РОЗДІЛ І .Теоретичний аналіз проблеми самотності в зарубіжній і вітчизняній літературі.

ПЛАН

ВСТУП ……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ І.Теоретичний аналіз проблеми самотності в зарубіжній і вітчизняній літературі.

1.1. Визначення поняття самотності……………………………………………..7

1.2. Соціально-педагогічні та індивідуально-психологічні передумови виникнення самотності……………………………………………………….....19

1.3. Особливості самотності на різних етапах людського життя……………..26

Висновки………………………………………………………………………....32

РОЗДІЛ ІІ. Робота соціального педагога щодо профілактики самотності у різні вікові періоди.

2.1. Дослідження індивідуально-психологічних особливостей самотньої особистості……………………………………………………………………….35

2.2. Форми і методи соціально-педагогічної роботи та психолого-педагогічні рекомендації із запобігання самотності у різні вікові періоди…………….....47

Висновки. ………………………………………………………………………..54

Загальні висновки………………………………………………………………..56

Список використаних джерел………………………………………………..…61

Додатки…………………………………………………………………………..66

Вступ

Ситуація сьогоднішнього дня змінюється безупинно, створюючи гранично нестабільну соціальну систему, на тлі якої відбувається зміна підліткової субкультури. Підлітки, які є однією з найменш адаптованих і соціально незахищених груп, не можуть не нести на собі відбиток загальної соціальної невизначеності, непевності, тривожності. Результатом цього став вихід на перший план соціально-педагогічної проблеми підліткової самотності.

Проблеми самотності особистості досліджували К. У. Еллісон, В. Кисельова, Г. Р. Коллінз, І. С. Кон, Ф. Б. Міниртс, А. В. Мудрик, Ю. М. Орлов, І. М. Слободчиков, І. Дж. Теннер[16;19;36 та ін.]. Вони акцентували увагу на причинах самотності підлітків та молоді, пов’язуючи їх як з ситуаціями, за яких виникає вірогідність самотності, так і з характером особистості. Важливо відзначити, що у вітчизняній науковій літературі проблема самотності підлітків ще недостатньо розроблена.

Сучасна підліткова субкультура містить у собі цілий спектр асоціальних проявів, що розцінюються підлітками як норма. На це вказують у своїх дослідженнях Б. Н. Алмазов, Л. А. Грищенко, В. Т. Кондратенко, А.Є.Личко. Подібна тенденція свідчить про зміну загального світогляду в середовищі підлітків, зміни системи норм і цінностей, та, як наслідок, зміну поведінкових реакцій. Фактичним результатом цього є динаміка індивідуальних відчуттів підлітка у бік дестабілізації. Отже, як показують дослідження, одним з найбільш гострих стає відчуття самотності. У педагогіці та психології феномен самотності в основному асоціюється зі станом ізоляції, психологічною відчуженістю. На думку М. Слободчикова, самотність - це особливий феномен, що має власну картину проявів, динаміку, цінність і значущість [16, c.1]. Детальний аналіз багатьох психолого-педагогічних і соціально-педагогічних проблем дозволяє визначити самотність як базовий стан, на основі якого формуються комплекс неповноцінності, напруга, конфлікти, порушення комунікативної сфери підлітків.

Соціально-педагогічний аналіз причин та чинників будь-якого стану (у даному випадку підліткової самотності) дозволяє дати відповідь на питання, до чого цей стан може привести, побачити його перспективу, завдяки чому з’являється можливість у запобіганні його негативних наслідків шляхом аналізу й оцінки факторів, корекції умов соціального середовища.

Самотність як стан існувала у всі часи, проте саме наш час породив проблему самотності, як вагомий психологічний і соціальний феномен. Додатково до всіх фізичних характеристик, а нерідко і на противагу ним, самотність набуває суто психологічне забарвлення. Вона стає, перш за все, особистісною. У сьогоденні інакше осмислюється вплив суспільства на індивіда, і велике значення надається тому, як сама людина визначає своє положення в суспільстві в залежності від свого внутрішнього світу. Зміна акцентів, що підсилюють психологічну забарвленість феномена самотності, на думку ряду авторів, пов’язано, з одного боку, з розвитком самосвідомості людини, а з іншого - з соціальними змінами та економічно-технічним розвитком суспільства. Необхідно відзначити, що сучасна культура та модернізація веде до того, що у людини з’являється відчуття рольової роздрібненості, тому найчастіше виникає образ декількох «Я», які можуть реалізувати себе в різних соціальних сферах, і які не можуть бути визначені єдиною характеристикою. Якщо ж обставини складаються так, що людина не одержує визнання на соціально-груповому рівні, і в неї немає близьких друзів, то така ситуація породжує глибоку психологічну кризу особистості, яка сприяє появі відчуття самотності, яке призводить людину іноді до аномії [1, c 158].

Отже, самотність належить до тих понять і категорій, реальне життєве значення яких, здавалося б, виразно представлене навіть в буденній свідомості, проте подібна виразність не точна, оскільки приховує складний, суперечливий зміст самотності. Мабуть, даний вислів дає ключ до розуміння, чому такі багатоманітні і деколи суперечливі визначення самотності, які розкриті в різних психологічних та педагогічних підходах.

Актуальність проблеми. Почуття самотності особистості є екзистенціальним, соціальним і психологічним феноменом і соціального статусу. У сучасному нестабільному суспільстві проблема самотності позначилася досить гостро. Відомо, що основним осередком будь-якого суспільства є сім'я. У теж час в даний час багатьма дослідниками в різних країнах відзначаються явні ознаки кризи не тільки традиційних сімейних відносин, але і самого інституту сім'ї [42, c.53].

Питання профілактики самотності, підготовки молоді до сімейного життя мають велике значення як для здоров'я і щастя особистості, так і для економічного, соціального і культурного розвитку суспільства. Починаючи з самого раннього віку слід розвивати в дитині почуття соціальної відповідальності за свої вчинки; виховувати прагнення мати здорову і міцну сім'ю; зміцнювати почуття поваги до представників протилежної статі і здатність у читав їх специфічні інтереси.

Юність займає важливе місце в загальному процесі онтогенезу. Даний віковий період слід розглядати як особливу фазу в психічному розвитку, епоху переходу від дитинства до дорослості. По всіх напрямках відбувається становлення якісно нових утворень психіки. Вступаючи в новий період життя і діяльності, юнак займає нову соціальну позицію, саме в цій фазі розвитку формується ставлення до власного "я", ставлення до све6рстнікам, оточуючим людям і суспільству. Від того, як закладаються на цьому етапі основи соціальної орієнтації, залежить становлення соціальних установок особистості, імовірність виникнення і глибина переживання почуття самотності.

Об'єкт дослідження - особливості самотності у різні вікові періоди.

Предмет дослідження – психологічні та соціально-педагогічні особливості самотності та її профілактика у різні вікові періоди.

Метою даної роботи є теоретичний аналіз проблеми, емпіричне дослідження психологічних та соціально-педагогічних особливостей самотності та її профілактика у різні вікові періоди.

Завдання дослідження:

1.З`ясувати соціально-педагогічні та індивідуально-психологічні передумови виникнення самотності.

2.Висвітити особливості самотності на різних етапах людського життя.

3.Дослідити соціально-педагогічні та індивідуально-психологічні особливості самотньої ообистості.

4.Провести соціально-педагогічну роботу та надати психолого-педагогічні рекомендації із запобігання самотності у різні вікові періоди.

Методи дослідження:

- Теоретичний аналіз, зіставлення і узагальнення літературних даних;

- Експрес-діагностика рівня соціальної ізольованості особистості (Д. Рассел і М. Фергюссон);

- Діагностичний опитувальник «Самотність» С.Г. Корчагиной;

- Методи статистичної обробки та інтерпретації результатів дослідження.

РОЗДІЛ І.Теоретичний аналіз проблеми самотності в зарубіжній і вітчизняній літературі.

Дата добавления: 2015-08-10