Білет №15

1. Етіологія Ентеровірусні інфекції (Коксакі та ЕСНО-інфекції) – група гострих захворювань, викликаних ентеровірусами Коксакі та ЕСНО.

Епідеміологія Джерело інфекції: хвора людина або вірусоносій, шлях зараження: аліментарний, водний та контактний. Механізм передачі: -фекально-оральний та повітряно-крапельний.

Класифікація За формою:1. Типові:а) ізольовані:– серозний менінгіт;– епідемічна міалгія;– герпетична ангіна;– паралітична форма;– Коксакі (ЕСНО)– гарячка;– Коксакі (ЕСНО)– екзантема;– гастроентеритна;– міокардит;– енцефаломіокардит новонароджених;– ентеровірусний увеїт;– орхіт, епідидиміт.б) комбіновані.2. Атипові:а) стерта;б) субклінічна. За тяжкістю:а) легкого ступеня;б) середньотяжкого ступеня;в) тяжкого ступеня.За перебігом: а) гладкий;б) негладкий.

Патогенез 1. Вторгнення і реплікація вірусу в епітелії та лімфоїдних утворах кишок і верхніх дихальних шляхів. Шлях поширення вірусу поліомієліту в організмі дитини – гематогенний. 2. Вірусемія. Ентеровіруси тропні до м’язів, серця, слизової оболонки кишківника та нервової системи. 3. Ураження органів та систем.

Клініка інкубаційний період – 2-10 діб. специфічні прояви респіратороно-катаральної форми ентеровірусної інфекції («літнього грипу»): нежить, сухий кашель, гіперемія обличчя, ротоглотки, кон’юнктивіт. Тривалість захворювання 1-3 дні, іноді до тижня. -закладеність носу, гіперемію слизової оболонки ротоглотки, на піднебінних дужках, м’якому піднебінні, червоні дрібноплямисті та везикульозні елементи з прозорим вмістом-Характерні особливості м’язевих болей при епідемічній міалгії (ентеровірусна інфекція,)- болі різкі, спастичні, виникають нападами, посилюються при кашлі, рухах,-типовим клінічним проявом ентеровірусної інфекції є гіперемія шкіри обличчя та шиї, іноді з появою макуло-папульозних висипань, ·особливості ентеровірусної діареї: відсутність значної інтоксикації, прояви проносу на фоні катаральних явищ, епідеміологічні дані,-паралітичної форми ентеровірусної інфекції наступні: загальний стан задовільний, температура нормальна, мляві монопарези кінцівок, слабкість м’язів сідниці, стегна, мімічних м’язів.

Лабораторна діагностика бактеріологічне дослідження, серологічне дослідження- антитіла виявляють за допомогою РЗК і РГГА. ПЛР.

Диф.діагноз кір, краснуха, грип, вірусний менінгіт, апендицит, міозит, пневмонія, радикуліт, поліомієліт.

Ускладнення менінгіт, менінгоенцефаліт, пневмонія, набряк мозку.

Лікування дієта згідно віку. Специфічним лікуванням є інтерферони. Ліжковий режим на весь гострий період. Патогенетична терапія: жарознижувальні (парацетамол, ефералган – 5-10 мг/кг); полівітаміни (три-ві-плюс, ревіт); десенсибілізувальні (діазолін, супрастин, піпольфен – 1-3 мг/кг), дезінтоксикаційна терапія(поліглюкін, реополіглюкін)

Профілактика Дітям в осередку ентеровірусної інфекції призначають гама-глобулін та інтерферон до 14-15 днів

Госпіталізація хворих обов’язкова, ізоляція контактних до 14 днів, поточна та заключна дезінфекція.

Правила виписки не раніше як після 3 днів клінічного видужання і 1 разового, а у декретованих контингентів 2разового негативного бактеріологічного дослідження.

2. Менінгококова інфекція Етіологія Збудником менінгококової інфекції є менінгокок Neisseria meningitidis. Це грамнегативні диплококк, що не має джгутиків і капсул і не утворюють спор. Вони розташовуються парно, як два боба, звернених один до одного увігнутою поверхнею. Оптимальна температура для росту менінгококів – 37 ° С. У зовнішньому середовищі вони малостійкі, швидко гинуть при дії сонячних променів, дезінфікуючих засобів, при висихання і пониження температури до 22 ° С.

Епідеміологія Джерело інфекції – хворий з клінічно вираженими проявами менінгококової інфекції (назофарингіт, менінгіт), а також носії менінгококів. Передача інфекції відбувається повітряно-крапельним шляхом.

Патогенез В результаті повітряно-крапельного механізму поширення інфекції менінгококи проникають в носоглотку, порожнину рота, верхні дихальні шляхи здорових людей, потім гематогенним шляхом починають поширюватися в організмі.

Класифікація менінгококову інфекцію ділять на локалізовану і генералізовану. До локалізованих форм відносять менінгококоносійство, гострий назофарингіт та ізольовану менінгококову пневмонію. Генералізовані форми: гостра і хронічна менінгококкемія, менінгококовий менінгоенцефаліт, менінгококовий менінгіт.

Клініка Інкубаційний період при менінгококової інфекції триває від 1 до 10 днів. Найбільш поширеною маніфестной формою менінгококової інфекції є назофарингіт. Хворі відзначають підвищення температури тіла, частіше у вигляді субфебрилитета, головний біль, катаральні прояви: кашель, першіння і болю у горлі, закладеність носа і нежить із слизисто-гнійним виділенням. У деяких випадках хворі скаржаться на болі в суглобах. Обличчя бліде. Спостерігається гіперемія мигдалин, м'якого піднебіння, дужок. Звертають на себе увагу яскрава гіперемія і зернистість задньої стінки глотки, покритої слизисто-гнійним нальотом. При генералізації процесу може розвинутися менінгококкцемія (менінгококовий сепсис). У більшості випадків менінгококкцеміі передує назофарингіт, але іноді захворювання розвивається несподівано на тлі повного здоров'я. Захворювання починається гостро, з підвищення температури за кілька годин до 40-41 ° С, що супроводжується головним болем, нестримним блюванням, болями у м'язах спини та кінцівок. Обличчя хворого бліде, з ціанотичним відтінком, відзначаються задишка, тахікардія, схильність до падіння артеріального тиску аж до розвитку колапсу, характерним є висип. Типові зірчасті геморагічні елементи, щільні на дотик. Висип має тенденцію до злиття, розташовується на сідницях, нижніх кінцівках, у пахвових западинах, на верхньому столітті. При масивної бактеріємії та інтоксикації висип може розташовуватися на будь-якій поверхні тіла і стає некротичним. Менінгококовий менінгіт-починається гостро з ознобу і підвищення температури до 38-40 ° С. Загальний стан хворого різко погіршується. Основною скаргою є сильні головні болі, наголошується світлобоязнь. Швидко з'являються і прогресують менінгеальні симптоми.

Лабораторна діагностика бактеріологічне дослідження, бактеріоскопічний. Серологія-РНГА.

Диф.діагноз проводять з гнійними менінгітами іншої етіології (пневмококовими, стафілококовими, стрептококовими та ін.), при наявності геморагічного висипу – із висипним тифом, при менінгококцемії – із сепсисом, геморагічною лихоманкою.

Ускладнення токсико-інфекційний шок; гостра ниркова недостатність; шлунково-кишкова і маткова кровотеча; паренхіматозно-субарахноїдальний крововилив; гостре набухання і набряк головного мозку; церебральна гіпотензія; набряк легенів; паралічі і парези; гормональна дисфункція; епілепсія; гідроцефалія.

Принципи лікування різних клін.форм При назофарингіт показано полоскання носоглотки теплими розчинами борної кислоти (2%), фурациліну (0,02%), перманганату калію (0,05-0,1%). У випадках вираженої лихоманки та інтоксикації призначають левоміцетин (2 г на добу протягом 5 днів), сульфаніламіди або рифампіцин (0,9 г протягом 5 днів). При генералізованих формах необхідна екстрена госпіталізація. Застосовують антибіотики, гормональні препарати, для боротьби з токсикозом вводять достатню кількість рідини, полііонних розчини (квартасоль, трисоль), кровозамінників (реополіглюкін, гемодез). Одночасно проводять дегідратацію шляхом застосування діуретиків.

Невідкладна допомога на догоспітальному етапі Починати невідкладну допомогу на догоспітальному етапі потрібно з внутрішньовенного введення ізотонічних сольових або коллоїдних розчинів.Менінгококцемія: етіотропна терапія на догостпітальному етапі – цефотаксим. При наявності ІТШ на цьому етапі – левоміцетину сукцинат (або цефтріаксон, цефотаксим) та преднізолон (гідрокортизон).

Профілактика вакцинація комплексною полісахаридною вакциною проти менінгококів серологічних груп А і С

Порядок госпіталізації негайна госпіталізація у спеціальні палати та відділення.

Правила виписки Повне клінічне одужання та від’ємні результати обстеження на менінгокок проведені через 3 дня після завершення антибактеріальної терапії.

Дата добавления: 2015-08-18