Визначення смаку води

Розрізняють чотири види смаку води: солоний, гіркий, кислий, солодкий. Інші смакові відчуття називаються присмаками (наприклад: лужний, металічний, рибний і т. д.).

Смак води обумовлюється наявністю речовин природного походження або речовин, що попадають до неї зі стічними водами. Так, солоний смак води, як правило, викликається присутністю натрій хлориду, гіркий – магній сульфату. Кислим смаком підземна вода частіше всього зобов’язана присутності розчиненого газу СО₂.

Оксиди феруму(ІІ) і мангану(ІІ) надають воді чорнильний або залізистий присмаки, кальцій сульфат – в’язкий і т. д.

Якісну характеристику смаку чи присмаку виражають описово, а інтенсивність смаку, так само як і запах, встановлюють за п’ятибальною шкалою (табл. 2.).

Згідно ГОСТ 2874 – 82, «Вода питьевая» смак води не повинен бути більше 2 балів.

Визначення прозорості води

Наявність у природній воді завислих грубодисперсних домішок обумовлює її каламутність. Причиною цього можуть бути частинки ґрунту, частинки, що підняті із дна водойми або скаламученість води. Цвітіння водойм також підвищує каламутність води.

Часто в якості опосередкованого показника використовують характеристику, яка оборотна каламутності – прозорість.

Поява каламуті у ґрунтових водах після дощів свідчить про недостатню фільтрацію води і є несприятливою санітарною ознакою. А присутність у воді органічних речовин у завислому стані є самою несприятливою ознакою. При цьому майже завжди виявляється і бактеріальне забруднення води. В усіх випадках порушення прозорості води робить воду підозрілою в епідеміологічному відношенні. Прозорість води служить ознакою її якості.

Існує два методи визначення прозорості води: а) за хрестом; б) за шрифтом.

Визначення прозорості за хрестом проводять у водоймі або при контролі якості очищення води на очисних спорудах. Знаходять максимальну висоту стовпа води, через який проглядається рисунок чорного хреста на білому фоні з товщиною ліній 1 мм і чотирьох чорних кружечків діаметром 1 мм. Визначення проводять у безбарвному циліндрі висотою 350 см, на дні якого знаходиться фарфорова пластинка з рисунком хреста. Нижня частина циліндра освітлена лампою в 300 Вт. Питна вода має прозорість за хрестом не менше 300 см.

Визначення прозорості за шрифтом ґрунтується на знаходженні максимальної висоти стовпа води, через який можна прочитати стандартний шрифт. Визначають прозорість шляхом читання шрифту через стовп води, налитої в градуйований циліндр Сніллена або циліндр із плоским дном і випускним краном біля дна (рис. 2). Висота градуйованої частини циліндра повинна бити не менш 30 см. Градуювання проводиться в сантиметрах, починаючи від дна. Досліджувану воду сколочують і наливають у циліндр, який закріплений над спеціальним шрифтом Сніллена на відстані 4 см від дна циліндра. Під контролем ока випускають воду доти, доки читання стандартного тексту стане можливим. Замічають висоту стовпа в сантиметрах, що і буде показником прозорості даної води. Для доброякісної питної води, згідно ГОСТ 28474 – 82, цей показник не повинен бути менше 30 см.

Визначення варто проводити у світлому приміщенні, уникаючи прямих сонячних променів, на відстані 1 м від вікна.

Рис. 2. Прилад

Сніллена

Вода з прозорістю від 20 до З0 см вважається слабко каламутною, від 10 до 20 – каламутною, до 10 см – дуже каламутною.

Прозорість води безпосередньо у водоймі визначають за допомогою диска Секкі. Це диск діаметром 20 см, що зафарбований у білі і чорні сектори. Його закріпляють на тросі і занурюють у воду до того моменту, поки не перестануть розрізнятись сектори. Довжина зануреного тросу і є показником прозорості (рис. 3).

Рис. 3. Диск Секкі

Визначення каламутності води

Каламутність води пов’язана з присутністю в ній твердих частинок, що знаходяться в різній ступені дисперсності у вигляді завислих речовин. Згідно ГОСТ 2874–82, каламутність питної води не повинна переважати 1,5 мг/л. Визначати каламутність можна ваговим методом, візуальним каламутноміром Бейліса, фотоелектричним колориметром.

Найбільш простий і застосовний метод визначення – ваговий (гравіметричний).

Суть вагового методу визначення каламутності води покладена у фільтруванні її через паперовий фільтр з наступним висушуванням осаду і зважуванням його на аналітичних вагах. Відношення маси осаду до об’єму профільтрованої води з перерахунком на 1 л і буде становити величину каламутності (мг/л).

Визначення кольоровості води

Питна вода повинна бути безбарвною. Колір води залежить від різних причин. Так, кольоровість природної води обумовлена наявністю в ній гумінових речовин, які утворюються в результаті розкладання рослинних залишків, що додає воді жовтуватий відтінок. Крім того, забарвлення воді можуть додавати сполуки феруму (жовто-зелене), цвітіння водоростей, різні завислі речовини. Найрізноманітніші відтінки вода може набувати в результаті забруднення її стічними водами різних промислових підприємств. У таких випадках забарвлення води позначають не як «кольоровість» води, а як «колір» і визначення кольоровості не проводять.

Завдання до практичної роботи: визначити фізичні та органолептичні показники досліджуваної води

Хід роботи

Дата добавления: 2015-07-08