Епітеліальні тканини

Е п і т е л і ї – збірна група тканин, яка широко розповсюджена в організмі людини. Вони мають різне походження, тобто розвиваються з ектодерми, ентодерми і мезодерми та виконують різноманітні функції: захисну, трофічну, секреторну, видільну та інші. Філогенетично епітелії – один з найбільш давніх типів тканин, яких первинною функцією є розмежувальна від навколишнього середовища.

В еволюції у зв’язку з ускладненням будови організму дивергентний розвиток епітелії привів до їх різноманіття, але, незважаючи на це, всі епітеліальні тканини зберегли загальні морфофункціональні властивості, по яких їх об’єднують в єдиний тканинний тип:

1. Всі епітеліальні тканини складаються тільки з клітин – епітеліоцитів. Між клітинами є досить тонкі (шириною 10-50 нм) міжмембранні щілини, в яких немає міжклітинної речовини. В них розміщується глікокалікс (надмембранний комплекс), сюди надходять речовини, які проникають до клітини і виводяться з неї.

2. Клітини всіх різновидностей епітелію розташовані щільно одна до одної, утворюючи пласт (рис. 39). Епітеліальні тканини можуть функціонувати тільки у вигляді пластів. Клітини в пласті з’єднані між собою різними видами контактів, які зміцнюють зв’язок між ними (контакти за тиром замка, десмосоми), що полегшує міжклітинний обмін (щілиноподібні контакти), обмежують внутрішнє середовище організму від зовнішнього (щільні контакти і зони злипання).

3. Епітелії підстеляються базальною мембраною (пластинкою), яка відокремлює їх від сполучної тканини, що підлягає під нею. Базальна мембрана – це шар міжклітинної речовини товщиною 1-100 мкм, який утворений в результаті діяльності як епітеліїв, так і сполучної тканини. Електронна мікроскопія показала її складну будову, а гістохімія виявила білково-вуглеводну природу. Базальна мембрана зашкоджує вростанню епітелію, так як кровоносні судини не заходять усередину епітеліального пласту і поживні речовини проникають дифузно через сполучну тканину і базальну мембрану.

4. Епітелії мають морфофункціональну полярність, напрямок якої співпадає з током рідини в клітині. Вона виявляється в зміні структури і властивостей епітеліоцитів, які лежать у різних шарах пласту, а також в тому, що апікальна і базальна частини клітин відрізняються одна від однієї в структурному і функціональному відношеннях. У нормально функціонуючих епітеліоцитів ядро, як правило, зрушено до базального полюсу, під ним розміщується цитоплазматична сітка, над ним – пластинчастий комплекс. На апікальному полюсі у багатьох видів епітеліїв є мікроворсинки, війки, на базальному полюсі – вдавлення плазмолеми – Морфологічній полярності відповідає функціональна полярність: в різних ділянках клітини відбуваються різні процеси, наприклад: всмоктування, рух війок, екструзія пов’язані з апікальним полюсом, синтез речовин – з базальним полюсом. У різних видів епітеліальних тканин полярність виражена в неоднаковій ступені.

5. У епітеліїв добре виражена здібність до регенерації, в їх складі є стовбурові, камбіальні і диференційовані клітини.

2

7

8

6б 6а 6б

Рис. 39. Будова епітеліальної тканини:

1-ядро; 2-мітохондрії; 2а-комплекс Гольджі; 3-спеціальні органели – тонофібрили; 4-струкутри апікальної поверхні клітини; 4а-мікроворсинки; 4б-щіткова облямівка; 4в-війки; 5-струкутри міжклітинної поверхні; 5а-щільні контакти; 5б-десмосоми; 6-структури базальної поверхні клітини; 6а-інвагінація цитолеми; 6б-півдесмосоми; 7-базальна мембрана; 8-сполучна тканина; 9-кровоносні капіляри.

Дата добавления: 2015-10-13