Переклад та редагування у професійній діяльності

ПЛАН

1. Коротка історія перекладу.

2. Суть і види перекладу

3. Типові помилки під час перекладу наукових текстів

українською мовою.

4. Значення перекладу в сучасному суспільстві.

Становлення українського перекладу – необхідна ланка в утвердженні освіти, науки та красного письменства, без яких немислима сьогоднішня Україна. На глибоке переконання Й.В. Гете, переклад – «один з найбільш важливих і найбільш суттєвих засобів спілкування між людьми». Навіть важко уявити собі, скільки інформації, цілих пластів чужомовної культури, духовного багатства втрачала б світова цивілізація у випадку відсутності перекладу як явища.

Коротка історія перекладу. Переклад завжди відігравав особливу роль у розвитку світової культури. Ф. Ніцше заявляє рішуче: «Міру відчуття історії тією чи іншою епохою можна виміряти по тому, як в цю епоху перекладають тексти, та по тому, як ця епоха намагається зробити своїм здобутком попередні часи та книги минулих епох». Переклад з'явився одразу після народження писемності. Найдавніша форма письма – шумерський клинопис – виникла в Месопотамії. Такі письмові знаки постали ще чотири з половиною тисячоліть тому у формі текстів на двох і трьох мовах, виконаних на глиняних табличках, знайдених під час археологічних розкопок. Саме давньовавілонські таблички релігійного змісту, написані шумерською та аккадською мовами, – найдавніші свідки перекладацької діяльності.

Найстародавніше зображення перекладача – на давньоєгипетському барельєфі – відноситься до ІІІ тис. до н.е.

Греко-римська антична епоха стала власне першою істотно відчутною епохою перекладу. Вже формуються перші перекладацькі концепції, наукова та практична вартість яких актуальна і сьогодні. Римляни активно перекладають з грецької наявні літературні твори.

Саме завдяки перекладу Рим зміг осягнути для себе найбагатше культурне надбання стародавньої Греції і долучитися до нього. У 240 році до н.е. грецький раб Лівій Андронік створив латинську версію Одіссеї і тим самим відкрив суворим римлянам ворота до скарбниці грецької літератури. Внаслідок цього переклад у Римі розцвів. Та й великі римські посли й оратори – Теренцій, Цицерон, Горацій, Вергілій – усі були блискучими перекладачами.

Античний світ поступово згасає і настає європейський період. Після того, як у Багдаді в ІХ-Х ст. вчені переклали арабською мовою низку наукових та філософських творів давньогрецьких авторів, вже в ХІІ ст. ці праці перекладалися латиною в іспанському місті Толедо. В ХІІІ ст. латина замінюється іспанською мовою. Головна увага звертається на переклади в царині математики, медицини, астрономії, астрології.

Разом з тим християнство принесло з собою Святе письмо, яке вимагало нових підходів. Святе письмо базувалося на шануванні Слова як окремої частки, котра єднає людину з Богом. Таке середньовічне сприйняття тексту дає ключ до розуміння середньовічної теорії перекладу.

Починаючи з ХІІ-ХІІІ ст., збільшується також частина світських перекладів. Завдяки перекладам поширюється рицарський роман в Англії, Іспанії, Італії, Німеччині, Норвегії, насамперед перекази французьких рицарських романів. Особливо популярним став давньофранцузький епос «Пісня про Роланда».

На Сході в середні віки також спостерігається розквіт перекладацької діяльності. В арабському світі він припадає на VІІІ-ХІІІ ст., тобто в епоху поширення ісламу. Оскільки мусульманська філософія спирається на грецьку філософію, насамперед, Аристотеля, то й відповідними стають об'єкти перекладу. Виникають могутні перекладацькі центри в Ірані, Сирії. Ще більшу активність проявляють перекладачі Індії. Робляться переклади більше, ніж на 300 мов, насамперед із санскриту. Яскравими стали перекладацькі традиції в Кореї (з китайської та на китайську мову), в Тибеті (як правило, в монастирях), в Монголії. Слабшими ці традиції виявилися в Китаї через його історичну та культурну самодостатність у цьому регіоні. Таким чином, аж до ХХ ст. в Китаї практично нічого не перекладалося. Подібне стосується також середньовічної Японії.

З появою перших університетів у Європі ХІІ-ХІІІ ст. виникають нові перекладацькі центри та їх особливості (Болонья, Париж, Оксфорд, Валенсія і т. ін.). Латинь стає мовою університетської освіти та науки. Обожнювання та пієтет перед релігійними текстами переростає в інтерес до їх змісту. З'являються перші теоретичні узагальнення, наприклад, погляди Роджера Бекона (ХІІІ ст.) в його творі «Opus majus», де він зазначає, що в перекладі неможливо все передати, бо мови різні та своєрідні, тому він закликає перекладачів удосконалювати свої знання іноземних мов.

Відновлюється зацікавлення до античних творів, насамперед, Вергілія, Тита Лівія, Саллюстія. Перекладаються твори передової на той час італійської літератури, насамперед, Данте, Петрарка, Боккаччо.

XVIII ст. було століттям протиборства трьох контрастних підходів: тенденції до буквального, до вільного та адекватного перекладів.

Класицизм поставив вимоги єдності місця, часу та стилю. Все, що не вкладалося в рамки класичних прописів, нехтувалося: відкидалося або прикрашалося. У таких «прикрашених перекладах» не знаходило місця все, що могло не сподобатися читачам і в той же час додавалося дещо нове на догоду читачам.

У Росії великого поширення художній переклад набув у період класицизму та Просвітництва – другій третині XVIII століття. Властивою рисою цього перекладу було класичне намагання відтворити смисл перекладних творів, що часто призводило до їх вільної інтерпретації.

Перший етап українського перекладу започаткував у 1797 р. вільною бурлескно-травестійною інтерпретацією «Енеїди» Вергілія полтавчанин І.П.Котляревський (1769-1838).

На 2-му етапі – у 40–50-ті роки XIX ст. Т. Г. Шевченко(1814-1861) істотно збагатив український художній переклад циклом «Давидові псалми», фрагментами з Осії, Ісайї, Ієзікіїля, де він, узявши за основу слов'янську версію Кирила і Методія, поєднав дбайливий переклад окремих фрагментів текстів із романтичним переспівом інших фрагментів. При цьому, зберігаючи образну систему оригіналів, поет надав їм нове ідейне звучання, зумовлене демократичним світоглядом: «Єрусалимом був для нього Київ».

У другій половині XIX ст. національний (народницький) рух на Україні, який знайшов своє вираження і в літературній творчості та перекладі, набрав сили, на що царизм прореагував забороною української мови та культури у Валуєвському указі 1863 р. та Емському указі 1876 р. Обидва ці акти категорично виключали появу друком перекладів українською мовою.

На другу половину XIX ст., яка започатковує період критичного реалізму, припадає творчість геніїв українського народу, що, на противагу романтичним сюжетам попередників, відбирали актуальні на той час ідейно-спрямовані твори. У такий спосіб Т. Г. Шевченко, І. Я. Франко, Л. Українка,
П. Грабовський та ін. уславилися своїми перекладами, що мали націєтворчий, виховний і політичний характер. Саме І. Я. Франко, ґрунтуючись на досягненнях тогочасної філології та літературознавства, своїми рецензіями та розвідками 1880-х рр. започаткував українське перекладознавство.

Найвизначнішим теоретиком перекладу в Україні був Максим Рильський. Його книжка «Мистецтво перекладу», в якій зібрано статті, доповіді, листи поета стосовно теми перекладу, залишається найкращим підручником не тільки для перекладачів-початківців, а й для досвідчених майстрів.

ХХ та ХХІ ст. – це століття контактів і перекладів, які прокладають мости взаєморозуміння між прірвою різних цивілізацій. Прагнення до взаєморозуміння сприяє актуальності перекладу, який у новій лінгвістичній науці – перекладознавстві – традиційно розглядають як процес та його результат. Перекладяк процес полягає у творчому відтворенні оригіналу (оригінального тексту, чи ОТ) засобами іншої мови, результатом чого стає паралельний перекладений текст (ПТ). Зупинимося на категорії тексту, творчій специфіці ОТ та ПТ. Врахуємо при цьому об'єкт перекладознавства, яким (як у лінгвістиці) постають саме системи двох мов.

Видатний американський лінгвіст Ю. Найда, який зробив великий внесок у розвиток сучасного перекладознавства, пропонує звести різні теорії перекладу до чотирьох основних підходів: філологічний, лінгвістичний, комунікативний та соціосемантичний.

Філологічний напрямок виник історично раніше інших, зосередився в основному на проблемі відповідності перекладу тексту оригіналу, на принципах адекватності перекладу, заснованих на філологічній інтерпретації перекладних текстів. Визначення понять адекватності й еквівалентності і сьогодні залишається в центрі уваги перекладачів.

Лінгвістичний підхід представляється природним наслідком того, що переклад завжди має справу з двома мовами. Основна увага приділяється змістовним відносинам між оригіналом і перекладом.

В основі комунікативного підходу лежить запозичення в теорії комунікації основних понять, як джерело, повідомлення, рецептор, зворотний зв'язок, процесів кодування і декодування.

Соціосемантичний підхід зосереджує увагу на соціальних аспектах і взаємодії різних знакових систем у реальних актах вербальної комунікації.

Суть і види перекладу. Переклад – один із найважливіших шляхів взаємодії національних культур, дієвий спосіб міжкультурної комунікації. Мета будь-якого перекладу – донести до читача, який не володіє мовою оригіналу, і ближче ознайомити його з відповідним текстом. Перекласти – означає точно й повно висловити засобами однієї мови те, що вже зафіксовано засобами іншої мови у нерозривній єдності змісту і форми.

Розвиток науки у наш час неможливий без обміну спеціальною інформацією, що з'являється в різних країнах у наукових періодичних виданнях, спеціальних бюлетенях, монографіях тощо.

Переклад – процес відтворення письмового тексту чи усного вислову засобами іншої мови; результат цього процесу.

Процес перекладання – це цілеспрямований процес, який охоплює такі етапи: зорове чи слухове сприймання інформації чужою мовою, усвідомлення її змісту; аналіз інформації мовою оригіналу і синтез рідною мовою; відтворення змісту рідною мовою.

Види перекладу: усний (послідовний і синхронний).

Усний переклад використовують для обміну інформацією під час особистого контакту фахівців під час укладення контрактів, на виставках, міжнародних науково-технічних конференціях, симпозіумах, на лекціях тощо. Усний переклад роблять негайно.

Послідовний переклад – це усний переклад повідомлення з однієї мови на іншу після його прослухування.

Синхронний переклад робить перекладач-професіонал одночасно з отриманням усного повідомлення.

Письмовий переклад виконують, користуючись довідковою літературою.

Спосіб перекладу: буквальний і адекватний.

Буквальний переклад називають також дослівним, у такому перекладі можуть зберігатися порядок слів та граматичні конструкції, невластиві мові, якою перекладають (Ваш проект самый интересный. – Ваш проект самий цікавий).

Адекватний переклад точно передає зміст оригіналу, його стиль, і відповідає усім нормам літературної мови (Клиент проживает по адресу. – Клієнт мешкає за адресою).

Види перекладу за змістом:

- суспільно-політичний, який передбачає усне чи письмове відтворення засобами іншої мови суспільно-політичних матеріалів: виступів та заяв політичних діячів, інтерв'ю, матеріалів брифінгів, прес-конференцій, дипломатичних документів, наукових праць з політології, соціології тощо;

- художній, тобто переклад творів художньої літератури (поезія, проза, драма). Художній переклад надає змогу кожному народові долучитися до скарбів світової літератури, а також сприяє популяризації національної культури. Твори світової класики українською перекладали Леся Українка, Іван Франко, Максим Рильський, Микола Лукаш, Григорій Кочур та багато інших;

- науково-технічний (технічний) – переклад, який використовують для обміну науково-технічною інформацією між людьми, які спілкуються різними мовами.

Етапи повного перекладу наукового тексту:

- читання всього тексту з метою усвідомлення змісту;

- поділ тексту на завершені за змістом частини, їх переклад;

- стилістичне редагування повного тексту.

Стилістичне редагування повного тексту передбачає: оформлення тексту відповідно до норм літературної мови, усунення повторів; усі терміни і назви мають бути однозначними; якщо думку можна висловити кількома способами, перевагу слід віддати стислому, якщо іншомовне слово можна без шкоди для змісту замінити українським, то варто це зробити.

Реферативний переклад – це письмовий переклад заздалегідь відібраних частин оригіналу, що складають зв’язний текст. Виклад основних положень змісту оригіналу, що супроводжується висновками й оцінювання.

Реферативний переклад у 5-10 і більше разів коротший за оригінал.

Етапи першого реферативного перекладу:

- ознайомлення з оригіналом;

- за потреби – вивчення спеціальної літератури;

- виділення в тексті основного і другорядного;

- перечитування основної частини, усування можливих диспропорцій, нелогічності;

- переклад основної частини, зв’язний і логічний виклад змісту оригіналу.

Виділення в тексті основного і другорядного передбачає: відступи, повтори, багатослівність, екскурси в суміжні галузі тощо.

Етапи другого реферативного перекладу:

- докладне вивчення оригіналу;

- стислий виклад змісту оригіналу за власним планом;

- формулювання висновків, можливе висловлення оцінки.

Анотаційний переклад – це стисла характеристика оригіналу, що є переліком основних питань, іноді містить критичну оцінку. Такий переклад дає фахівцеві уявлення про характер оригіналу (наукова стаття, технічний опис, науково-популярна книга), про його структуру (які питання розглянуто, у якій послідовності, висновки автора), про призначення, актуальність оригіналу, обґрунтованість висновків тощо. Обсяг анотації не може перевищувати 500 друкованих знаків.

Автоматизований (комп'ютерний) переклад. Машинний переклад у сучасному розумінні цього терміна вперше було зроблено 1954 року в Джорджтаунському університеті. Сьогодні створено багато експериментальних і практичних систем автоматичного перекладу, напр., системи SYSTRAN, LOGOS, ALPS, METAL, GETA, EUROTRA тощо, до яких входить понад 15 версій для різних пар мов.

Під час перекладання комп'ютер працює на різних мовних рівнях: розпізнає графічні образи, робить морфологічний аналіз, перекладає слова і словосполучення, аналізує синтаксис тексту (словосполучення і речення), проводить семантичні (смислові) перетворення, що забезпечує змістову відповідність уведеного й отриманого речення або тексту. Перекладання тексту з однієї мови іншою є важким завданням для комп'ютера, оскільки вимагає не заміни слів однієї мови словами іншої, а відтворення думок у повному обсязі, з усіма відтінками, тому проблема створення систем досконалого машинного перекладу є частиною проблеми створення штучного інтелекту.

Сучасні програми комп'ютерного перекладу можна з успіхом використовувати, проте перекладений текст слід перевірити, звернувши особливу увагу на переклад власних назв, термінів, слів у непрямому значенні та багатозначних, паронімів, омонімів, граматичних форм тощо.

Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською мовою. Науково-технічні терміни як мовні знаки, що репрезентують поняття спеціальної, професійної галузі науки або техніки, становлять суттєву складову науково-технічних текстів і є однією з головних причин виникнення труднощів при перекладі з огляду на їх неоднозначність, відсутність перекладних відповідників (у випадку термінів-неологізмів) та національну варіативність.

Також при перекладі значні труднощі іноді виникають через те, що в лінгвістичному аспекті терміни, як і інші слова мови, мають явище багатозначності. У мові науки і техніки це явище поширене через те, що у терміносистемах різних галузей науки і техніки широко застосовується так зване семантичне словотворення, коли існуючій формі слова приписується те чи інше значення.

У деяких випадках один і той же термін має різні значення в межах різних наук. Особливі труднощі для перекладу становлять випадки, коли один и той же термін має різне значення в залежності від приладу чи обладнання. Вирішальним при перекладі багатозначного терміна є контекст.

У спеціальному тексті нерідко буває елемент новизни, який є особливо цікавим для читача, але пов'язаний із вживанням нових термінів (термінів-неологізмів), ще не зафіксованих у словниках. Зрозуміло, що такі випадки можуть створювати серйозні проблеми для перекладача. Основна умова подолання цих труднощів полягає у детальному аналізі описуваного явища і передачі його термінами, що вже є усталеними в науці. Актуальні наукові проблеми, найновіші технічні винаходи і відкриття висвітлюються у друкованих виданнях і перш за все – у періодичних виданнях, до яких і повинен звертатися перекладач.

Окрім термінів, технічні тексти характеризуються вживанням спеціальної технічної фразеології. Сюди також належать випадки, коли загальновживане слово в певних словосполученнях набуває термінологічного значення.

Характерною рисою сучасної науково-технічної літератури є використання скорочень та абревіатур.

Науково-технічна література є сферою широкого вживання різних скорочень – як тих, що увійшли до мови і зафіксовані у словниках, так і авторських, оказіональних, що створені тільки на конкретний випадок і зафіксовані лише в одному тексті. У деяких видах текстів скорочення іноді становлять 50 відсотків усіх слововживань та 15 відсотків словникового складу. З точки зору їх перекладу, зазначений розподіл скорочень доцільний тому, що останні, як правило, мають свої відповідні повні форми у конкретному тексті, що перекладається, і їх розуміння звичайно не викликає труднощів, тоді як при перекладі перших іноді можуть не допомогти й перекладні словники скорочень, якщо вони не містять потрібного скорочення.

Слід пам'ятати, що в процесі перекладу загальноприйняті, тобто офіційні скорочення не можна довільно змінювати та замінювати.

Серед лексичних труднощів перекладу науково-технічного тексту слід виділити наявність певної групи інтернаціональних слів, які, незважаючи на схожість звучання у різних мовах, відрізняються в кожній мові своєю семантикою і стилістичним забарвленням. У теорії перекладу такі слова відомі як «зрадливі друзі перекладача».

Часто студенти на підставі зовнішньої схожості двох лексичних одиниць різних мов ототожнюють їх значення. Це призводить до помилкового сприймання інформації іноземною мовою, а отже до спотворення змісту тексту, що перекладається.

Складність перекладу слів подібного звучання – «зрадливих друзів перекладача» – полягає в необхідності правильного добору значення слова, яке відповідало б змісту конкретного тексту. Нехтування контекстом є найчастішою причиною смислової помилки. Саме контекст ліквідовує багатозначність слова і забезпечує конкретизацію того чи іншого значення.

Якщо лексичні відмінності в тексті є очевидними (наявність спеціальної лексики, термінів), то у граматичному плані вони значно менш виразні, однак не менш різноманітні.

Однією з найпомітніших граматичних особливостей науково-технічних текстів є велика кількість різного роду поширених складних (у першу чергу - складнопідрядних) речень, що вживаються для передачі типових для наукового викладу логічних відношень між об'єктами, діями, подіями та фактами.

Граматична структура речення науково-технічних текстів має ряд особливостей:

- наявність довгих речень, які включають велику кількість другорядних і однорядних членів. При цьому залежні від підмета і присудка слова часто стоять на відстані від того слова, яке вони визначають;

- вживання багатокомпонентних атрибутивних словосполучень;

- вживання означень, утворених шляхом стяжки цілих синтаксичних груп;

- вживання синтаксичних конструкцій, пасивних конструкцій, зворотів;

- наявність пропусків деяких службових слів (артиклів, допоміжних дієслів) особливо в таблицях, графіках, специфікаціях.

Між науково-технічними текстами, написаними різними мовами, існують значні граматичні відмінності, зумовлені особливостями граматичної будови мови, нормами і традиціями письмового наукового мовлення.

Саме розбіжності в будові мов, у наборі їхніх граматичних категорій, форм та конструкцій і спричиняють значні граматичних труднощів перекладу.

Нерідко труднощі виникають при перекладі науково-технічного тексту у зв’язку з відмінністю синтаксичної системи мов: послідовність елементів висловлювання в мові оригіналу та українській мові може не збігатися.

До граматичних труднощів перекладу також належать ті граматичні явища мови тексту оригіналу, що мають відмінні від відповідних граматичних явищ мови перекладу функціональні характеристики.

Лексика і граматика також тісно пов’язані із жанрово-стилістичними проблемами, оскільки до стилістичних характеристик тексту відносяться такі особливості, як:

- частотність вживання в текстах певних слів, які притаманні тій чи іншій галузі;

- застосування певних граматичних форм;

- вживання тих чи інших граматичних структур.

Існування жанрово-стилістичних проблем науково-технічного перекладу пов’язані з певними розбіжностями у стилістичних і жанрових нормах подання інформації в науково-технічних текстах мови оригіналу та української мови, особливостями вживання слів і сталих образних і необразних словосполучень.

Серед жанрово-стилістичних труднощів перекладу науково-технічних текстів українською мовою варто виділити такі:

- переклад, так званих, метафоричних термінів;

- переклад образної та необразної фразеології;

- переклад різноманітних кліше;

- наявність у такого роду текстах розмовних лексичних елементів.

Для подолання цих труднощів перекладачеві слід, перш за все, навчитися ідентифікувати такі проблеми в науково-технічному тексті. Крім того, потрібно формувати навички для подолання різноманітних стилістичних труднощів перекладу із урахуванням норм української мови та жанрових норм культури мови оригіналу. Перекладачеві потрібно не тільки знати, а також вміти застосовувати адекватні способи та прийоми перекладу тих елементів науково-технічного тексту, що визивають найбільші труднощі. А також не слід забувати про прагматичну адаптацію оригінального тексту під час перекладу.

При перекладі науково-технічної літератури особливо важливе значення має предмет перекладу. Обов'язковою умовою повноцінного перекладу будь-якого спеціального тексту, особливо науково-технічного, є повне розуміння його перекладачем. Перекладач повинен орієнтуватися у тій предметній галузі, до якої належить призначений для перекладу текст. Механічне заучування термінів, без проникнення у їх сутність, без знання самих явищ, процесів та механізмів, про які йдеться в оригіналі, може призвести до грубих помилок у перекладі. Перекладач повинен детально вивчити ту область науки і техніки, в якій він працює. Тільки тоді він зможе сміливо користуватися відповідними термінологічними словниками.

Під час перекладу важливо правильно зрозуміти зміст речень, смислові відношення між реченнями та значення метатекстових елементів, що беруть участь в організації тексту. Природно, що найбільший комплекс граматичних проблем перекладу пов'язаний із розумінням синтаксичної структури та морфологічного складу речень як мовних елементів, що є безпосередніми носіями предметної інформації.

При перекладі науково-технічних текстів, слід брати до уваги такі рекомендації. Передусім потрібно прочитати текст повністю, звернувши увагу на заголовок, оскільки він відбиває головний зміст тексту. Після загального ознайомлення зі змістом тексту його треба перекладати речення за реченням. Неодмінно належить враховувати структурний тип речення (просте, складносурядне, складнопідрядне).

Ознайомлюючись із синтаксичною побудовою речення, слід насамперед звернути увагу на присудок, який має своє постійне місце і обов'язково містить дієслово з яскраво вираженою морфологічною характеристикою.

Під час перекладу науково-технічного тексту неодмінно треба пам'ятати про розбіжності в побудові речень мови оригіналу та української мови, про відмінність системної організації мов.

Головну увагу під час перекладу варто спрямовувати на його адекватність і точність, враховувати кінцеву мету – якнайточніше відтворення оригіналу засобами української мови.

Значення перекладу в сучасному суспільстві. До числа професій, які виникли ще на початку зародження людської цивілізації, слід віднести так конче потрібний, але водночас порівняно маловідомий фах усного та письмового перекладача. Більше того, ще досі рідко хто бачить межі та особливості цих двох видів предметної діяльності, що відбивається на соціальному, освітньому й навіть матеріальному статусі особи перекладача. Разом з тим вага його в суспільстві невпинно зростає, з'являються нові складні форми праці перекладача в офіційних установах, у міжнародних організаціях, в економічних структурах, як і також молода професія усного «конференцперекладача». ХХ століття називали ще й віком репродукування, оскільки на часі було засвоєння та узагальнення інформації, набутої окремими науковими школами, колективами, націями, регіонами, цивілізаціями, що готувало підґрунтя для процесів глобалізації в ХХІ столітті. Зачепили ці процеси й динаміку мовної політики та планування. Якщо сьогодні за певними критеріями нараховують від 2 до 6 тисяч мов, то мовознавці з гіркотою схиляються до того, що в ХХІ столітті їх кількість зменшиться удвічі, а це може серйозно збіднити світову культуру. З іншого боку, має місце процес утвердження найпоширеніших мов, завоювання ними мовного ареалу, витісняючи чи остаточно нівелюючи ще животіючі мови. В даному контексті цікаво спостерігати «опирання» молодих незалежних націй і держав цьому процесові та намагання утвердити рідну мову в сонмі перспективних мов світу. Сподіваємося, цієї мети досягне й українська мова, до чого повинні долучатися також вітчизняні перекладачі. В цьому полягає патріотичне й політичне покликання останніх.

Перекладач наводить містки між культурами, наукою, політикою різних народів, що є результатом взаємозбагачення. Недарма Б. Шоу повторював: «Якщо в тебе є яблуко і в мене є яблуко, і ми обміняємося ними, то в кожного залишиться по яблуку. Якщо ж у тебе є ідея, і в мене є ідея, то, обмінявшись ними, кожен з нас матиме вже по дві ідеї». Хоча кількість мов і буде зменшуватися, але кількість перекладачів буде зростати, як і потреба в них. За окремими підрахунками нині на планеті задіяні повністю або частково як перекладачі понад 100 тисяч фахівців. Серед об'єктів перекладу є особливо популярні, проте найчастіше перекладалася Біблія, яку отримали різними мовами близько 15 000 народів, ще близько 500 перекладів іншими мовами знаходяться в процесі написання.

У ставленні людини до навколишнього середовища все більшу роль відіграє іноземна інформація, що зумовлюється як партнерствами між державами, розвитком економіки, туризму, мистецтва, техніки, науки, шоубізнесу, телекомунікацій, так і навіть певними негативними процесами на кшталт проблем біженців та шукачів прихистку. Одним словом, питання інтернаціоналізації продукують потребу міжнародного взаєморозуміння.

Дані процеси стають особливо актуальними для нашого континенту у зв'язку з розширенням Європейського Союзу та намаганнями напрацювати в ньому цивілізовані засади внутрішньої мовної політики, яка базуватиметься, насамперед, на англійській, німецькій та французькій мовах. Слід зазначити всезростаючу роль німецької мови, надто на теренах Центральної Європи. На політичних переговорах в режимі «віч-на-віч» колосальну роль відіграє «людина за кулісами» – перекладач. Останній повинен володіти поряд з блискучими знаннями чужоземної та державної мов такими енциклопедичними знаннями, які стосуються багатогранних тем предмета переговорів.

Незалежна Україна намагається останнім часом надолужити прогаяне, тому звертає все більшу увагу на розвиток перекладацького фаху. Йдеться як про усний, так і письмовий переклади. В Україні формуються власні терміносистеми, які орієнтуються безпосередньо на мови-продуценти, а не лише на російську мову, що було неможливим за часів Радянського Союзу.

Дайте відповіді на запитання

1. Історія найдавніших пам’яток перекладу.

2. Переклади часів християнства в Європі і часів ісламу на Сході.

3. Кращі перекладачі України.

4. Послідовний і синхронний види перекладу.

5. Буквальний і адекватний способи перекладу.

6. Види перекладу за змістом.

7. Етапи повного перекладу наукового тексту.

8. Реферативний переклад, його етапи.

9. Автоматизований (комп’ютерний) переклад.

10. Видатні особистості про важливість перекладу для сучасного світу.

11. Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською мовою.

12. Значення перекладу у сучасному світі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Антоненко-Давидович Б.С. Як ми говоримо.-К.: Либідь, 1991.

2. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Л., 1990. – 317с.

3. Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови. Навчальний посібник.-К.: „АТРЕК”, 1999.

4. Волкотруб Г.Й. Практична стилістика сучасної української мови. – К.: ТОВ „ЛТД”, 1998.

5. Глущик С.В. та ін. Сучасні ділові папери: Навчальний посібник.-К.: АСК, 1998.

6. ГлущикС. В. та ін. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. / С. В. Глущик, О. В. Дияк, С. В. Шевчук. — 4-те вид., переробл. і допов. — К.: А.С.К., 2008. — 400 с.

7. Головач А.С. Зразки оформлення документів: Для підприємств і громадян.-Донецьк.: Сталкер. 1997.

8. Головащук С.І. Українське літературне слововживання: Словник-довідник.-К.: Вища шк., 1995.

9. Гринчишин Д.Г. та ін. Словник-довідник з культури української мови. – Л.: Фенікс, 1996.

10. Гринчишин Д.Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови.-К.: Рад.шк., 1986.

11. Гриценко Т. Б. Українська мова за професійним спрямуванням. Навч. пос. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 624 с. (Вище написане з цього посібника).

12. Єгорова Т. Д. Практичний курс української мови. 2-ге вид. випр. — К.: Центр учбової літератури, 2010. — 160 с.

13. Зубков М.Г. Мова ділових паперів.-Х.: Фоліо, Майдан, 1999.

14. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. 3-є вид. – доповнене. – Х.: Торсінг, 2003 р. – 448 с.

15. Івченко А. Тлумачний словник української мови.-Х: Фоліо, 2001.

16. Карабан В.І. Переклад англійської наукової і технічної літератури. – Вінниця: Нова книга, 2002. - 564с.

17. Коваль А.П. Культура ділового мовлення.-К.: Вища шк., 1974.

18. Козачук Г.О. Українська мова. Практикум..-К.: Вища шк., 1991.

19. Кочан І.М., Токарська А.С. Культура рідної мови.-Л.: Світ. 1996.

20. Кочерган М. Словник українських міжмовних омонімів. К.: Академія, 1997.

21. Культура української мови: Довідник/За ред. В.М. Русанівського.-К.: Либідь 1990.

22. Марта Мартинюк, Богдан Якимович. Ділове українське мовлення: Навчально-методичний посібник для студентів навчальних закладів фізичного виховання і спорту. – Львів, 1998. – 65 с.

23. Новий російсько-український словник-довідник/ Укладачі: С.Я.Єрмоленко, В.І.Єрмоленко,К.В. Ленець, Л.О. Пустовіт.-К.: Довіра, 1996.

24. Онуфрієнко Г. С. Науковий стиль української мови: Навчальний посібник з алґоритмічними приписами. — 2-ге вид. перероб. та доп. — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 392 с.

25. Пазяк О.М., КисільГ.Г. Українська мова і культура мовлення.-К.: Вища шк., 1995.

26. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика.-К.:Либідь, 1992.

27. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови.-К.: Либідь, 1992.

28. Пустовіт Л.О. та ін. Словник іншомовних слів.-К.: Довіра, 2000.

29. Російсько-український словник наукової термінології: Суспільні науки.-К.: Наукова думка, 1994.

30. Сухенко К.М. Лексичні проблеми перекладу. - К.: вид-во Київ. ун-ту, 2000. – 124с.

31. Тараненко О.О., Брицин В.М. російсько-український словник: сфера ділового спілкування.-К.: Український науково-виробничий центр „Рідна мова”, 1996.

32. Швейцер А.Д. Теория перевода: Статус, проблемы, аспекты. - М.: Наука, 2003. – 75с.

33. Ятель Г.П., Гіленко І.О., Мариненко Л.Я., Мироненко Т.С. – Німецька мова. Поглиблений курс.- К.: Вища школа, 2002. – 214с.

34. Тараненко О.О., Брицин В.М. російсько-український словник: сфера ділового спілкування.-К.: Український науково-виробничий центр „Рідна мова”, 1996.

35. Ющук І. П. Вступ до мовознавства: Навч. посіб. – К.: Рута, 2000.
128 c.

36. Ющук І. П. Практикум з правопису української мови. – К.: освіта, 1994 – 254 с.

ЗМІСТ

Лекція 1.Сучасна українська літературна мова. Науковий стиль………….
Лекція 2.Писемне ділове мовлення. Документ як основний вид офіційно-ділового стилю ………………………………………………………
Лекція 3. Основи грамотності в засвоєнні мовних норм та використанні стилістичних засобів……………………………………………………………
Лекція 4. Усне ділове мовлення та культура спілкування…………………
Лекція 5. Публічний виступ у діловому мовленні …………………………..
Лекція 6. Мовна культура як запорука успішної професійної діяльності …
Лекція 7. Термінологія у професійному спілкуванні ………………………
Лекція 8. Лексикографія як теорія і практика укладання словників ………
Лекція 9.Переклад та редагування у професійній діяльності………………
Використана література……………………………………………………...

Дата добавления: 2015-10-24