Читайте также:
|
1. Звільнення вагітних жінок і працівників із сімейними обов’язками, які мають дітей віком до трьох років чи самостійно (без подружжя) виховують дитину віком до п’ятнадцяти років або дитину – інваліда, за ініціативою роботодавця не допускається, крім випадку звільнення працівника у зв’язку із ліквідацією підприємства, установи, організації чи припинення фізичною особою функцій роботодавця та з підстав, визначених статтями 159 і 162 - 166 цього Кодексу, з обов'язковим їх працевлаштуванням.
2. Обов'язкове працевлаштування зазначених у частині першій цієї статті працівників здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору.
На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору за рахунок роботодавця чи фонду соціального страхування на випадок безробіття.
Роботодавець не несе такого обов’язку у разі відмови жінки від переведення на іншу роботу, що відповідно до законодавства про зайнятість визначається як підходяща, а також при звільненні в зв’язку з порушенням нею трудової дисципліни.
3. У разі, якщо звільнення працівника відбулось в період настання вагітності, материнства або усиновлення, то роботодавець повинен довести, що воно не було результатом наведених обставин.
Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 59 | Нарушение авторских прав