Термінологія у професійному спілкуванні

ПЛАН

1. Склад української лексики з стилістичного погляду.

2. Професійна лексика.

3. Термін в українському мовознавстві.

4. Способи творення термінів.

5. Стійкі сполучення у науковому мовленні.

6. Сучасні проблеми української термінології.

Склад української лексики. В залежності від поширення і вживання в різних жанрах літературної мови сучасну українську лексику можна поділити на кілька основних груп, або стилістичних категорій, відмінних одна від одної своїм складом, хоч справді чіткої межі між цими групами не існує. І те ж саме слово дуже часто може знаходити собі місце не в одній, а в кількох стилістичних категоріях.

Найбільшу групу становлять слова, нейтральні з стилістичного погляду, вони належать до загальновживаної лексики, якою користується кожний, хто володіє українською мовою.

Близька своїм характером до загальновживаної є лексика побутова, пов’язана з явищами побуту різних соціальних груп населення.

З стилістичного погляду в літературній мові виділяється й ділова лексика, що обіймає слова, вживані в канцелярській мові, в різних ділових паперах, в державних і урядових актах та постановах.

Окрему стилістичну групу становить у літературній мові емоційно забарвлена лексика. Тобто слова, які виражають різні почуття, а також емоційні відтінки в оцінці явищ дійсності, осіб, подій і т. ін.

Однією з стилістичних категорій у складі лексики літературної мови є просторічні слова, тобто такі, які характерні для простої розмовної мови, а тому їх називають розмовно-просторічними.

Велику стилістичну групу становить професійно-виробнича лексика. До якої належать слова, що вживаються для назв різних знарядь, матеріалів, явищ і процесів виробництва.

Професійна лексика. Професіоналізм (від латинського professio (professionis) – офіційно зазначене заняття, спеціальність) – слово або вислів, притаманні мові певної професійної групи. Звичайно професіоналізмами називають емоційно забарвлені елементи, що виступають як розмовні синоніми-еквіваленти до стилістично індивідуальної професійної номенклатури чи слів-термінів і часто виходять за межі літературної норми: у водіїв легкова машина підвищеної прохідності має назву бобик, руль – бублик, автопокришка – гума, легковий автомобіль – кінь; у друкарів і журналістів помилка називається ляп, нижній кінець сторінки, книжки – хвіст; у льотчиків літак «Іл-2» – горбатий, а слід, що його залишає реактивний літак, – ковбаса-зебра і т. ін. Такі професіоналізми є метафоризованими словами загального вжитку.

Але частіше до професіоналізмів відносять слова і вислови, уживані в певному професійному середовищі з метою детальнішого членування дійсності в сфері спеціальних інтересів. З професійною лексикою тісно пов’язана спеціальна термінологія окремих галузей науки, техніки, мистецтва тощо. Вони мають певну кількість спільних елементів. Проте між ними є істотні відмінності: у професійній лексиці при детальній диференційованості назв окремих предметів, їх частин та видових понять немає назв для широких категорій однакових чи подібних реалій, а кожна назва за своїм походженням і структурою звичайно ізольована від інших, тоді як у термінології слова, що означають близькі поняття, становлять утворення від однакових коренів. Професіоналізми виникають стихійно на власній мовній основі, а галузеві терміни переважно творяться свідомо, часто з використанням іншомовних слів та словотворчих засобів. Професіоналізми вживаються у художній літературі для відтворення особливостей життя і побуту певного професійного середовища. Друга група професіоналізмів – це загальнозрозумілі слова, які, проте, не є літературними. Знати мову професії – означає знати лексику, логіку висловлень, структуру формулювань. Професіоналізми наявні в повсякденному мовленні працівників багатьох підприємств, установ.

До професіоналізмів належать слова загальнонародної мови, але вжиті в особливому значенні, специфічному для певної професійної сфери. Наприклад, літературна норма не допускає вживання абстрактних іменників у множині, а в мові професійній такі випадки трапляються.

Важливою частиною лексики літературної мови є лексика виробничо-професійна, що служить на означення трудових процесів, матеріалів, знарядь, обстановки праці та діяльності людини. Люди працюють у найрізноманітніших сферах життя, і в процесі виробничого трудового спілкування у них створюється специфічна, пов’язана з їхньою діяльністю, виробничо-професійна лексика. Вироблення такої лексики пов’язане зі спеціалізацією самої трудової діяльності людей. Виробничо-професійну лексику літературна мова застосовує в художніх творах при змалюванні трудової діяльності людей різних професій, що виводяться в певному творі, а також для типізації дійових осіб.

Знання мови професії підвищує ефективність спілкування між фахівцями, сприяє різнобічному розвитку мовлення. У діловому спілкуванні партнерів споріднених установ професійна лексика та терміни необхідні й зрозумілі. У ділових паперах використовуються терміни для передачі досвіду у процесі суспільної діяльності, тому вживання професіоналізмів не бажане.

Окрему групу складає наукова та науково-технічна лексика. Поширена вона перш за все в науковій літературі та в мові осіб, зв’язаних з тією чи іншою галуззю наукової і виробничо-технічної діяльності.

Термін в українському мовознавстві. Термін – головна мовна одиниця наукової лексики. У наш час науково-технічної революції, бурхливого розвитку наук кожна спеціальна галузь користується словами, якими називають поняття і явища, що є предметом наукового дослідження саме цієї галузі. Такі слова називаємо спеціальними словами, або термінами. У словниках їх так і позначають – спеціальне слово. Слово «термін» в Україні фіксується вже у ХVIII ст. Терміни – це слова або словосполучення, які вживаються в специфічній сфері мовлення і створюються для точного вираження спеціальних предметів, понять, явищ, ознак, дій.

Сучасна лексикографічна практика фіксує термінологію педагогіки, архітектури, астрономії, бактеріології, біології, біохімії, ботаніки, будівельної справи, бухгалтерії, ветеринарії, географії, геодезії, геології, дипломатії, друкарської справи, економіки, живопису та інших галузей.

У спеціальних наукових термінах концентрується квінтесенція (основа, сутність) кожної науки. Терміни, на думку Ш. Баллі, «є ідеальними типами мовного вираження, до яких неминуче прагне наукова мова». Термінологічній лексиці властива інформативність. Ознакою ж термінології є розвиток і упорядкованість.

Терміни допомагають гранично коротко висловити свої думки. Без них не можна обійтися в науковій літературі.

Термін (від лат. terminus «рубіж, межа») – це слово або словосполучення, що позначає поняття певної галузі науки, техніки тощо.

Терміни – це нейтральні за забарвленням слова, яким не властиві образність, експресивність, суб’єктивно-оціночні відтінки значень.

Сукупність термінів тієї чи іншої галузі знань або виробництва називається термінологією.

Система термінів однієї сфери називається термінологічною системою або терміносистемою.

Терміни вживаються в досить специфічній (науковій, публіцистичній, діловій та ін.) сфері мовлення.

Терміни – надзвичайно динамічний шар лексики. 90% нових слів – це терміни.

Терміни вивчає самостійна лінгвістична наука – термінознавство.

За вченим Д. С. Лотте існують такі вимоги до терміна та термінології:

- систематичність;

- незалежність від контексту;

- абсолютна і відносна однозначність;

- співвідношення між значенням терміна в цілому і значенням його складових;

- точність термінології та лаконічність терміна.

Інші науковці висувають такі вимоги:

- термін повинен бути однозначним у межах однієї наукової системи;

- термін повинен точно називати поняття, риси, ознаки позначуваного поняття (явища);

- термін повинен бути позбавленим емоційно-експресивного забарвлення і має бути стилістично нейтральним;

- термін не повинен мати синонімів, принаймні у межах однієї терміносистеми;

- термін повинен узгоджуватися із внутрішніми законами мови, яка ним користується, від нього мають легко утворюватися похідні терміни;

- термін повинен бути стандартним (загальновизнаним) і зафіксованим у термінологічному словнику.

Комплексний підхід з урахуванням ознак терміна знаходимо у визначенні А. А. Бурячка:

- співвідносність його з поняттям у системі певної галузі знань, що передбачає і його дефініцію (роз'яснення чи витлумачення значення (сенсу) терміну);

- однозначність у межах тієї терміносистеми, в якій він функціонує;

- обмеженість певною сферою вживання;

- відсутність емоційно-експресивного та стилістичного забарвлення.

Як виникають терміни? Учений Д. С. Лотте вважає, що найбільш поширеним способом творення науково-технічних термінів є зміна значення загальновживаного слова і виокремлює такі типи процесу:

- уточнення значення терміна;

- класифікаційна зміна значення терміна;

- зміна значення терміна за аналогією понять;

- зміна значення терміна за суміжністю понять.

Найбільш поширеним шляхом утворення терміна є використання загальновживаних слів у його функції, який базується як на узагальненій природі слова, так і на його смислотвірних можливостях. Терміни відрізняються від загальновживаних тим, що мають дефініцію, яка розкриває найбільш суттєві ознаки спеціальних понять.

Суть терміна як одиниці спеціального обмеженого функціонування визначається так:

Кожна галузь науки оперує своїми термінами, що становлять суть термінологічної системи даної науки. У складі термінологічної лексики виділяють такі групи термінів:

- загальнонаукові (вони використовуються в різних галузях науки і належать науковому стилю мови в цілому): еквівалент, експеримент, гіпотеза, проблема, прогресувати, теоріятощо;

- спеціальні (вони закріплюються за певними науковими дисциплінами, галузями виробництва і техніки) серед них розрізняють:

ü історичні (палеоліт, кам’яна доба, середньовіччя, епоха капіталізму і под.);

ü мовознавчі (крапка, займенник, наказовий спосіб, множина);

ü літературознавчі (дактиль, драма, гіпербола, епіграма, сонет);

ü філософські (діалектика, матеріалізм);

ü математичні (знаменник, частка, прямокутник, гіпотенуза);

ü ботанічні (хлорофіл, цитрус, хурма);

ü медичні (астма, діабет, ін’єкція, ефералган, бронхосан);

ü технічні(самоскид, трактор, конвейєр, відвантажувач) та інші.

До термінів ставляться такі вимоги:

- вони повинні вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику формі (справочинство, а не справо чинство, справовиробництво);

- кожен термін може мати лише одне значення у певній науці;

- використовуючи той чи інший термін, службовець повинен дотримуватися правил утворення від нього похідних форм;

- якщо певний термін, записаний у документі, викликає сумніви, то його написання чи тлумачення потрібно перевірити за словником.

Якщо документ «перенасичений» термінами, він не може справити хорошого враження.

Ступінь термінологізації наукових творів залежить від:

- характеру викладу;

- адресації тексту;

- ступеня володіння фаховою термінологією автора наукової праці.

Зауважимо, що мова деяких сучасних наукових праць так переобтяжена термінами, що стає важкою для сприймання навіть фахівцеві. Ознакою нашого часу є поширення термінів за межами наукових творів. Учені зауважують, що це дає підстави говорити про загальну термінологізацію сучасної мови.

Отже, терміни – це такі слова, які потрібно вживати в тексті лише тоді, коли досконало знаєш їх значення. Тому рекомендується:

- поновлювати в пам'яті значення потрібних для роботи термінів;

- постійно звіряти написання і значення термінів за словниками.

Термінологія виконує такі основні функції – позначає наукові поняття і задовольняє потреби спілкування фахівців – за умови, якщо вона є загальноприйнята, унормована, відповідатиме вимогам до термінів.

Кодифікація термінів – це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання.

Значення термінів зафіксовано у спеціальних словниках, довідниках.

Способи творення термінів. Терміни створюються засобами власної мови, запозичуються або конструюються з власних і запозичених складників (телетайп, фототелеграма) тощо.

Українська наукова мова має давні традиції термінотворення, її терміносистеми формувалися на власній мовній основі, засвоюючи те, що вже було напрацьовано. Співвідношення національного та міжнародного було й залишається каркасом у концептуальному підході до термінотворення.

Наукові терміни української мови утворюються такими основними способами:

- вторинна номінація – використання наявного в мові слова для називання наукового поняття: гідрометричний равлик, споживчий кошик, гальмівний барабан, відплив капіталу, миша комп’ютера, вексельний портфель, брівка траншеї, поливне крило (це найдавніший спосіб термінотворення);

- словотвірний – утворення термінів за допомогою префіксів (надвиробництво, перезволоженість), суфіксів (підгортальник, оборотність), складанням слів і основ (вакуум-помпа, матеріаломісткість, сумішоутворювач), скороченням слів (СЕП (система електронних платежів), МК (магістральний канал). Цей спосіб термінотворення – один із найпродуктивніших на всіх етапах становлення термінології, включаючи сучасний;

- синтаксичний – використання словосполучень для називання наукових понять: планування виробництва, капіталодефіцитні країни. Терміни-словосполучення становлять понад 70% сучасних термінів. Синтаксичний спосіб – найпродуктивніший спосіб творення термінів у наш час;

- запозичення – називання наукового поняття іншомовним словом: контролінг, ліверидж, седиментація, картридж, бюргшафт.

Причини запозичення термінів різноманітні:

- запозичення терміна разом з новим поняттям: бонус «додаткова винагорода», «додаткова цінова знижка», «комісійна винагорода»;

- паралельне використання власного і запозиченого терміна в різних сферах (наприклад, науковій і навчальній): іригація – зрошення; рамбурсувати – повертати борг; процент – відсоток; суфозія – вимивання; імпорт – ввіз;

- пошук досконалішого терміна, внаслідок чого паралельно існують запозичені й власні терміни: пролонгація – продовження терміну чинності угоди;

- відсутність досконалого власного терміна, який би відповідав вимогам до

терміна: ліквідат – юридична особа - боржник, до якої висунуто фінансові вимоги в зв’язку з її ліквідацією.

У термінах важливу роль відіграють іншомовні суфікси та префікси, які важливо знати і розуміти.Давньогрецька та римська культурна спадщина давно стала базою всієї європейської цивілізації. Тому важко переоцінити внесок класичних мов у мови європейського ареалу. Запозичення з давньогрецької та латинської мов становлять значний шар лексики не лише романських, але й германських та слов’янських мов.

Для багатьох мов європейського ареалу зручним стало впродовж десятиліть при конструюванні нових термінів використовувати інтернаціональні елементи. І по сьогодні відбувається утворення термінів у різних галузях знань (як природничих, так і гуманітарних наук), до яких, як складові частини термінів, увіходять корені, префікси та суфікси класичних мов. Кількість таких термінів у сучасному світі зростає майже у геометричній прогресії, що пов’язано з розвитком науково-технічної інформації, засобів цієї інформації, а також обумовлено розвитком і розгалуженням окремих наук.

Європейська цивілізація, спадкоємиця античної культури, використовує в термінологіях різних галузей науки і техніки давньогрецьку і латинську лексику, головним чином у вигляді терміноелементів (коренів, афіксів, афіксоїдів), що сполучаються між собою. Час довів не лише доцільність, але й необхідність звертатися при побудові термінів до античних лексико-словотвірних джерел. Використанню грецьких і латинських елементів у науковій і технічній термінологіях, особливостям їх функціонування присвячена велика кількість досліджень. Однак цю тему не можна вважати вичерпаною, оскільки галузеві термінології є відкритими системами, розвиток (або перебудова) яких викликає необхідність нового адекватного опису або переосмислення. Давайте зупинимось на деяких зразках терміноелементів античного походження.

Терміноелементи давньогрецького походження.

Авто... [грец. «autos» – сам] – перша частина складних слів, що має значення: 1) «автомобільний», напр., автобус; 2) «автоматичний», напр., автопілот; 3) «самохідний», напр., автокар; 4) «свій», «власний», напр., автобіографія.

Баро... [грец. «baros» – тягар, вантаж] – перша частина складних слів, що відповідає значенню «атмосферний тиск», напр., барометр.

Гала... [грец. «gala», «galaktos» – молоко, «galaktikos» – молочний] – перша частина складних слів, що за значенням відповідає поняттям: 1) «молочний», напр., галактометр; 2) «зоряний», напр., Галактика; 3) «святковий», «урочистий», «яскравий», напр., галаконцерт.

Дека... [грец. «deka» – десять] – перша частина складних слів, що означає «десять», «десяти», напр., декагон, «Декамерон».

Електро... [грец. «elektron» – бурштин ] – перша частина складних слів, яка за значенням відповідає поняттю «електричний», напр., електроприлад.

Крипто... [грец. «kryptos» – таємний, прихований] – у складних словах означає «таємно» або належність до якогось прихованого стану напр., криптографія.

...логія [грец. «logos» – слово, учення] – друга частина складних слів, яка відповідає поняттям: 1) «наука», напр., лексикологія; 2) «слово», напр., термінологія.

Метео... [грец. «meteora» – атмосферні явища] – перша частина складних слів, що означає: 1) «метеорологічний» напр., метеоролог; 2) «той, що стосується явищ земної атмосфери», напр., метеорит.

Нео... [грец. «neos» – новий] – перша частина складних слів, що має значення «новий», напр., неологізм.

...оід [грец. «eidos» – вигляд] – частина складних слів, яка вказує на схожість з чимось або походження від чогось, напр., ромбоїд, циліндроїд.

Пан... [грец. «pan» – усе] – у складних словах означає «те, що охоплює все, стосується всього», напр., пандемія.

Рео... [грец. «rheos» – потік] – перша частина складних слів, що відповідає поняттю «потік», напр., реостат.

Сейсмо... [грец. «seismos» – землетрус] – перша частина складних слів, що відповідає поняттям «землетрус», «підземний поштовх», напр., сейсмограф.

Техно... [грец. «techne» – майстерність] – частина складних слів, що відповідає поняттю «технологічний», напр., технологія.

Хроно... [грец. «chronos» – час] – перша частина складних слів, що відповідає поняттю «час», напр., хронологія.

Цикло... [грец. «kyklos» – коло] – перша частина складних слів, що відповідає поняттям «коло», «круг», напр., циклотрон.

Терміноелементи латинського походження.

Аква... [лат. «aqua» – вода] – перша частина складних слів, що має значення «вода», «водний», напр., акваланг.

Бі... [лат. «Ві» дво] – перша частина складних слів, що має значення «подвоєння», напр., біатлон.

Вело... [лат. «velox» (velocis) – швидкий] – перша частина складних слів, що має значення «велосипедний», напр., велоспорт.

Деци... [лат. «decima» – десята частина] – перша частина складних слів-найменувань одиниць фізичних величин, що відповідає поняттю «десята частина», напр., дециметр.

Відео... [лат. «video» – бачу, дивлюсь] – перша частина складних слів, що означає: 1) належність до галузі зображення різноманітних електричних сигналів на екрані електронно-променевої трубки, напр., відеоімпульс;
2) зв'язок з відеозаписом, напр., відеокасета.

Квазі... [лат. «quasi» – ніби, майже] – перша частина складних слів, що має значення: 1) «несправжній», напр., квазі-вчений; 2) «майже», напр., квазі-частинки.

Мото... [лат. «moto» – безперервно рухаю] – перша частина складних слів, яка має значення: 1) «моторний», напр., мотор-генератор; 2) «мотоциклетний», напр., мотодром.

Олео... [лат. «oleum» олія] – перша частина складних слів, що вказує на зв'язок з рослинними оліями або мінеральним маслом, напр., олеонафт.

...план [лат. «planum» – площина] – у складних словах відповідає поняттям «крило», «літальний апарат», напр., аероплан.

Радіо... [лат. «radius» – промінь] – перша складова частина слів, що має значення: 1) той, що стосується радіо, пов'язаний з ним, напр., радіограма;
2) той, що стосується радіоактивності, напр., радіоактивність.

Санти... [лат. «centum» – сто] – перша частина складних слів, що означає «сота частина», напр., сантиметр.

Турбо... [лат. «turbo» – вихор] – у складних словах має значення «обертання з великою швидкістю», напр., турбогенератор.

Ультра... [лат. «ultra» – за, понад] – перша частина складних слів, що означає «крайній», «за межами», напр., ультразвук.

...фікація [лат. «fikatio», «facio» – роблю] – друга частина складних слів, що означає здійснювання, втілювання, напр., електрифікація.

Хемі..., Хемо... [лат. «chemia» – хімія] – перша частина складних слів, що відповідає поняттю «хімічний процес», напр., хемілюмінесценція, хемосинтез.

Стійкі сполучення у науковому мовленні. Загальновизнано, що логічність, об’єктивність, послідовність і точність – ознаки, які вважають ідеалом наукової прози. Відсутність безпосереднього контакту між автором і читачем зумовлює необхідність підвищеної точності і аргументованості викладу інформації. Науковий текст характеризується не просто логічністю викладу як такого, а логічністю, вираженою спеціальними засобами, у першу чергу, мовними. Насамперед, серед них варто розглянути лексичні особливості мови наукового викладу. Інтерес до аналізу цих лексичних комплексів зумовлений, як правило, по-перше, авторськими проблемами його створення, а по-друге, проблемами сприйняття фахової інформації, тобто проблемами читача-фахівця конкретного напрямку підготовки.

Специфіка мови наукової літератури полягає в тому, що вона повинна передавати реальне співвідношення речей і явищ, і це, безумовно, вимагає специфічного добору мовних засобів. Такий добір здійснюється за рахунок термінології і ще в більшій мірі за рахунок великої кількості стійких словосполучень. Отже, стійкі і вільні одиниці відіграють істотну роль у науковій прозі, зокрема в науково-технічному тексті: вони є мовними засобами, що не просто забезпечують логічність викладу інформації, а виокремлюють її як найсуттєвішу рису викладу наукової інформації у формі різних жанрів.

Обговорювані стійкі словесні комплекси функціонують у загальнонаукових текстах (власне науковий академічний підстиль), наприклад: предмет дослідження, являє собою, вільна форма, зв’язана форма та ін. Усталені лексичні комплекси широко представлені і в інженерних текстах (науково-технічний підстиль).

Словосполученнями стійкого характеру називають термінологічні сполуки, що відтворюються спеціалістами в однакових готових формах, як у науково-технічному тексті, так і у фахових термінологічних словниках, наприклад: метод регуляції (МТ), обмінна динамічна ємність (ПЕ і ОНС) тощо.

Вільні термінологічні словосполучення – це ті, які мають здатність вживатися кожного конкретного разу в лексично оновленій формі, тобто головне слово кожного конкретного разу може мати нові залежні компоненти або власно оновлюватися, наприклад: адсорбційне очищення нафтопродуктів (стійке, ЗКК) – очистка нафтопродуктів (вільне); централізоване теплопостачання (стійке) – децентралізоване теплопостачання (вільне, ХТ) та ін.

За такими рисами як здатність відтворення в готовому вигляді, неможливість членування без спотворення семантико-синтаксичної єдності термінологічні словосполучення стійкого характеру схожі з фразеологічними сполученнями, наприклад: електричні системи (термінологічна сполука); Дамоклів меч, ахіллесова п’ята (фразеологічні сполуки). До останніх відносять ті, що відображають історію та особливості розвитку національної мови.

Проте є і відмінне. У термінологічному словосполученні стійкого характеру відсутнє емоційне забарвлення, крім того, коли додається нове слово або один із компонентів змінюється, і зміст сполуки, тоді мова йде вже про нове поняття. Наприклад: температура сухого термометра (стійке) ­– не прогнозована температура мокрого термометра (вільне, ПЕ і ОНС).

Можна вважати, що стійкість термінологічних словосполучень і можливість відтворюватися безліч разів у готовому вигляді безпосередньо залежить від загальновизнаної серед спеціалістів конкретної змістовної інформації, зафіксованої і переданої цими формами. Отже, динамічні зміни стійкого термінологічного словосполучення пов’язані з необхідністю вираження нових значень. Порушення зчеплень компонентів, заміна їх породжує труднощі у спілкуванні фахівців.

Інтерес до вивчення особливостей утворення і функціонування стійких словосполучень у науково-технічному тексті зумовлений проблемами, що виникають у автора під час перекладу російського інженерного тексту на українську: неврахування необхідності збереження повної форми термінологічного словосполучення стійкого характеру зумовлює труднощі у професійному спілкуванні фахівців. Про це ми поговоримо на занятті, присвяченому перекладу та редагуванню у професійній діяльності.

Сучасні проблеми української термінології. Вивчення проблем термінології надзвичайно актуальне з кількох причин.

По-перше, термінологія є головним джерелом поповнення лексичного складу високорозвинених сучасних мов. Саме термінологія як частина природної людської мови є найуніверсальнішим засобом зберігання, передавання, оброблення інформації. Обсяги ж інформації зростають шаленими темпами: за даними науковців, зараз її обсяги подвоюються через кожні п’ять-сім років, що спричиняє так званий «термінологічний вибух» – появу великої кількості нових термінів.

По-друге, наукове знання інтернаціональне за своєю природою. У сучасному світі відбуваються потужні інтеграційні процеси, які не оминають наукової сфери й висувають проблему міжнародної стандартизації термінів як основи для порозуміння між фахівцями різних країн.

По-третє, українська термінологія, яка повинна розвиватися разом із термінологіями інших національних мов, має низку специфічних проблем, зумовлених історично, гостру потребу в створенні національних термінологічних стандартів, термінологічних словників тощо.

Перейдемо до проблем сучасної термінології. Незважаючи на те, що вище було подано визначення, у термінознавстві поки ще немає загальноприйнятого визначення поняття «термін», але існує багато спроб це зробити. Чому це важко зробити? Через те, що термін є об’єктом дослідження кількох наук (логіки, лінгвістики, термінознавства тощо), і кожна з них намагається побачити ті ознаки у терміні, що є суттєвими саме з її точки зору. Отже, визначення статусу терміна, джерел формування української наукової термінології, лексикографічної фіксації та стандартизації термінів, розрізнення термінів та номенів – це найголовніші проблеми української термінології, які постійно перебувають у полі зору науковців. Номен – це лексична одиниця, за допомогою якої називають предмет, який бачать й сприймають, з визначенням його місця в системі класифікації та співвіднесеності з іншими предметами.

Ще однією із проблем, що порушується в сучасному термінознавстві, є визначення джерел українського термінознавства. Т. Лещук виокремлює п’ять шляхів розбудови української термінології:

- власномовні лексичні ресурси;

- перейменування наявних визначень;

- освоєння іншомовних запозичень;

- перехід в українську мову чужих слів-термінів (безпосередньо через інші мови);

- калькування чужих слів власними мовними ресурсами.

У своїх дослідженнях науковці підкреслюють, що окремі термінологічні системи мають дуже давню історію формування.

Аналізуючи термінологічні системи різних галузей науки, дослідники вирішують проблему формування термінологічних одиниць. Більшість дослідників відзначає, що продуктивним способом термінотворення є вживання загальномовної лексики в значенні терміна. Загальновживана лексика термінізується внаслідок вторинної номінації, що передбачає різні способи найменування, серед яких поширеним є доповнення семантики загальновживаного слова змістом терміна. Такий спосіб засвідчено при творенні багатьох терміноодиниць.

Проблеми українських термінів були під постійною увагою Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Цими проблемами цікавилися такі відомі вчені, як: О. Огоновський, І. Верхратський, І. Пулюй та ін. Сьогодні вчені повертають до життя давно забуті українські терміни (народні), які заборонено було вживати в науковій літературі з 30-их років. Це стосується усіх галузей і зокрема інженерної педагогіки.

Запитання і завдання для самоперевірки

1. Охарактеризуйте склад української лексики з стилістичного погляду.

2. Проаналізуйте склад професійної лексики вашого фаху.

3. Дайте визначення терміна, використавши точку зору на цей предмет декількох науковців.

4. Що таке термінологія?

5. Що таке терміносистема?

6. Що таке термінознавство?

7. Які існують вимоги до терміна і термінології у дослідженнях вчених?

8. Назвіть і прокоментуйте проблеми термінології.

9. Назвіть і проаналізуйте способи творення термінів.

10. Терміноелементи давньогрецького походження (приклади).

11. Терміноелементи латинського походження (приклади).

ЛЕКЦІЯ 8

Дата добавления: 2015-10-24