Тестові завдання. 1. Організаційна поведінка – це:

1. Організаційна поведінка – це:

а) стійка система соціально значимих рис, що характеризують індивіда як члена організації;

б) вивчення поведінки людей (індивідів і груп) в організаціях з метою пошуку найбільш ефективних методів управління і попередження організаційних дисфункцій;

в) продукт діяльності всіх співробітників організації, що включають менеджерів вищої, середньої та низової ланок, а також рядових співробітників.

2. Джерелами знань про поведінку людей в організації є:

а) досвід роботи в організації (так / ні);

б) отримання інформації, що проходить через підрозділи (так / ні);

в) контакти з різними підрозділами (так / ні);

г) навчання інших та участь у навчальних групах (так / ні);

ґ) неформальне спілкування з працівниками за межами організації (так / ні);

3. Дисципліна «Організаційна поведінка» займається:

а) вирішенням проблем у системі «людина-людина»;

б) питаннями, що пов’язані з організацією взаємодії груп в організації;

в) втіленням знань основних соціальних наук в управлінські програми дій;

г) визначенням конфліктних ситуацій і шляхів їх подолання.

Питання для самоконтролю

1. Що таке поведінка? Що являє собою організаційна поведінка?

2. Назвіть особливості організаційної поведінки.

3. Що являє собою організаційна поведінка як наука?

4. Що являється предметом організаційної поведінки?

5. Які цілі організаційної поведінки?

6. На яких рівнях необхідно досліджувати організаційну поведінку? Чому?

7. Які фактори впливають на організаційну поведінку?

8. Як ви вважаєте, чи змінюється поведінка людей у процесі трудової діяльності, або ж вона залишається постійною? Чому?

9. Як ви розумієте модель організації як відкритої системи і яке значення мають люди в цій моделі?

10. З якими проблемами організаційної поведінки стикаються менеджери?

11. Які завдання повинен вирішити менеджер для забезпечення конкурентної переваги?

12. Як менеджер може зрозуміти приховану природу організації?

13. Як управляти організаційною поведінкою, коли організація починає діяти в глобальному середовищі?

Бібліографічний список [1-8].

Тема 2. Особистість в організації

Мета роботи:

· зробити огляд наукових теорій поведінки людини в організації;

· з’ясувати фактори, що впливають на поведінку людини в організації;

· оволодіти знаннями щодо структури особистості, сутності та змісту понять „цінності”, „ставлення”, „задоволеність роботою”, „сприйняття”, „процес навчання”.

План

1. Теорії поведінки людини в організації.

2. Фактори, що впливають на індивідуальну поведінку.

3. Структура особистості.

4. Цінності, лояльність та етична поведінка. Національна культура та цінності. Ставлення.

5. Задоволення роботою та продуктивність праці. Задоволення роботою та ОП.

6. Сприйняття. Фактори, які впливають на сприйняття.

7. Теорія атрибуції.

8. Процес навчання. Закон ефекту.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Опрацьовуючи питання даної теми, студенти повинні з’ясувати, що існують різні наукові підходи, які пояснюють поведінку людини в організації. Виділяють соціологічний підхід, який ґрунтується на тому, що поведінка людини – є результатом впливу людей і подій соціального оточення. Цінності й традиції суспільства визначають поведінку людей у цьому суспільстві. При біологічному підході робиться акцент на залежність поведінки від фізичних і біологічних потреб і спонукань (спраги, голоду, недоліку сну й т.п.).

Психоаналітичний підхід базується на вченні про те, що більшість мотивів поведінки людини не усвідомлюються, не очевидні. Так, З.Фрейд вважав, що ключ до істинних причин поведінки лежить у підсвідомості, що являє собою сховище інстинктивних спонукань, емоцій, думок, які були подавлені і витиснуті у сферу несвідомого, але саме цей неусвідомлюваний матеріал багато в чому визначає поведінку людини, хоча вона цього і не усвідомлює. Від почуття страху, провини людина оберігає себе за допомогою захисних механізмів. Механізм захисту – це знеболювання Я-людини від зовнішнього, агресивного, на її думку, впливу. До механізмів захисту відносять витиснення, заперечення, раціоналізацію, проекцію, регресію, агресію, фантазування та ін.Механізми захисту часто призводять до дезадаптивної поведінки і стають причинами конфліктів в організації, перешкоджають особистісному зростанню. Поведінка працівників не завжди логічна й розумна, а самі люди не завжди можуть пояснити свої імпульси й бажання, тому менеджер, щоб управляти поведінкою людей, повинен уміти розпізнавати її приховані мотиви.

Бихевіоральний (поведінковий) підхід орієнтований не на аналіз причин поведінки, а на аналіз результатів. Людина, з погляду біхевіоризму, є сукупністю поведінкових реакцій. Та чи інша поведінкова реакція виникає на певний стимул, ситуацію. Змінюючи стимули, можна програмувати людину на необхідну поведінку. Окрему лінію в розвитку біхевіоризму являє система поглядів Б.Скіннера. Він висунув теорію інструментального обумовлювання. Інструментальне обумовлювання – термін, який означає, що поведінка людини визначається очікуваними наслідками її вчинку. Головним засобом формування нової поведінки виступає підкріплення. Уся процедура вчення одержала назву «послідовного наведення на потрібну реакцію». Один з основних тез біхевіоризму – підкріплена поведінка, що повторюється. Підкріплення може бути позитивним (похвала, одержання бажаного результату, матеріальна винагорода і т.п.) або негативним (біль, покарання, невдача, критичні зауваження і т.п.). Поведінка людини випливає, насамперед, з чекання позитивного підкріплення, але іноді переважає бажання уникнути негативного підкріплення. Концепція позитивного й негативного підкріплення дозволяє пояснити багато поведінкових реакцій і допомагає менеджерові налагодити систему заохочень і покарань в організації.

Теорія соціального навчання. Теорія соціального навчання в певному розумінні являє собою розширення концепції інструментального обумовлювання. З погляду теорії соціального навчання, на поведінку людини впливає наслідування поведінкових моделей.

Гуманістичний підхід виник в США завдяки працям Карла Роджерса й Абрахама Маслоу. Психологи цього напрямку вважають, що людина постійно розвивається, змінюється і прагне досягти максимально повної самоактуалізації своїх здібностей. Прихильників гуманістичного напрямку насамперед цікавить те, як людина сприймає, розуміє і пояснює реальні події свого життя. Гуманістичнийпідхід базується на таких ідеях:

· поведінку людини можна розуміти тільки на основі аналізу її суб'єктивного сприйняття і пізнання дійсності;

· люди здатні самі визначати свою долю, тобто самовизначення є істотною частиною природи людини і люди, у кінцевому рахунку, відповідальні за те, що вони собою являють;

· люди у своїй основі добрі і мають прагнення до досконалості.

Центральним поняттям для теорії К.Роджерса є образ «Я» (Я – концепція особистості), що складається в результаті особистого життєвого досвіду, робить у свою чергу вплив на сприйняття даною людиною світу, інших людей, на оцінки, що дає людина власній поведінці. Я – концепція особистості – це стійка, у більшому чи меншому ступені усвідомлювана і пережита система уявлень особистості про саму себе, на основі якої вона будує свою поведінку. Я-концепція містить у собі не тільки наше сприйняття того, які ми є (Я-є реальне), але також і те, якими, ми думаємо, ми повинні бути і хотіли б бути, тобто «ідеальне-я». Розлад поведінки є результатом невідповідності між «Я» - реальним і «Я» - ідеальним. Я-концепція може бути позитивною, амбівалентною (суперечливою), негативною. Індивід з позитивною Я-концепцією бачить світ інакше, ніж людина з амбівалентною чи негативною. Люди із сильною невідповідністю між реальним-усвідомленим і «ідеальним Я» володіють поганою психологічною адаптацією, не здатні до самоприйняття, більш тривожні, емоційні, нестабільні і невротичні. Більшість людей із низькою самооцінкою воліють працювати над простими завданнями, оскільки тоді вони впевнені в успіху. Висока самооцінка звичайно об’єднується з такими якостями, як самостійність і щирість.

До факторів, що визначають формування й розвиток особистості, належать спадковість, оточення і ситуація.

Розглядаючи третє питання, студенти повинні зрозуміти, що існує багато структур особистості, але найпоширенішою вважається динамічна функціональна структура особистості К.К.Платонова. Вона складається з чотирьох ієрархічно співвіднесених підструктур. Нижчим рівнем особистості є біологічно обумовлена підструктура, в яку входять вікові особливості психіки, вроджені особливості типу нервової системи і темпераменту. Наступною підструктурою в структурі особистості є підструктура, що включає в себе індивідуальні особливості психічних процесів: відчуття, сприймання, уваги, пам’яті, мислення, уяви. Далі йде підструктура - “досвід” людини, який складається із набутих людиною знань, умінь та навичок у сфері професійної діяльності. Домінуючою в структурі особистості є підструктура «спрямованість». Сфера спрямованості включає в себе усі спонукальні сили особистості – її погляди, переконання, ідеали, потреби, інтереси, бажання, нахили, мотиви, світогляд, уста­новки, цілі життя й діяльності та цінності.

На основі аналізу структури особистості менеджер може проаналізувати поведінку людей в організації та надати їй цілісну, якісну оцінку.

При вивченні четвертого питання слід усвідомити, що цінності – це набір стандартів і критеріїв, яких людина дотримується у своєму житті. Індивід приймає рішення і діє шляхом відповідної оцінки людей, явищ та процесів, що відбуваються навколо нього. Цінності становлять серцевину особистості і є досить стійкими в часі. Цінності формуються в родині, навчальному закладі, у колі друзів. Засвоєні в дитинстві цінності відносно стійкі. Однак система цінностей розвивається і зазнає змін. Цінності визначають поведінку людини. Залежно від категорій суб'єкта (особистість, індивід, група, суспільство) цінності бувають особистісними, груповими, корпоративними й соціальними (загальнолюдськими). Цінності впливають на етичну або не етичну поведінку людей та на їх лояльність до організації. Різним культурам притаманні різні цінності. Розуміння менеджером їх особливостей допоможе правильно пояснити та спрогнозувати поведінку людей в різних країнах.

Ставлення, як і цінності, впливають на поведінку людини. Однак цінності є більш широким поняттям, тоді як «ставлення» – більш специфічне.

Ставлення – це оціночний висновок (сприятливий або несприятливий) щодо об'єктів, людей або подій. Воно відображає, що відчуває людина відносно чого-небудь.

Кожна людина має якісь почуття до своєї роботи, до своїх обов'язків і до своєї організації. Специфічні думки й почуття, що відносяться безпосередньо до поточної роботи або організації, називаються ставленням до роботи. Ставлення до роботи – це сукупність почуттів, переконань і думок про те, як поводитися на роботі. Можна виділити три типи ставлення до роботи, які мають особливий вплив на організаційну поведінку, – задоволення роботою, залученість до роботи і відданість організації.

При вивченні шостого питання требазвернути увагу на те, що поведінка людини в організації залежить від особливостей її сприйняття, тому що сприйняття світу, організації, Я-образу є важливими факторами індивідуальності людини.

Сприйняття – це процес отримання з навколишнього середовища інформації, її обробка та систематизація.

Сприйняття людиною оточення можна уявити як процес, що включає три етапи: 1) спостереження за допомогою органів чуття (зір, слух, дотик, нюх, смак); 2) відбір потрібної інформації; 3) систематизація інформації.

Важливо зрозуміти, що жодна людина не сприймає світ як об'єктивну реальність. Люди інтерпретують те, що бачать, називаючи це реальністю, і поводяться відповідно до свого сприйняття. Кожна людина індивідуально сприймає події, що відбуваються навколо неї. Люди не можуть засвоїти (увібрати) усе, що вони спостерігають, тому під час сприйняття використовують таку здатність, як вибірковість (селективність). Це означає, що вони вибирають певні елементи, фрагменти з величезної кількості подразників, що атакують їхні органи чуття. Ці фрагменти вибираються не випадково. Їх вибір залежить від інтересів, освіти, досвіду й ставлення спостерігача.

Сприйняття залежить від трьох факторів: об'єкта, що сприймається, особистості, яка сприймає, і ситуації. Помилки сприйняття пояснює теорія атрибуції.

Навчання в організації відбувається за різних форм (формальне, неформальне), видів, за допомогою методів та навчальних програм. Менеджери повинні управляти процесом навчання людей в організації.

Завдання до самостійної роботи

Студенти повинні підготувати:

1. Конспект з питання «Національна культура та цінності».

2. Глосарій основних понять з даної теми (за різними літературними джерелами – не менше 2 визначень з кожного поняття).

Дата добавления: 2015-10-21