Аналіз ефективного використання матеріальних ресурсів

Для аналізу ефективності використання матеріальних ресурсів існує певна система техніко-економічних показників. Ці показники є диференційованими залежно від особливостей виробництва та окремих видів предметів праці [27,61,68].

Загалом всі ці показники відображають рівень та суму матеріальних витрат, а не суму матеріальних ресурсів. Вони показують вартість матеріальних ресурсів, що використані на виробництво продукції; а рівень їх витрачання - питому вагу матеріальних витрат у вартості виробленої продукції.

Нормативні витрати матеріальних ресурсів на одиницю продукції, на певну Послугу та на певний обсяг випуску продукції є ключовим елементом у системі управління й аналізу використання матеріальних запасів, бо тільки порівняно з ними підприємство може визначити ефективність і доцільність фактичних витрат [27,40,68].

Анатіз ефективного використання матеріальних ресурсів якнайтісніше пов’язаний з дослідженням рівня витрачання матеріальних ресурсів. Отже, завданням аналізу є пошук джерел економії цих ресурсів і зниження матеріаломісткості продукції.'

Матеріаломісткість продукції є вартісним показником, який відображає рівень матеріальних витрат (без амортизації) на кожну гривню товарної продукції та розраховується як відношення суми всіх матеріальних витрат до вартості товарної продукції 114.50.61.681:

Де Мм- матеріаломісткість продукції, грн.. К- обсяг випуску продукції (в одиницях) Н^{П -} норма витрачання П- матеріалу на одиницю продукції (у натуральних вимірниках) Ц^{П –} ціна одиниці п – виду матеріалу за період, що його аналізують, грн.. Н^г – відпускна ціна одиниці продукції, грн Матеріаловіддача продукції (показник, обернении до показника матеріаломісткості) характеризує.вихід продукції з кожної гривні витрачених матеріальних ресурсів та розраховується як відношення вартості товарної продукції до суми матеріальних витрат [27,61, 68]: Одним із джерел економії матеріальних ресурсів є зниження питомої матеріаломісткості продукції, що відображає рівень використання матеріальних ресурсів на окремий і-й - вид продукції і розраховується як відношення кількості або вартості витрачених матеріальних ресурсів на окремий і-й вид продукції до кількості або вартості виробленої продукції цього виду.

У ході аналізу також необхідно приділити увагу питомій вазі матеріальних витрат у собівартості продукції, яка характеризує рівень використання матеріальних ресурсів за. структурою випуску продукції та розраховується як відношення суми матеріальних витрат до повної собівартості продукції [27,40,68].

У ході виробничої діяльності завжди виникають відхилення фактичних показників від планових. Коефіцієнт споживання матеріалів відображає рівень ефективності фактичного витрачання матеріальних ресурсів та показує економію або перевитрату матеріалів проти встановлених норм. Розрахунок цього коефіцієнта потребує перерахунку планової суми матеріальних витрат на фактичний обсяг виробництва. Цей коефіцієнт обчислюють як відношення фактичних матеріальних витрат до планових, перерахованих на фактичний обсяг випуску та асортимент продукції. Оптимальне значення цього коефіцієнта має бути ке більшим за 1 [27,61,68].

Відповідно до завдань аналізу ефективного використання матеріальних ресурсів можна розрахувати й часткові показники матеріаломісткості, які характеризують рівень використання окремих видів матеріальних ресурсів (металомісткість, паливомісткість, сировинномісткість, енергоємність тощо). Такі розрахунки виконує служба виробничого менеджменту.

Для оцінки ефективності використання матеріальних ресурсів на підприємстві необхідно також розраховувати такі показники [14,15,27,40, 50,61,68]:

• швидкість обороту матеріальних запасів, який обчислюєтеся діленням середнього (за період) залишку матеріальних запасів у грошовому вираженні на середнє добове споживання в цьому самому періоді:

де R - оборотність матеріальних запасів, кількість оборотів.

Варто підкреслити, що в чисельнику зазначається не обсяг реалізації продукції, а обсяг випуску, тому що він показує реальну вартість запасів упродовж періоду, що розглядається.

• термін зберігання запасів, який дорівнює відношенню календарної кількості днів у періоді, що розглядається, до оборотності матеріальних цінностей:

Т₃=Т:R, (6.7)

де Тз - термін зберігання матеріальних запасів, днів;

Т - тривалість періоду, днів;

Я - оборотність матеріальних запасів, кількість оборотів.

Ефективне використання матеріальних ресурсів за даними показниками аналізує служба фінансового менеджменту або бухгалтерія (аналітичний відділ) і полягає аналіз у встанов­ленні тенденцій зміни швидкості обороту запасів за визначений період, зміни оборотності та зміни термінів зберігання для виявлення факторів, що спричинили негативний Вплив, та розроблення заходів щодо використання виявлених резервів [27,40,68].

Якщо під час аналізу виявилося, що терміни обороту виробничих запасів зросли, тобто з'явилася тенденція зменшення обсягів виробництва, то необхідно приймати рішення про і скорочення надходжень матеріальних ресурсів. Співвідношення між обсягом виробництва та реалізації продукції і розміром матеріальних запасів на кожному підприємстві є різним. Це залежить від характеру комерційної діяльності і цілей підприємства.

Усі названі показники зводять у таблицю (табл. 6.1).,

Розрахувавши відповідні відхилення, вивчають їх причини, що, як правило, найбільше цікавлять керівників підприємства. У межах управлінського обліку та аналізу важливими є! тільки відхилення від нормативних (планових) витрат.

Наступним етапом аналізу ефективного використання матеріальних ресурсів є моделювання причинно-наслідкових зв'язків між показниками матеріальних витрат та вартістю виготовленої продукції для виявлення відхилень фактичних витрат від нормативних факторів, що впливають на розмір цих відхилень, а також на зміну обсягу виробництва [27,61,68].

Показники	Попе­ редній період	Звітний період	Відхилення (±)
План	Факт	від попереднього періоду	від плану
1. Товарна продукція, тис. грн.				+500	+100
2. Певна собівартість виготовленої продукції, тис. гри.	| 6500			+645	+362
3. Залишок матеріальних запасів на початок періоду, тис. грн.				+80	+30
4. Надходження матеріальних ресурсів за період, тис. грн.				+400	+400
5. Матеріальні витрати за період, тис. грн.				+292	+ 141
6. Залишок матеріальних запасів на кінець періоду, тис. грн.				+188	+283
7. Матеріаломісткість товарної продукції, коп.	33,75	33,86	35,20	+1,45	+1,34
8. Матеріаловіддача, грн.	2,96	2,95	2,84	-0, 12	-0, 11
9. Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції, %	41,54	41,94	41,88	+0,34	-6,06
10. Коефіцієнт Споживання матеріалів	-		1,04	-	+0,04
і і. Швидкість обороту матеріальних запасів, дні				+13	+18
12. Оборотність матеріальних запасів, рази	29,6	33,9	21,0	-8,6	-12,9
13. Термін зберігання запасів, дні			17 ^Г	+5	+6
14. Коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягів виробництва і темпів зростання матеріальних витрат			0,96		-0,04

Таблиця 6.1

У ході моделювання факторних систем до моделі включають такі фактори, які відобра­жають причинно-наслідковий зв'язок між показниками та є необхідними елементами математичної формули.

Перша факторна модель (6.8), яку будують під час аналізу використання матеріальних ресурсів, передбачає встановлення причинно-наслідкового зв'язку між матеріаломісткістю ' продукції та факторами, що впливають на її зміну.

Розрахунок нормативної матеріаломісткості передбачає використання планових показ­ників [27,40,681:

Способом дедукції встановлюємо, що матеріаломісткість продукції залежить від суми матеріальних витрат та обсягу товарної продукції. Визначаємо, що зміна суми матеріальних витрат є наслідком дії таких причин, як зміна обсягу виробленої продукції та її структури (К), зміна норм витрачання матеріалів на одиницю продукції (Р^п), а також зміна ціни одиниці матеріалу (Ц*). Своєю чергою, зміна обсягу товарної продукції залежить від кількості одиниць виробленої продукції, її структури (К) та рівня відпускних цін на продукцію (Ц_т).

Отже, на зміну матеріаломісткості може вплинути кожний із цих факторів або їх сукупність. Для розрахунку впливу факторів планові показники матеріальних витрат та вартості товарної продукції перераховують на фактичні, а саме [27,61,68]:

а) для визначення впливу зміни структури асортименту і, як наслідок, зміни обсягу продукції здійснюють умовний розрахунок за (6.8), але замість планового. К беруть фактичний обсяг випуску (Кф)

Такий розрахунок показує, яким був би рівень матеріаломісткі кості, коли б за фактичного обсягу випуску збереглися всі планові показники, тобто М_м1 - це планована матеріаломісткість, перерахована на фактичний обсяг виробництва;

б) для визначення впливу зміни норм витрачання матеріалів (або зміни матеріаломісткості окремих виробів) умовний розрахунок ведуть за формулою, у яку підставляють фактичну норму витрачання матеріалів, елімінуючи вплив попереднього фактора (К):

Цей розрахунок показує, яким був би рівень матеріаломісткості за фактичного обсягу виробництва та фактичного витрачання матеріалів, але за планових цін на матеріали та продукцію;

в) для визначення впливу зміни цін на придбані матеріальні ресурси, в умовний розрахунок матеріаломісткості підставляють фактичні ціни на матеріали; виключається вплив попередніх двох факторів:

Такий рівень матеріаломісткості був би у тому разі, коли б за фактичного обсягу виробництва продукції, фактичного витрачання матеріалів та за фактичних цін на них відпускні ціни на продукцію залишилися б плановими;

г) для розрахунку впливу такого фактора, як зміна відпускних цін на продукцію, у факторну модель підставляють фактичні ціни на продукцію. Вплив попередніх трьох факторів виключається: Вплив факторів на зміну матеріаломісткості вимірюють способом ланцюгових підстановок. Для цього складають таблицю 6.2.

Таблиця 6.2 Факторний аналіз матеріаломісткості продукції

Показники матеріаломісткості	Вплив факторів	Розрахунок показника матеріаломісткості	Рівень матер іал ом істкосгі, коп.	Вплив фактора на матеріалом істкість, коп.
Структури та обсягу випуску продукції	Питомої матеріаломісткості окремих виробів	Цін на матеріальні ресурси	Відпускних цін на продукцію
Мм0					(2845:8400)* 100	33,86	-
Мм1	ф			о	(2879:8430)* 100	34,15	+0.29
Мм2	ф	Ф			(2923:8430)* 100	34.67	+0,52
Мм3	ф	Ф	*Ф		(3028:8430)* 100	35,92	+ 1,25
Мм4	ф	Ф	Ф	ф	(2992:8500)* 100	35,20	-0,72

Дан табл. 6.1 (п. 7) свідчать, що загальна зміна матеріаломісткості становила +1, 34 коп. Крім того, з' таблиці бачимо, що в періоді, який аналізується, відзначалась перевитрата матеріалів (на суму 147 тис. грн., через що матеріаломісткість продукції зросла на 0, 52 коп., або на 1, 54 %. Найбільше вплинуло на підвищення матеріаломісткості зростання цін на матеріальні ресурси (на 1, 25 коп., або на 3, 69 %), У зв'язку зі зростанням відпускних цін на продукцію матеріаломісткість знизилася на 0, 72 коп., або на 2, 13 %, проте цей фактор не вплинув позитивно, бо темп зростання цін на матеріальні ресурси перевищував темп зростан­ня цін нг продукцію (3,69 %>2,13 %).

Пістя аналізу матеріаломісткості продукції необхідно проаналізувати матеріальні витрати на виробництво окремих виробів. Об'єктами такого аналізу є вироби, які займають значну питому вагу в загальному обсязі випуску продукції, а також нова продукція [14,15,27, 40,50,61,68[. Джерелом аналізу є калькуляція собівартості одиниці продукції.

Розділ 7

АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

7.1. Значення, завдання та джерела інформації

Виробничо-господарська діяльність та фінансовий стан підприємства багато в чому залежать від забезпеченості основними засобами та від їх використання. Основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує для використання їх у ході виробництва, постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністра­тивних функцій. Термін корисного використання (експлуатації) основних засобів перевищує один рік (операційний цикл, якщо останній є тривалішим за один рік) [ 14,40, 57,68].

Розвиток виробництва є невіддільним від проблеми ефективного використання основних виробничих засобів.

Основні засоби підприємства - це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі упродовж тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зношенням {27,40,68].

Розпочинати аналіз основних засобів необхідно з ознайомлення зі складом загалом на підприємстві і за окремими групами. Виявляють рух і напрямок зміни основних засобів, питому вагу промислових основних засобів, виробничих основних засобів в інших галузях і невиробничих основних засобів.

Вивчаючи зміну структури засобів у вартісному вираженні, з'ясовують, за рахунок чого вона сталася - зміни складу будівель і споруд чи складу машин, обладнання та інших груп основних засобів. Важливою умовою раціональної зміни складу будівель і споруд є зростання виробничої, площі порівняно з невиробничою, зокрема виробничої площі цехів, де відбуваються виробничі процеси [40,57].

Вивчаючи стан основних засобів, визначають також і забезпечення ними підприємства. Для цього спочатку аналізують потужність обладнання й те, наскільки ця потужність відповідає виробничій програмі підприємства [27,61,68].

Якнайповніше та якнайраціональніше використання основних засобів і виробничих по­тужностей підприємства сприяє поліпшенню всіх його техніко-економічних показників: зростанню продуктивності праці та фондовіддачі, збільшенню випуску продукції, зниженню її собівартості, економії капітальних вкладень.

Завдання аналізу стану та ефективності використання основних виробничих засобів можна визначити так [27,40,571:

а) виявлення забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів основними засобами, тобто встановлення відповідності обсягу, укладу та технічного рівня засобів виробничій програмі підприємства;

б) визначення рівня використання основних засобів і факторів, які впливають на нього;.

в) установлення належної комплектності наявного парку обладнання;

г) з'ясування ефективності використання обладнання в часі та за потужністю;

д) розрахунок впливу використання основних засобів на обсяг продукції;

е) виявлення резервів підвищення ефективності використання основних засобів.

Джерелами інформації для аналізу основних засобів підприємства є: паспорт під­приємства; план економічного та соціального розвитку; план технічного розвитку; форма 1

“Баланс підприємства”; форма 4 “Звіт про власний капітал”; форма 1-П “Звіт підприємства (об'єднання) з продукції”; форма 11-ОФ “Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (зношення)”.

Крім названих джерел інформації, для аналізу використовують також дані виконаних на підприємстві інвентаризацій, інвентарні картки обліку тощо.

7.2. Аналіз складу, динаміки, структури і технічного стану основних засобів

Аналіз основних засобів розпочинають із визначення забезпеченості ними підприємства. Для цього необхідно з'ясувати, чи достатньо в підприємства основних засобів, яка їхня динаміка, склад, структура, технічний стан, яким є рівень виробництва та його організація [27,61,68].

Велике аналітичне значення мають показники структури основних засобів. Насамперед аналізують розподіл основних засобів підприємства на основні виробничі засоби головного виду діяльності, основні виробничі засоби інших видів діяльності (наприклад, закладів торгівлі та громадського харчування у складі промислового підприємства) і засоби невиробничого призначення.

Основні виробничі засоби головного виду діяльності є такою частиною засобів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи продукт поступово, частинами, відповідно до часу використання. Поновлюються основні виробничі засоби через капітальні вкладення [27,40,68].

Невиробничі основні засоби - це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які перебувають на балансі підприємства і не використовуються в господарській діяльності. Вони відтворюються тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства [27,40. 57].

Виробничу потужність підприємства визначають промислово-виробничі фонди. Крім цього, заведено виокремлювати активну (робочі машини та обладнання) та пасивну частини засобів, а також окремі підгрупи відповідно до їхнього функціонального призначення (будівлі виробничого призначення, склади, робочі та силові машини, вимірювальні прилади та обладнання, транспортні засоби). Основні промислово-виробничі засоби безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції і тому мають найбільшу питому вагу [14, 50, 61, 68].

Для підвищення ефективності виробництва темпи зростання активної частини основних засобів повинні випереджати темпи зростання пасивної їх частини, а зростання кількості машин і обладнання - темпи зростання інших видів активної частини основних засобів [27,40,68].

Аналіз складу і структури основних виробничих засобів забезпечить керівництво під­приємства інформацією про склад основних засобів і співвідношення між їхніми групами, уможливить виявлення тенденції зміни структури основних засобів за групами. Порівняння із середніми та найліпшими показниками дасть змогу вжити відповідних заходів для відновлення оптимальної питомої ваги машин і обладнання як найактивнішої частини основних засобів, а також визначити ступінь впливу цих змін на показники використання основних засобів.

Постійно змінюється і обсяг основних засобів підприємства. Передовсім він збільшується за рахунок уведення в дію основних виробничих будівель, верстатів, машин та іншого обладнання, їх реконструкції та модернізації. Крім того, підприємство може отримувати основні засоби від інших підприємств у порядку безоплатного передавання.

Отже, зміни обсягу основних засобів підприємства зумовлені їхнім надходженням та їхнім вибуттям [14, 50, 61, 68].

Аналізуючи основні засоби, треба зважати на те, що збільшення обсягу продукції, яка виробляється, залежить від частки в цих фондах нових, досконаліших засобів праці. Аналіз по­винен виявити причини вибуття основних засобів як щодо всього їх складу, так і за окремими видами або об'єктами.

Проаналізувавши динаміку та структуру основних засобів, необхідно розглянути тех­нічний стан засобів, від якого також значною мірою залежить збільшення випуску продукції [27,40, 57].

Для характеристики технічного стану основних засобів використовують такі основні показники: коефіцієнти спрацювання (зношення), придатності, оновлення, вибуття та кілька інших (допоміжних) коефіцієнтів.

Розрізняють два види зношення - фізичне і моральне. Своєю чергою, кожний із них має ще дві форми.

Фізичне зношення - це поступова втрата засобами праці їхніх первісних техніко-експлуатаційних якостей унаслідок їхнього використання у виробництві (перша форма), а також у стані бездіяльності - під впливом сил природи (корозія металу, вивітрювання) і надзвичайних обставин (друга форма). Чим інтенсивнішим є використання основних фондів, тим швидшим буде їхнє фізичне зношення [27,40, 68].

Фізичне зношення можна визначити двома способами: на підставі паспортних даних про можливу тривалість експлуатації (кількість виконаних робіт) або за даними обстежень технічного стану основних фондів. Ці методи використовують, як правило, під час інвентаризації та переоцінки основних фондів [57].

Моральне зношення - це знецінення об’єктів основних засобів унаслідок нових досягнень технічного прогресу ще задовго до повного їх фізичного зношення. Розрізняють дві форми морального зношення: знецінення машин унаслідок здешевлення їх виробництва або у результаті випуску нових, досконаліших і продуктивніших машин [15].

Суму морального зношення першої форми можна визначити за даними переоцінки основних фондів як різницю між первісною і відновною вартістю об'єкта основних засобів. За морального зношення другої форми, визначаючи відновну вартість, необхідно враховувати продуктивність об'єкта основних засобів, тривалість міжремонтних періодів, споживання енер­гії та інші показники засобів праці сучасної конструкції. Найшвидше і найбільше морально зношуються активні основні форми.

Фізичне зношення основних засобів частково компенсується ремонтами. На практиці (згідно з чинною методикою) сума зношення основних фондів характеризується сумою нарахованої амортизації [14].

Амортизаційні відрахування - частина вартості основних засобів, яку перенесено на ви­готовлену продукцію. Для визначення суми амортизації здійснюють допоміжні розрахунки або беруть відомості про використання аналогічних видів основних засобів [27,40, 57].

На практиці суму амортизації визначають на основі норм амортизації. Припускають, що основні засоби зношуються рівномірно упродовж усього періоду функціонування. Норми амортизації диференційовано за групами й видами основних засобів, тобто за строками служби, конструктивними особливостями тощо, і виражено у відсотках. Норми амортизації періодично переглядають та вдосконалюють.

Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, які передбачені податковим законодавством. Згідно зі статтею 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з урахуванням подальших змін і доповнень основні фонди підприємства поділяють на чотири групи [22].

До першої групи належать будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, зокрема житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування).

Друга група включає автомобільний Транспорт та вузли(запасні частини) до нього; меблі побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторські (офісне) обладнання та устаткування, приладдя до них.

До третьої групи належать усі інші основні фонди, що не ввійшли до першої, другої т: четвертої груп.

До четвертої групи основних фондів належать електронно-обчислювальні машини, інші машини, призначені для опрацювання інформації, їх програми забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (зокрема стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Норми амортизаційних відрахувань встановлені у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного періоду (в розрахунку на квартал) у таких роз мірах: перша група -2%, друга -10 %, третя -6%, четверта група -15%.

Підприємство може самостійно вибирати метод амортизації [40]:

1) прямолінійний метод;

2) метод зменшення залишкової вартості;

3) метод пришвидшеного зменшення залишкової вартості

4) кумулятивний метод;

5) виробничий метод з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вйгоі від його використання, а також цей метод може Переглядатися. Нарахування амортизації зі новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про змін) методу амортизації.

Нараховують амортизацію щомісячно.

Місячна сума амортизації у разі застосування методів зменшення залишкової вартості пришвидшеного зменшення залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12 згідно з П(С)БО.

Для науково обгрунтованого планування відтворення основних засобів необхідні дані про їхній стан, який характеризують коефіцієнти зношення і придатності засобів праці.

Коефіцієнт зношення характеризує частку вартості основних засобів, списану на витраті виробництва в попередніх періодах, а коефіцієнт придатності - частку не перенесеної ні створюваний продукт вартості.

Коефіцієнт зношення основних засобів розраховують на початок та на кінець звітного періоду, а також вивчають його динаміку за кілька років. Аналіз виконують на підставі даних першого розділу активу бухгалтерського балансу. Чим нижчий коефіцієнт зношення (вищий коефіцієнт придатності), тим кращим є технічний стан, основних засобів. Спрацьовані (застарілі) основні засоби зумовлюють і необхідність застосування застарілих технологічних процесів, що призводить до неконкурентоспроможності продукції підприємства [14].

Коефіцієнт зношення визначають за формулою:

Коефіцієнт придатності:

Технічний стан і відповідність основних засобів науково-технічним досягненням фор­муються у ході їх відновлення.

Форми і темпи відновлення основних засобів зумовлені доцільністю реконструкції, заміни, модернізації груп і видів обладнання [15].

Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду.

Цей Показник розраховують як загалом, так і в розрізі окремих груп основних засобів. Вищий коефіцієнт оновлення активної частини, ніж інших основних засобів, покаже, що оновлення засобів на підприємстві здійснюється саме за рахунок активної частини і позитивно вплине на показник фондовіддачі [27,40,68].

Коефіцієнт оновлення:

Коефіцієнт вибуття доцільно розраховувати для всіх основних засобів, промислово - виробничих засобів, активної їх частини, окремих груп промислово-виробничих основних засобів і основних видів обладнання.

Коефіцієнти придатності та вибуття якнайтісніше залежать від темпів оновлення основ­них засобів: що більше коефіцієнт вибуття засобів наближається до коефіцієнта оновлення, то нижчим є рівень зношення засобів і ліпшим їх технічний стан.

Коефіцієнт приросту основних засобів характеризує рівень приросту основних засобів або окремих його груп за певний період [27,40, 57].

Коефіцієнт приросту:

Аналізуючи рух та технічний стан основних засобів, перевіряють виконання плану впровадження нової техніки, уведення в дію нових об'єктів, ремонту основних засобів. Визначається частка прогресивного обладнання в загальній його кількості і за кожною групою окремо, а також частка автоматизованого обладнання. Для характеристики вікового складу та морального зношення основні засоби групують за тривалістю використання (за строками служби) - до 5 років, 5-10 років, 10-15 років і т.д. - і розраховують питому вагу кожної групи в загальній кількості обладнання [14, 50,61,68].

Оптимальним віком для обладнання є сім років, оптимальні строки експлуатації інших видів засобів залежать від їх особливостей.

Групування за технічною придатністю застосовують для характеристики стану робочих машин і обладнання, інструментів, пристосувань. Виділяють такі групи: придатне обладнання, обладнання, яке потребує капітального ремонту, непридатне обладнання, котре необхідно списати.

Наступний етап аналізу - вивчення забезпеченості підприємства основними виробничими засобами [27,40,68].

Забезпеченість підприємства основними засобами характеризується показниками фондоозброєності праці та технічної озброєності праці.

Фондоозброєність праці розраховується як відношення середньої вартості основних виробничих засобів основного виду діяльності до кількості робітників у найбільшу зміну або до їх середньоспискової чисельності.

Рівень технічної озброєності праці розраховують як відношення середньої вартості активної частини основних засобів до кількості робітників у найчисленнішу зміну або до їх середньоспискової чисельності [14,50,61,68].

Порівнюючи фактичні показники з планом або з фактичними торішніми показниками, визначають темпи і напрямки їх збільшення.

Темпи зростання фондоозброєності та технічної озброєності порівнюють із темпами зростання продуктивності праці.

Дата добавления: 2015-08-02