Аналіз якості продукції

Важливим показником діяльності промислових підприємств є якість продукції. Підвищення його - одна із форм конкурентної боротьби, завоювання і втримання позицій Щ] ринку. Високий рівень якості продукції сприяє підвищенню попиту на продукцію і збільшення, суми прибутку не лише за рахунок обсягу продажів, а й за рахунок вищих цін.

Якість продукції - це поняття, яке характеризує параметричні, експлуатаційні, споживі технологічні дизайнерські властивості виробу, рівень його стандартизації та уніфікації, надійність і довговічність. Розрізняють узагальнювальні, індивідуальні і непрямі показники якості продукції [ 14, 50, 57].

Узагальнюванні показники характеризують якість усієї виробленої продукції незалежно від її виду і призначення [15, 68]:

а) частка нової продукції в загальному її випуску;

б) частка продукції вищої категорії якості;

в) середньозважений бал продукції;

г) середній коефіцієнт сортності;

д) частка атестованої та неатестованої продукції;

е) частка сертифікованої продукції;

є) частка продукції, що відповідає світовим стандартам;

ж) частка продукції, що експортується, зокрема у високорозвинуті промислові країни.

Індивідуальні (одиничні) показники якості продукції характеризують одну із властивостей [14, 50, 57]:

а) корисність (жирність молока, зольність вугілля, вміст заліза в руді, вміст білка* продуктах харчування);

б) надійність (довговічність, безвідмовність у роботі);

в) технологічність, тобто ефективність конструкторських і технологічних рішень (трудомісткість, енергомісткість);

г) естетичність виробів.

Непрямі показники - це штрафи за неякісну продукцію, за обсяг і частку забракованої продукції, за частку продукції, на яку надійшли рекламації від покупців, за втрати від браку тощо

Завдання аналізу якості - вивчити динаміку перелічених показників, виконання плану! рівня, причини їх зміни і дати оцінку роботи підприємства за рівнем якості продукції [15,68].

Як видно з табл. 4.4, за звітний рік на підприємстві виконано роботу для поліпшені якості продукції та підвищення рівня її конкурентоспроможності, про що свідчить збільшені частки продукції вищої категорії якості та продукції, що експортується [27, 39, 57. 61].

За продукцією, якість якої характеризують сортом або кондицією, визначають частку продукції кожного сорту (кондиції) в загальному обсязі виробництва, середній коефіцієнт І сортності, середньозважену ціну виробу у зіставних умовах. Оцінюючи виконання плану за першим показником, фактичну частку кожного сорту в загальному обсязі продукції порівнюють з плановою, а для вивчення динаміки якості - з даними минулих періодів.

Оцінюючи зміну якості продукції на підприємстві, треба віддавати перевагу об'єктивним і кількісним показникам якості, які забезпечують належну точність визначення стану якості продукції. Найвдалішою ілюстрацією цього може бути аналіз показника сортності продукції {14.50,571.

Сортність використовують щодо продукції, в якій допускаються певні неістотні відхилення деяких ознак і якостей від чинних стандартів і технічних вимог [15. 68]. Зважаючи на ^: кількість передбачених сортів і співвідношення їх у загальному обсязі виробництва, визначають середній показник сортності як за планом, так і фактично. Конкретні дані для аналізу сортності наведено в табл. 4.5 [15, 27, 39, 57,61].

Виконання плану за сортністю можна визначити трьома основними способами [14,50,57]:

1. Спосіб першосортних одиниць. Наведені в табл. 4.5 посортові коефіцієнти (на підставі посортових знижок) необхідно помножити на відповідну кількість продукції або показники питомої ваги й одержані суми додати.

Плановий коефіцієнт сортності:

Фактичний коефіцієнт сортності:

Оскільки фактичний показник має значення, більше за планову, можна зробити висновки що фактична сортність продукції вища за планову.

Середній коефіцієнт сортності можна також визначити за відношенням вартості продукції всіх сортів до можливої вартості продукції за ціною І сорту:

2. Спосіб порівняння середньозважених цін. Якщо фактична середньозважена ціна одно виробу більша або дорівнює плановій, план за сортністю вважають виконаним. Це дуІ простий спосіб, але він має істотну ваду - його не можна використовувати для розрахуй загального показника по підприємству.,

Середньозважену ціну розраховують за формулою:

К_1,2 - кількість виробів відповідного сорту;

Ц _1,2 - ціна виробу відповідного сорту.

Планова ціна виробу: 8640: 900 = 9,6 (грн.).

Фактична ціна виробу: 9610:1000 = 9,61 (грн.).

Виконані розрахунки свідчать також про виконання плану за сортністю.

3. Спосіб порівняння виконання плану у вартісному та натуральному перерахунку виконання плану з сортності визначається за формулою:

Випередження рівня виконання плану у вартісному вираженні (9610: 8640 • 100 = 111,2 %) порівняно з натуральним (111, 1 %) підтверджує факт виконання плану за сортністю.

З наведених вище трьох способів найуніверсальнішим є спосіб першосортних одиниць, оскільки він практично виключає вплив зміни асортименту продукції [15,68].

Насамкінець виконують розрахунок впливу зміни кількості та якості продукції на обсяг її випуску у вартісному виразі.

Розрахунок факторів:

1) зміна кількості виробленої продукції (1000 - 900) • 9,6 =960 (грн.);

2) зміна якості (сортності) продукції (9,61-9,6) • 1000 =+10 (грн.).

Разом: +970 грн.

Перевірка розрахунку: 96І0 - 8640 = 970 (грн.).

Частина виробів у процесі виробництва псуються через порушення технології, несправності устаткування або низьку кваліфікацію чи несумлінність робітників. Це явище має назву брак продукції {14, 50,57].

Брак може бути остаточним і виправним. Під час аналізу визначають загальну суму браку 1 відносний його розмір (% браку), а також вивчають динаміку цього показника за кілька періодів. Особливу увагу необхідно приділити виявленню так званого прихованого браку, який

з різних причин не обліковується. Цей брак фігурує як доброякісні деталі, напівфабрикати і навть готові вироби і є причиною порушення в майбутньому ритму роботи та несподіваних збитків.

Аналізуючи брак, обов'язково з'ясовують причини та місце його виникнення, час і ви­грашів.

Важливими умовами профілактики браку є [15,68]:

- висока культура та організація виробництва;

- стабільний ритм роботи і постачання;

- упровадження у виробництво сучасних технологій та устаткування;

- кваліфікація персоналу, його дисциплінованість і відповідальність тощо.

Нарешті, треба пам'ятати, що між якістю продукції і відсотком браку існують складні й суперечливі зв'язки. Наприклад, вважають, що зростання кількості бракованої продукції не обов'язково спричиняє погіршання її якості, як вважається. Рівень браку - це передусім показник якості роботи, налагодженості технологічних процесів і чіткої організації виробництва, а також показник порушення ритму виробництва, погіршання організації та контролю

За виробництвом.

Дата добавления: 2015-08-02