Білет №11

ВГВ.

Етіологія Вірус гепатиту В – ДНК-, відноситься до роду Orthohepadnavirus. Має антигени-HbsAg, HBeAg, HBcAg Стійкість вірусу до умов зовнішнього середовища вельми висока. Інактивація вірусу здійснюється при обробці в автоклавах при нагріванні до 120 ° С з протягом 45 хвилин, або в сухожарові шафі при 180 ° С протягом 60 хвилин. Вірус гине при впливі хімічних дезинфікуючих засобів.

Епідеміологія Джерелом і резервуаром вірусного гепатиту В є хворі люди, а також здорові вірусоносії.

Патогенез У патогенезі гепатиту В мають місце три основних синдроми ураження печінки: цитолізу, холестазу і мезенхімно-запальний. Принципова схема патогенезу гепатиту В має такі фази. І. Парентеральне занесення збудника — штучне або природне. II. Пер­винна генералізація процесу (віремія), паренхіматозна дифузія ві­русу з інкорпорацією антигенів і появою «чужих» антигенів на по­верхні гепатоцитів. ІІІ. Сенсибілізація імуноцитів до HBsAg, HBcAg і печінкового ліпопротеїду, початок імунної відповіді. IV. Вторинна віремія, різноманітні патологічні прояви, посилення Гмунологічних змін, позапечінкові ураження. V. Локалізація процесу. VI. Супресія вірусного геному (видужання).

Класифікація гострий і хронічний, затяжний перебіг,форми-жовтянична, безжовтянична, холестатична, злоякісна.

Клініка Гепатит В починається поступово. Початковий період може затягуватися до 1 місяця і більше. Диспепсичний і астеновегетативний синдроми виражені й трапляються частіше. Хворі скаржаться на зниження апетиту, аж до анорексії і відрази до їжі, на нудоту, блювання, закрепи, які можуть змінюватися проносом, на відчуття важкості і тупий біль в епігастрії та правому підребер`ї, наростаючу загальну слабкість. У 20-30% хворих спостерігаються артралгії без деформацій і гіперемії в ділянці суглобів та обмеження їх рухів. У багатьох хворих домінують скарги на зниження працездатності, біль голови, подразливість, загальну слабкість, порушення сну. Зрідка гепатит може розпочатися з появи психотичних і менінгеальних явищ. У деяких хворих спостерігається свербіння шкіри. Можливі висипання у вигляді кропивниці. При тяжкому перебігу хвороби наприкінці продромального періоду підвищується температура тіла.

Лабораторна діагностика Вирішальне значення при постановці діагнозу грає виявлення поверхневого антигену HbsAg і антитіл HbcIgM. Серологічна діагностика проводиться за допомогою ІФА та РІА.

Диф.діагноз гепатит С, Е, А,Д, лептоспіроз, інф.мононуклез, механічна жовтяниця, малярія.

Ускладнення гостра печінкова недостатність (гепатаргіі, печінкова кома), важкий геморагічний синдром,. печінкова енцефалопатія

Принципи лікування Госпіталізація обов‘язкова. Для покращення відтоку жовчі призначаютьусередину холікінетики – 5-10% розчин магнію сульфату по 1 столовійложці2-3 р/д або сорбіт. Призначають постільний режим і дієта, стіл №5. Базисна терапія передбачає призначення інтерферонового (найбільш ефективний альфа-інтерферон) у поєднанні з рибавірином. Курс лікування і дозування розраховуються індивідуально.В якості допоміжної терапії застосовуються дезінтоксикаційні розчини (при тяжкому перебігу проводять інфузії кристалоїдних розчинів, реополіглюкіну, за показаннями призначаються кортикостероїди), засоби для нормалізації водно-сольового балансу, аспаркам (або панангін), лактулозу.

Протиепідем.заходи та принципи профілактики щеплення проти гепатиту В ділиться на три розділи: 1. щеплення за віком; 2. щеплення за епідпоказаннями; 3. щеплення які рекомендовані. Щеплення за віком передбачає вакцинацію усіх новонароджених в перші 12 годин життя, 1-місяць, 6-місяць. Діти народжені матерями носіями антигену вірусного гепатиту В вакцинуються в перші 12 годин життя, в 1-місяць, на 6-місяць, та 12- місяць життя дитини.

Прогноз значно погіршується при супутніх хронічних патологіях печінки, при одночасному ураженні вірусами гепатиту С і D.

Покази до госпіталізації Госпіталізація обов‘язкова.

Правила виписки Виписують хворих за клінічними показниками, коли немає скарг, жовтяниці,при зменшенні печінки, нормалізація рівня білірубіну в крові. Першийогляд хворого проводиться лікуючим лікарем не пізніше ніж через місяцьпісля виписки. У разі відсутності результатів, проведеного з інтервалом10 днів, реконваленсцента можна зняти з обліку.

2. Принципи лікуванняс інф.хвороб. Спільними принципами лікування інфекційних хвороб є ранній початок лікування, його індивідуальність і комплексність.Лікування інфекційного захворювання потрібно починати якомога швидше навіть за відсутності точного діагнозу, оскільки це у деяких випадках визначає прогноз життю або смерті хворого, і навіть ймовірність розвитку затяжних і хронічних форм хвороби.Принцип індивідуальності і комплексності лікування інфекційних хворих передбачає раціональне лікування інфекційного процесу, тобто лікування має спрямувати одночасно на збудника та її токсини, для підвищення захисних сил організму, і навіть деякі ланки патогенезу.Комплексність лікування означає, що кожного конкретного хворого вибирають лише потрібні кошти і лікувальні процедури.У лікуванні інфекційних захворювань велике значення має медична сестра.Якісна робота медичної сестри позитивно б'є по розвитку інфекційного процесу, дозволяє пацієнтові швидше справитися з хворобою.Залежне сестринське втручання включає у собі дії медичної сестри, що визначають правильне виконання дій лікаря.У цьому вона зобов'язана ознайомитися з відповідністю призначень, визначенням оптимальної дози, поєднанням коїться з іншими препаратами, способом запровадження мит.Більшість залежного втручання є специфічною, тобто спрямованої на конкретного збудника або його токсин.Неспецифічне втручання спрямоване на зменшення і ліквідацію негативних впливів мікроорганізму на організм людини.

Дата добавления: 2015-08-18