Дослідження особливостей самотності в зрілому віці

Із закінченням юнацького періоду розвиток особистості не припиняється, але завершується становлення типу особистості і оформлення його в стійку структуру. І в зрілому віці відбувається розгортання вже оформлених структур особистості, вирішення проблем, що виникли в юності, перехід до реалізації життєвих задумів.

Саме перехід до реалізації себе виключає проблему самотності. Тому самотність як переживання психологічного стану взагалі не властивий для даного етапу життя особистості, лише 15% респондентів віком від відповіли, що відносно часто відчувають самотність. Відчуття самотності виникає, коли людина виявляється нездатною реалізуватись у значущій для неї сфері. Критичним є не стільки відчуття неможливості реалізувати себе, скільки ретроспективна оцінка нереалізованості як факту, що вже стався, і втрата перспектив у цій сфері. Подібна ретроспектива часто змінює ієрархію реалізації в різних сферах життєдіяльності. І якщо сфери реалізації є справді цінними і важливим для особистості, невдача в одній з них може компенсуватися успіхом в іншій.

Традиційно старість з її хворобами, обмеженням соціальних зв'язків, погіршенням матеріального становища, зростаючою залежністю і зменшенням самостійності вважалася найсамотнішим періодом у житті людини. Численні дослідження західних спеціалістів спростовують цю точку зору, переконливо доводячи, що самотність — це проблема головним чином молодих.

Літні люди мають більше близьких друзів і, хоча менше часу спілкуються з ними, більше задоволені своїми дружніми зв'язками, ніж молоді. Втрата друзів і знайомих через смерть — природне явище старості. Однак більшість душевно й фізично здорових людей здатні відновити втрачені зв'язки, замінивши їх новими або активніше спілкуючись з тими, хто ще залишився. Зниження соціальної активності, таким чином, пов'язане не з віком, а з іншими факторами, головні з яких — фізична неміч, душевний розлад і бідність.

У респондентів старшого віку більш висока самооцінка, ніж у тих, кому 15-20 років, тому літні люди відчувають себе більш "незалежно". Вони не опікуються власною "свободою", наявність коханого або сексуального партнера для них не так вже й важливо. Поступово зникають заклопотаність, нудьга, депресії. Отже, із віком напруження самотності поступово спадає.

Тим часом слід пам'ятати, що самотність — відчуття суб'єктивне, і на специфіку його переживання суттєво впливатиме життєва позиція людини. Зазвичай, з роками життєва позиція принципово не змінюється, однак у літніх людей вона стає очевиднішою.

Психологічна старість є дійсним завершенням власного життєвого шляху. І самотність літніх людей — здебільшого прояв і наслідок певних життєвих позицій, установок стосовно власної особистості і оточуючого світу.

В результаті аналізу дослідження також виявлено, що самотність жінок пов'язана з тугою за конкретною людиною, відсутністю коханої людини (37%), з нерозумінням з боку інших людей (28%); самотність чоловіків - з фізичної та духовної ізоляцією (30%), з власною непотрібністю (48%), відсутністю близьких відносин (25%), нудьгою, тривогою, порожнечею (40%). Чоловіки схильні розглядати самотність як можливість поміркувати над собою, своїм життям, відносинами з іншими людьми (27%). Обидві групи випробовуваних оцінюють стан самотності як негативний, якого хочеться уникнути (25% і 40% відповідно).

Аналіз характерних емоційно-поведінкових реакцій на переживання показав, що чоловіки і жінки відчувають різну палітру почуттів: жінкам властива меланхолія (20%), депресія (33%), ранимість (23%), почуття незахищеності (30%), спустошеність (25%), відчуття власної непривабливості (25%), покинутість (22%); чоловіки в стані самотності перебувають у поганому настрої (31%), частіше, ніж жінки переживають печаль (37%) і нудьгу (46%), більш нетерпимі до себе (25%), ніж жінки (13%), гостріше переживають співчуття собі (32%), безпорадність (13%), розпач (9%), відчуженість (26%) і відчуття ізольованості (23%). Обом групам в стані самотності властиве бажання зміни місця (22% і 21% відповідно). При цьому жінки (59%) більше ніж чоловіки (38%) пов'язують самотність з тугою по конкретній людині.

Найбільш частими заняттями серед жінок і чоловіків є: заняття хатніми справами, дзвінки друзям, читання (жінки вдаються до цих занять значно частіше, ніж чоловіки). Обидві групи воліють читання (50% жінок і 32% чоловіків), телевізор (34% жінок і 58% чоловіків), слухання музики (37% жінок і 45% чоловіків) або заняття улюбленою справою (35% жінок і 37% чоловіків).

Чоловіки частіше, ніж жінки воліють спати (36%), відвідувати кого-небудь (31%) або пити (18%), в той час як жінки в стані самотності прагнуть піти вчитися або працювати (23%), ходять в театр, кіно (29%), роблять покупки (25%), витрачають гроші на себе (21%), тобто перебувають в активному стані, плідно і творчо використовуючи час, проведений на самоті.

Ми зосередили свою увагу на самотності чоловіків і жінок зрілого віку у взаємозв'язку зі смисложиттєвими орієнтаціями, самореалізацією і самовідношенням. Існують статеві відмінності в переживанні самотності, які залежать від задоволеності сенсом життя, самореалізації та самоставлення.

Об'єктом дослідження стали чоловіки і жінки у віці від 30 років до 40 років (студенти пятого курсу, заочної форми навчання, Інституту корекційної педагогіки і психології) загальною кількістю 40 осіб (19 чоловіків і 21 жінка). У проведеному дослідженні були використані наступні методики: діагностика рівня суб’єктивного переживання почуття самотності Д. Рассела і М. Фергюсона та для визначення суб'єктивних особливостей переживання почуття самотності була використана методика діагностичний опитувальник «Самотність» С.Г. Корчагиной.

Результати дослідження приводять до наступних висновків:

1. Чоловіки відчувають себе більш самотніми та ізольованими від інших людей; жінки частіше відчувають, що знаходяться в ладу з оточуючими; рідше відчувають нестачу в дружньому спілкуванні.

2. Чоловіки пояснюють свій стан самотності власною непотрібністю, в той час як жінки бачать причини своєї самотності у відсутності коханої людини, пов'язують самотність з тугою по конкретній людині.

3. Для чоловіків характерно пасивне перебування в стані самотності. Жінкам у цьому стані більш винахідливі в знаходженні занять і способів подолання самотності, ніж чоловіки, і воліють конструктивні способи подолання самотності.

4. Виявлено, що чим більш самотні чоловіки, тим частіше у проблемних ситуаціях воліють "поринути в роботу". Тоді як самотність жінок пов'язана з роздумами про майбутнє: і чим більше вони спрямовані в майбутнє, фантазують, тим відчувають себе менш самотніми.

5. Виявлено, що для чоловіків і жінок досліджуваної вибірки задоволеність сенсом життя пов'язана зі спілкуванням, з пошуком близькості, з побудовою відносин, заснованих на прихильності.

6. Для жінок встановлено зв'язок самотності і самовідносини. Чим більш самотні жінки, тим негативніше вони до себе ставляться, тим вище їх самозвинувачення, однак це не позначається на їх самооцінці.

7. Самотність жінок не пов'язана зі смисложиттєвими цінностями, при цьому жінки з більш високим рівнем самотності менш схильні до самосприйнятя, рідше вважають природу людини в цілому позитивною, менш чутливі до себе.

8. Виявлено зв'язок самотності чоловіків і їх сенсом життя, ставленням до минулого, теперішнього, майбутнього, здатністю контролювати життя. Чим більше самотній чоловік, тим менше задоволений він сенсом свого життя, тим менше він вважає себе здатним керувати своїм життям, тим песимістичніше він дивиться на своє майбутнє.

9. Чоловіки, незалежно від рівня самотності, у проблемних ситуаціях звертаються за соціальною підтримкою частіше, ніж жінки.

10. Виявлено вплив самотності на вибір чоловіками поведінкової стратегії. Так, менш самотні чоловіки віддають перевагу в складних ситуаціях стратегії вирішення проблем.

Дата добавления: 2015-08-10