М. Луцьк25 лютого 2013 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:

судді -Остапука В.І.,

за участю секретаря -Окерешко Я.С.,

прокурора -Воробія О.П.,

захисників -ОСОБА_1, ОСОБА_2,

потерпілих -ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_4, неодруженої, приватного підприємця, раніше не судимої,

-за ст.ст. 172 ч.1, 190 ч.2, 358 ч.1, 358 ч.3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Підсудна ОСОБА_8, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживаючи довірою, в період приблизно з лютого по серпень 2008 року, в м. Луцьку, користуючись довірливими стосунками з ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7, заволоділа грошовими коштами останніх, чим завдала потерпілим значної матеріальної шкоди, яка у сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Так, в кінці лютого на початку березня 2008 року, допомогла потерпілій ОСОБА_6 оформити кредитний договір у Дирекції ПАТ «Діамантбанк» в м. Луцьку № 08-04-01-0003_166/R17 від 01.04.2008 на суму 50000 гривень та шляхом обману, переконала ОСОБА_6 передати їй отримані потерпілою кредитні кошти, що остання і зробила, після чого ОСОБА_8, 05 травня, 05 червня, 04 липня, 04 серпня, 05 вересня, 06 жовтня 2008 року здійснила шість платежів для імітації погашення заборгованості сумами по 2 315 гривень кожен, а іншу частину коштів ОСОБА_6 в сумі 36 110 гривень привласнила, чим завдала потерпілій матеріальної шкоди на суму 36 110 гривень, що є значним розміром, оскільки у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

2. Вона ж, повторно, приблизно в кінці червня на початку липня 2008 року, користуючись довірливими стосунками з потерпілими ОСОБА_5 та ОСОБА_3, допомогла оформити у ВОД ПАТ «ОСОБА_9 ОСОБА_7» карткові кредити «Кредитна картка» № 010/82/1101/43398 та № 010/82/1101/43401 від 24 липня 2008 року з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 відповідно на суму 13 000 гривень кожен, та шляхом обману, переконала їх у необхідності отримання саме нею даних кредитних коштів, таким чином заволодівши вказаними коштами потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_3В на загальну суму 26 000 гривень, що є значним розміром, оскільки у сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

3. Вона ж, повторно, приблизно в кінці лютого на початку березня 2008 року, у м. Луцьку, використовуючи довірливі відносини з ОСОБА_7, допомогла оформити у ВОД ПАТ «ОСОБА_9 ОСОБА_7» кредитний договір № 013/1101/43624 від 18 серпня 2008 року з ОСОБА_7 на суму 33 700 гривень, після чого, шляхом обману, переконала ОСОБА_7 передати їй отримані потерпілою кошти, що остання і зробила, після чого ОСОБА_8, згідно заяв на переказ готівки № 229 від 26.09.2008 на суму 232,03 грн., № 230 від 26.09.2008 на суму 767,97 грн., № 117 від 01.10.2008 на суму 1200,78 грн., № 118 від 01.10.2008 на суму 799,22 грн., № 185 від 01.10.2008 на суму 500 грн., № 105 від 17.10.2008 на суму 1228,67 грн., № 106 від 17.10.2008 на суму 771,33 грн., здійснила сім платежів для імітації погашення заборгованості, на загальну суму 5 500 гривень, а іншу частину коштів ОСОБА_7 в сумі 28 200 гривень привласнила, чим завдала потерпілій матеріальної шкоди на суму 28 200 гривень, що є значним розміром, оскільки у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

4. Крім того, підсудна ОСОБА_8, умисно, приблизно на початку липня 2008 року, у м. Луцьку, з метою подальшого використання для оформлення на ОСОБА_5 та ОСОБА_3 кредиту у ВОД ПАТ «ОСОБА_9 ОСОБА_7», схилила невстановлених досудовим слідством осіб до підроблення двох довідок з місця роботи ТОВ «Таксон» від 07 липня 2008 року на імя ОСОБА_5 та ОСОБА_3, шляхом внесення у бланки довідок з місця роботи наступних завідомо неправдивих даних:

-у довідку з місця роботи ТОВ «Таксон» від 07.07.2008 року на імя ОСОБА_5 про працевлаштування останнього в період січня по червень 2008 року на посаді менеджера зі збуту ТОВ «Таксон» із отримуваною заробітною платою у 2008 році за січень в розмірі 4270,56 грн., за лютий 4359,94 грн., за березень 4518,2 грн., квітень 4194,3 грн., травень 4262,36 грн., червень 4504,26 грн.;

-у довідку з місця роботи ТОВ «Таксон» від 07.07.2008 року на імя ОСОБА_3 про працевлаштування останньої в період січня по червень 2008 року на посаді менеджера зі збуту ТОВ «Таксон» із отримуваною заробітною платою у 2008 році за січень в розмірі 4270,56 грн., за лютий 4359,94 грн., за березень 4518,2 грн., квітень 4194,3 грн., травень 4262,36 грн., червень 4504,26 грн., хоча насправді ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ніколи там не працювали та доходи не отримували, про що ОСОБА_8 було достовірно відомо.

5. В подальшому, підсудна ОСОБА_8, умисно, з метою отримання кредитних коштів ОСОБА_5 та ОСОБА_3, в липні 2008 року, перебуваючи в приміщенні Базового відділення ВОД ПАТ «ОСОБА_9 ОСОБА_7» за адресою м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 52, надала головному експерту вказаного банку ОСОБА_10 завідомо підроблені довідки з ТОВ «Таксон» від 07.07.2008 року на імя ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про працевлаштування останніх в період з січня по червень 2008 року у ТОВ «Таксон» на посадах менеджерів зі збуту із заробітною платою останніх за вказаних період.

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_8 свою вину у предявленому їй обвинуваченні не визнала, суду дала показання про те, що ОСОБА_6 зверталася до неї з приводу того, де можна отримати кредит для купівлі торгового контейнера, на що вона порадила їй звернутися у ПАТ «Діамантбанк», проте ніяких документів у неї вона не брала, грошей остання їй не передавала. Про карткові кредити ОСОБА_5 та ОСОБА_3 їй взагалі нічого відомо не було, оформляти їх вона не допомагала, грошей від них не отримувала. ОСОБА_7, яка є сестрою ОСОБА_6, оформляла кредит, щоб допомогти ОСОБА_6 зайнятися підприємницькою діяльністю, вони зверталися до неї з приводу того, щоб вона підписала договір поруки. На що вона погодилася та виступила поручителем, проте кредитних коштів ОСОБА_7 вона також не отримувала. Вказаних злочинів вона не вчиняла, потерпілі її оговорюють, а справа відносно неї є замовною.

Незважаючи на невизнання своєї вини самою підсудною, її винність в скоєних злочинах підтверджується зібраними на досудовому слідстві та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

По епізодах 1-3, а саме заволодіння кредитними коштами потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в період з лютого по серпень 2008 року:

-показаннями потерпілої ОСОБА_6 в судовому засіданні про те, що до неї звернулася ОСОБА_8 з проханням допомогти їй отримати кредит на закупівлю товару, а тому з допомогою останньої та бухгалтера ОСОБА_11, які допомогли їй підготувати необхідні документи, вона оформила кредит, після чого всі отримані по кредитному договору кошти в сумі 50 000 гривень вона передала бухгалтеру ОСОБА_11, а та в свою чергу ОСОБА_8, яка в цей час сиділа в автомобілі біля банку. Гроші передала ОСОБА_8 добровільно, бо сподівалася на добропорядність останньої, яка спершу навіть сплачувала відсотки по даному кредиту. Коли на її адресу почали приходити листи з банку про несплату кредиту, вона передавала їх ОСОБА_8, на що остання повідомляла, що буде сплачувати кредит;

-показаннями потерпілого ОСОБА_5 в судовому засіданні про те, що 27.07.2008 року ОСОБА_8 оформила на його імя картковий кредит, мотивуючи це тим, що вказані кошти необхідні для виплати заробітної плати та купівлі товару, причому всі документи були оформлені, він лише на прохання ОСОБА_8 поставив підписи в банку, кредитної картки він не отримував. ОСОБА_8 зобовязувалася сплачувати кредит, а коли на його адресу почали надходити листи з банку, він звертався до ОСОБА_8, яка пояснювала, що все владнає, грошей по кредиту він не сплачував;

-показаннями потерпілої ОСОБА_3 в судовому засіданні про те, що ОСОБА_8 зверталася до неї з проханням допомогти взяти кредит для купівлі товарів, зобовязувалася сплачувати його самостійно, при цьому повідомила, що вона домовилася в банку «Аваль», після цього сестра підсудної завезла її в приміщення банку, де вона підписала пакет документів, однак кредитної картки вона не забрала, оскільки їй повідомили, що вона ще не готова, сестра ОСОБА_8 повідомила, що забере її сама, а коли на її адресу почали надходити повідомлення з банку, вона звернулася до підсудної, яка пообіцяла їй, що сплатить кредит;

-показаннями потерпілої ОСОБА_7 в судовому засіданні про те, що її сестра ОСОБА_6 попросила оформити на своє імя кредит для ОСОБА_8, яка допомогла їй оформити всі необхідні документи, а в подальшому завезла у банк «Аваль», де вона оформила кредит на суму 33 700 гривень, по даному кредитному договору ОСОБА_8 виступила поручителем, вона отримала гроші, проте віддала їх підсудній, вигоди від цього не мала, коли телефонували з банку з приводу несплати кредиту, ОСОБА_8 писала в банку пояснювальну записку, де зобовязувалася сплачувати кредитну заборгованість;

-показаннями свідка ОСОБА_12 в судовому засіданні про те, що вона як працівник «Діамантбанку» займалася справою ОСОБА_6, оформила готівковий кредит у ПАТ «Діамантбанк» на суму 50 000 гривень, разом з нею до банку приходила особа на імя ОСОБА_11, яка і без ОСОБА_6 приносила в банк договори та накладні, як ОСОБА_6 отримувала гроші вона не бачила;

-показаннями свідка ОСОБА_11 в судовому засідання про те, що вона працювала курєром у підсудної ОСОБА_8 і на прохання останньої допомагала ОСОБА_6 оформити кредит для придбання торгового контейнера, при цьому ОСОБА_8 надавала їй записи із даними ОСОБА_6, вона допомагала заповнити ОСОБА_6 анкету позичальника, оскільки та хвилювалася, згодом вона сама завозила в банк необхідні для оформлення кредиту документи, які їй передала ОСОБА_8, через два тижні вона з ОСОБА_6 поїхали в банк, де та підписала кредитний договір, отримала гроші та після розмови з підсудною, передала гроші їй, а вона, в свою чергу, ОСОБА_8;

-показаннями свідка ОСОБА_10 в судовому засіданні про те, що коли він працював головним інспектором ВАТ «Аваль», щодня бачив у банку ОСОБА_8, в 2007-2008 роках до нього підходила підсудна та повідомила, що хоче взяти карткові кредити на своїх працівників, після чого він надав їй перелік необхідних для цього документів, які останні повинні були заповнити, згодом ОСОБА_8 приносила вже готові документи, повідомивши при цьому, що працівники прийти не можуть. ОСОБА_5 та ОСОБА_3 особисто підписували документи на оформлення кредиту в банку, потерпілий ОСОБА_5 ставив свій підпис про отримання кредитної картки, однак забирати її не прийшов;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_13, оголошеним в судовому засіданні (том 5 а.с.163-164), згідно якого на початку липня 2008 року до нього звернулася ОСОБА_8 з проханням оформити кредитні картки на двох її працівників, пояснивши при цьому, що ці люди просили її допомогти їм у цьому, а коли документи будуть готові, прийдуть особисто в банк, підпишуть усі необхідні документи та отримають кредитні картки, на що він порадив ОСОБА_8 звернутися з цього приводу до експерта з обслуговування фізичних осіб, через два тижні він підписав принесені експертом банку ОСОБА_10 документи кредитних справ ОСОБА_5 та ОСОБА_3, подальша видача кредитних карток позичальникам йому невідома;

-кредитним договором №08-04-01-0003_166/R17 від 01.04.2008 року, згідно якого ОСОБА_6 отримала у Дирекції АБ «Діамантбанк» в м. Луцьку кредит у сумі 50 000 гривень з терміном повернення до 31 березня 2011 року (том 3 а.с.125-127);

-висновком додаткової почеркознавчої експертизи №277 від 26.05.2012 року, згідно якого при дослідженні вилучених у ВОД ПАТ «ОСОБА_9 банк ОСОБА_7» документів кредитних справ ОСОБА_5 та ОСОБА_3 встановлено, що підписи в чеку на видачу готівки «MasterCard» по рахунку №5489684003365285 від 25.07.2008 року, в підтвердженні про проведення транзакції по рахунку №5489684003365285, в чеку на видачу готівки «MasterCard» по рахунку №5489684003364973 від 25.07.2008 року, в підтвердженні про проведення транзакції по рахунку №5489684003364973 виконані однією особою (том 5 а.с.142-148). Вказане свідчить про те, що операції по зняттю коштів з кредитних карток ОСОБА_5 та ОСОБА_3, здійснені однією особою;

-копією кредитного договору №010/82/1101/43398 від 24.07.2008 року, згідно якого ВАТ «ОСОБА_9 ОСОБА_7» в особі начальника Базового відділення ОСОБА_13 та в особі головного експерта Базового відділення ОСОБА_10 відкрили на імя ОСОБА_5 картковий рахунок з розміром ліміту кредитної лінії 13 000 гривень (том 6 а.с.53-55);

-копією кредитного договору №010/82/1101/43401 від 24.07.2008 року, згідно якого ВАТ «ОСОБА_9 ОСОБА_7» в особі начальника Базового відділення ОСОБА_13 та в особі головного експерта Базового відділення ОСОБА_10 відкрили на імя ОСОБА_3 картковий рахунок з розміром ліміту кредитної лінії 13 000 гривень (том 6 а.с.73-75);

-кредитним договором №013/1101/43624 від 18.08.2008 року, згідно якого ВАТ «ОСОБА_9 ОСОБА_7» надав ОСОБА_7 кредит у сумі 33 700 гривень строком по 12.08.2009 року (том 6 а.с.154-158) та договором поруки №013/1101/43624/П-1 від 18.08.2008 року, згідно якого ОСОБА_8 взяла на себе зобовязання поручителя по кредитному договору ОСОБА_7 (том 6 а.с.160-161);

-висновком почеркознавчої експертизи №317 від 12.06.2012 року, згідно якого рукописні записи в анкеті-заяві на отримання кредиту ОСОБА_7 від 13.08.2008 року (окрім рукописних записів на останньому аркуші) виконані ОСОБА_8; рукописні записи в розписці ОСОБА_7 від 13.08.2008 року про ознайомлення з положеннями ст.222 КК України (крім рукописного запису після слів: «… Позичальника, підпис завірена його печаткою»), виконані ОСОБА_8; рукописні записи в балансі позичальника ОСОБА_7 від 13.08.2008 року (крім рукописного запису під графою «Підпис менеджера банку») виконані ОСОБА_8 (том 7 а.с.8-39);

-висновком додаткової почеркознавчої експертизи №338 від 11.06.2012 року, згідно якого підписи в графі «підпис платника» в заяві на переказ готівки №229 від 26.09.2008 року, заяві на переказ готівки №230 від 26.08.2008 року виконані ОСОБА_8 (том 7 а.с.231-238).

По епізодах 4-5, а саме підбурювання до підроблення, а також використання завідомо підробленого документа, який видається підприємством і надає права, її винність стверджується:

-висновком технічної експертизи документів №219 від 08.05.2011 року, згідно якого зображення відтиску печатки ТзОВ «ТАКСОН» в представленій на дослідження довідці з місця роботи на імя ОСОБА_3 від 04.07.2008 року, нанесене струменевим друком з використанням кольорового струменево-крапельного принтера (том 4 а.с.24-26);

-повідомленням Луцької ОДПІ Волинської області ДПС від 29.05.2012 року, згідно якого ОСОБА_3 за період з 01.01.2007 року по 31.12.2008 року доходів не отримувала, ОСОБА_5 у період з 01.01.2008 року по 30.09.2008 року перебував на спрощеній системі оподаткування, обсяг виручки згідно поданих звітів субєкта малого підприємництва фізичної особи платника єдиного податку становить 354 216 гривень (том 4 а.с.65). Вказане свідчить, що і ОСОБА_5, і ОСОБА_3 згідно даної інформації у ТОВ «Таксон» у 2008 році не працювали і доходів не отримували;

-листом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 2566/05-10-43 від 18.05.2012, згідно якого, відповідно до даних системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України у Волинській області ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в період грудня 2007 року липня 2008 року в трудових відносинах із ТОВ «Таксон» не перебували (том 4 а.с.63).

Таким чином, суд приходить до висновку, що підсудна ОСОБА_8 своїми умисними діями, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману і зловживання довірою, та які завдали значної шкоди потерпілій ОСОБА_6, вчинила злочин, передбаченийст.190 ч.1 КК України.

Вона ж, своїми умисними діями, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману і зловживання довірою, вчиненими повторно, та які завдали значної шкоди потерпілим ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_7, вчинила злочин, передбачений ст.190 ч.2 КК України.

Суд вважає, що відносно ОСОБА_6 шахрайські дії ОСОБА_8 не були вчинені повторно, а тому кваліфікує їх за ч.1 ст.190 КК України.

Вона ж, своїми умисними діями, спрямованими на підбурювання до підроблення іншого документа, який видається підприємством і надає права, з метою його використання, вчинила злочин, передбачений ст.ст.27 ч.4-358 ч.1 КК України.

Крім того, підсудна ОСОБА_8 своїми умисними діями, які виразилися у використанні завідомо підробленого документа, вчинила злочин, передбачений ст. 358 ч.3 КК України.

Невизнання підсудною ОСОБА_8 своєї вини у вчиненні даних злочинів суд розцінює як намагання останньої уникнути кримінальної відповідальності за вчинене. Так, допитані в судовому засіданні потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_7, кожен зокрема, суду пояснили, що ОСОБА_8 зверталася до них з проханням оформити для неї кредити на своє імя, кожному з них пояснювала, що особисто цього зробити не може, оскільки вже має чимало кредитів у банках м. Луцька. Необхідність оформлення таких кредитів мотивувала потребою у придбанні товару на торгові точки. Кредитні кошти потерпілі передавали їй добровільно, оскільки довіряли, так як працювали в одній сфері, а ОСОБА_7 оформила кредит, бо ОСОБА_8 довіряла її сестра ОСОБА_6 Всі кредити їм допомагала оформити підсудна, або за її вказівкою сестра ОСОБА_14, чи її колишня підлегла ОСОБА_11 Будучи допитаною в судовому засіданні, свідок ОСОБА_11 дійсно підтвердила той факт, що підсудна ОСОБА_8 просила допомогти ОСОБА_6 оформити кредит на придбання торгового контейнера, для цього вона надала їй записи з даними ОСОБА_6, якій вона допомогла в банку правильно заповнити документи, згодом вона відвезла в банк передані ОСОБА_8 документи, яких не вистачало для оформлення кредиту. Через два тижні за вказівкою ОСОБА_8 вони разом з ОСОБА_6 поїхали в банк, де остання підписала кредитний договір, а отримавши гроші, передала їх їй та попросила віддати ОСОБА_8, що вона і зробила. Покази свідка ОСОБА_11 підтвердила і працівник ПАТ «Діамантбанк» ОСОБА_12, яка показала, що оформляла кредит на ОСОБА_6 в сумі 50 000 гривень, разом з ОСОБА_6 банк відвідувала особа на імя ОСОБА_11, яка приходила в банк і без ОСОБА_6 та приносила договори і накладні. Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснили, що при підписанні кредитних карткових договорів працівник банку повідомив, що картки ще не готові, тому вони їх не забрали, про заборгованість по своїх кредитах дізналися з повідомлень, які банк надсилав на їх адресу. З оголошеного в судовому засіданні протоколу допиту свідка ОСОБА_13 (том 5 а.с.163-164), вбачається, що до нього, як працівника банку «Аваль» зверталася ОСОБА_8, повідомляла, що хоче допомогти двом своїм працівникам оформити карткові кредити, на що він порадив їй звернутися до експерта з кредитування даного банку. Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні також підтвердив ту обставину, що ОСОБА_8 зверталася до нього з наміром оформити карткові кредити на своїх працівників, при цьому повідомляла, що її працівники не можуть прийти, тому він надав їй перелік документів, необхідних для оформлення даних кредитів, а ОСОБА_8 принесла вже готові документи, які в подальшому ОСОБА_5 та ОСОБА_3 підписали в приміщенні банку. Показання потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про те, що вони не отримували грошей по оформлених на них кредитах стверджуються і висновком додаткової почеркознавчої експертизи №277 від 26.05.2012 року (том 5 а.с.142-148), з якого вбачається, що операції по зняттю коштів з кредитних карток ОСОБА_5 та ОСОБА_3 здійснені однією особою.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 дала показання, що вона оформила кредит на суму 33 700 гривень для ОСОБА_8 на прохання своєї сестри ОСОБА_6, якій підсудна мала допомогти зайнятися підприємницькою діяльністю. По її кредитному договору підсудна виступила поручителем, зобовязувалася повністю погасити кредит. Аналогічно показала потерпіла ОСОБА_6 Даний факт дійсно підтверджується здійсненням платежів для погашення кредитів від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (том 6 а.с.169-175, а.с.294-299). Суд вважає, що саме ОСОБА_8 сплачувала від імені потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 кредитні внески, так як з показів обох потерпілих в судовому засіданні саме вона займалася оформленням даних кредитів, з метою створення вигляду добросовісного виконання взятих на себе зобовязань з потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_7, але в подальшому відмовилася і від погашення даних кредитів, і взагалі від того, що вона отримала дані кошти, маючи намір в подальшому їх привласнити.

До того ж, як вбачається з висновків почеркознавчих експертиз відповідно №317 від 12.06.2012 року (том 7 а.с.8-39) та №338 від 11.06.2012 року (том 7 а.с.231-238), рукописні записи в анкеті-заяві на отримання кредиту ОСОБА_7 від 13.08.2008 року, рукописні записи в розписці ОСОБА_7 від 13.08.2008 року про ознайомлення з положеннями ст.222 КК України, рукописні записи в балансі позичальника ОСОБА_7 від 13.08.2008 року виконані ОСОБА_8; підписи в графі «підпис платника» в заяві на переказ готівки №229 від 26.09.2008 року, заяві на переказ готівки №230 від 26.08.2008 року виконані ОСОБА_8

По епізоду 4, а саме підроблення документів, суд перекваліфікував дії ОСОБА_8 зі ст. 358 ч.1 КК України на ст.ст.27 ч.4-358 ч.1 КК України як підбурювання до вчинення підроблення, оскільки в судовому засіданні встановлено, що сама підсудна безпосередньо довідок з місця роботи на імя ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у ТОВ «Таксон» та їх доходи не підробляла, хоча з показань свідка ОСОБА_10 в судовому засіданні вбачається, що саме вона приносила в банк готові документи для оформлення карткових кредитів на ОСОБА_5 та ОСОБА_3, оскільки саме ОСОБА_8 були необхідні дані довідки для отримання кредитів на імя вищеназваних осіб.

Невизнання підсудною ОСОБА_8 своєї вини у заволодінні чужими коштами, а саме: ОСОБА_6 36 110 гривень, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 26 000 гривень, ОСОБА_7 28 200 гривень, якраз і свідчить про обман з її сторони і небажанням повернути отримані нею і неповернуті в повному обємі кошти. Адже з її пояснень від 06.04.2009 року (том 3 а.с.152-153) вбачається, що вона неодноразово зверталася до підприємців та інших фізичних осіб, в тому числі ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_7, з проханням оформлення кредитів в банківських установах для купівлі нею обєктів нерухомості в м. Луцьку і саме вона в подальшому погашала їх кредитні зобовязання, однак в звязку з фінансовою кризою та значним здешевленням ціни на нерухомість вона не змогла вчасно сплачувати ці наявні кредитні зобовязання, хоча при наявності грошових коштів вона обовязково погасить кредити вищеназваних громадян.

Суд вважає, що саме ці пояснення підсудної ОСОБА_8 повністю співпадають із показаннями всіх потерпілих в судовому засіданні і саме показання потерпілих суд бере за основу при постановленні вироку, оскільки вони є послідовними, повністю стверджуються показаннями допитаних в судовому засіданні свідків та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Суд вважає, що небажання ОСОБА_8 повернути отримані нею не від однієї особи, а від чотирьох осіб, свідчить про послідовність її дій, спрямованих на обман потерпілих з метою заволодіння їх коштами.

Досудовим слідством ОСОБА_8 обвинувачувалася також в грубому порушенні законодавства про працю, передбаченому ст.172 ч.1 КК України, а саме в тому що вона, будучи приватним підприємцем, використовувала найману працю працівників без укладення трудових договорів, а саме: з 18.12.2005 року по 13.03.2007 року допустила до роботи на посаді водія ОСОБА_5, з вересня 2006 року по 13.03.2007 року та з 07.04.2005 року по 07.08.2008 року допустила до роботи на посаді продавців відповідно ОСОБА_6 та ОСОБА_3, з 26.01.2007 року по 13.03.2007 року допустила до роботи на посаді виконроба ОСОБА_4, при цьому здійснюючи виплату їм заробітної плати поза бухгалтерським обліком, що спричинило невнесення до Пенсійного фонду України загальнообовязкових внесків по зазначених працівниках за період 2005-2008 років на загальну суму 17 055,3 гривень та невключення їх фактично відпрацьованого часу до страхового стажу. Дане обвинувачення не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні. В основу обвинувачення ОСОБА_8 по даному факту покладено акт перевірки №03-01-06/0208 від 30.11.2011 року, складений державним інспектором праці Територіальної державної інспекції праці у Волинській області ОСОБА_15, згідно якого ПП ОСОБА_8 грубо порушила ст. 24 КЗпП України, а саме використовувала працю ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без укладення з останніми трудових договорів (том 1 а.с.113-114). Однак, як вбачається з дослідженої в судовому засіданні постанови Волинського окружного адміністративного суду від 29.05.2012 року, рішення, прийняте за результатами даної перевірки визнано необґрунтованим, визнано протиправним та скасовано припис Територіальної державної інспекції праці у Волинській області від 30.11.2011 року №03-01-06/0208-0187, складений на підставі вищевказаного акту перевірки ПП ОСОБА_8

Крім того, з наданого в судовому засіданні акту позапланової перевірки правильності обчислення повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інших платежів за найманих працівників ПП ОСОБА_8 №45 від 29.12.2008 року вбачається, що за період 2007-2008 років порушень щодо визначення бази оподаткування та сум страхових внесків, що підлягали нарахуванню та сплаті не встановлено.

З показів потерпілої ОСОБА_6 в судовому засіданні вбачається, що остання здійснювала продаж кондитерських виробів у контейнері ОСОБА_8 №12, а потерпіла ОСОБА_3 вказала, що працювала продавцем у ОСОБА_8 у контейнері №17 на Центральному ринку м. Луцька. Однак, згідно довідки ПФ «Скорпіон-сервіс» №98/1 від 25.05.2012 року з ПП ОСОБА_8 договори оренди на торгові місця №№ 7, 12, 17 за адресою: м. Луцьк, вул. Глушець на торгових рядах ПФ «Скорпіон-сервіс» у період з 2005 по 2008 рік не укладались.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що заяви потерпілих про вчинення відносно них злочину, передбаченого ст.172 ч.1 КК України були написані в один день 21 листопада 2011 року за події, які мали місце в 2005-2007 роках. А з показань всіх потерпілих в судовому засіданні вбачається, що ці заяви ними були написані з однією метою змусити підсудну ОСОБА_8 повернути отримані нею шляхом обману їх кредитні кошти, тобто і дана обставина лише свідчить про обман підсудною ОСОБА_8 потерпілих по справі, а не про грубе порушення нею законодавства про працю.

В судовому засіданні не було здобуто жодних доказів, які б свідчили про те, що у підприємця ОСОБА_8 незаконно працювали наймані працівники без оформлення трудових договорів, оскільки це не підтверджується жодним актом перевірки про фіксування даної праці. Незрозумілим є і твердження досудового слідства щодо найменування посад, на яких нібито працювали дані працівники, а саме: продавець, водій, виконроб. І взагалі, не визначено обсяг повноважень вказаних осіб на даних посадах, і чому саме виконроб, а не керівник будівельної чи ремонтної бригади і т.д. Обчислення трудового стажу найманих працівників, яке ґрунтується виключно на показаннях свідків, не допускається.

За таких обставин, коли у відповідності до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку що ОСОБА_8 слід виправдати за ст. 172 ч.1 КК України за недоведеністю її вини у вчиненому.

При обранні покарання суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених підсудною злочинів, які відносяться до категорії злочинів невеликої та середньої тяжкості, всі обставини справи та дані про особу винної.

Обставин, що помякшують чи обтяжують покарання підсудної, суд по справі не вбачає.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі. Згідно ч.3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. Тобто, строки давності в даному випадку слід рахувати з серпня 2008 року.

Судом встановлено, що строки притягнення до кримінальної відповідальності за злочини, передбачені ст.ст. 190 ч.1, 27 ч.4-358 ч.1,358 ч.3 КК України вже минули, а тому суд вважає, що ОСОБА_8 слід обрати покарання за даними статтями та на підставі ст. 74 ч.5 КК України, звільнити її від покарання у відповідності до ст. 49 ч.1 п.2 КК України, так як злочини, передбачені ст.ст. 190 ч.1, 27 ч.4-358 ч.1, 358 ч.3 КК України є злочинами невеликої тяжкості.

Визначаючи вид покарання за ст.190 ч.2 КК України, суд враховує, що ОСОБА_8 вперше притягується до кримінальної відповідальності, дільничним інспектором Луцького МВ УМВС України у Волинській області задовільно характеризується по місцю проживання (том 2 а.с.5), хворіє (том 8 а.с.176-177), з часу вчинення злочину пройшов значний проміжок часу, а тому суд обирає їй покарання в межах санкції ст.190 ч.2 КК України у виді штрафу.

У задоволенні цивільного позову прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у м. Луцьку Волинської області до ОСОБА_8 про стягнення збитків, завданих вчиненням злочину, передбаченого ст.172 ч.1 КК України, слід відмовити в звязку з виправдання ОСОБА_8 за цією статтею.

Судові витрати по справі, згідно ст.93 КПК України (в редакції 1960 року), підлягають стягненню з підсудної.

Речові докази підлягають вирішенню відповідно до ст. 81 КПК України (в редакції 1960 року).

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України (в редакції 1960 року), суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_8 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.190 ч.1, 190 ч.2, 27 ч.4-358 ч.1, 358 ч.3 КК України та призначити покарання:

-за ст. 190 ч.1 КК України у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот пятдесят) гривень;

-за ст.190 ч.2 КК України у виді штрафу в розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень;

-за ст.ст. 27 ч.4-358 ч.1 КК України у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот пятдесят) гривень;

-за ст.358 ч.3 КК України у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот пятдесят) гривень.

За ст.ст. 190 ч.1, 27 ч.4-358 ч.1, 358 ч.3 КК України ОСОБА_8 звільнити від призначеного за даним вироком покарання на підставі ст.ст. 74 ч.5, 49 ч.1 п. 2 КК України в звязку з закінченням строків давності.

ОСОБА_8 за ст.172 ч.1 КК України виправдати за недоведеністю її вини.

Запобіжний захід засудженій ОСОБА_8 залишити попередній підписку про невиїзд.

В задоволенні цивільного позову прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у м. Луцьку Волинської області до ОСОБА_8 про стягнення збитків, завданих вчиненням злочину, передбаченого ст.172 ч.1 КК України,відмовити.

Стягнути з ОСОБА_8 в дохід держави судові витрати по справі в сумі 9 183 (девять тисяч сто вісімдесят три) гривні 12 (дванадцять) копійок за проведення почеркознавчих експертиз та технічних експертиз документів (том 4 а.с.27, том 4 а.с.44, том 4 а.с.97, том 4 а.с.108, том 5 а.с.110, том 5 а.с.136, том 5 а.с.149, том 7 а.с.7, том 7 а.с.48, том 7 а.с.230, том 8 а.с.12, том 8 а.с.31).

Речові докази: протокол судового засідання залишити при матеріалах справи (том 2 а.с.244); свідоцтво про народження ОСОБА_16, запис в книзі актів громадянського стану про народження від 25.07.2001 року №57, медичну карту ОСОБА_17, копію виписки Луцької міської поліклініки №2 з медичної карти ОСОБА_17, довідку Луцької міжрайонної МСЕК від 30.09.2008 року (том 4 а.с.17)залишити за належністю потерпілій ОСОБА_3; два зашити із записами про обєми продажів кондитерських виробів впродовж 2006-2007 років (том 5 а.с.264) залишити за належністю потерпілій ОСОБА_6; декларації про доходи за другий, третій квартали 2007 року (том 6 а.с.12) залишити при матеріалах справи; матеріали кредитних справ за договорами № 08-04-01-0003_166/R17 від 01.04.2008 між ПАТ «Діамантбанк» в особі Дирекції ПАТ «Діамантбанк» у м. Луцьк та ОСОБА_6 на суму 50 000 грн.; № 010/82/1101/43398 та № 010/82/1101/43401 від 24 липня 2008 року між ПАТ «ОСОБА_9 ОСОБА_4» в особі ВОД ПАТ «ОСОБА_9 ОСОБА_4» та ОСОБА_5 В.С. і ОСОБА_3 відповідно на суму 13 000 грн. кожен; № 013/1101/43624 від 18 серпня 2008 року між ПАТ «ОСОБА_9 ОСОБА_4» в особі ВОД ПАТ «ОСОБА_9 ОСОБА_4» та ОСОБА_7 на суму 33 700 грн. (том 6 а.с.231, том 6 а.с.326) залишити при матеріалах справи; вилучені в Луцькій ОДПІ документи реєстраційних справ та податкової звітності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (том 7 а.с.68, том 7 а.с.142, том 7 а.с.225) залишити при матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Дата добавления: 2015-07-10