Реакція гальмування гемагглютинації (РГГА).

Гемагглютинація- зворотній процес. Про специфічність мікробної гемагглютинації роблять висновок по ефекту гальмування або придушення її відповідними антимікробними антитілами. Це явище лежить в основі РГГА. Механізм РГГА полягає в тому, що протимікробні антигемагглютиніни перешкоджають мікроорганізмам аглютинувати еритроцити чутливих видів тварин.

Залежно від мети постановки РГГА її результатом є або ідентифікація ізольованого штаму, гемаагглютинацію якого подавила відома сироватка, або виявлення специфічних протимікробних антитіл в досліджуваній сироватці крові.

4.Реакція зв'язування комплементу (РЗК) -це складна реакція, яка протікає в дві фази. Для її постановки необхідні наступні інгредієнти: антиген, антитіло, комплемент, еритроцити барана, гемолітична імунна сироватка.

У РЗК беруть участь дві системи антиген- антитіло: специфічна і гемолітична

Імунохроматографічний аналіз (ІХА) - це метод визначення наявності певних концентрацій речовин у біологічних матеріалах (сеча, цільна кров, сироватка або плазма крові, слина, кал і т.д.) та заснований на реакції між антигеном і відповідним йому антитілом. Даний вид аналізу здійснюється за допомогою індикаторних смужок, паличок, панелей або тест-касет, які забезпечують швидкість проведення тестування. ІХА - порівняно молодий метод аналізу, він часто позначається в літературі також як метод сухої імунохімії, стрип-тест, QuikStrip cassette, QuikStrip dipstick, експрес-тест або експрес-аналіз. Ці назви пов'язані з швидкістю проведення цього методу аналізу.

Принцип дії імунохроматографічного тесту полягає в тому, що при зануренні тесту в фізіологічну рідину вона починає мігрувати вздовж смужки за принципом тонкошарової хроматографії. Рухомою фазою в даному випадку є фізіологічна рідина. Разом з рідиною рухаються і антитіла з барвником. Якщо в цій рідині присутній досліджуваний антиген (гормон, інфекційний або онкологічний маркер), то відбувається його зв'язування, як з першим, так і з другим типом антитіл, що є вже імунологічним методом аналізу. При цьому відбувається накопичення антитіл з барвником навколо антитіл, жорстко іммобілізованих в тест-зоні ІХА-смужки, що проявляється у вигляді яскравої темної смуги. Незв'язані антитіла з барвником мігрують далі вздовж смужки і неминуче взаємодіють із вторинними антитілами в контрольній зоні, де і утворюється друга темна смуга. Взаємодія (темна смуга) в контрольній зоні повинна виявлятися завжди (якщо аналіз проведений правильно), незалежно від присутності досліджуваного антигену в фізіологічній рідини. Результати визначаються візуально або комп'ютерною обробкою відсканованого зображення.

П ринцип РІФ базується на виявленні флюорисцуючих антитіл. Адсорбований антиген з’єднують з імунною сироваткою, після чого утворений комплекс антиген-антитіло обробляють γ-глобуліном, з’єднаним із флюорисцин-ізотіоціанатом. Так як мічені флюорохромом антитіла не втрачають властивості з’єднуватись з антигеном та тим самим обумовлюють світіння препаратів в синьо-фіолетових променях, джерелом яких є ртутно-кварцева лампа. Цей метод дає можливість поставити діагноз вже через 2-48 годин від початку захворювання. Матеріалами для проведення дослідження можуть бути змиви з носоглотки, кров, спинномозкова рідина та інші біологічні рідини, де може знаходитись збудник.

Реакція латекс аглютинації є одним з видів реакції аглютинації, в якій у якості носія антигену або антитіла використовують синтетичні полімерні частинки-латекси. Ця реакція використовується з метою виявлення наявності антитіл в сироватці крові обстежуваних людей, ідентифікації збудника захворювання. Розчинні дрібнодисперсні антигени бактеріальної клітини білкової або полісахаридної природи адсорбують на поверхні монодисперсного латексу. Такі латексні частинки з бактеріальним антигеном під дією імунної сироватики склеюються, що призводить до утворення характерного осаду-тонкої плівки з нерівними краями. Реакція обчислюється візуально(«+» по осаду плівки на дні лунки).

Імуноблотинг – якісний метод, який дозволяє з великою вірогідністю визначати Аg або Аt в будь-якому біологічному середовищі організму. Специфічність і чутливість методу - 99-100 %. Метод імуноблотингу схожий на ІФА, проте фінальний етап дослідження полягає у переносі й іммобілізації біополімера (Аg або Аt) на пористу мембрану, де біополімер аналізують за допомогою імуносорбентів. Імуноблотинг завдяки своїй специфічності належить до референс-тестів (підтверджуючих).

Імуноферментний аналіз (ІФА) або, точніше, ферментний імуносорбентний аналіз (англ. enzyme-linked immuno sorbent assay, ELISA) — імунологічний метод для визначення наявності певних антигенів, що заснований на ідентифікації комплексів антиген-антитіло. Широко використовується в лабораторній діагностиці.

Існує цілий ряд підходів, що дозволяють визначити, чи відбулося зв’язування антитіла з антигеном-мішенню. Один з них — це ферментний іммуносорбентний аналіз (ELISA), що часто використовується для діагностики різноманітних антигенів. Процедура аналізу включає такі етапи:

Вірусологічний метод включає культивування вірусів, їх індикацію і ідентифікацію. Матеріалами для вірусологічного дослідження можуть бути кров, різні секрети і екскрети, біоптати органів і тканин людини. Дослідження крові часто проводять з метою діагностики арбовірусних захворювань. В слині можуть бути знайдені віруси сказу, епідемічного паротиту, простого герпесу. Носоглоткові змиви служать для виділення збудника грипу, кору, риновірусів, респіраторно-синцитіального вірусу, аденовірусів. В змивах з кон'юнктиви знаходять аденовіруси. З фекалій виділяють ентеровіруси, адено-, рео- та ротавіруси.
Для виділення вірусів використовують культури клітин, курячі ембріони, іноді лабораторних тварин.
Джерело отримання клітин — тканини, взяті у людини при операції, органи ембріонів, тварин і птахів. Використовують нормальні або злоякісно перероджені тканини: епітеліальні, фібробластичного типу і змішані. Віруси людини краще розмножуються в культурах клітин людини або ниркових клітин мавп.
Більшість патогенних вірусів відрізняє наявність тканинної і типової специфічності. Наприклад, поліовірус репродукується тільки в клітинах приматів, що визначає необхідність підбору відповідної культури. Для виділення невідомого збудника доцільне одномоментне зараження 3-4 культур клітин, оскільки тільки одна з них може виявитися чутливою.

Бактеріологічний посів (культуральне або мікробіологічне дослідження) — лабораторне дослідження, при якому біоматеріал, в якому імовірно можуть знаходитися патогенні мікроорганізми, поміщають в сприятливе для їх розмноження середовище при певних температурних параметрах з подальшою оцінкою результатів і визначення чутливості до антибактеріальних препаратів. Метод цінний для визначення умовно-патогенної мікрофлори, визначення чутливості до антибіотиків. Зі всіх методів діагностики інфекційних захворювань це найдорожчий і трудомісткий метод. Проте ці його недоліки з лишком компенсуються: якщо аналіз на інфекцію методом посіву дає позитивний результат, можна не сумніватися у присутності цих бактерій в організмі. Матеріал для дослідження може братися з ротової порожнини, прямої кишки, статевих органів. Правила забору аналогічні забору при ПЛР-діагностиці. Терміни виконання різні — від декількох днів до декількох тижнів (залежать від збудника, що визначається).

Дата добавления: 2015-08-18