Загальні висновки

Проблема самотності завжди хвилювала людство, займаючи вчених, письменників, філософів. Останнім часом цій проблемі присвячуються все нові і нові роботи, що досліджують сутність самотності, причини його виникнення, характерні прояви і вплив на різні категорії людей в різні періоди життя.

Проте в даний час не існує єдиної думки про те, що ж таке самотність: біда чи щастя, норма або патологія. Різні філософські течії і психологічні школи розглядають самотність як єдину можливу основу людського буття, як протиприродний для людини стан, патологію і прояв слабкої пристосовності особистості, та - як соціальну проблему, внаслідок розвитку сучасних суспільних сил.

Для одних самотність - результат усвідомлення людини відірваності і кінцівки його існування, що супроводжується відчаєм і втратою надії, для інших - активний творчий стан, сприятлива можливість спілкування з самим собою і джерело сили.

Однак загальним в різних психологічних і філософських підходах є розуміння самотності як стану людини, котра усвідомлює факт своєї відстороненості й відчуженості від світу інших людей. Відчуженість людини від інших людей може бути наслідком і реальної відсутності кола спілкування і значущих зв'язків, і сприйняття людиною своїх соціальних контактів як незадовільних.

У нашій роботі ми дотримувалися визначення самотності як емоційного стану, викликаного усвідомленням того, що спілкування і соціальні контакти не приносять задоволення.

У суспільній свідомості самотність зазвичай зв'язується зі зрілістю і літнім віком. Однак наші дослідження доводять, що найбільш гостро ця проблема стоїть в юності, а вперше самотність усвідомлюється людиною в підлітковому віці. Це пов'язано, насамперед, з розвитком рефлексії в цьому віці і переходом на новий рівень самосвідомості, з посиленням потреб у самопізнанні, прийнятті та визнанні, у спілкуванні та відокремленні, з кризою самооцінки.

До того ж переорієнтація спілкування з батьками і значущих дорослих на ровесників робить проблему взаємин з останніми вельми актуальною, а іноді і дуже болючою. Якщо підліток в спілкуванні з друзями та однокласниками не отримує прийняття, визнання та емоційного відгуку, якщо не задовольняються його потреби в соціальному єднанні та самоствердженні, то у нього виникає відчуття самотності.

Як відомо, іншою психологічно обгрунтованою потребою в підлітковому віці є потреба в самоті, оскільки тільки наодинці з самим собою підліток може осмислити і «переварити» які зміни відбуваються з ним, оцінити себе і свої відносини, визначити лінію своєї поведінки і свою позицію. Тим не менш, на думку вітчизняних і зарубіжних вчених (А. В. Мудрик, Дж.Р. Олді та ін.), різке переважання потреби в самоті є тривожною ознакою і призводить до стану хронічного самотності. Іншими словами, постійне бажання підлітка бути на самоті служить сигналом того, що щось не так в його взаєминах з однолітками, а можливо, і у внутрішньому світі.

У нашій роботі на прикладі учнів 10-го класу і дорослих ми досліджували особливості переживання самотності, фактори, що сприяють її виникненню і способи його подолання. У погляді випробовуваних на самотність існує та ж полярність, що і в філософських і психологічних дослідженнях, вони вважають нормальним стан самотності в тому випадку, якщо це власний вибір людини, зроблений не під впливом оточуючих, а з внутрішніх причин. Тобто якщо людина вибирає самотність не через власну невпевненість і невміння спілкуватися, не зі страху перед спілкуванням та іншими людьми, а за внутрішнім бажанням і потреби побути одному, то це нормально і природно. Якщо ж він самотній, тому що від нього відвернулися інші люди, тоді це - нещасна і ображена людина, тиха, сумна і непомітна.

Старшокласники і дорослі вважають, що причини самотності криються як у близькому оточенні людини, яка не хоче його приймати, так і в ньому самому: в його характері, особливостях поведінки, манері спілкування, і в тому числі його невмінні спілкуватися.

У ході дослідження ми виявили відмінності в переживанні чоловічої і жіночої самотності. Жінки переживають самотність гостріше, проте агресію виявляють рідше в порівнянні з чоловіками. Вони більш ніж чоловіки схильні до аналізу причин власної самотності і пошуку конструктивних методів вирішення проблем. Також підтвердилися деякі відмінності в переживанні самотності в юнацькому та зрілому віці. Обидві гіпотези, висловлені нами, були експериментально підтверджені в ході нашого дослідження.

Невже самотність - наша неминуча доля? Сучасна людина відчуває її найбільш гостро в ситуаціях інтенсивного і навіть примусового спілкування- в міській юрбі, у колі своєї сім'ї і часом серед друзів. Але чи можна вважати, що єдина альтернатива самотності - безмежне спілкування, що поглинає духовне життя людини? Якщо під спілкуванням включає обмін інформацією, то воно, навпаки, породжує самотність. Обрушуються на людину потоки інформації, вимушене спілкування, позбавлене розумних меж, тільки загострюють почуття самотності. Альтернативою самотності може бути вміння і бажання людини зазирнути в себе, прагнення навчитися спілкуватися з собою, прагнення до самовдосконалення.

Людина може спробувати зрозуміти природу самотності, «приручити» свою самотність, зробивши її більш конструктивною і менш руйнівною.

Таким чином, повністю подолати самотність неможливо, та це, напевно, і не потрібно: самотність до певної міри необхідна для росту, розвитку творчих сил, самостійності.

Як видно з отриманих результатів, феномен самотності носить неоднорідний характер і характеризується переважанням середнього ступеня вираженості в підлітковому віці.

Найбільша гострота переживання притаманна особам юнацького віку, які характеризуються недостатньою підготовленістю до змін соціальної ситуації розвитку та пов’язаними з нею проблемами адаптації.

В юнацькому віці переживання почуття самотності стає частиною життя майже кожного, відрізняючись лише за частотою та інтенсивністю переживання. Психологічною особливістю виникнення почуття самотності в юнацькому віці є його зв’язок не стільки з об’єктивними фактами соціальної ізоляції особи, скільки із суб’єктивним переживанням порушення значущих міжособистісних стосунків, розриву дружніх чи інтимних зв’язків..

Визначено типові особливості переживання почуття самотності в юнацькому віці:

– Особи з високим рівнем частоти та інтенсивності переживання самотності характеризуються недостатнім самоконтролем, залежністю від зовнішніх обставин, схильністю до контролю з боку оточуючих, відмовою від впливу в міжособистісній взаємодії, складнощами у налагодженні контактів з іншими людьми. Вони мають однозначно негативне уявлення про самотність, бояться залишатися на самоті, сприймають прояв почуттів як загрозу, психологічну слабкість.

– Особи з середнім рівнем переживання почуття самотності переживають самотність інколи, за певних життєвих ситуацій. Їм притаманне ставлення до самотності і як до позитивного, і як до негативного почуття. Вони демонструють проміжні характеристики високого та низького рівнів переживання почуття самотності.

– Особи з низьким рівнем переживання почуття самотності характеризуються оптимістичним уявленням про життя, ініціативністю, незалежністю в соціальних контактах, високим рівнем самоконтролю, здатністю самостійно приймати рішення й брати на себе відповідальність за їхню реалізацію. Вони вирізняються позитивним ставленням до усамітнення, задоволеністю власною поведінкою, рівнем досягнень та особистісними якостями, ставленням до самотності найчастіше як до позитивного переживання.

Поступово рівень переживання почуття самотності знижується і у старшому віці досягає середньостатистичних показників, характерних для дорослого віку.

Способи подолання почуття самотності, які виникають стихійно, за своєю суттю є, найімовірніше, захисними механізмами, аніж реальними способами подолання переживання почуття самотності. До найбільш поширених способів відносяться такі, як: “Прагнення соціальної підтримки”, “Уникання соціальних контактів”, “Висока активність”, “Психофізіологічне відреагування”. Конструктивним способом є лише “Рефлексивність”, яка дозволяє усвідомити дійсні причини виникнення почуття самотності та відчути позитивний смисл усамітнення, але вона притаманна лише незначній частині осіб юнацького віку.

Дата добавления: 2015-08-10