Читайте также:
|
Виділяються прямий і непрямий порядок слів, або інверсія.
- Розглянемо речення: Тихий вечір лагідно ніс із поля пахощі квітів. Із цього
речення встановлюємо, що:
- підмет стоїть перед присудком (вітер ніс);
- узгоджене означення – перед означуваним словом (тихий вітер);
- неузгоджене означення – після означуваного слова (пахощі квітів);
- додаток стоїть після пояснюваного слова (ніс пахощі);
- обставина способу дії, виражена прислівником, стоїть перед
пояснюваним словом (лагідно ніс);
- обставина місця, виражена непрямим відмінком іменника з
прийменником, стоїть після пояснюваного слова (ніс із поля).
Такий порядок розташування слів для розглянутих членів речення вважається прямим.
Прямий порядок слів властивий усім стилям мовлення, особливо науковому, офіційно-діловому й публіцистичному. Він вважається стилістично нейтральним, оскільки прямий порядок забезпечує висловлювання загального змісту речення без спеціального акцентування логічних чи стилістичних елементів.
Висловлюючи думку в усній чи письмовій формі, слова в реченні можна ставити як у прямому, так і в зворотному порядку.
Зворотний порядок слів є засобом художнього зображення дійсності – інверсія.
Інверсія спричинює зміну експресивного забарвлення речення, отже непрямий порядок слів частіше зустрічається в розмовному й художньому стилях.
Стилістичне використання різних типів простого речення.
В означено-особових реченнях головний член виражений дієсловом у формі I чи II особи однини або множини. Для цих речень характерне перенесення акценту з виконавця дії на дію.
Неозначено-особові речення характерні тим, що виконавець дії не називається з якихось причин, невідомий або не становить інтересу. Що ж там подейкують на базарі? Які там новини? (Ю.Смолич)
Узагальнено-особове речення – це речення, головний член якого позначає повторювану, властиву кожному суб’єктові дію або стан. У ліс дров не возять, а в колодязь води не ллють.
Інфінітивні речення мають синтаксично незалежний інфінітив у ролі головного члена:
Мовчать! Взяти їх – офіцери відтісняють солдатів у куток.
(О. Довженко)
Безособові речення – це речення, в яких дія або стан не співвідносяться з суб’єктом. Головний член у таких реченнях виражається безособовим дієсловом (вечоріє, смеркає, морозить), дієсловом у безособовій формі (не спиться, хилить на сон, знесло водою) та дієслівними формами на -но, -то (зроблено, розпочато).
Висновки. Кожна мова по-своєму милозвучна й красива. Водночас є мови багатші, розвиненіші, однак усі вони (навіть ті, що існують у первинній, усній формі) повністю задовольняють комунікативні потреби свого народу. Але рідною може бути тільки одна мова.
Українська мова як мова рідна для українців – це їхня неповторна ідентичність, одна з найсуттєвіших рис національної самобутності, індивідуальності, безмежне джерело культури українського народу, яка свій досконалий, найповніший і завершальний вияв знаходить тоді, коли українська мова всіма українцями (й не українцями) використовується стилістично, тобто передусім нормативно, логічно, точно, образно.
Запитання і завдання для самоперевірки
Дата добавления: 2015-10-24; просмотров: 119 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| МОВНИХ НОРМ ТА ВИКОРИСТАННІ СТИЛІСТИЧНИХ ЗАСОБІВ | | | УСНЕ ДІЛОВЕ МОВЛЕННЯ ТА КУЛЬТУРА СПІЛКУВАННЯ |