Використання іншомовних слів у фаховому мовленні.

Іншомовні слова все ширше входять в українську мову. Прямування української економіки до ринкової, намагання України інтегруватися у світове господарство дало поштовх до активного поповнення її лексики словами іншомовного походження - термінами з фінансової, банківської, зовнішньоторговельної галузі, сфери комп’ютерних технологій, наприклад: оферта, акцепт, файл, байт тощо.

Під час вивчення теми “Лексика” ми вже зупинялися на запозичених словах. Тому студентам слід пригадати, чим вирізняються слова запозичені від власне українських:

- майже всі слова, які починаються на а, е, і, - іншомовного походження: аудит, емісія, інспекція, інвестиція;

- іншомовним словам властиві важкі для вимови збіги приголосних: абстрактний, пункт, шифр; також наявні збіги голосних: ідеал, океан, поет; в українських словах збіги голосних бувають лише на межі префікса і кореня: виорати, приозерний, наодинці;

- іншомовними є слова, що мають звук [ф] (за винятком слів: Фастів, форкати): фактура, франчайзинг, футбол, ефективний;

- в іншомовних словах немає чергування о, е, з і та випадних о, е: бетон - бетону, камін – каміна (порівняйте: укр. дзвін - дзвону, камінь - каменя), бюлетень – бюлетеня, брелок – брелока (порівняйте: день – дня);

- в іншомовних словах багатоскладовий корінь, префікси і суфікси відмінні від споконвічно українських: ім-порт, екс-порт, транс-планта-ція, ре-планта-ція, демократ-изм, демонстр-ант, демонстр-ація;

- частина іншомовних слів з кінцевим голосним не відмінюється: амплуа, метро, радіо, шосе.

Зловживати словами іншомовного походження не можна. Так само, як держава повинна дбати про вітчизняного виробника, вона має піклуватися і про розвиток державної мови. Слід критично ставитись до вживання запозичених слів, щоб не стати схожим на героя гуморески В.Кривушанського:

“Менеджер обсервував свій пейджер. До ланчу він мав ще зустрітися в офісі з дилером і факсом пролонгувати бартерний ченч з іпотечним банком, після чого ексклюзивом видати франчайзинг для інституту консалтингу інновацій” (ж. Київ. – 1997.- № 5-6. – С. 170-171.).

Ділове мовлення, як і інші галузі людської діяльності, також поповнюються новими словами: факс, телекс, ксерокопія тощо.Проте в словник ділової термінології повинні увійти лише ті іншомовні терміни, які набули міжнародного визнання й давно використовуються у вітчизняній практиці діловодства.

Правильне й доречне вживання іншомовних слів у діловому тексті потребує певних зусиль з боку укладача документа, вимагає від нього знання цілого ряду правил.

По-перше, іншомовне слово повинне бути необхідним, тобто у нього в українській мові не повинно бути відповідників з тим самим обсягом значення. Так, не слід вживати - не як терміни, а як загальновживані слова - запозичення типу координувати (бо є погоджувати), пролонгувати (є продовжувати), лімітувати (є обмежувати), превалювати (є переважати), домінувати (панувати, переважати), симптом (ознака), фіксувати (записувати, запам'ятовувати), локальний (місцевий), апелювати (звертатися), репродукувати (відтворювати, відтворити), прерогатива (перевага), анархія (безпорядок, безлад) та ін. Зверніть увагу, що тут йдеться про вживання типу: є пропозиція припинити дебати (треба обговорення), бо нас лімітує (треба обмежує) час.

По-друге, іншомовне слово повинне вживатися правильно й точно – саме в тому значенні, з яким воно запозичене.

По-третє, запозичене слово в тексті документа повинно бути зрозумілим для тих, хто буде ознайомлюватися з цим документом, опрацьовувати його. Очевидно, на мову ділових документів впливає мова науки, але не завжди цей вплив може викликати схвалення.

По-четверте, не рекомендується в тексті одного документа вживати на позначення того самого поняття і запозичене, і власномовне слово (конвенція -угода, екстраординарний - особливий, патент - авторське свідоцтво). Автор документа мусить зупинити свій вибір на одному з двох слів і користуватися лише обраним.

Добре знання української мови дасть змогу, наприклад, відповісти на питання, чи слід вживати слово сервіс, чи краще його замінити незапозиченим обслуговування. Виявляється, що «сервіс» - це не просто обслуговування, а обслуговування побутових потреб населення, тобто тут однослівна заміна неможлива, тому слово сервіс широко ввійшло в нашу мову.

Таким чином, добір іншомовного слова в діловому документі диктується кількома обставинами й повинен вирішуватись кожного разу з урахуванням конкретної ситуації мовлення.

Правопис слів іншомовного походження. Правопис голосних у словах іншомовного походження. Подвоєна приголосна у словах іншомовного походження. М’який знак і апостроф у словах іншомовного походження.

Правила написання слів іншомовного походження та власне українських часто бувають різними.

Правопис голосних у словах іншомовного походження

Літера і пишеться:

а) на початку слова та кореня: і мпульс, і нвестиція, і нститут, І спанія, дез і нтеграція;

б) перед голосним та й: рад і й, академ і я, енерг і я, калор і я, рад і ус, д і аметр, ауд і єнц і я, д і алектика, пенс і онер;

в) у кінці невідмінюваних слів: такс і, жур і, попур і, пенальт і, мерс і, пон і;

г) після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н переднаступним приголосним: б і знес, академ і я, м і крон, динам і ка, ф і нанси, техн і ка, х і мія,н і ша;

Зверніть увагу! В деяких давно засвоєних словах, словах східного походження та у словах церковного вжитку після названих приголосних відповідно до вимови пишеться и: в и мпел, к и парис, л и мон, б и нт, сп и рт, башк и р, к и шлак, к и рг и з, к и нджал, д и якон, м и тропол и т, хр и ст и янство.

д) після приголосних в особових іменах і в географічних назвах, а також у похідних прикметниках перед наступним приголосним і в кінці слова: Соч і, Капр і, л і сабонський, Торр і челл і, Ар і стотель, Август і н ( але Ш и ллер, Ц и церон).

Літера и пишеться:

а) у загальних назвах після приголосних д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р, (“Зося і Шура - це чужі діти” або “Де ти з’їси цю чашу жиру” - так зване правило “дев’ятки”) перед наступним приголосним (крім й): інд и катор, тар и ф, с и стема, логар и фм, пр и зма, пер и метр, тр и котаж, ж и ро; але рад і й;

б) у географічних назвах:

- із кінцевим -ида, -ика: Антаркт ида, Афр ика, Балт ика, Амер ика;

- географічних назвах після шиплячих приголосних: Ч и лі, Алж и р, Ваш и нгтон, Ч и каго.

- у давно узвичаєних географічних назвах із звукосполученням –ри перед приголосним: Па ри ж, Ри м, Цю ри х, Мад ри д, К ри т.

Літера ї пишеться після голосного: моза ї ка, геро ї чний, арха ї чний.

Зверніть увагу! В складних словах, де перша частиназакінчується голосним, а також після префікса пишеться і: старо і рландський, до і сторичний,дез і нфекція, роз і граш, переінсталяція.

Літера е пишеться:

а) після букв, які позначають твердий приголосний звук, у т.ч. завжди після л: л е кція, д е кан, л е г е нда, т е л е фон, сим е трія;

б) після голосних а, о, у: по е т, силу е т, Рафа е ль, але: тра є кторія;

в) на початку слова вживається е або є залежно від вимови: е тап, е скадрон, е лектрон, є мність, Є гипет, Є вропа, Є ва.

Літера є пишеться після апострофа, м'якого знака, й, е, і: прем' є ра, п' є дестал, модель є р, порть є ра, фой є, фе є рія, гігі є на.

Подвоєна приголосна у словах іншомовного походження

У загальних назвах іншомовного походження приголосні не подвоюються: бароко, лібрето, маса, метал, група, колектив, сума, шасі, клас.

Зверніть увагу! Подвоєння зберігається тільки в деяких словах-виключеннях: бонна, брутто, нетто, тонна (тонн), мотто, панна (панн), дурра, ванна (ванний, ванн), манна (манний), пенні, білль, булла, вілла, мірра, аннали, панно.

Подвоєні приголосні маємо при збігові однакових приголосних префікса й кореня або основ складного слова: сюрреалізм, ірраціональний, контрреволюція, імміграція, інновація, військкомат.

Подвоєні приголосні зберігаються у власних назвах та в похідних від них словах: Андорра, андоррський, Руссо, Голландія, голландський, Ніцца, Макконнелл, Торрічеллі, Таллінн.

Правопис слів з м’яким знаком і апострофом у словах іншомовного походження

У словах іншомовного походження м'який знак пишеться так само, як і в українських словах, після д, т, з, с, ц, л, н для позначають м'якості приголосних, а також перед я, ю, є, ї,й при роздільній вимові: ал ь янс, міл ь йон, дос ь є, конферанс ь є, біл ь ярд, ател ь є, порт ь єра, Н ь ю-Йорк, медал ь йон.

Апостроф у запозичених словах ставиться:

- після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р перед я, ю, є, ї при роздільній вимові: комп ' ютер, бар ' єр, інтерв ' ю, миш ' як, Х ' юстон, кар ' єра;

- після префіксів, що закінчуються на твердий приголосний, перед я, ю, є, ї: ін ' єкція, об ' єкт, ад ' ютант, суб ' єкт, кон ' юнктура.

Дата добавления: 2015-10-02