітні 1919 р. РНК

своїм Декретом затвердив порядок використання загонів міліції в

бойових діях на фронтах Громадянської війни.

Остаточно система міліцейських органів склалася до середини

1920 р. У червні ВЦВК затвердив Положення про робітничо-селянської

міліції, покладає на її органи функції по охороні громадського

порядку, боротьбі зі злочинністю, проведення слідчих дій і

дізнання у кримінальних справах.

В систему органів міліції входили: міська і повітова милі-

ція, промислова (фабрично-заводська, лісова, гірничо-промислова

і т.п.), залізнична, водна (річкова, морська), розшукова милі-

ція. Міліція мала статус частин особливого призначення при використанні

нии її в бойових діях. Керівництво системою здійснював НКВД.

У період Громадянської війни для «ізоляції ворожих елементів»

створювалися табори примусових робіт НКВС і ВЧК. Порядок їх

організації та функціонування був визначений в квітні 1919 р. поста-

вою ВЦИК. Положення про загальні місцях ув'язнення було при-

нято Наркомюстом в листопаді 1920 р.

До органів надзвичайної юстиції відноси-

лись також позасудові органи репресії.

У грудні 1917 р. при Військово-революційному комітеті, що грав роль

органу по «захисту революції» в період і після жовтневого озброєний-

ного повстання в Петрограді, була утворена спеціальна комісія «по

боротьбі з контрреволюцією». 7 грудня 1917 СНК прийняв постановою

ня про утворення Всеросійської надзвичайної комісії при Совнар-

комі по боротьбі з контрреволюцією і саботажем.

У першому випущеному ВЧК циркулярі місцевим Радам предлага-

лось надсилати на її адресу «всі відомості і дані про організації та

окремих осіб, діяльність яких спрямована на шкоду революції і

влади народу», і організовувати на місцях аналогічні комісії.

Через кілька днів видається Декрет про створення революційного

трибуналу для суду над особами, які виступають проти радянської влади,

саботажниками, розкрадачами громадської власності і інш.

У своїй роботі Ревтрибуналом керувалися «обставинами

справи і веліннями революційної совісті».

У лютому 1918 р. (під час німецького наступу) ВЧК звернулася

до місцевих Рад із закликом почати негайні репресії проти

агентів-шпигунів, контрреволюційних агітаторів, спекулянтів і т.п.

З березня 1918 р. почалося формування місцевих надзвичайних ко-

місій, підпорядкованих ВЧК. Їм надавалося виняткове право

на арешти, обшуки, реквізиції і конфіскації. Місцеві ЧК создава-

лись в губерніях і повітах і до липня 1918 р. існували повсюдно.

Лівоесерівський нарком юстиції Штейнберг в середині грудня

1917 р. видала наказ, який забороняв доставляти арештованих ВЧК осіб в

Смольний або революційний трибунал без санкції наркома юстиції.

Раднарком не затвердив це рішення.

Разом з тим уряд підтримав вимогу Наркомюста про

необхідності давати попередні санкції НКЮ на проведення

ВЧК політичних арештів. Незабаром, однак, Раднарком прийняв інше

рішення: самостійно вирішуючи питання про проведення арештів, ВЧК

Дата добавления: 2015-10-30