Бібліографічний список [1-8].

Змістовий модуль 2

Тема 4. ОСНОВИ ГРУПОВОЇ ПОВЕДІНКИ

Мета роботи: сформувати знання про групи і їх типи; характеристики формальних і неформальних груп; формування груп і етапи їх розвитку; управління формальними і неформальними групами.

План

1. Визначення та класифікація груп.

2. Причини об’єднання людей в групи.

3. Основні концепції груп (ролі, норми, статус, згуртованість, розмір, склад) та їх характеристики.

4. Етапи розвитку групи.

5. Управління формальними й неформальними групами.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Опрацювавши питання даної теми, студенти повинні оволодіти основними поняттями: «група», «формальна група», «неформальна група».

Група – це дві особи або більше, які тісно взаємодіють одна з одною, при цьому кожна усвідомлює своє членство у групі, приналежність до неї інших, свою позитивну залежність одна від одної для досягнення загальних цілей.

За класифікацією групи бувають:

Великі групи - соціальні спільності людей, що існують у масштабах усього суспільства (країни) і виділені на основі різних типів соціальних зв'язків, що не припускають обов'язкових особистих контактів. До них відносять, наприклад, класи, нації, релігійні концесії, громадські організації, вікові групи.

Малі групи - нечисленні по складу групи людей, об'єднані спільною діяльністю і взаємодією, що знаходяться в безпосередньому особистому спілкуванні.

Управлінські групи - групи працівників, що виконують функції керування. Різновидами цих груп можуть бути: командна група керівників, насамперед команда менеджерів вищої ланки, а також комітети. Головне в таких групах - спільне, колективне прийняття рішень. І командні групи й комітети повинні ефективно працювати, як єдиний складний механізм.

Виробничі групи - групи працівників, що безпосередньо займаються виробничою діяльністю, спільно виконуючи конкретне виробниче завдання.

Високорозвинені групи - групи, давно створені, їх відрізняє єдність цілей і спільних інтересів, стійка система відносин між її членами, висока згуртованість і т.д.

Слаборозвинені групи - групи, що характеризуються недостатнім розвитком або відсутністю психологічної спільності, структури чіткого розподілу обов'язків, мають низьку згуртованість. Ці групи перебувають на початковому етапі свого існування, їх називають також дифузними.

Реальні групи - групи, що фактично існують у просторі, часі й об'єднані реальними відносинами.

Умовні групи - групи людей, умовно об'єднаних для цілей конкретного дослідження за певною ознакою, наприклад по статі, віку й т.п.

Формальні групи - групи, створені за рішенням керівництва в структурі організації для виконання певних завдань, їхня діяльність сприяє досягненню цілей організації. Вони функціонують відповідно до заздалегідь установлених офіційно затверджених положень, інструкцій, уставів. Формальні групи зазвичай виділяються як структурні підрозділи в організації. Існують три основні типи формальних груп: групи керівників (командні та супідрядні групи), робочі (виробничі) групи і цільові групи.

Неформальні групи - групи, створювані членами організації відповідно до їх взаємних симпатій і антипатій, об’єднаних спільними інтересами, захопленнями, звичками для задоволення соціальних потреб.

Цільові (проектні) групи - групи для досягнення певної мети. При досягненні мети група може бути розформована або їй надається робота над новим проектом.

Функціональні групи - групи, орієнтовані на довгострокове виконання певної функції.

Групи, створені за інтересами і на основі дружби (дружні) - групи поєднують цікавих один одному людей, що мають загальні захоплення й підтримують дружні відносини. Дружні стосунки, що виникають на роботі, часто виходять за рамки робочої діяльності. Групи за інтересами є різновидами неформальних груп.

Постійні групи - групи, члени яких вирішують певні завдання як частину своїх посадових обов'язків; надають організації стійкість.

Тимчасові групи - групи, які формуються для виконання короткострокових, разових завдань. Ступінь розвитку такої групи визначається психологічною спільністю, структурою, що склалася, чітким розподілом обов'язків і ролей, ступенем згуртованості членів групи.

Референтні групи - групи, до яких людина хотіла б належати, з якою вона себе ототожнює, на яку орієнтується у своїх інтересах, симпатіях і антипатіях, їх іноді називають еталонними. З їх допомогою людина порівнює свою поведінку з поведінкою інших і оцінює її.

Нереферентні групи (групи приналежності) - групи, до яких люди реально входять, проходять навчання або працюють.

У таблиці 4.1 наведено найбільш типові причини об'єднання людей у групи.

Таблиця 4.1

Дата добавления: 2015-10-21