І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И. Машівський районний суд Полтавської області в складі:

10.10.2012 року.

Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого -судді Косик С.М.,

за участю:

секретаря Ткач Н.М.,

прокурора Ряднини В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Машівка кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середнь-спеціальною освітою, не військовозобов'язаного, розлученого, працюючого формувальником на приватному акціонерному товариству «Комбінат виробничих підприємств», не інваліда, раніше судимого:

1. 27.11.2003 року Машівським районним судом по ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений з іспитовим строком 2 роки.

2. 16.01.2006 року Полтавським районним судом по ч.3 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 приєднано 1 рік позбавлення волі по вироку Машівського р/с від 27.11.2003 року. Остаточний термін 5 років позбавлення волі. Перегляд вироку: 19.04.2006 року Апеляційним судом Полтавської області -справа направлена на додаткове розслідування.01.12.2006 року Полтавським районним судом по ч.3ст.186 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 приєднано 6 місяців позбавлення волі по вироку Машівського р/с від 27.11.2003 року. Остаточний термін 5 років 6 місяців позбавлення волі. Перегляд вироку: 21.03.2007 року Апеляційним судом Полтавської області -справа направлена на новий судовий розгляд.27.06.2007 року Полтавським районним судом по ч.3ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 приєднано 1 рік позбавлення волі по вироку Машівського р/с від 27.11.2003 року. Остаточний термін 5 років 6 місяців позбавлення волі. Перегляд вироку: 07.11.2007 року Апеляційним судом Полтавської області -справа перекваліфікована з ч.3 ст.186 на ч.3ст.185 КК України і призначено 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 приєднано 2 роки позбавлення волі по вироку Машівського р/с від 27.11.2003 року. Остаточний термін 4 роки позбавлення волі.Верховним судом України 07.10.2008 року по ч.3 ст.185 ст.69 КК України 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 приєднано 1 рік позбавлення волі по вироку Машівського р/с від 27.11.2003 року. Остаточний термін 3 роки позбавлення волі. Звільнився 28.10.2008 року по закінченню строку;

3. 16.05.2011 року Машівським районним судом за ч.1 ст. 309 КК України до 200 годин громадських робіт, 25.08.2011 року знятий з обліку в зв'язку із відбуттям покарання,-.

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 згідно виконавчого листа Машівського районного суду Полтавської області від 22.10.2002р. повинен сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 25% мінімальної заробітної плати в місяць, починаючи з 09.10.2002 року і до досягнення дитиною повноліття.

Однак ОСОБА_1, порушуючи ст.51 Конституції України, ст.180 СК України, діючи умисно та усвідомлюючи, що він зобов'язаний утримувати свого неповнолітнього сина до досягнення ним повноліття, злісно ухиляється від сплати аліментів, встановлених рішенням суду та в період з 26.12.2011 року по теперішній час офіційно працює формувальником на приватному акціонерному товариству «Комбінат виробничих підприємств», однак про отримання доходів державну виконавчу службу не повідомляв, аліменти встановлені судовим рішенням на утримання дитини не сплачував, допомоги в утриманні та вихованні сина не надавав. Станом на 01.07.2012р. заборгованість по сплаті аліментів становить 35324,41 грн.

В судовому засіданні підсудний вину по пред'явленому обвинуваченню визнав частково, пояснивши тим, що про існування аліментних зобов'язань на користь бувшої дружини ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 дізнався лише в 2008 році після звільнення з місць позбавлення волі -про заборгованість його попередив дільничний інспектор міліції, але платити аліменти не міг, оскільки постійної роботи не мав, на тимчасових роботах отримував незначні кошти, яких не вистачало на власні потреби. Більше року назад колишня дружина почала нагадувати про аліменти, але платити він не міг, бо в нього народилася дитина від іншої жінки, з якою він перебуває в цивільному шлюбі. В кінці 2011 року влаштувався формувальником на Комбінат виробничих підприємств, в липні 2012 року він написав заяву щоб виконавчий направили за місцем його роботи. Також пояснив, що про рішення суду щодо аліментних зобов'язань він не знав, оскільки вказане рішення не оскаржував, до державного виконавця не звертався.

Незважаючи на часткове визнання вини по пред'явленому обвинуваченню, винність підсудного ОСОБА_1 доведена зібраними по справі і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Згідно копії свідоцтва про народження, підсудний ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 15).

Шлюб між батьками ОСОБА_3 -ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, що стверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с.14).

Як убачається з постанови Машівського районного суду від 22.10.2002р., з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 25 відсотків мінімальної заробітної плати, починаючи з 09.10.2002 року і до досягнення дитиною повноліття, про що 22.10.2012 року виданий виконавчий лист (а.с. 9-11).).

В заяві від 23.07.2012 року ОСОБА_2 просить притягти до кримінальної відповідальності ОСОБА_1, який не сплачує аліменти на утримання свого сина (а.с.6).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 показала, що з 2002 року підсудний не сплачував аліментів на утримання їхнього сина ОСОБА_3, з дитиною взагалі не спілкувався. Останнім часом підсудний почав надавати невелику допомогу -купив дитині мобільний телефон та заплатив за харчування в школі 40 грн.

З довідки відділу державної виконавчої служби Машівського районного управління юстиції вбачається, що розмір заборгованості з виплати аліментів ОСОБА_1 станом на 01.07.2012 року складає 35324,41 грн. (а.с. 12).

Свідок ОСОБА_5 показав, що він працює старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби та в його провадженні перебуває виконавче провадження про стягнення аліментів з підсудного, який має заборгованість по сплаті аліментів в сумі 35324,41 грн. Боржника неодноразово викликали до виконавчої служби, але останній не з'являвся. Борг нараховує виконавець на підставі відміток у виконавчому листі.

З копії трудової книжки підсудного та довідок ПАТ «Комбінат виробничих підприємств», убачається, що ОСОБА_1 з 26.12.2011 року працює формувальником цеху ЗБВ на вказаному підприємстві і за період з 26.12.2011 року по 30.06.2012 року отримав заробітну плату в розмірі 6060 грн. (а.с.23).

Згідно повідомлення державного реєстратора Машівської райдержадміністрації ОСОБА_1 не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа (а.с.21).

Суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КК України як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

Неспроможними є доводи підсудного ОСОБА_1 щодо того, що він дізнався про аліментні зобов'язання тільки в 2008 році, оскільки згідно виконавчого листа в 2003 році були проведені відрахування із його допомоги по безробіттю в сумі 163 грн. та в 2008 році із заробітної плати за місцем відбуття покарання 85 грн. (а.с.66), а тому суд розцінює ці покази підсудного як спосіб обраного захисту.

Суд бере до уваги, що підсудній вчинив злочин невеликої тяжкості.

Обставинами, які пом'якшують покарання підсудному, суд визнає щире каяття, оскільки хоча підсудний і визнав вину частково, але шкодує про скоєне та обіцяє сплачувати аліменти і виконавчий лист за його заявою направлено за місцем роботи.

Обставин, що обтяжують покарання підсудному, суд не вбачає.

Вивченням особи підсудного ОСОБА_1 встановлено, що за місцем проживання і роботи він характеризується позитивно (а.с. 30,31), згідно довідки Машівської ЦРЛ на диспансерному обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває (а.с. 26), раніше судимий (а.с.33-38,).

Призначаючи вид та міру покарання підсудному ОСОБА_1, у відповідності зі ст. 65-67 КК України, враховуючи характер, ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного, його ставлення до скоєного, обставину, яка пом'якшує та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд приходить до висновку, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання у виді обмеження волі в межах санкції статті зі встановленням іспитового строку один рік згідно ст.75 КК України з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 323,324 Кримінально-процесуального кодексу України, суд -

з а с у д и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України, призначивши покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік та з покладенням відповідно до ст.76 КК України обов'язку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтись в ці органи для реєстрації.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити попередній -підписку

про невиїзд.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Машівський районний суд Полтавської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ: (підпис)

Згідно з оригіналом:

Суддя С. М. Косик

Справа № 0603/1103/2012

ВИРОК Провадження № 1/0603/267/12

Дата добавления: 2015-07-10