Суддя Олійник С.В.

Справа № 617/1269/14-к

Провадження № 1-кп/617/163/14

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2014 року Вовчанський районний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді Уханьової І.С.,

при секретарі - Радченко І.Ю.,

за участю прокурора - Міщенко Е.Е.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Вовчанськ кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Харкова, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 в силу ст..89 КК України не судимого,

який звинувачується у скоєні злочину передбаченого ч.2 ст.175 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В період часу з травня 2013 року по квітень 2014 року, ОСОБА_1, будучи посадовою особою, яка обіймає посаду, пов"язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, будучи розпорядником коштів підприємства, умисно, систематично, необґрунтовано, не виплачував у першочерговому порядку, після сплати обов'язкових платежів, податків і зборів до бюджетів і державних цільових фондів, працівникам КП „Старосалтівський КЖКП" заробітну плату більш ніж за одинадцять місяців на загальну суму 168746,43 гривень,за наявності у вказаний період грошових коштів на рахунках підприємства.

В судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав повністю, пояснивши про обставини вчиненого, як визначено в обвинувальному акті.

Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, роз*яснивши їм положення ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченого ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які нікім не оспорюються та розглянути акт у спрощеному провадженні.

Крім повного визнання підсудним своєї вини, його вина у вчиненні встановленого судом злочину повністю доведена доказами, що містяться в обвинувальному акті та матеріалах, які ніким з учасників процесу не оспорюються, є належними і допустимими.

Обвинувачений ОСОБА_1 вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позицій.

Приймаючи до уваги пояснення обвинуваченого, оцінюючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ст. 175 ч.2 КК України, як невиплата заробітної плати, внаслідок нецільового використання коштів призначених для виплати заробітної плати.

Вирішуючи питання про призначення покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд враховує ступінь та характер суспільної небезпеки діяння, вчиненого обвинуваченим, всі обставини по справі в їх сукупності, особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, вину визнав повністю - суд визнає ці обставини пом'якшуючими покарання.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

В судовому засіданні обвинувачений заявив клопотання про застосування до нього амністії, звільнивши його від відбування покарання, оскільки він має на утриманні батька ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5, вчинив кримінальне правопорушення середньої тяжкості, повністю визнає свою вину, з наслідками застосування амністії ознайомлений.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі п.«є» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Як встановлено ст.85 КК України, на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст.86 КК України).

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про амністію у 2014 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого(підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Відповідно до п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року, який набрав чинності 19 квітня 2014 року, звільненню від покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, та за злочини вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, підлягають особи, які на момент вчинення злочину мають на утриманні батьків яким виповнилось 70 років.

З матеріалів кримінального провадження, вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 є єдиною працездатною дитиною - сином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5, який є дитиною війни та перебуває на його утриманні; скояв правопорушення, яке не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст.12 КК України. Вказане кримінальне правопорушення він вчинив по квітень 2014 року року, тобто до дня набрання чинності (19 квітня 2014р.) Закону України «Про амністію у 2014 році». Свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення обвинувачений визнає повністю, щиро кається у вчиненому, цивільний позов потерпілими не заявлений.

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 амністії, передбачених ст.4 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" та ст.8 Закону України «Про амністію у 2014 році», судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_1 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2014 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.

Суд роз'яснює обвинуваченому ОСОБА_1 наслідки застосування амністії, а саме: застосування амністії, в подальшому протягом останніх десяти років амністія до нього не може бути застосована.

Цивільний позов не заявлено.

Керуючись ст.ст.85,86 КК України, ст.3 ЗУ "Про застосування амністії в Україні", п.«є» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», ст.ст. 370, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним за ст.175 ч.2 КК України та призначити йому покарання за ст. 175 ч.2 КК України у виді штрафу 17000 грн.в дохід держави.

На підставі п.«є» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» засудженого ОСОБА_1 повністю звільнити від відбування покарання.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського Апеляційного суду, шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Головуючий Суддя -

Справа № 1-124/11

1/2315/5/2012

Дата добавления: 2015-07-10