Білет №16

1. Харчові токсикоінфекції Етіологія можуть бути викликані умовно-патогенними бактеріями пологів Proteus, Klebsiella, Enterobacter, Vibrio, Pseudomonas, Clostridium, а також St. aureus та ін.

Епідеміологія Джерелом збудника найчастіше є люди, які займаються приготуванням їжі, інколи тварини і птахи - хворі або здорові бактеріоносії. Механізм передачі збудника фекально-оральний. Найчастіше він реалізується харчовим шляхом, рідше – водним.

Патогенез. Все це призводить до підвищення секреції рідини в порожнині шлунка й кишечнику, що зумовлює розвиток блювання і проносу. Цитотоксин ушкоджує мембрани епітеліальних клітин, підвищує проникність кишкової стінки, при цьому порушується мікроциркуляція, виникають місцеві запальні зміни слизової оболонки.

Клініка Інкубаційний період за харчової токсикоінфекції нетривалий (в середньому 1-12 годин). Загальні характерні риси харчових токсикоінфекцій: 1. Короткий інкубаційний період. 2. Гострий початок хвороби. 3. Два основні синдроми – гастрит і гастроентерит або гастроентероколіт та інтоксикація організму. 4. Послідовність прояву ознак хвороби: нудота, блювання, біль у епігастральній ділянці, пронос. 5. Короткочасний перебіг хвороби (1-4 дні).

Лабораторна діагностика Загальний аналіз крові: помірний (рідко високий) лейкоцитоз, нейтрофільоз, палич-коядериий зсув. Бактеріологічний метод: посів блювотних мас, промивних вод шлунка, випорожнень, решток їжі.. Серологічний метод: РА і PНГА

Диф.діагноз холера, шигельоз, сальмонельоз, гострий апендицит, холецистит, панкреатит, ендопериметрит.

Ускладнення інфекційно-токсичний шок, гостра серцево-судинна недостатність, гостра ниркова недостатність, сепсис.

Лікування промивання шлунка і кишечнику, при значній діареї призначають активоване вугілля, препарати кальцію (глюконат, лактат, гліцерофосфат) по 5,0 г на прийом. Проводять регідратаційну і дезінтоксикаційну терапію. При зневодненні 1-2 ступеню (втрата ваги тіла до 3-6%) проводять пероральну регідратацію глюкозо-електролітними розчинами (глюкосол, регідрон, ораліт). При вираженому зневодненні полііонні розчини „Квартасіль”, „Ацесіль”, „Лактасіль”, „Трисіль” вводять внутрішньовенно. Дієта №4. Доцільним є також застосування замісної терапії ферментними препаратами (фестал, мезим-форте тощо).

Профілактика Специфічна профілактика не проводиться.

Покази до госпіталізації Госпіталізація хворих здійснюється за клінічними та епідеміологічними показниками. Обов'язковій госпіталізації підлягають хворі з вираженою інтоксикацією та зневодненням, діти до 2 років, літні люди, особи з супутніми захворюваннями, а також працівники харчових підприємств, аптек, дитячих дошкільних закладів, які проживають у гуртожитках.

Правила виписки Реконвалесцентів виписують із стаціонару після нормалізації випорожнень і температури без контрольного бактеріологічного дослідження калу. Працівників харчових підприємств і осіб, до них прирівняних, виписують за тих самих умов з одним негативним результатом посіву калу, який беруть через 2 дні після закінчення етіотропного лікування (якщо воно проводилось).

2. Гостра дихальна недостатність - патологічний стан організму, при якому не забезпечується підтримка нормального газового складу крові, або воно досягається за рахунок напруги компенсаторних механізмів зовнішнього дихання.

Класифікація два основні типи ГДН:1) первинну ГДН, що виникає у зв'язку з порушеннями функції апарату зовнішнього дихання і регулюючих його систем; 2) вторинну ГДН, причиною якої є зміни в органах, що не відносяться до анатомічного комплексу апарату зовнішнього дихання, але призводять до порушення газообміну в легенях, транспорту газів кров'ю, тканинного дихання. Розрізняють чотири ступені ГДН: легку, середньої тяжкості, тяжку та вкрай важку,за патогенезом-паренхіматозна, вентиляційна.За типами- обструктивна, рестриктивна, змішана.

Патогенез Зниження поступлення кисню до тканин та його споживання клітинами носить назву гіпоксії; порушення виведення вуглекислого газу з організму - гіперкапнії. Дихальну недостатність характер. Неможливістю системи зовнішнього дихання забезпечити поступлення достатньої кількості кисню в артеріальну кров та виведення вуглекислого газу з венозної крові в атмосферу (гіпоксична гіпоксія); нездатності крові своєчасно та в достатньому об'ємі захоплювати в легенях кисень та віддавати його тканинам (гемічна гіпоксія); неспроможності серцево-судинної системи забезпечувати переміщення крові по судинах малого та великого кола кровообігу (циркуляторна гіпоксія); порушенні процесів окисного фосфорилювання в клітинах різних органів та систем (тканинна гіпоксія).

Клінічна діагностика Основні критерії діагностики й оцінки ваги ГДН – клінічні – задишка й ціаноз. Ціаноз центральний, дифузійний, теплий, попелясто-сірий. Виділяють 4 стадії ГДН. Перша, початкова, стадія не має маніфестних клінічних проявів. Вона характеризується частішанням подиху, появою задишки й почуття нестачі повітря при легому фізичному навантаженні. Ціанозу немає. Гемодинаміка стабільна.Друга, субкомпенсована, стадія характеризується посиленням задишки, яка спостерігається в спокої. У подиху беруть участь допоміжні м'язи. З'являється ціаноз. Хворий стає неспокійним, відчуває тривогу. Характерні тахікардія, схильність до артеріальної гіпертензії. У третій стадії ГДН уже не компенсується збільшенням його частоти й стимуляції кровообігу. Порушення поступове переміняється сопором. Четверта, термінальна, стадія характеризується комою (гипоксичний набряк головного мозку), різко порушується глибина й ритм подиху, пульс стає ниткоподібним, аритмічним.

Лабораторна діагностика Лабораторні методи діагностики включають визначення парциального тиску РО2, а також кислотно-основний стану й ступінь насичення киснем гемоглобіну.

Принципи лікування В основі лікування гострої дихальної недостатності лежить динамічне спостереження параметрів зовнішнього дихання хворого, газового складу крові та кислотно-основного стану. Отримані дані необхідно зіставити з параметрами транспорту кисню, функціями серцево-судинної системи та інших органів.

Невідкладна допомога на догоспітальному етапі На госпітальному етапі продовжують заходи з підтримки адекватної прохідності дихальних шляхів. Зволоження та підігрів киснево-повітряної суміші, що містить 30 – 40% кисню, повинні бути оптимальними. Застосовують респіраторну терапію ППД, ПДКВ, дихання по Грегорі або Мартіну – Буйєрі. Якщо газовий склад крові нормалізувати не вдається, обов’язково проводять ШВЛ.

Дата добавления: 2015-08-18