Екзаменаційний білет № 2

1. Бешиха

Беши́ха (грецьк. ερυσίπελας - червона шкіра) — загальна гостра інфекційна хвороба, що перебігає з переважним ураженням шкіри або слизових оболонок.

Етіологія Викликається бета-гемолітичним стрептококом, іноді стафілококом при проникненні їх ворганізм через пошкоджені зовнішні покриви.

Епідеміологія Бешиха - спорадичне захворювання. Хворі малоконтагіозні. Джерелом інфекці може бути хворий будь-якої стрептококової інфекції (ангіна, скарлатина та ін.). В свою чергу хворий бешихою може стати джерелом інших захворювань стрептококовоїетіології. Основний механізм передачі інфекції - контактний. Додаткове значення має повітряно-крапельний механізм передачі. Частіше хворіють жінки. Характерна літньо-осіння сезонність хвороби. Виникненню захворювання на бешиху сприяє особлива чутливість організму до її збудника.

Патогенез Стрептокок проникає до лімфатичних судин та капіляри шкіри, де формується вогнище інфекції. Виникає серозне або серозно-геморагічне запалення усіх шарів шкіри, токсемія, розвивається виражена алергія до стрептокока. Перенесене захворювання не сприяє виробленню імунітету. З'являється схильність до повторних захворювань бешихою.

Симптоми Інкубаційний період від декількох годин до 3-5 діб.

Захворювання починається гостро — ознобом, головним болем, швидким підвищенням температури до 38—40°, загальна слабкість. У багатьох хворих спостерігається нудота та блювота. Місцеві прояви хвороби виникають майже одночасно із розвитком загальної інтоксикації або через декілька годин та навіть діб від початку хвороби (зазвичай при локалізації процесу на ногах). Через 1,5 - 2 доби від початку захворювання зявляються локальні ураження шкіри (частіше на обличчі,нижніх кінцівках).

Для еритематозної бешихи характерна обмежена гіперемія шкіри, її інфільтрація, набряк, помірна болючість при пальпації, наявність регіонарного лімфаденіта.Спочатку зявляється червона пляма,яка швидко поширюючись,перетворюється в еритему.Ураження шкіри яскраво-червоного кольору з нерівними ("язики полумя") і чіткими ("валик по периферії") межами ділянки ураження.

При ериматозно-бульозній бешисі на фоні еритеми утворюються пухирі різних розмірів, які містять світлу, прозору рідину. Сильно виражений набряк шкіри.Характерним є розвиток регіонарного лімфаденітом.

При ериматозно-геморагічній бешисі з'являються геморагії у ділянці еритеми.

Бульозно-геморагічна бешиха характеризується наявністю геморагічного та фібринозного ескудату у порожнині пухирів.

Бешиха локалізується частіше за все на обличчі, потім на ногах; значно рідше уражаються руки та тулуб.

Тривалість лихоманкового періоду при своєчасному лікуванні не перевищує 2-4 діб. Місцеві прояви хвороби зникають через 1-3 тижня та більше (при бульозно-геморагічній формі). Після затухання гострого запалення нерідко залишаються стійкий набряк,лімфостаз. При рецидивуючому перебігу бешихи можливе формування слоновості.

Рецидиви бешихи виникають з постійною локалізацією у строки від 2-4-ох тижнів до року та пізніше після перенесеного захворювання. На протязі декількох років хворий може перенести більше 10-15 рецидивів. Хвороба набуває хронічного перебігу. У гострому періоді бешихи спостерігаються лейкоцитоз, нейтрофільоз зі зсувом вліво, помірно збільшена або нормальна ШОЕ.

Дата добавления: 2015-08-18